іменем україни
22 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Касьяна О.П., Гончара В.П., Остапчука Д.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», третя особа - Реєстраційна служба Воловецького районного управління юстиції про визнання права власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року,
У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом та, уточнивши його, просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати реєстраційну службу зареєструвати за нею право власності на неї.
На обгрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що у квітні 1996 року вона як член житлово-будівельного кооперативу ТОВ «Мрія», створеного акціонерами ЗАТ «Електрон-Воловець», з метою завершення будівництва п'ятиповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1, сплатила внески на будівництво у розмірі 7 400 грн, отримала ордер на зайняття квартир № 7,8 у цьому будинку, та набула право власності на це майно, однак у зв'язку із відсутністю у товариства коштів на виготовлення технічної документації та правовстановлюючих документів, вона не може отримати свідоцтво про право власності на цю квартиру.
18 червня 2013 року рішенням Воловецького районного суду позов задоволено.
13 березня 2015 року рішенням апеляційного суду Закарпатської області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно з законом, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку обставинам справи, повно та всебічно з'ясував та встановив їх, і правильно виходив з того, що спірне майно набуте позивачкою за час її перебування у шлюбі з ОСОБА_5, тому воно є їх спільною сумісною власністю, однак її чоловік помер, а спадкоємці його майна не залучені до участі у справі, тоді як ухваленим рішенням про визнання права власності на спірне майно порушуються їх права, тому підстав для задоволення позову немає.
При цьому судом правильно застосовано закон, що регулює спірні відносини, оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин касаційну скаргу потрібно відхилити, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року залишити без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.П. Касьян
В.П. Гончар
Д.О. Остапчук