донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.06.2006 р. справа № 11/9
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
Акулової Н.В.
Гези Т.Д. , М'ясищева А.М.
за участю
представників сторін:
від позивача:
Бутирін О.В. (дов. №7 від 10.02.06.)
від відповідача:
Сагуленко К.М. (дов. №73/5-52 від 15.12.05.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» м.Єнакієве
на рішення господарського суду
Донецької області
від
13.03.2006р.
у справі
№11/9 (суддя Чернота Л.Ф.)
за позовом
Приватного підприємства «Фірма «Рапід» м.Маріуполь
до
Відкритого акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» м.Єнакієве
про
стягнення 142057грн.00коп.
Приватне підприємство «Фірма «Рапід» м.Маріуполь звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» м.Єнакієве про стягнення суми основного боргу в розмірі 135000грн., пені в сумі 25 650грн., 3% річних в сумі 4050грн.
Від позивача надійшла заява б/н б/д на підставі ст. 22 ГПК України, в якій просить стягнути основний борг в розмірі 135 000,00грн., інфляційну суму в розмірі 5 759,00грн., 3% річних в сумі 1 298,00грн. (а.с.49).
Рішенням від 13.03.2006р. господарський суд Донецької області (суддя Чернота Л.Ф.) частково задовольнив позовні вимоги, стягнув з Відкритого акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» м.Єнакієве на користь Приватного підприємства «Фірма «Рапід» м.Маріуполь суму основного боргу в розмірі 135 000,00грн., інфляційну суму в розмірі 2 849,58грн., 3% річних в сумі 676,85грн. Відмовив щодо стягнення інфляційної суми в розмірі 2 909,42грн. та 3 % річних в розмірі 621,15грн.
Рішення мотивоване тим, що 28.03.2005р. між сторонами укладений договір №2500444; позивачем на адресу відповідача направлений протокол розбіжностей до договору №2500444 від 28.03.2005р. щодо п.4.4, 7.1 договору; відповідачем протокол розбіжностей не підписаний; до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору; позивач зобов'язання за договором №2500444 від 28.03.2005р. виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме актом приймання товару, накладною, довіреністю; відповідач зобов'язання за договором №2500444 від 28.03.2005р. виконав не повному обсязі, утворився борг в сумі 135000грн.; позивачем відповідачу направлена претензія №521 від 11.10.2005р. на суму 135000грн., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №219769; відповідач отримав претензію 14.10.2005р., відповіді не надіслав; позивачем невірно визначено розмір 3% річних та інфляційну суму; позивач не довів підстав забезпечення позову та доказів про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, тому клопотання про накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 164 700,00грн. безпідставне.
Відкрите акціонерне товариство «Єнакіївський металургійний завод» м.Єнакієве в апеляційній скарзі просить частково скасувати рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2006р. у справі №11/9 (суддя Чернота Л.Ф.) у частині стягнення з ВАТ «Єнакіївський металургійний завод»основного боргу за договором №2500444 від 28.03.2005р. у сумі 135000грн., інфляційної суми в розмірі 2849,58грн., 3% річних у сумі 676,85грн., а також судових витрат у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству «Фірма «Рапид»у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод»основного боргу за договором №2500444 від 28.03.2005р. у сумі 135000грн., інфляційної суми в розмірі 2849,58грн., 3% річних у сумі 676,85грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. У сторін виникли розбіжності по договору, що не були урегульовані, оскільки протокол розбіжностей не підписаний, отже, сторони не прийшли до згоди по всіх істотних умовах договору, договір №2500444 від 28.03.2005р. є неукладеним, необґрунтоване посилання позивача на договір; акт №1 приймання товару по кількості і якості не може бути доказом у справі, оскільки позивач не надав докази повноважень осіб, що підписали акт; позивачем не доведене порушення своїх прав, незважаючи на це, судом позовні вимоги визнані правомірними; позивач не довів наявність у підприємства суми основного боргу за договором, судом неправомірно задоволені додаткові вимоги позивача (стягнення 3% річних і інфляційних).
Приватне підприємство «Фірма «Рапід» м.Маріуполь у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 13.03.06р. у справі №11/9 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, тому що господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, повно з'ясовані та оцінені обставини, що мають значення для справи, це підтверджується тим, що позивач свої зобов'язання за договором №2500444 від 28.03.2005р. виконав у повному обсязі, поставивши товар на суму 270000грн., що підтверджується первинними документами; відповідач зобов'язання виконав не в повному обсязі, перерахувавши 50% вартості товару, у зв'язку з чим, утворився борг у розмірі 135000,00грн.; відповідач до пред'явлення позову не заперечував факт укладання договору та виконання його умов.
Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України «Про судоустрій» та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 14 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи договір №2500444 від 28.03.2005р. та специфікація №1 до договору підписані сторонами з протоколом розбіжностей (а.с.13).
28.03.2005р. відповідач, через представника Кравцову О.Л., яка діяла на підставі довіреності ЯКА №589464 від 28.03.2005р., отримав від позивача конус малий з кільцем та бункер поворотний з кільцем на загальну суму 270000грн. у тому числі ПДВ, що підтверджується накладною №21 від 28.03.2005р. (а.с.25; 26).
28.03.2005р. Відкрите акціонерне товариство «Єнакіївський металургійний завод» м.Єнакієве здійснив попередню оплату в розмірі 135000грн. за конус з кільцем згідно договору №2500444 від 28.03.2005р. (а.с.61).
Відповідач просить відстрочити платіж до червня місяця 2005р. за малий конус з поворотним бункером згідно контракту №2500444 (а.с.60 лист №63/4-347 від 11.04.2005р.).
Тобто сторони під впливом різних обставин не врегулювали всі розбіжності, що виникли при укладенні договору, однак почали виконувати інші його умови, а саме 28.03.2005р. позивач відпустив відповідачу, через Кравцову О.Л., яка діяла згідно довіреності ЯКА №589464 конус малий з кільцем та бункер поворотний з кільцем за накладною №21 від 28.03.2005р., які зазначені в договорі №2500444; відповідач 28.03.2005р. здійснив попередню оплату за конус з кільцем згідно договору №2500444 від 28.03.2005р. в сумі 135000грн. (а.с.61).
Тому суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що між сторонами укладено договір №2500444.
Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
За правовою природою між сторонами укладено договір №2500444 купівлі-продажу. Пункт 4.5 договору передбачає, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок. Форма оплати 50% попередньої оплати; 50% по факту поставки та підписання акту прийома-передачі.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар на суму 270000грн. (а.с.26); здійснив попередню оплату в сумі 135000грн. (а.с.61). Не оплачена сума 135000грн.
Тобто суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, поставив товар, а відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, тому утворився борг в сумі 135000грн.
Статтею 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на адресу відповідача надіслана претензія №521від 11.10.2005р. на суму 135000грн., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №219769, яка отримана 14.10.2005р. та сторонами укладено акт №1 прийомки товару по кількості та якості відповідно до договору №2500444 від 16.06.2005р. (а.с.17).
Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.33 ГПК України відповідач не надав доказів оплати 135000грн.
Тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов в цій частині.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не надав доказів перерахування залишку суми боргу 135000грн., суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов в частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Стаття 66 ГПК України передбачає, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Стаття 33 ГПК передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що позивач не надав доказів у розумінні ст.33 ГПК України, тобто не довів підстав забезпечення позову та доказів про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 164700грн. безпідставні.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2006р. у справі №11/9 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» м.Єнакієве без задоволення.
Головуючий Н.В. Акулова
Судді: Т.Д. Геза
А.М. М'ясищев
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС