ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/23687/14 04.12.14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"
до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний Фонд
про стягнення 16 951,26 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Деруга Н.О. (дов. № 135 від 06.05.2014 року)
від відповідача Поронін О.А. (дов. № 356 від 08.01.2014 року)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 16 951,26 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року порушено провадження у справі № 910/23269/14 та призначено справу до розгляду на 04.12.2014 року.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 26.11.2014 року від відповідача надійшли письмові пояснення по справі та документи на виконання вимог ухвали суду.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 28.11.2014 року від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
У судовому засіданні 04.12.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.12.2014 року заперечив проти задоволення позову.
Оскільки, про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті, суд приходить до висновку, що, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
12.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт" (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 296/11 (надалі по тексту - Договір зберігання), за умовами якого поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.
Відповідно до пункту 3.1.5 Договору зберігання зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.
На підтвердження прийняття зерна від Аграрного фонду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт" видало складські квитанції на зерно від 02.06.2014 року № 379, від 04.08.2013 року № 2 та від 02.06.2014 року № 392.
Згідно з пунктом 5.1 Договору, розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Відшкодування витрат по зберіганню зернового складу здійснюється Поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів.
Пунктом 5.3 Договору зберігання встановлено, що вартість зберігання за місяць календарних днів становить 17,50 грн. за тонну.
Ціна Договору становить 1 000,00 грн. (пункт 5.7 Договору зберігання).
Пунктом 8.1 Договору зберігання передбачено, що строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги поклажодавцем.
Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2011 року, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі (пункт 9.1 Договору зберігання).
Судом встановлено, що відповідачу було надано акти виконаних робіт з розрахунками обсягів коштів зберігання зерна за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року за Договором зберігання на загальну суму 16 951,26 грн. Вказане підтверджено відповідачем.
07.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт" (первісний кредитор) укладено договір № 406-05/14 про відступлення права вимоги (надалі по тексту - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого первісним кредитором передані новому кредиторові права вимоги, належного первісному кредиторові, в межах яких новий кредитор стає кредитором за договором складського зберігання зерна № 296/11 від 12.08.2011 року, укладеним між первісним кредитором та Аграрним фондом.
Під зобов'язанням боржника (відповідача) розуміється грошове зобов'язання в сумі 32 867,46 грн., що виникло на підставі Договору (пункт 2.2 Договору про відступлення права вимоги).
Відповідно до пункту 6.1 Договору про відступлення права вимоги, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Первісний кредитор зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за цим договором протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності цим договором (пункт 4.2 Договору про відступлення права вимоги).
Про укладення вказаного вище правочину Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт" направило відповідачу повідомлення (отримано відповідачем за вх. № 2390 від 31.07.2014 року) із зазначенням, що сума боргу у розмірі 16 951,26 грн. підлягає сплаті новому кредитору, тобто Публічному акціонерному товариству "Аграрний фонд".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на момент розгляду спору у даній справі Аграрний фонд не перерахував кошти на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" у розмірі 16 951,26 грн.
Як зазначає відповідач у письмових поясненнях на позов, у зв'язку із відсутністю належного фінансування відповідача, як державної установи, а саме ненадходженням коштів з державного бюджету, відповідач позбавлений можливості розрахуватись за надані йому послуги.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двосторонніми.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Укладений 12.08.2011 року між Аграрним фондом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт" Договір № 296/11 є за своєю правовою природою договором зберігання, що регулюється положеннями Глави 66 Цивільного кодексу України.
Згідно положень частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина 1 статті 942 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано сторонами, у відповідача внаслідок несплати грошових коштів за отримані послуги по зберіганню пшениці за Договором № 296/11 від 12.08.2011 року, утворилась перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт" заборгованість у розмірі 16 951,26 грн.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Приписами статті 514 Цивільного кодексу України передбачено перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).
На виконання вимог договору № 406-05/14 про відступлення права вимоги від 07.08.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Агросвіт" направило відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги від 01.10.2014 року, яке отримане останнім за вх. № 2390 від 31.07.2014 року .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор, на підставі договору № 406-05/14 про відступлення права вимоги від 07.08.2014 року та згідно пункту 1 статті 512 Цивільного кодексу України набув від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопром-агро" право вимоги сплати відповідачем, як боржником, заборгованості за Договором № 296/11 від 12.08.2011 року у розмірі 16 951,26 грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При цьому, судом враховано, що відповідач проти розміру пред'явленої до стягнення заборгованості не заперечував.
Доводи відповідача в яких він посилається на затримку бюджетного фінансування як на підставу для відмови в позові не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила правочин.
Тобто, даною статтею Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, за яким боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання за наявності його вини. Випадки, в яких боржник взагалі не несе відповідальності, визначені, зокрема, статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України, та пов'язані з невиконанням зобов'язання через випадок чи непереборну силу тощо.
Натомість, визначення наявності чи відсутності вини боржника в розумінні статі 614 Цивільного кодексу України здійснюється саме через доведення боржником та з'ясування судом тих обставин, що боржником було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання зобов'язання.
Відповідно до приписів статті 617 Цивільного кодексу України та частини другої статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року.
Аналогічної правової позиції Вищий господарський суд України висловлює у своєму інформаційному листі від 13.07.2012 року № 01-06/908/2012.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 16 951,26 грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору № 296/11 від 12.08.2011 року , право вимоги за яким позивач набув на підставі договору № 406-05/14 про відступлення права вимоги від 07.08.2014 року - є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, б. 1; ідентифікаційний код 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, б. 1; ідентифікаційний код 38926880) заборгованість в розмірі 16 951 (шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 26 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.12.2014 року
Суддя С.В. Стасюк