ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04 серпня 2015 р. Справа № 909/621/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі,
вул. І. Богуна, 10, м. Городенка,78100
до відповідача: Городенківського товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик"
вул. І. Богуна, буд. 123, м. Городенка, Івано-Франківська область,78100
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Никифорука Михайла Васильовича
вул. Шевченка, 48, с. Топорівці, Городенківський район,
Івано-Франківська область, 78162
про стягнення коштів в розмірі 32 477 грн. 44 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Бабчук І.Р. - представник, (довіреність №25/06 від 05.01.2015 р.);
від відповідача: Осудар О.П. - адвокат, (договір №6 від 15.07.2013 р.);
від третьої особи: не з'явився.
Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі подало позов до Городенківського товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик" про стягнення коштів в сумі 37 866,24 грн.
09.07.2015 року позивач подав суд клопотання про зменшення розміру позовних вимог (вх. №7294/15 від 09.07.2015) на 5 388 грн. 80 коп. Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення судом зменшити розмір позовних вимог. З огляду на вказану норму ГПК, суд приймає таке клопотання позивача і розглядає справу в межах вимог в сумі 32 477 грн. 44 коп.
Ухвалою суду від 09.06.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 23.06.20156 року. В судовому засіданні 23.06.2015 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 09.07.2015 року, про що представники сторін були повідомлені. Ухвалою суд від 09.07.2015 року залучено Никифорука Михайла Васильовича до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 21.07.2015 року. Ухвалою суд від 21.07.2015 року відкладено розгляд справи на 04.08.2015 року.
В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав в межах заяви про зменшення позовних вимог, просив суд позов задоволити, представник відповідача проти позову заперечив, згідно підстав викладених у відзиві (вх. №9733/15 від 23.06.2015) на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.
Никифорук Михайло Васильович 01 грудня 1994 року звернувся до Управління соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії.
Позивач стверджує, що довідкою про заробітну плату, виданою Міжгосподарською шляхо-госпрозрахунковою дільницею №3 (далі - МШГРД-3) Никифоруку Михайлу Васильовичу підтверджено заробіток, який враховується при обчисленні пенсії. Згідно довідки про стаж №185 від 22.09.1994 року, виданої МШГРД-3, Никифорук М.В. працював в Городенківській МШГРД-3 з 18 червня 1967 року по 25 грудня 1971 року.
За словами позивача, Управлінням соціального захисту населення Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області 30 грудня 1994 року призначено пенсію за віком Никифоруку Михайлу Васильовичу згідно наданих ним документів.
З позовної заяви №2337/06 від 03.06.2015 (вх. №6140/15 від 05.06.2015) вбачається, що 18 березня 2013 року проведено перевірку достовірності документів про заробітну плату головним спеціалістом відділу з призначення пенсії Управління пенсійного фонду України в Городенківському районі з відома голови ТзОВ "Шляховик" - Симчича В.В., в присутності головного бухгалтера Романиці Н.В. Перевірка проводилась за період роботи з 01.01.1967 року по 31.12.1971 року.
Позивач вказує на те, що в ході перевірки достовірності видачі документів про стаж та заробіток для призначення (перерахунку) пенсії Никифоруку Михайлу Васильовичу встановлено, що довідка про заробітну плату та довідка про стаж роботи в ТзОВ "Шляховик", які надані Никифоруком М.В., для призначення пенсії не відповідають дійсності.
За словами позивача, 22.03.2013 року Городенківським товариством з обмеженою відповідальністю "Шляховик" видано нову довідку, відповідно до якої проведено перерахунок пенсії Никифорука Михайла Васильовича. Позивач стверджує, що МШГРД-3 у 1994 році видав завідомо неправдиві довідки про заробітну плату та про стаж роботи Никифорука М.В., внаслідок чого протягом 1994-2013 років Никифорук М.В. незаконно отримав кошти.
Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 32 477 грн. 44 коп.
Відповідач з поданою позовною заявою не погоджується, подав суду відзив на позовну заяву (вх. №9733/15 від 23.06.2015), згідно якого відповідач просить суд витребувати від позивача копію трудової книжки Никифорука М.В., яка була підставою для призначення пенсії, при розгляді позову застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім того, в судовому засіданні відповідач подав суду доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. №12000/15 від 04.08.2015 року). У своєму доповненні відповідач вказує, зокрема, на те, що необхідно з'ясувати чи є вина відповідача у виникненні різниці між виплаченою пенсією та пенсією, що відлягає виплаті. Також відповідач вказує, що позивачем 17.05.2013 року винесено рішення про примусове стягнення надміру виплаченого розміру пенсії і за словами відповідача таке стягнення було проведено за липень 2015 року. На думку відповідача позивач перш ніж звертатися до суду з позовною заявою, повинен був винести розпорядження про скасування рішення про примусове стягнення надміру виплаченої пенсії. Аргументуючи свої доводи відповідач наводить практику Вищого господарського суду України і просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
30 грудня 1994 року Никифоруку Михайлу Васильовичу призначено пенсію за віком. Згодом було проведено зустрічну перевірку достовірності документів про заробітну плату громадянина Никифорука М.В. В результаті перевірки було складено Акт №49 від 18.03.2013 року, згідно якого довідка видана Никифоруку М.В. про заробітну плату відповідачем по справі не відповідає дійсності.
Дана обставина послужила підставою щодо визначення неправильного /завищеного/ розміру пенсії громадянину, внаслідок чого здійснена фактична переплата пенсії в розмірі заявленої суми позову.
Відповідно до п.3 Порядку відшкодування коштів, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003 року - суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Згідно розрахунку переплати пенсії по пенсійній справі №142866, з урахуванням клопотання позивача (вх. №7294/15 від 09.07.2015 року) сума переплати пенсії становить 32 477 грн. 44 коп., що, за словами позивача, є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.19 Конституції України - органи державної влади, яким є Пенсійній фонд України відповідно до Положення про Пенсійний фонд України /затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280/ та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно поданих позивачем відомостей по відрахування, судом встановлено, що 17.05.2013 року начальником Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі видано розпорядження №5 від 17.05.2013 року, згідно якого з 01.06.2013 року здійснювалося щомісячне відрахування з пенсії Никифорука М.В. в розмірі 20 %. Згідно вказаних відомостей, такі відрахування здійснювалися в період з червня 2013 року по липень 2015 року, внаслідок чого позивачем було зменшено розмір позовних вимог з 37 866 грн. 24 коп. до 32 477 грн. 44 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву №2334/06 від 03.06.2015 року (вх. №6140/15 від 05.06.2015 року) було подано 05.06.2015 року, а отже є всі підстави вважати, що на момент звернення до суду з позовною вимогою про стягнення надмірно виплаченої пенсії, позивач здійснював таке стягнення з Никифорука М.В.
Законодавством передбачено такі способи захисту порушених прав для позивача у разі відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями (а саме:1/добровільне повернення, 2/ стягнення з пенсіонера на підставі рішення та 3/в судовому порядку). В спірному випадку, матеріалами справи підтверджено, що позивач вже скористався одним із способів, стягуючи надміру сплачену суму пенсії з пенсіонера на підставі розпорядження начальника Управління №5 від 17.05.2013 року. В судовому засіданні представник позивача підтвердив чинність такого розпорядження. Проте, суду пояснив, що фактичне виконання цього розпорядження заблоковано в зв'язку із зверненням позивача до суду з аналогічною вимогою.
Суд, не визнає доводи і аргументи позивача обґрунтованими, оскільки:
- на момент звернення до суду порушене право було захищене шляхом прийняття рішення позивачем про примусове стягнення надміру виплаченого розміру пенсії з Никифорука М.В.
- звернення з даним позовом до суду за таких обставин не відповідає приписам ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає можливість захисту порушеного права одним із запропонованих шляхів, а не всіма одночасно.
- звернення до суду з даним позовом за таких обставин не свідчить і про дотримання позивачем вимог ст.19 Конституції України.
Враховуючи викладене, в суду відсутні підстави вважати, що вимоги позовної заяви є обґрунтованими .
При цьому судом враховано правова позиція Вищого господарського суду України, викладеної в постанові від 21.04.2015 року по справі №924/1625/14.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивач не подав суду жодних доказів того, що відрахування переплат пенсії з Никифорука М.В. було припинено. Вказане означає, що порушене право відсутнє.
За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази, враховуючи вимоги діючого законодавства - не знайшов підстав для задоволення вимог позивача.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності слід вказати таке.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За наведених обставин, суд вважає вимогу позивача необґрунтованою, а позов таким, який не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст.256, ч. 1ст.261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі / вул. І. Богуна, 10, м. Городенка, Івано-Франківська область, 78100 / до Городенківського товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик" / вул. І.Богуна, 123, м. Городенка, Івано-Франківська область, 78100 /, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Никифорук Михайло Васильович, про стягнення коштів в сумі 32 477 грн. 44 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.08.15
Суддя Фрич М. М.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Гавінська Л.Д. 06.08.15