Україна
08 квітня 2009 р. справа № 2-а-34597/08/0570
час прийняття постанови: 10.15 година
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Могильницького М.С.
при секретарі Асмановій Е.Е.
за участю представників позивача Черемисіної К.А., Миротадзе Д.Б.,
Гладкової Л.М., Стрихарь Г.В.
представників відповідача Сивоконь М.О., Логінова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення Макіївської ОДПІ від 26 травня 2008 року № 0000391530/0 на суму 134 205.10 грн. та спонукання Макіївської ОДПІ виключити із картки особового рахунку з ПДВ платника податків кошти у сумі 4 674.75 грн. та 772.91 грн., що направлені на погашення пені та направити їх на погашення заборгованості з ПДВ,
Державне підприємство «Макіїввугілля» звернулось до суду з адміністративним позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.05.2008 року № 0000391530/0 на суму 159 472. 38 грн. та про спонукання Макіївської ОДПІ виключити із картки особового рахунку з ПДВ платника податків коштів у сумі 4 674.75 грн. та 772.91 грн., що направлені на погашення пені та направити їх на погашення заборгованості з ПДВ.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на той факт, що платіжними дорученнями № 665 від 29.04.2008р. та № 354 від 22.04.2008р. позивачем сплачені суми 797 500.00 грн. та 550 000.00 грн. відповідно за призначенням платежу ПДВ в держбюджет по строку 30.04.2008р. по декларації за березень 2008р. Тобто, підприємство сплатило ці платежі не по декларації за лютий 2008р., а по декларації за березень 2008р. Оплата податку на додану вартість по декларації за березень 2008 року оплачена позивачем своєчасно, податковий борг з ПДВ за цей період відсутній, а отже відповідачем помилково застосовані положення п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки згідно до цієї норми штрафні санкції нараховуються на несвоєчасно оплачену суму податкових зобов'язань. Відповідач неправомірно змінив призначення платежу і кошти сплачені позивачем як податок на додану вартість за податковий період березень 2008 року, були спрямовані відповідачем на погашення податкового боргу, який існував на момент сплати. Відтак, за відсутності прострочення сплати ПДВ за березень 2008 року, позивач вважає безпідставним застосування штрафних санкцій.
Крім того, позивач надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Макіївської ОДПІ від 26 травня 2008 року № 0000391530/0 на суму 134 205.10 грн. та спонукати Макіївську ОДПІ виключити із картки особового рахунку з ПДВ платника податків кошти у сумі 4 674.75 грн. та 772.91 грн., що направлені на погашення пені та направити їх на погашення заборгованості з ПДВ.
Відповідач надав суду заперечення проти, в яких зазначив, що відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - рівних пропорціях. На підставі цього, вважає свої дії щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення правомірними та обґрунтованими. Тому просить у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні тим, які викладені в обґрунтування уточнень до позову. Просив визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Макіївської ОДПІ від 26 травня 2008 року № 0000391530/0 на суму 134 205.10 грн. та спонукати Макіївську ОДПІ виключити із картки особового рахунку з ПДВ платника податків кошти у сумі 4 674.75 грн. та 772.91 грн., що направлені на погашення пені та направити їх на погашення заборгованості з ПДВ.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні тим, які викладені у запереченнях проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити.
Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Макіїввугілля» 29.04.2003 року зареєстровано як юридична особа виконкомом Макіївської міської ради Донецької області,; діє на підставі Статуту, затвердженого Міністром вугільної промисловості України 13.01.2006 року; включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код - 32442295; перебуває на обліку в Макіївській ОДПІ з 15.05.2003 року за № 58 як платник податків; є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом № 06516407 про реєстрацію платника податку на додану вартість.
23 травня 2008 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ ДП «Макіїввугілля», результати якої викладені у Акті перевірки № 3233/15/32442295.
На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 26 травня 2008 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000391530/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10 % на суму 159 472.38 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 1 594 723.82 грн. на 29 календарних днів.
Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначена норма підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.
Крім того, 20 березня 2008 року підприємством до податкового органу надана декларація № 292 з податку на додану вартість, в якій позивач самостійно визначив суму податкових зобов'язань з податку н додану вартість у розмірі 6 552 147.00 грн.
Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації в Донецькій області № 52/24-113 від 28 березня 2008 року по Договору про розстрочення податкового зобов'язання № 66/10/24 від 28 березня 2008 року, який укладений між Державним підприємством «Макіїввугілля» та Макіївською ОДПІ, податкове зобов'язання за декларацією за лютий 2008 року на суму 2 999 000.00 грн. розстрочене строком на 9 місяців.
Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованим Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, штраф застосовується у випадках не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки та нараховується після погашення такого податкового боргу.
В силу п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону, де п.п. 5.3.1 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Платіжними дорученнями № 665 від 29.04.2008 року та № 354 від 22.04.2008 року на суму 797 500.00 грн. та на суму 550 000.00 грн. з призначенням платежу «ПДВ до державного бюджету строком 30.04.3008р. Декларація за березень 2008р.» позивач підтвердив своєчасність сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2008 року.
Проте, відповідач виходить з того, що незалежно від призначення платежу, кошти, що надійшли на сплату податкових зобов'язань спрямовуються на погашення платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону N 2181 передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України N 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону N 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Підпунктом 16.3.3 ст. 16 Закону N 2181 визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково і сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону N 2181 дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону N 2181 податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
Зазначене свідчить про те, що податковий орган не мав права розділяти суму, яка призначалась позивачем на погашення ПДВ по строку 30.04.2008 року по декларації за березень 2008 року, на погашення боргу попереднього періоду та на сплату пені, оскільки підприємством у платіжних дорученнях № 354 від 22.04.08р. та № 665 від 29.04.08р. вказані конкретні призначення платежу.
Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону N 2181 передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.
Крім того, дійсно норми пп. 8.6.2 ст. 8 Закону N 2181 з урахуванням положень пп. "б" пп. 8.6.1 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.
Крім того, у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань інших податкових періодів.
Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.
Також суд вважає обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню позовні вимоги про спонукання Макіївської ОДПІ внести зміни до облікової картки платника податків з податку на додану вартість, а саме: виключити із картки особового рахунку з ПДВ платника податків коштів у сумі 4 674.75 грн. та 772.91 грн., які направлені податковим органом на погашення пені та направити їх на погашення заборгованості з ПДВ.
Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення на суму 134 205.10 грн. відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення Макіївської ОДПІ від 26 травня 2008 року № 0000391530/0 на суму 134 205.10 грн. та спонукання Макіївської ОДПІ виключити із картки особового рахунку з ПДВ платника податків кошти у сумі 4 674.75 грн. та 772.91 грн., що направлені на погашення пені та направити їх на погашення заборгованості з ПДВ - задовольнити повністю.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000391530/0 від 26 травня 2008 року на суму 134 205.10 грн.
Спонукати Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію внести зміни до облікової картки платника податку на додану вартість - Державного підприємства «Макіїввугілля», а саме: виключити із картки особового рахунку з ПДВ платника податків коштів у сумі 4 674.75 грн. та у сумі 772.91 грн., які направлені Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією на погашення пені та направити їх на погашення заборгованості Державного підприємства «Макіїввугілля» з податку на додану вартість.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, 2; п/р 26000301528430 у філії Центрально-Міського відділення ПІБ м. Макіївки, МФО 334516, код ЄДРПОУ 32442295) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 8 квітня 2009 року в присутності представників сторін.
Повний текст постанови складений та підписаний 13 квітня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Могильницький М.С.