ІМенем УКраїни
29 липня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.,
суддів: Касьяна О.П., Мостової Г.І.,
Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом комунального підприємства Міжгірської селищної ради «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства» до ОСОБА_3 про визнання договору укладеним на підставі нормативного акта обов'язкової дії та стягнення заборгованості за комунальні послуги, за касаційною скаргою Купецького Я.В., який діє від імені комунального підприємства Міжгірської селищної ради «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства», на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року,
У жовтні 2014 року КП «Міжгірське ВУЖКГ» звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що будинок АДРЕСА_1 відповідно до акта прийому-передачі був переданий в управління та обслуговування підприємству. ОСОБА_3 є власником квартири № 3 в цьому будинку. У січні 2004 року підприємство уклало договір з відповідачем на постачання води та водовідведення. У січні 2005 року запропонувало відповідачу укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, однак останній відмовився. Посилаючись на те, що відповідачем через неналежне виконання своїх зобов'язань допущено заборгованість по оплаті за надані йому послуги, яка станом на жовтень 2014 року складає 1942 грн 18 коп., просило визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору укладеним з 1 січня 2005 року та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 1 січня 2005 року по жовтень 2014 року у розмірі 1942 грн 18 коп., судові витрати по сплаті судового збору та витрати пов'язані з наданням правової допомоги.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову про стягнення заборгованості за надані послуги скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено. У стягненні з ОСОБА_3 судового збору та витрат за надання правової допомоги відмовлено. Стягнуто з КП «Міжгірське ВУЖКГ» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 122 грн.
Купецький Я.В., який діє від імені комунального підприємства Міжгірської селищної ради «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства», звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, утримання будинків, споруд, прибудинкових територій та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що оскільки суд першої інстанції відмовив у позові про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між КП «Міжгірське ВУЖКГ» та ОСОБА_3 укладеним з 1 квітня 2005 року, то відсутні підстави і для задоволення позову в іншій частині.
Однак з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.
Будинок, де знаходиться квартира останнього, обслуговує позивач, він надає його мешканцям комунальні послуги.
У січні 2005 року підприємство запропонувало відповідачу укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, однак відповідач від цього відмовився.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Разом із тим відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для звільнення від сплати вартості отриманих споживачем житлово-комунальних послуг.
Як зазначено, позивач ставив питання про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які є окремим різновидом житлово-комунальних послуг за функціональним призначенням (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно ст. ст. 14, 20, 31 цього Закону споживач зобов'язаний проводити оплату таких послуг відповідно затверджених органом місцевого самоврядування тарифів.
Споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку визначеному договором або законодавством, та на несплату за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 16, ст. 18, п. п. 4. 6 ч. 1 ст. 20 цього Закону).
Виходячи з наведеного, оскільки позивачу будинок, в якому знаходиться квартира відповідача, переданий в управління і обслуговування, останній зобов'язаний сплачувати згідно затверджених тарифів кошти на утримання будинку і прибудинкової території та на зменшення плати або ж несплату лише за умов та в порядку, визначеному договором чи законодавством.
Надання послуг з утримання будинку не в повному розмірі або непроведення виконавцем якихось робіт є підставою для покладення обов'язку по їх виконанню, або зменшення плати і не тягне за собою повне звільнення від їх оплати.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, апеляційний суд, встановивши, що 1 січня 2004 року між КП «Міжгірське ВУЖКГ» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення, умовами якого передбачено його пролонгацію, не зазначив будь-яких мотивів відмови у позові в цій частині.
Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в частині вимог про стягнення заборгованості, в зв'язку з чим рішення апеляційного суду в цій частині не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухваленого судом першої інстанції рішення, навести відповідні мотиви щодо їх обґрунтованості або ж відхилення, у разі доведеності позову перевірити правильність застосування судом позовної давності згідно поданої відповідачем заяви, з'ясувати чи не переривалась позовна давність виходячи із визначних законом підстав, зокрема, у зв'язку із зверненням до суду із заявою про видачу судового наказу і його видачею, вчиненням боржником дії, яка свідчить про визнання ним боргу, а в разі подання позовної заяви після спливу позовної давності щодо стягнення окремих платежів поважність причин її пропуску.
Судові рішення в частині вирішення вимог про визнання договору укладеним не оскаржуються, тому їх законність в цій частині касаційним судом не перевіряється.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу Купецького Я.В., який діє від імені комунального підприємства Міжгірської селищної ради «Міжгірське виробниче управління житлово-комунального господарства», задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до цього суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Мартинюк
Судді:О.П. Касьян Г.І. Мостова М.І. Наумчук Д.О. Остапчук