Кіровоградської області
"20" листопада 2008 р.
Справа № 4/166
Господарський суд Кіровоградської області у складі у складі головуючого судді Хилька Ю.І., судді Деревінської Л.В. та Макаренко Т.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу № 4/166
за адміністративним позовом: державної податкової інспекції у м. Кіровограді, 25009, м. Кіровоград, вул. Глінки, 2,
до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсфера", 25001, м. Кіровоград, вул. К. Маркса, 76/80,
відповідача 2: приватного підприємства "Перший торговий альянс Юнімікс", 25006, м. Кіровоград, вул. Луначарського, 37/76,
про визнання недійсним договору
за участю секретаря судового засідання - Кузьмичової О.О.
представників:
від позивача - Патлатий П.М., довіреність № 105 від 29.02.2008 року;
від відповідача 1 - Недяк В.Є., довіреність № 09/01 від 01.06.2008 року;
від відповідача 2 - Голованов О.П., довіреність № 02/03 від 02.06.2008 року.
Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді подано позовну заяву про визнання недійсним правочину, а саме договору поставки № 22/5/7 від 22.05.2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсфера" та приватним підприємством "Перший торговий альянс Юнімікс" ( в подальшому ПП ПТА «Юнімікс»)з підстав невідповідності вимогам закону щодо досягнення істотних умов договору (ст. 638 ЦК України), відсутності загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ч.5 ст.203 ЦК України), неспрямування сторонами договору на реальне настання правових наслідків та наявність при укладанні спірного договору завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети . В судовому засіданні 05.11.2008 року представник позивача просить визнати договір недійсним у звязку з тим, що в договорі не вказані строки поставки як одна із істотних умов договору та фактично не виконуються умови договору.
Відповідачі позовні вимоги не визнають та просять в позові відмовити, оскільки на їх думку, відсутні правові підстави для визнання недійсним спірного правочину. Обгрунтовуючи свої заперечення відповідачі зазначили наступне.
Відповідно до ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час впродовж якого існують господарські зобовязання сторін, що виникли на основі цього договору. Ст.267 ГК України передбачає, що у разі невизначення у тексті договору строку його дії, договір вважається укладеним на 1 рік. Таким чином, договір було укладено 22.05.2007 року строком до 22.05.2008 року. Додатковими угодами до договору №2 від 01.09.2007 року встановлено термін поставки обладнання 02.02.2008 року, який потім продовжувався додатковою угодою №5 від 27.06.2008 року до 01.03.2009 року.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-
У відповідності до п. 11 ст.І0 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позивач має право подавати до суду позов до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.
Спірні правовідносини між учасниками спору виникли в результаті того, що при проведенні виїздної планової перевірки відповідно до плану- графіку проведення перевірок субєктів господарювання та на підставі направлень від 04.03.2008 року №366 та від 02.04.2008 року №512 працівниками позивача проводилась перевірка фінансово- господарської діяльності з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсфера» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2006 року по 31.12.2007 року працівниками позивача виявлені порушення податкового законодавства.
Проаналізувавши правомірність проведення господарських операцій встановлено, що ТОВ "Укрсфера" ( як покупець- відповідач 1) уклало з ПП ПТА "Юнімікс" (постачальник- відповідач 2) договір від 22.05.2007р. N 22/5/7 про поставку обладнання на загальну суму 19 600 000,0 грн.
Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1 договору "Постачальник" зобов'язаний поставити "Покупцю" в обумовлені даним договором терміни обладнання, а "Покупець" зобов'язаний прийняти дане обладнання та здійснити його оплату на умовах FCA Франко- перевізник- (доставка до місцезнаходження Покупця). Поставка обладнання від Постачальника до Покупця по цьому Договору повинна бути здійснена в терміни, які обумовлені в додатках-специфікаціях N1 та №2 до договору, але не раніше, чим обладнання пройде відповідне випробування, яке здійснюється Постачальником.
Згідно до п. 2.1 договору кількість та асортимент обладнання, яке поставляється указано в додатках - спеціфікаціях N I, N 2 до договору.
Додатковою угодою N 1 до договору про поставку обладнання N22/5/7 від 22.05.2007 року передбачено, що "Покупець" забезпечує попередню оплату обладнання, яке повинно бути поставлене "Постачальником" в розмірі не менш 100% від суми договору, шляхом внесення безготівкових коштів на розрахунковий рахунок "Постачальника".
На виконання умов вказаного договору ПП ПТА "Юнімікс» перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Укрсфера" грошові кошти на суму 19 600 000,0 грн. згідно платіжних доручень з призначення платежу "оплата за обладнання згідно договору від 22.05.2007р. N 22/5/7".
Крім того, згідно додаткової угоди N 3 від 17.10.2007 року до договору про поставку обладнання від 22.05.2007 року N 22/5/7, загальна сума обладнання, яке необхідно поставити по даній додатковій угоді складає 20 000 000,0 грн. Вказані кошти повністю перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрсфера».
Станом на 31.12.2007 року у ТОВ "Укрсфера" рахується дебіторська заборгованість перед ПП ПТА "Юнімікс" по даному договору в сумі 39600000,0 грн.
Натомість, ТОВ "Укрсфера" отримано від ПП ПТА "Юнімікс"податкові накладні на загальну суму 39600000,0 грн., в тому числі ПДВ на суму 7920000 грн., яку віднесено як податок на додану вартість до складу податкового кредиту в деклараціях по податку на додану вартість за травень, червень, жовтень 2007 року, але до складу валових витрат сума попередньої оплати не включена.
Таким чином, ТОВ»Укрсфера» у 2007 році використовувало податкові зобов»язання з ПДВ шляхом використання попередніх оплат, а саме: згідно договору на поставку обладнання N 22/5/7 від 22.05.2007 року укладеного з ПП ПТА «Юнімікс» ТОВ»Укрсфера» перерахувало попередню оплату на поставку будівельного обладнання в сумі 39600000 грн. По зазначеній схемі підприємство віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ по перерахованій попередній оплаті за будівельне обладнання, яке має надійти в майбутньому.
Посилаючись на приписи ст. 638, ч.5 ст.203 ЦК України та ч.8 ст.181 ГК України позивач просить визнанти спірний договір недійсним.
Крім того, позивач просить визнати договір недійсним, оскільки виконання угоди лише однією стороною- покупцем свідчить про неспрямування сторонами договору на реальне настання правових наслідків, посилаючись при цьому на ст.265 ГК УКраїни.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не є обгрунтованими, в позові необхідно повністю відмовити враховуючи наступне.
Відповідно до ст. ст. 71, 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як вказано в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” / з наступними змінами / при розгляді справ про визнання угоди недійсною слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
Згідно з роз'ясненнями президії ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.99р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” / з наступними змінами / необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленим.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу та обставин щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт невиконання умов договору, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, зокрема, не може бути достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, визначених позивачем.
Викладені в позовній заяві припущення, що особи, яка підписували договір від імені відповідачів 1 та 2 мали на меті безпідставне відшкодування ПДВ, а оспорювана господарська угода спрямована на необгрунтоване отримання доходів, не підтверджуються жодним доказом, крім власних міркувань позивача з цього приводу.
При цьому господарським судом враховується, що обов'язок доказування наявності в діях відповідачів мети, яка протирічить інтересам держави та суспільства покладена на позивача.
Позивач визначає в якості підстави для визнання договору недійсним дві обставини: в договорі не вказані строки поставки як одна із умов при укладенні договору та не виконуються умови договору. Інших підстав для задоволення позовних вимог позивач не заявив. Однак, враховуючи, що позивачем не надано до суду письмову заяву про зміну підстав позову, господарський суд вважає за необхідне дослідити всі правові підстави , які викладені позивачем в позовній заяві.
В судовому засіданні 20.11.2008 року представник позивача заявив, що він не може надати будь-які додаткові матеріали та просив суд розглянути справу на підставі наявних в справі матеріалів.
Правомірність позовних вимог спростовується наступним.
За приписами ч. 7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Крім того, згідно до ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.
Враховуючи приписи вказаних нормативних актів та наявність додаткових угод до договору поставки обладнання №22/5/7 від 22.05.2007 року від 22.05.2007 року, від 01.09.2007 року, від 17.10.2007 року, від 04.02.2008 року та від 27.06.2008 року №5, якими вносились зміни строку поставки обладнання за погодженнями між сторонами договору, господарський суд приходить до висновку, що на час звернення позивача з позовом до суду строки виконання зобовязання по договору, як і строк дії договору встановлені.
Згідно ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним.
Із матеріалів справи не вбачається доказів, що свідчили б про те, що зміст спірного договору суперечить цивільному кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також про те, що договір спрямований не на настання обумовлених ним правових наслідків.
Невиконання умов договору, в тому числі і спірного договору, законодавством України, як підстава визнання договору недійсним, не передбачена.
Невиконання або неналежне виконання однією із сторін правочину свого зобов'язання не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки вказане не свідчить про відсутність у сторін наміру створення правових наслідків на момент укладення цього договору.
Саме таку правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України по справі №7/40 від 28.02.2008 року.
Натомість, господарський суд не приймає до уваги та розцінює як безпідставне посилання позивача в обгрунтування своїх вимог на приписи ст. 153 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма регулює питання створення акціонерного товариства і взагалі не відноситься до предмету спору.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно норм Цивільного кодексу України, підстави для визнання недійсною угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, відсутні.
Як передбачено ст. ст. 207, 208 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції ( спеціальної правосуб'єктності ), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Визначившись з питаням щодо правовідносинами між учасниками спору про віднесення їх до таких, які підлягають до розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, провівши розгляд адміністративної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд враховує особливість вказаного Кодексу стосовно презумціїї винності суб'єкта владних повноважень та приписи ст. 71 КАС України про обов'язок доказування кожною стороною обставин на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, приходить до переконання, що позивачем не надано безспірні докази про наявність правопорушення з боку відповідачів, наданими позивачем доказами не доведено сам факт скоєного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 162, 163, частинами 1-4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,-
В позові повністю відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2008 року.
Головуючий суддя Ю.І. Хилько
Суддя Л.В. Деревінська
Суддя Т.В. Макаренко