Кіровоградської області
"27" травня 2008 р.
Справа № 4/114
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю. І., розглянувши матеріали справи № 4/114
за позовом: акціонерного страхового товариства "Вексель", 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 7,
до відповідача: малого приватного підприємства "ВНТ", 25006, м. Кіровоград, вул. Володарського, 76/3,
про стягнення 1766,24 грн.
від позивача - участі не брав.
від відповідача - участі не брав.
Про час та місце розгляду справи сторони належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Однак, направлена відповідачу поштова кореспонденція за місцем його державної реєстрації м. Кіровоград вул. Володарського 76/3 повернута до суду без вручення адресату з відміткою установи поштового зв'язку про відсутність адресата за вказаною адресою. Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, господарським судом враховується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п. можуть вважатись належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.
Суть спору:
Заявлено позов про стягнення з малого приватного підприємства "ВНТ", 25006, м. Кіровоград, вул. Володарського, 76/3 суми страхового відшкодування в розмірі 1766 грн. 24 коп., спричиненого в результаті дорожньо-транспортної пригоди та судових витрат на користь акціонерного страхового товариства "Вексель", 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 7.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, заявлені позовні вимоги не заперечив.
Підстави для відкладення розгляду справи відсутні враховуючи приписи ст. 69 ГПК України про необхідність розгляду справи в межах 2-х місячного строку.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України, господарський суд, -
Між учасниками спору позивачем та відповідачем виникли не договірні зобов'язання в результаті виконання позивачем умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів у формі страхового полісу №202-109/06-МКЧ від 14.12.2006 року, за умовами якого позивач прийняв під страховий захист транспортний засіб страхувальника - автомобіль Volkswagen Golf реєстраційний номер АО 2816 АН. Зазначений автомобіль 20.02.2007 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася в м. Києві по вул. Лесі Українки 26-28 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ Печерського району м. Києва від 22.02.2007 року. Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 26.03.2007 року по справі №3-1112 винним в виникненні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля Богдан А091 реєстраційний номер 02316 КА
Лемфера В.І., а автомобіль яким він керував належить малому приватному підприємству «ВНТ», зареєстрованому в м. Кіровограді вул. Володарського 76/3 (відповідачу по справі).
Проведений у встановленому порядку дослідженням характеру та розміру завданої матеріальної шкоди та згідно до звіту про оцінку автомобіля №260 від 23.03.2007 року збитки становлять 2423 грн. 24 коп., з яких згідно до умов договору страхування за умовами полісу та на підставі страхового акту №0888/07 від 11.04.2007 року страховик (позивач по справі) здійснив відшкодування в розмірі 1766 грн. 24 коп., перерахувавши грошові кошти платіжним дорученням №003855 від 11.04.2007 року застрахованій особі. Сума страхового відшкодування визначена згідно до умов договору страхування наступним чином: страхове відшкодування 2423 грн. 24 коп. - франшиза 0,5% в розмірі 657 грн. = 1766 грн. 24 коп.
Згідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, що відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що підпадають під дію підрозділу 2 глави 82 Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, тобто недоговірні зобов'язання.
Як безспірно встановлено судом та фактично визнано сторонами спору, застрахованій особі на законних підставах належав автомобіль Volkswagen Golf реєстраційний номер АО 2816 АН, а відповідачу автомобіль «Богдан» А091 реєстраційний номер 02316 КА, тобто вони являлись володільцями джерел підвищеної небезпеки.
За приписом ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів а обладнання .
Господарським судом звертається увага на ту обставину, що транспортним засобам притаманні всі три характерні ознаки джерела підвищеної небезпеки: неможливість його повного (безпосереднього і всеосяжного) контролю з боку людини; наявність шкідливих властивостей джерела підвищеної небезпеки; велика ймовірність заподіяння випадкової шкоди.
Однак, вирішуючи питання про відшкодування шкоди в даному конкретному випадку, господарський суд виходить з положення ст. 1188 Цивільного кодексу України у відповідності до якої шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно до приписів ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню страхувальнику, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, визначених умовами договору страхування, тобто 1766 грн. 24 коп.
У відповідності до ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).
Згідно до ст.6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” з послідуючими змінами та доповненнями страховим випадком є подія внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Господарський суд виходить з того, що наявність у водіїв полісу страхової відповідальності дозволяє автовласникам, чия відповідальність застрахована, значно зменшити фінансові ризики та виключити випадки невідшкодування збитків винною особою внаслідок її неплатоспроможності. Для здійснення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, завдану третім особам, створене та діє Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСУ) - розділ 1V Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Крім того, згідно до п.п. 1.6, 1.7 ст. 1 цього Закону власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, будь - який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.
При цьому господарським судом враховуються положення ст. 7 Закону України “Про страхування” згідно до якого об'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, на які поширюється дія ст. 1194 Цивільного кодексу України є: страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Таким чином, господарський суд приходить до переконання, що згідно до вимог ст.ст. 22, 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 1766 грн. 24 коп.
Заявлена до стягнення позивачем сума перебуває в межах страхової суми за договором страхування, тому підлягає до стягнення з відповідача в повному розмірі.
Господарським судом приймається до уваги, що визначальними для вирішення спору є приписи ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» згідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Державне мито, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та послуги за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача повністю.
На підставі викладеного, ст. 1194 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 36, 43, 44, 49 ,82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з малого приватного підприємства "ВНТ", 25006, м. Кіровоград, вул. Володарського, 76/3 (р/р невідомі, код ЄДРПОУ 13765448) на користь акціонерного страхового товариства "Вексель", 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 7 (п/р 26501301366 в ГОУ Промінвестбанк в м. Києві, МФО 300012, код ЄДРПОУ 20031391) спричинені збитки в розмірі 1 766 грн. 24 коп., сплачене державне мито в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя Ю.І. Хилько