ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 31/377
12.02.09
За позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення
залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ
до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна
залізниця", м. Київ
про стягнення 8 883,88 грн.
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача Лесько Н.О. - пред. по довір.
Від відповідача Никипорець І.Ф. - пред. по довір.
Позивач звернувся з позовом про стягнення 8 883,88 грн. заборгованості за Договором поставки №ЦХП-40306 від 30.12.2005р., посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, умов оплати за поставлену вугільну продукцію ( товар).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 11.12.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р., розгляд справи було відкладено на 22.01.2009р.
В судовому засіданні 22.01.2009р. було оголошено перерву до 12.02.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 ГПК України надав до суду відзив на позов у формі письмових заперечень. У відзиві на позов Відповідач зазначив про те, що ним дійсно було отримано обумовлену договором продукцію -вугілля марки АС. Проте, за твердженням Відповідача, поставка вугілля відбулася не у повному обсязі, що підтверджується відповідними комерційними актами. Про факт нестачі Позивача було повідомлено. Оплату за договором поставки було здійснено Відповідачем за фактично отриману Відповідачем продукцію. Тому, Відповідач стверджує, що заборгованість у нього перед Позивачем за договором поставки станом на сьогоднішній день відсутня, і тому, відповідно, немає правових підстав для її стягнення у судовому порядку.
З огляду на ці обставини , Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Позивачем та Відповідачем 30 грудня 2005 р. було укладено Договір поставки №ЦХП-40306 (надалі -«Договір»), відповідно до п. 1.1. якого Позивач, як постачальник , зобов'язався поставити на умовах цього договору та передати у власність Відповідача, а Відповідач -прийняти і оплатити вугільну продукцію (надалі -«Продукцію»), найменування, якість та ціни якої вказуються у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що ціна на Продукцію, яка постачається за Договором, встановлюється у гривнях і вказується у специфікаціях до Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору Позивач здійснює поставку Продукції залізничним транспортом загального користування на склад Відповідача на умовах FCA (франко-перевізник) станції відправлення у відповідності до правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс»(у редакції 2000 р.) з подальшим направленням за реквізитами одержувачів, які вказуються у специфікаціях до Договору. Позивач здійснює поставку Продукції вагонними відправками у терміни, які вказуються у Специфікаціях до Договору, з оформленням провізних документів на кожний вагон окремо.
Відповідно до п. 6.1. Договору Позивач надає Відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, сповіщення «авізо»на Продукцію, яка була поставлена Відповідачу у термін до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з п. 6.2. Договору Відповідач протягом 10 банківських днів з дня отримання документів, які зазначено у п. 6.1. Договору, здійснює розрахунки за поставлену Продукцію шляхом акцептування сповіщення при умові фактичного отримання Продукції.
Позивачем було здійснено поставку продукції на користь Відповідача у товарних вагонах №№65961682, 67912436, 6708058, 66234535, 66593773, 65794927, 64579832, 63010185, 67905059, 67658625 ( у 10-ти ваг.).
Разом з поставкою товару Позивачем було передано Відповідачу сповіщення «авізо»на суму 54 104, 41 грн. №1862 від 12.02.2006 р., рахунок-фактуру №КПП06-431 від 12.02.2006 р. на суму 54 104, 41 грн. з ПДВ, податкову накладну від 12.02.2006 р. №1787 на суму 54104, 41 грн. з ПДВ, квитанції про приймання вантажу №№51616724, 51616725, сповіщення «авізо»на суму 58201, 74 грн. №2414 від 20.02.2006 р., рахунок-фактуру №КПП06-607 від 20.02.2006 р. на суму 58201, 74 грн. з ПДВ, податкову накладну від 20.02.2006 р. №2385 на суму 58201, 74 грн. з ПДВ, квитанції про приймання вантажу №№52663739, 52663740, сповіщення «авізо»на суму 57151, 38 грн. №2427 від 25.02.2006 р., рахунок-фактуру №КПП06-613 від 25.02.2006 р. на суму 57151, 38 грн. з ПДВ, квитанції про приймання вантажу №№52663658, 52663659, сповіщення «авізо»на суму 115219, 31 грн. №3098 16.03.2006 р., рахунок-фактуру №КПП06-756 від 16.03.2006 р. на суму 115219, 31 грн. з ПДВ, квитанції про приймання вантажу №№48215603, 48215604 48215605, 48215606 (копії знаходяться у матеріалах справи).
Таким чином, завантаження вугілля на загальну суму 284 676, 84 грн., яке Позивач зобов'язався поставити Відповідачу, відбулося на станції Карахаш Донецької залізниці з пунктом призначення Конотоп Південно-Західної залізниці, що підтверджується відповідними квитанціями про прийняття вантажу та просліджується залізничними накладними.
15.02.2006 р. на ст. Ворожба Південно-Західної залізниці під час перевірки продукції , що поставлялась на користь Відповідача, було складено комерційні акти №АШ 631173/5 від 15.02.2006р.по факту нестачі вугілля у кількості 2860 кг. у вагоні, який прибув з станції Карахаш Донецької залізниці.
Під час отримання продукції], що поставлялася на користь Відповідача, було складено комерційний акт №БО 243960/2 від 24.02.2006 р. щодо виявлення недостачі вугілля у кількості 2150 кг. у вагоні, який прибув з станції Карахаш Донецької залізниці на суму 825, 00 грн.
28.06.2006 р. на ст. Ворожба Південно-Західної залізниці під час перевірки товару, що постачався на користь Відповідача, було складено комерційні акти №АШ 631175/6 щодо виявлення недостачі вугілля у кількості 1990 кг. у вагоні, який прибув з станції Карахаш Донецької залізниці.
Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення сторін та їх представників, що брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.
За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем Договір є договором поставки, а тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (надалі -«ЦК України»), параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України (надалі -«ГК України»).
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, відповідно до положень діючого законодавства порядок поставки, приймання та оплати товару, що постачається, визначається сторонами умовами укладених договорів поставки.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було належним чином виконано умови Договору в частині поставки на користь Відповідача Продукції - вугілля, визначеної Договором та специфікаціями до нього. Зокрема, поставка товару була здійснена Позивачем у відповідності до п. 4.1. Договору залізничним транспортом, і передача такого товару залізниці для здійснення поставки, а також його видача одержувачу товару -Відповідачу підтверджується відповідними квитанціями про приймання вантажу, а також залізничними накладними, копії яких є у матеріалах справи.
Відповідні документи на поставлений товар, а саме: рахунок-фактуру, податкову накладну, сповіщення «авізо»відповідно до умов п. 6.1. Договору було надано Позивачем Відповідачу, що не заперечується сторонами у судовому засіданні, і копії відповідних документів є у матеріалах справи.
Таким чином, з боку Позивача було виконано зобов'язання за Договором щодо поставки на користь Відповідача товарно-матеріальних цінностей, визначених Договором та специфікаціями до нього.
Нормами п. 7.1. Договору визначено строк, у який Відповідач зобов'язаний акцептувати сповіщення «авізо», а саме: протягом 10 банківських днів після його отримання.
Відповідно до абзацу 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків є договір або інший правочин.
Таким чином, після акцептування сповіщення «авізо»у Відповідача виникло зобов'язання перед Позивачем оплатити поставлену продукцію у розмірі, визначеному у відповідному сповіщенні.
Статтями 610-611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Діючим Положенням про поставки передбачено, що продавець зобов'язаний, з урахуванням договірних умов нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки .
Відповідно до зазначених залізничних накладних, копії яких знаходиться в матеріалах справи,та виконуючи умови Договору поставки № ЦХП-40306 відповідач виявив факти нестачи вугілля ,що перевищувала норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювання тому як покупець заявив постачальнику претензії .Копії заявлених претензій з комерційними Актами та Актами приймання продукції були предметом дослідження у судовому засіданні .Суду також представлені докази направлення зазначених претензійних матеріалів та листування сторін .
Суд звертає увагу на те, що покупцем своєчасно проведено приймання вугільної продукції та встановлено факти нестачі вантажу ,що і стало підставою для виставлення претензій №№ НЮ-16-192/06 від 05.05.2006р., НЮ-16-163/06 від 27.04.06р., НЮ-16-164/06 від 27.04.2006р., НЮ-16- 218/06 від 19.05.2006р.
Відповідач звернувся до позивача з претензійними вимогами про нестачу вугілля. Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відреагував яким-небудь чином на претензії відповідача щодо недостачі вантажів. Таким чином оскільки відбулася часткова поставка продукції відповідач правомірно виставляв претензії і відповідно здійснив оплату за фактично отриману продукцію.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, та керуючись законом, суд визнає позовні вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню .
З огляду на це, оскільки відповідно до матеріалів справи Відповідачем було здійснено оплату поставленої продукції частково, а саме, у розмірі 275 792, 96 грн., що не заперечується сторонами у справі, то суд вирішив, що сума заборгованості за поставлену продукцію обліковується позивачем помилково.
Відповідно до ст. 4, ст.ст. 33-43 та абзацу 2 ст. 83 ГПК України господарський суд розглядає господарські спори між сторонами у межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. З огляду на це, судом під час розгляду справи по суті не досліджувалися факти наявності або відсутності вини третіх осіб, зокрема, вантажоперевізника -Донецької залізниці -та вантажовідправників -ВАТ «ЦОФ «Нагольчанская»у виникненні недостачі поставленої Позивачем відповідно до умов Договору продукції під час її приймання. Таким чином, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду з відповідними позовними вимогами про стягнення виявлених нестач у порядку регресу.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати не відшкодовуються (ст. 49 ГПК України).
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 15, 16, 530 610-611, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ:
В позов відмовити .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття. Суддя Н.І.Качан