29 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.,
суддів: Касьяна О.П., Наумчука М.І.,
Остапчука Д.О., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит», про зобов'язання управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області звільнити майно з-під арешту, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 лютого 2015 року,
У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що він є власником двох земельних ділянок, кадастрові номери яких: НОМЕР_1, НОМЕР_2, площею 0,0349 га кожна, по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 2 квітня 2012 року. Продавцем земельних ділянок виступав ОСОБА_6, який придбав указані земельні ділянки у ОСОБА_4 Постановою державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 11 липня 2012 року накладено арешт на вказані земельні ділянки. Арешт накладений на майно ОСОБА_4 після відчуження спірних земельних ділянок ОСОБА_6, державний виконавець наклав арешт не на майно боржника ОСОБА_4, а на майно третьої особи - позивача. Посилаючись на безпідставність накладення арешту на належне йому майно, просив задовольнити позов.
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що на спірні земельні ділянки державним виконавцем накладено арешт на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець не звертався із заявою про зняття арешту, тому підстави для звільнення майна з-під арешту за позовом ОСОБА_3 відсутні.
Однак погодитись із такими висновками неможливо.
Судами встановлено, що земельні ділянки площами по 0,0349 га кожна по АДРЕСА_1, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 були відчужені арбітражним керуючим (ліквідатором) Зубашенком Ю.В., який діяв на підставі постанови Господарського суду Волинської області від 16 грудня 2010 року про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 банкрутом від його імені, шляхом укладення договорів купівлі-продажу через аукціон, які посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. 2 квітня 2012 року за реєстраційними номерами 530, 533. Земельні ділянки придбані переможцем аукціону ОСОБА_6
Постановою державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 1 липня 2012 року відкрито виконавче провадження за заявою стягувача публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» по виконанню виконавчого листа № 2-5/11, виданого 24 травня 2010 року Яремчанським міським судом Івано-Франківської області, на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 24 квітня 2012 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки: дві земельні ділянки площами по 0,0349 га кожна по АДРЕСА_1, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що належать ОСОБА_4, на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки від 18 жовтня 2007 року, серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8 726 776 грн 59 коп.
Відповідно до постанови державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 11 липня 2012 року на вказані земельні ділянки, які належать ОСОБА_4, накладено арешт та оголошено заборону на їх відчуження, хоча на той час їх власником був ОСОБА_6
Як установлено апеляційним судом, 30 серпня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були укладені договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, посвідчені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, згідно яких вони придбані ОСОБА_3
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Із матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2007 року між акціонерним комерційним банком «Національний кредит» та ОСОБА_4 як з фізичною особою були укладені договори іпотеки, предметами яких є спірні земельні ділянки (а.с. 149-158).
Зазначені договори іпотеки були зареєстровані, на відчуження предметів іпотеки була накладена заборона.
Вирішуючи спір, суди не звернули уваги на те, що предметом позову була вимога про звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем у виконавчому провадженні, боржником в якому був ОСОБА_4, з посиланням на те, що на момент накладення арешту воно належало іншій особі, в якої його придбав позивач, який є його власником.
Вимога про зняття заборони на відчуження майна як іпотечного чи припинення іпотеки не заявлялась і предметом розгляду не була.
Виходячи з підстав і предмету позову та обставина, чи перебуває майно, яке просив звільнити з-під арешту позивач, в іпотеці правового значення не має.
Порядок і умови звільнення арешту з майна, на яке накладено арешт, право власності на яке належить не боржникові, а іншій особі визначені ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже при вирішенні спору суд мав керуватись зазначеною нормою права та з'ясувати наявність обставин, за яких можливе звільнення майна з-під арешту, однією з яких є належність такого майна не боржнику у виконавчому провадженні, а власнику.
Оскільки боржником у виконавчому провадженні, в межах якого накладено арешт на майно, є не позивач, а ОСОБА_4, то зроблені в судових рішеннях висновки про відсутність підстав для задоволення позову з посиланням на норми Закону України «Про іпотеку» передчасні.
При умові збереження іпотеки при переході права власності на іпотечне майно, на яке було звернуте стягнення за рішенням суду, таке могло бути підставою для заміни сторони виконавчого провадження (боржника) на іншу особу, до якої перейшло право власності на це майно.
Відомості про заміну сторони виконавчого провадження у справі відсутні.
Правочин, за яким ОСОБА_3 набув право власності на майно, не оспорений, його нікчемність судами не встановлена.
Тому ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки допущені судами порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення.
При новому розгляді справи суду належить врахувати наведене, перевірити чи до належного відповідача заявлено вимоги, чи перебувають зазначені позивачем відповідачі у матеріально-правових відносинах із позивачем у спорі, виходячи з його підстав і предмету.
У разі встановлення, що позов подано до неналежних відповідачів таке може бути самостійною підставою для відмови в його задоволенні.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 9 лютого 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Мартинюк
Судді:О.П. Касьян М.І. Наумчук Д.О. Остапчук Т.О. Писана