Справа № 761/533/15-ц
Провадження №2/761/2433/2015
іменем України
10 липня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Малинникова О.Ф.
при секретарі - Данилевській Є.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
У січні 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу вокзалу Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позивач зазначила, що відповідно до наказу № 21 від 09.06.1997 року була прийнята на посаду чергового стрілочного посту в технічному цеху відокремленого підрозділу вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» з 10.06.1997 року, згодом за час роботи на вказаному підприємстві з 1997 по 2014 роки була переведена на інші посади. У листопаді 2013 року її було переведено на посаду заступника начальника вокзалу, на якій вона працювала до звільнення 10.12.2014 року. 10.12.2014 року керівництвом підрозділу була повідомлена про звільнення її із зазначеної посади відповідно до Наказу № 610 від 10.12.2014 року за систематичне невиконання трудових обов'язків за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Отримала трудову книжку із записом про звільнення 12.12.2014 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків.
Однак, заперечуючи проти звільнення за вказаною підставою, стверджувала, що заходів дисциплінарних або громадських стягнень до неї не застосовувалось. Під час перебування з 09.12.2014 року на лікарняному, що підтверджено листком непрацездатності, їй було запропоновано 10.12.2014 року з"явитись на роботу та написати заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, від чого вона відмовилась, після чого її звільнили з вказаних підстав. Документи для розрахунку заборгованості по заробітній платі - відомості про нарахування та виплату заробітної плати за останні шість місяців роботи на посаді заступника начальника вокзалу з грудня 2014 року по теперішній час, а також Наказ № 610 від 09.12.2014 року про звільнення та документи, на підставі яких було видано даний наказ знаходяться у відповідача.
Враховуючи викладене, позивач просила:
- визнати наказ (розпорядження) № 610/ос в.о. начальника підрозділу від 09.12.2014 за № 610 року незаконним;
- поновити її на посаді заступника начальника вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» з 10.12.2014 року;
- стягнути з відокремленого підрозділу вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниці» на користь ОСОБА_1, 3 032, 26 грн., як середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2014 року по 30.12.2014 року;
- стягнути з відокремленого підрозділу вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» на її користь моральну шкоду у розмірі 21 967, 74 грн.
У додаткових поясненнях та уточненнях до позовної заяви позивач зазначила, що з наказами, іншими документами з приводу її звільнення вона не була ознайомлена, на її запит від 18.12.2014 року їй відмовлено у наданні копій наказів про дисциплінарні стягнення, про які вона дізналась після звільнення. У наказах відсутні посилання на документи, що підтверджують конкретні упущення у роботі. Що стосується недостатнього контролю з її боку за підлеглими, то відповідних рішень про порушення ними своїх обов'язків не було прийнято, лише у наказах про її відповідальність вказано, що порушення вчинені підлеглими. Вона не могла працевлаштуватись на іншу роботу, маючи двох неповнолітніх дітей, у 2012 році з чоловіком шлюб розірвано.
У запереченнях (а.с. 50) відповідача, відокремленого підрозділу вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» йдеться про те, що зазначений відокремлений підрозділ не є юридичною особою і тому є неналежним відповідачем. Враховуючи викладене, Відокремлений підрозділ вокзал станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця» не може бути належним відповідачем у цивільній справі тому просили відмовити у позові.
Ухвалою суду від 27.03.2015 року залучено співвідповідачем Державне територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця».
У запереченнях проти позову (а.с. 164) представник Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» зазначив, що при звільненні відповідачем були враховані ті заходи дисциплінарного стягнення, які не втратили юридичної сили. Так, за неналежне виконання обов'язків, покладених на позивача згідно із пп. 2.2 посадової інструкції заступника начальника вокзалу, виявлених 04.11.2014 року за послаблення контролю за роботою підлеглих, оголошено наказ від 09.12.2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, щодо якого позивач не ставить під сумнів у позовній заяві. Незважаючи на догану, позивач продовжувала не виконувати належним чином обов'язків, покладених пп. 2.2 та пп. 2.21 посадової інструкції. У той же день при перевірці 09.12.2014 року вокзалу станції було виявлено, проживання двох осіб, не внесених у книгу реєстрації, з яких черговою, підлеглою позивача, було стягнуто плату у сумі 400 грн., які внесені по квитанції різних зборів як надлишок. Тому враховуючи ступінь тяжкості проступку позивача, яка несе відповідальність за повноту надходження грошових коштів від відділу сервісного обслуговування і виконання плану доходів та своєчасно передає матеріали перевірок для притягнення порушників до дисциплінарної відповідальності, відповідачем, за проступок щодо бездіяльності позивача виявлений 09.12.2014 року, було прийнято рішення про звільнення позивача за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України у порядку передбаченому ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП. Що стосується посилання на хворобу, то позивач перебувала на роботі 9 та 10 грудня, лікарняний лист не надходив до відповідача, що підтверджується також відсутністю записів на зворотній стороні наданої позивачем копії лікарняного листа.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовних вимогах, їх уточненнях та додаткових письмових поясненнях.
Представники відповідачів у поясненнях, наданих у судовому засіданні просили відмовити у позові, стверджуючи про дотримання порядку накладення дисциплінарних стягнень та доведеність викладених у наказах підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 10.06.1997 року була прийнята на роботу до відокремленого підрозділу вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» (або ДТГОПЗЗ) на посаду чергового стрілочного посту в технічному цеху відповідно до наказу № 21 від 09.06.1997 року.
У процесі трудової діяльності на вказаному підприємстві за період з 1997 по 2014 роки неодноразово була переведена на інші посади, за останні роки працювала на керівних посадах провідного інженера з організації роботи кас, заступника начальника вокзалу по касам, начальника відділу. На посаду заступника начальника вокзалу була переведена наказом від 19.11.2013 року, на якій працювала до звільнення.
Звертаючись до суду та підтримуючи позовні вимоги у процесі розгляду справи, позивач стверджувала, що вона дізналась про звільнення з роботи ніби-то за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин, 10.12.2014 року від керівництва, отримала трудову книжку 12.12.2014 року із записом, що відповідно до Наказу № 610 від 10.12.2014 року її було звільнено з зазначеної посади за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Проте заперечила проти запису підстави звільнення за систематичне невиконання покладених на неї обов'язків, наполягаючи, що з її сторони не було порушення обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, а також не було застосовано заходів дисциплінарних або громадських стягнень, про які йдеться.
У відповідності із п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України про розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3)
Як роз'яснено у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із внесеними змінами) щодо розгляду справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за
порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Заперечуючи проти позову представник відповідача ДТГО ПЗЗ посилався на те, що були враховані ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП).
Судом встановлено, що на час звільнення позивач працювала заступником начальника вокзалу (Південний) станції Київ-пасажирський ДТГО згідно Наказу № 475/ос від 11.12.2012 року про переведення на іншу постійну роботу, а з 18.11.2013 року заступником начальника вокзалу станції Київ-пасажирський ДТГО (а.с. 147, 148).
Згідно із Положенням про Відокремлений підрозділ вокзал станції Київ-пасажирський ДТГО (а.с. 54) вокзал є відокремленим підрозділом та не має статусу посадової особи. (пп. 2.2.). Начальник вокзалу здійснює керівництво вокзалу, заступники начальника призначаються на посаду начальником Служби. Призначення та звільнення начальником вокзалу з посади працівників вокзалу та штатний розпис погоджується з начальником Служби.
Згідно із затвердженою 26.11.2014 року Посадовою інструкцією заступника начальника вокзалу заступник начальника вокзалу (Центрального) звільнення з посади здійснюється начальником вокзалу за погодженням з керівництвом галузевої пасажирської служби та служби кадрової та соціальної політики (а.с. 12, 127)
Згідно із Посадовою інструкцією заступника начальника вокзалу, затвердженої 26.11.2014 року (а.с. 21, 130) у п.4 передбачена відповідальність позивача, як заступника начальника вокзалу, зокрема: за правопорушення скоєні у процесі діяльності (пп. 4.2), за спричинення матеріальної шкоди, за порушення трудової дисципліни, визначені трудовим законодавством, за послаблення контролю за підлеглими працівниками згідно розподілу посадових обов'язків.
Досліджуючи зібрані у справі докази, яким надана судом оцінка у їх сукупності, судом встановлено за наданими представниками відповідачів копіями документів з питань притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, згідно із наказом від 13 січня 2014 року у зв'язку із невиконання плану місцевих доходів за грудень 2013 року та першу декаду січня 2014 року було притягнуто до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, як заступника начальника вокзалу за недостатність контролю планового виконання місцевих доходів, позивачу оголошено догану. Підстава протокол оперативної наради та пояснення ОСОБА_1 (а.с. 80)
Наказом від 09 грудня 2014 року № 166/к оголошено догану за неналежне виконання пп.2.2. посадової інструкції та послаблення контролю за роботою підлеглих працівників, що призвело до зниження доходів.
Питання розглядалось 04.11.2014 року на оперативній нараді щодо виконання планів доходів підсобно-допоміжної діяльності, на якій ОСОБА_1 посилалась на скорочення надходжень коштів з причин безкоштовного розміщення матерів з дітьми (170 осіб), що прибули із Східного регіону та відсутність у листопаді певний період гарячої води, що призвело до ненадання послуг у відділі Сервісного обслуговування пасажирів, та зменшенню доходів.(а.с. 81, 166)
У той же день видано Наказ № 610/0с від 09.12.2014 року звільнити 10.12.2014 року ОСОБА_1 за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин за п.3 ст. 40 КЗпП. (а.с. 83)
Обставинами вчинення порушення зазначена підстава Наказ № 166/к від 09 грудня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», протокол оперативної наради від 09.12.2014 року.
За змістом протоколу оперативної наради № 4/75 від 09.12.2014 року наданому представником відповідача 07.07.2015 року на виконання протокольної ухвали суду (а.с. 175) встановлено, що 08.12.2014 року, проведено перевірку санітарно-технічного стану вокзалу та достовірності ведення обліку грошових надходжень та надання сервісних послуг. Зокрема, на час перевірки 09.12.2014 року (06 год. 30 хв.) виявлено проживання двох осіб, не внесених до книги реєстрації, інші недоліки щодо ведення книги реєстрації, а також виявлено безкоштовне перебування 30 осіб, та невиконання плану підсобно-допоміжної діяльності, що призвело до зменшення доходності.
Таким чином, суд вбачає, що прийняття наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з посади ОСОБА_1 проведені за один день, приймаючи до уваги наданий протокол перевірки від 09.12.2015 року, у якому 08.12.2014 року перевірено санітарно-технічного стану вокзалу та достовірність ведення обліку грошових надходжень та надання сервісних послуг із встановленням на час перевірки 09.12.2014 року (06 год.30 хв.) проживання двох осіб, не внесених до книги реєстрації, інші недоліки щодо ведення книги реєстрації, а також виявлено безкоштовне перебування 30 осіб, та невиконання плану підсобно-допоміжної діяльності, що призвело до зменшення доходності недоліки у роботі вокзалу (Центрального), як вказано у цьому протоколі перевірки 08.12.2014 року та початок дня 09.12.2014 року.
Отже, виходячи із змісту наданих відповідачами документів слідує, що позивача було звільнено за дисциплінарний проступок, який був встановлений протоколом перевірки, що проводилась до оголошення догани 09.12.2014 року та у цей же день вранці із виявленням порушень щодо ведення книги реєстрації, а також виявлено безкоштовне перебування 30 осіб, та невиконання плану підсобно-допоміжної діяльності, що призвело до зменшення доходності.
Між тим як роз'яснено у пункті 23 Постанови Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У запереченнях представника Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», що у той же день 09.12.2014 року були виявлені працівниками ЦКРУ порушення щодо реєстрації двох доросліх осіб, яких не внесено до книги реєстрації та не проведені через РРО «МІНІ 600», стягнуту плату з цих пасажирів було внесено за квитанціями як надлишок. Вказані факти, як пояснено у запереченнях було результатом повної бездіяльності позивача щодо виконання обов'язків щоденного проведення раптових перевірок та складання актів перевірок, що враховано відповідачем при звільненні за ступенем тяжкості вчиненого проступку 09.12.2014 року.
З'ясовуючи зазначені обставини, суд вважає, що останні заперечення, надані відповідачем 07.07.2015 року, не узгоджуються із змістом наказу (розпорядженням) № 610/ос від 09.12.2014 року: звільнити 10.12.2014 року ОСОБА_1 за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин за п.3 ст. 40 КЗпП. Обставинами вчинення порушення чітко зазначена підстава «Наказ № 166/к від 09 грудня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», тобто за порушення які оголошена догана та протокол оперативної наради від 09.12.2014 року, у якому зазначені недоліки роботи, виявлені протягом перевірки 08.12.2014 року та 09.12.2014 року (ранок).
Крім того, як зазначила позивач, заперечуючи проти звинувачень її у невиконанні покладених на неї обов'язків, вона хворіла, знаходячись на амбулаторному режимі, на роботу її викликало керівництво 10 грудня 2014 року, яке наполягало на подачі заяви про звільнення з власним бажанням, від чого вона відмовилась, не визнаючи наявність наказів про дисциплінарну відповідальність, з якими вона не була ознайомлена, копії яких за її запитом не були надані.
При цьому позивачем надано копію листа непрацездатності із посиланням на те, що оригінал вона передала секретарю. Посилання представника відповідача на відсутність лікарняного листа у відділі відповідача не означає, що лист непрацездатності не був переданий позивачем секретарю.
Крім того відсутні докази ознайомлення позивача з наказом про звільнення та вручення копії наказу, як передбачено законодавством.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи довідку бухгалтерії відокремленого підрозділу вокзалу Київ-Пасажирський ДТГО ПЗЗ від 07.04.2015 року про середній заробіток за передостанні два місяці до звільнення, тобто жовтень та листопад 2014 року у розмірі 5152,27 грн. суд, враховуючи середньоденний заробіток у розмірі 239,64 грн. нараховує розмір середнього заробітку для оплати вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням у сумі 33.549,66 грн.
Середньоденний 5152.27:21.5=239.64 грн.
239.64х140(з 11.12.14р.по 07.07.15р. роб дні)=33.549,66 грн
Що стосується стягнення моральної шкоди, суд вважає, що передбачених ст. 237-1 КЗпП України підстав для відшкодування власником або уповноваженим ним органом шкоди, не встановлено.
З огляду на викладене та підставі: п.3 ч.1 та ч. 3 ст. 40 КЗпП України, ст. ст. 147, 149, 235 КЗпП України керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223, 367 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати наказ (розпорядження) № 610/ос від 09.12.2014 за № 610 року В.о. начальника відокремленого підрозділу вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» незаконним.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» з 10.12.2014 року.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», (ЄДРПОУ 26087910), на користь ОСОБА_1, проживає та зареєстрована: АДРЕСА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 54 798 (п'ятдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 54 коп., за період з 10.12.2014 року по 10.07.2015 року.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», (ЄДРПОУ 26087910), на користь держави судовий збір в сумі 547 (п'ятсот сорок сім) грн. 98 коп.
Підлягає негайному виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» та стягнення Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», (ЄДРПОУ 26087910), на користь ОСОБА_1, заробітної плати за один місяць у сумі 5 152 (п'ять тисяч сто п'ять десять дві) грн., 27 коп.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до - Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про стягнення моральної шкоди 35 878 (тридцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн.. 16 коп., відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.
Суддя: Малинников О.Ф.