4 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Семенюк Т.А., Гаращенка Д.Р.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2015р. про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській обл. про стягнення заборгованості з виплати пенсії, відшкодування моральної шкоди,
встановила:
у грудні 2014р. позивач звернувся до суду з даним позовом у порядку цивільного судочинства.
Ухвалою суду від 24 червня 2015р. провадження у справі закрито.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду скасувати, повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права.
Апелянт та відповідач, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.131, 132), у судове засідання не з'явилися, апелянт просив розглядати апеляційну скаргу у його відсутність, відповідач причини неявки свого представника не повідомив, тому колегія суддів відповідно до положень ст. 305 ЦПК України провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2013р. у порядку адміністративного судочинства заявлені позивачем позовні вимоги були розглянуті, постанова набрала законної сили, тому даний позов є повторним.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по пенсії у сумі 15 033,07грн., яка нарахована відповідачем на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2008р. та постанови Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2012р. про перерахунок пенсії, проте, не виплачена у зв'язку із відсутністю грошових коштів у бюджеті Пенсійного фонду України, та 5000грн. моральної
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10449/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Волошин В.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
шкоди.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у
- 2 -
справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).
У той самий час прийняте з певних підстав судове рішення про відмову в позові за окремими категоріями справ при збереженні існуючих правовідносин, які спричинили звернення до суду, не є перешкодою для повторного звернення до суду заінтересованих осіб з метою вирішення спору.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2013р., яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві заборгованості по пенсії у сумі 15 033,07грн. Підставою для відмови судом у позові була відсутність бюджетних асигнувань для виплати нарахованої пенсії.
Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погодилася з висновком суду першої інстанції і в ухвалі від 6 листопада 2013р. зазначила, що невиплата позивачу нарахованої пенсії не є повним виконанням рішення суду про перерахунок пенсії. Проте, відповідно до положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до видів рішень, які підлягають виконанню відповідно до вказаного закону, що є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції неправильно мотивував відмову в задоволенні позовних вимог, але це не є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нової про відмову у задоволенні позовних вимог. Також позивачу було роз'яснено його право звернутися до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Зазначені судові рішення були залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2013р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013р., яка залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014р., ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2008р.
Отже, спір сторін про стягнення нарахованої пенсії по суті не вирішено, а у позові було фактично відмовлено у зв'язку із обранням позивачем неналежного способу захисту.
У грудні 2014р. позивач звернувся до суду у порядку цивільного судочинства із позовною заявою про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої пенсії, посилаючись на правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену в ухвалі від 12 лютого 2014р. у справі К/800/598/14, а також на те, що відповідач продовжує порушувати його право на отримання нарахованої пенсії та відсутність інших способів захисту свого порушено права.
За змістом пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Підставою позову є посилання позивача на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Враховуючи, що у порядку адміністративного судочинства позивачу було відмовлено
- 3 -
у задоволенні позову у зв'язку із обранням ним невірного способу захисту порушеного права, колегія суддів вважає, що даний позов не є тотожним до попереднього, так як позивачем змінено підстави позовних вимог
Таким чином, закриваючи провадження у справі, суд не врахував підстави відмови у позові за попереднім рішенням та зміни, які відбулися після ухвалення рішення у підставах позову, а також те, що спір залишився не вирішений.
З огляду на це закриття судом провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України суперечить змісту цієї норми та перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого у сторін спору.
Відповідно до ст.311 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення про закриття провадження по даній справі були порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів скасовує ухвалу суду і направляє матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.303, 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2015р. скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській обл. про стягнення заборгованості з виплати пенсії, відшкодування моральної шкоди повернути до Шевченківського районного суду м. Києва для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: