Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
01.06.2009
Справа №2-7/10752-2008
За позовом Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 78)
До відповідача Військової частини А 3835 (98400, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 42)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Петренко Андрій Олександрович (95000, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 21, кв. 61)
Про стягнення 18 920, 00 грн.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - Расєва А.В.- предст., дов. №1697/01-50/13 від 28.06.2008 р.
Від відповідача - Чепляки В. В., предст., дов. №473 від 21.04.2009 р.
Від третьої особи - Петренко А.О. - паспорт.
Суть справи: Кримське республіканське виробниче підприємство «Кримтролейбус» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Військової частини А 3835 про стягнення 18 920,00 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» мотивовані тим, що 26.09.2008 р. водієм Військової частини А 3835 Петренком Андрієм Олександровичем був здійснений наїзд на транспортний засіб «Кримтролейбус» - тролейбус з бортовим номером 4002, внаслідок чого була заподіяна шкода, яка, згідно доданої позивачем калькуляції, складає 18920,00 грн.
Ухвалою ГС АР Крим від 05.12.2008 р. було порушено провадження у справі та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був залучений Петренко Андрій Олександрович.
Ухвалою ГС АР Крим від 23.12.2008 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої було поставлено наступне питання:
- Яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику транспортного засобу - пасажирського тролейбусу, бортовий номер 4002, що належить Кримському республіканському виробничому підприємству «Кримтролейбус» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 78), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 26 вересня 2008 по проспекту Перемоги у м. Сімферополі?
31.03.2009 р. до ГС АР Крим були повернуті матеріали справи від експертної установи без проведення дослідження у зв'язку з тим, що пошкоджений автотранспорт був повністю відновлений, що унеможливлює проведення експертизи. За таких обставин, ухвалою ГС АР Крим від 31.03.2009 р. провадження у справі було поновлено.
23.04.2009 р. до ГС АР Крим від Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з Військової частини А 3835 14 261,77 грн. матеріальної шкоди. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.
Відповідач у судове засідання з'явився, проте відзив на позов не надав, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2008 р. о 15 год. 25 хв. на пр. Перемоги в м. Сімферополі Петренко А. О., керуючи транспортним засобом «Урал 4320» з державним реєстраційним номером 4761 Е5, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, що об'єктивно здатний був побачити, не прийняв мір для зменшення швидкості руху аж до зупинки автотранспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого скоїв наїзд на тролейбус з бортовим номером 4002 під керуванням Скіба А. М., що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 24.10.2008 р. у справі №3-20909 Петренко Андрій Олександрович був притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, у вигляді штрафу у розмірі 68,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Кримському республіканському виробничому підприємству «Кримтролейбус», як власнику пошкодженого транспортного засобу, була заподіяна матеріальна шкода, яку позивач просить стягнути з Військової частини А 3835.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Так, відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Отже, роботодавці - юридичні та фізичні особи, є боржниками у зобов'язаннях щодо відшкодування шкоди, завданої їхніми працівниками під час виконання ними трудових обов'язків. Критерієм для розмежування випадків, коли відповідальність за дії працівника несе роботодавець, від випадків, коли така відповідальність покладається безпосередньо на працівника, є виконання працівником трудових обов'язків в момент правопорушення.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягає завдана шкода, тобто шкода, причиною якої є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та шкодою має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку шкода не відшкодовується. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (шкодою), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та шкодою.
Частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, у сфері дії інституту відшкодування шкоди встановлена презумпція вини особи, яка завдала шкоди. Цій особі надається право спростувати цю презумпцію.
Як вже було зазначено вище, вина водія Військової частини А 3835 Петренко Андрія Олександровича підтверджена постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 24.10.2008 р. у справі №3-20909.
Таким чином, обов'язок щодо відшкодування заподіяної Кримському республіканському виробничому підприємству «Кримтролейбус» шкоди чинним законодавством України покладений саме на відповідача, як роботодавця винної в ДТП особи.
Проте, суд звертає увагу на недоведення позивачем розміру заподіяної шкоди.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. №6 (з подальшими змінами), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ст.456 ЦК.
В пункті 6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. N 02-5/215 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Матеріали справи свідчать, що позивач просить стягнути з Військової частини А 3835 матеріальну шкоду у сумі 14 261,77 грн., зазначаючи при цьому, що вказана сума складається з:
- сировина та матеріали - 2 022,36 грн.;
- основна заробітна плата виробничих працівників: тарифна частина - 2 182,53 грн.; преміальна частина - 109,13 грн.;
- додаткова заробітна плата виробничих працівників - 515,62 грн.;
- відрахування до Фонду соціального страхування - 1045,15 грн.;
- загальновиробничі витрати - 4 929,58 грн.;
- виробнича собівартість - 10 804,37 грн.;
- рентабельність виробництва (накопичення) - 1080,44 грн.;
- повна собівартість - 11 884,81 грн.;
- ПДВ - 2376,96 грн.
При цьому, суд звертає увагу на те, що при арифметичному складанні вказаних вище сум загальний розмір матеріальної шкоди дорівнює 36 950,95 грн. (а не 14 261,77 грн. як зазначено позивачем), що викликає сумнів в правильності здійсненого позивачем розрахунку матеріальної шкоди та необґрунтованість його розміру.
Ухвалами ГС АР Крим від 23.04.2009 р. та від 19.05.2009 р. суд витребував від позивача детальний та обґрунтований розрахунок розміру збитків по кожній складовій частині з відповідним нормативним та документальним обґрунтуванням. Однак, відповідний розрахунок суду не був наданий.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
В свою чергу, позивачем нормативно не обґрунтовано включення до складу збитків заробітної плати працівникам, відрахувань до Фонду соціального страхування (причому не вказано, до якого саме), загальновиробничих витрат, виробничої собівартості, рентабельності виробництва, нарахованого ПДВ. Не вказано позивачем, що розуміється під термінами «виробнича собівартість», «загальновиробничі витрати», «рентабельність виробництва (накопичення)», «повна собівартість», та з чого складаються вказані види нарахувань. Суд звертає увагу на те, що позивачем не обґрунтовано, зокрема, яким чином пошкодження тролейбусу призвело до необхідності сплати працівникам заробітної плати, тобто не доведено, що у випадку відсутності необхідності здійснювати ремонт пошкодженого тролейбусу працівники б не виконували свої трудові обов'язки та відповідна заробітна плата не була б ним сплачена. Суд зазначає, що включення вказаних витрат до складу матеріальної шкоди було б можливо, зокрема, у разі залучення відповідних робочих на підставі цивільно-правових угод, тобто за умови відсутності спеціалістів необхідної кваліфікації у штаті Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус».
При цьому, суд вважає правомірним включення позивачем до складу матеріальної шкоди вартості сировини та матеріалів, використаних для відновлення пошкодженого тролейбусу, оскільки між пошкодженням транспортного засобу та придбанням матеріалів, необхідних для проведення ремонту вбачається безпосередній причинний зв'язок.
За таких обставин, суд вважає, що стягненню з Військової частини А 3835 на користь Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» підлягає матеріальна шкода у сумі 2 022,36 грн. - вартість придбаної сировини та матеріалів, необхідних для проведення відновлювального ремонту тролейбуса, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на обидві сторони проційно розміру задоволених вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А 3835 (98400, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 42, ідентифікаційний код 08209716) на користь Кримського республіканського виробничого підприємства «Кримтролейбус» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 78, ідентифікаційний код 03328391) матеріальну шкоду у розмірі 2 022,36 грн., 20,22 грн. державного мита та 12,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.