Україна
09 січня 2009 р. справа № 2а-31084/08/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Головіної К.І.
при секретарі Усатюк Я.О.
за участю представників позивача Максимчук С.П.,
за участю представника відповідача Удод М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської Дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулося до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасної сплати земельного податку за грудень 2006 року - липень 2007 року Державним підприємством «Селидіввугілля» (акт № 25 від 21.01.2007р.). За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення рішення на підставі п.п.17.1.17. пункту 17.1, ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:
- № 0000011840 від 23.01.2008р. - штраф за затримку на 86 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань у розмірі 20% на суму 114 грн. 37 коп;
- № 0000021840 від 23.01.2008р. - штраф за затримку на 86 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань у розмірі 20% на суму 11 грн. 96 коп;
- № 0000031840 від 23.01.2008р. - штраф за затримку на 237 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань у розмірі 50% на суму 76 грн. 98 коп;
З визначеними податковим органом розміром штрафних санкцій не згодні і вважають його не обгрунтованим з наступних підстав.
Державним підприємством «Селидіввугілля» у 2007 року проводились оплати земельного податку, що підтверджується платіжними дорученнями.
На кожному платіжному дорученні зазначалось цільове призначення платежу та період, за який проводиться проплата. В той же час, податковим органом було проігноровано зазначені призначення платежів, а отримані суми зараховувалися як погашення заборгованості за минулі періоди.
Вони не згодні з визначеними податковим органом розмірами штрафних санкцій і вважає їх не обгрунтованими з наступних підстав:
Згідно до Закону України «Про власність» «власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник мас право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону».
Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, не України.
Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняє щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.
Під майном згідно ст.139 Господарського кодексу України слід розуміти сукупність речей та інших цінностей, які мають вартісне визначення, виробляються та використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються у їх балансі. До майнових цінностей підприємства належать основні фонди, оборотні засоби, кошти та товари.
У відповідності до п.п.5.3.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» «платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в наданій ним податковій декларації». При цьому джерелом самостійної сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу платника податків є власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна та немайнових цінностей (п.п. 7.1.1. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), якими позивач має право вільно розпоряджатися, в тому числі і визначаючи цільове призначення грошових коштів.
При розрахунку штрафних санкцій, а саме при визначенні строків затримки сплати узгоджених сум податку на додану вартість державною податковою інспекцією у м. Димитрові не враховувалось призначення платежу, яке вказувалося позивачем в платіжних дорученнях при сплаті узгоджених сум та податкового боргу по податку на додану вартість, чим відповідач порушив право позивача самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів. У зв'язку з цим, податковим органом була завищена кількість днів затримки сплати податкового боргу, а отже і сама сума нарахованих штрафних санкцій.
Тому просить визнати неправомірними дії Красноармійської ОДПІ по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобов'язань з земельного податку у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні та визнання недійсними податкові повідомлення-рішення - № 0000011840 від 23.01.2008р., № 0000021840 від 23.01.2008р., № 0000031840 від 23.01.2008р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача не визнав і в судовому засіданні пояснив, що відповідно до вимог підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-111) платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Таким чином, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в нього активів вільних від заставних зобов'язань, та за їх рахунок.
Згідно з вимогами пункту 8.1 статті 8 Закону (2181-111) активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Відповідно до підпункту 8.2.2 статті 8 Закону право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань та/або податкового боргу. Тобто на момент виникнення права податкової застави боржник бюджету не може мати активів, вільних від заставних зобов'язань.
Таким чином, підпункт 3.1.1 статті 3 закону (2181-111) за наявності в платника податків податкового боргу не передбачає можливості спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань, що мають більш пізні терміни виникнення.
Пункт 5.3 статті 5 Закону (2181-111) встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та терміни її погашення.
Пунктом 17.3 статті 17 Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Тобто норми закону, що встановлюють черговість погашення податкового боргу, у повній мірі розповсюджуються на суми штрафних санкцій.
Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов 'язань, розрахованих контролюючим органом.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону (2181-111), якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення.
Судом встановлено, що відповідач державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005р., включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, знаходиться на обліку платника податку на земельний податок в Красноармійській ОДПІ /а.с. 3-8/.
Згідно акту про результати проведення невиїзної документальної перевірки ДП «Селидіввугілля» з питання своєчасної сплати земельного податку за грудень 2006 року - липень 2007 року № 25 від 21.01.2007р., було встановлено, що в порушення ст. 17 Закону України від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю» ДП «Селидіввугілля» здійснювало сплату земельного податку з порушенням граничних термінів сплати /а.с. 10-11/.
Сплата земельного податку підтверджується платіжними дорученнями /а.с.15-18/.
Податковим повідомленням рішенням № 0000011840 від 23.01.2008р. відповідно до акта перевірки № 25 від 21.01.2007р., встановлено порушення граничного строку сплати земельного податку ДП «Селидіввугілля» і на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання в розмірі 571,85 грн. зобов»язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 114 грн. 37 коп. /а.с.12/.
Податковим повідомленням рішенням № 0000021840 від 23.01.2008р. відповідно до акта перевірки № 25 від 21.01.2007р., встановлено порушення граничного строку сплати земельного податку ДП «Селидіввугілля» і на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання в розмірі 59,82 грн. зобов»язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 11 грн. 96 коп. /а.с.13/.
Податковим повідомленням рішенням № 0000031840 від 23.01.2008р. відповідно до акта перевірки № 25 від 21.01.2007р., встановлено порушення граничного строку сплати земельного податку ДП «Селидіввугілля» і на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 237 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання в розмірі 153,96 грн. зобов»язано сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 76 грн. 98 коп. /а.с.14/.
Розрахунковими документами - платіжними дорученнями по сплаті земельного податку в графі «призначення платежу» зазначено періоди, за які сплачуються суми /а.с.15-18/.
Сторонами не оспорюються суми і дати сплати податкових зобов»язань і факт зарахування податковим органом платежів не за призначенням, зазначеним в платіжних дорученнях.
Податковим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. були застосовані штрафні санкції у сумі 114,37 грн., 11,96 грн., 76,98 грн. на суми податкового боргу.
Суть спору полягає в правомірності ствердження відповідача про порушення позивачем граничного строку сплати узгоджених податкових зобов»язань.
Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом про оподаткування.
Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 (у редакції п.п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Підпунктом 17.1.7. п.17.1 Закону № 2181 встановлений обов'язок платника податків сплатити штраф, зокрема у розмірі десяти відсотків від узгодженої суми податкового зобов'язання, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, тобто самим Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Слід зазначити, що відповідно до абзацу першого його преамбули та п. 19.6. ст. 19 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.
Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання доволі чітко встановлені цим законом у п. 5.3.1. ст. 5 та передбачають обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпункт 4.1.4. визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному року. При цьому, цей підпункт (з урахуванням останнього речення частини другої) пов'язує строк подачі декларації з базовим податковим (звітним) періодом, визначеним відповідним законом з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Отже для того, щоб визначати порядок спрямування сплачених платником податків до бюджету коштів у погашення тих чи інших податкових зобов'язань орган державної влади повинний мати на це відповідне повноваження, яке було б прямо передбачене Законом або іншим нормативно-правовим актом. Так, наприклад, відповідно до п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181 податковий орган має право самостійно здійснювати розподіл сплаченої платником суми у погашення податкового боргу та пені, якщо платник не дотримується певного порядку сплати пені.
Суд вважає, що у діючому на момент прийняття спірних повідомлень-рішень законодавстві відсутні повноваження податкового органу на визначення податкових зобов'язань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.
Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Враховуючи відсутність у відповідача повноважень перешкоджати праву платника податків самостійно розпоряджатися належними йому коштами при виборі податкових зобов'язань, які погашаються, суд вважає, що зарахування коштів іншим чином, ніж це зазначене позивачем (окрім випадків з розподілом пені) у відповідних платіжних документах, не відповідає приписам законодавства.
Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
У даному випадку відповідачем не визначалося податкове зобов'язання, а була застосована штрафна санкція, яка згідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є - платою у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Відповідно до п.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 86 КАС України передбачає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до п.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункти 1 та 9 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст.20 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року 1251-XII контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, де ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.
Ні Інструкція, яка була затверджена наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.94 N 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.01 N 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078) і яка діяла до 13.08.2005р. , а ні Інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005р (Наказ Державної податкової адміністрації України 18.07.2005 № 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123) не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права (ст. 13 Закону України від 04.12.90 р. N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні").
Змінюючи призначення платежу на свій розсуд відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень.
Відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, а тому, вимоги позивача про визнання їх недійсним обґрунтовані на законодавстві та підлягають задоволенню повністю.
На підставі Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України „Про систему оподаткування”, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобов'язань з земельного податку у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Красноармійської об'єднаної податкової інспекції № 0000011840 від 23.01.2008р., яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов»язання зі сплати земельного податку ДП «Селидіввугілля» і визначено до сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 114 грн. 37 коп.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Красноармійської об'єднаної податкової інспекції № 0000021840 від 23.01.2008р., яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов»язання зі сплати земельного податку ДП «Селидіввугілля» і визначено до сплати штраф у розмірі 20 % у сумі 11 грн. 96 коп.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Красноармійської об'єднаної податкової інспекції № 0000031840 від 23.01.2008р., яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов»язання зі сплати земельного податку ДП «Селидіввугілля» і визначено до сплати штраф у розмірі 50 % у сумі 76 грн. 98 коп.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 09 січня 2008 року, в повному обсязі постанова виготовлена 14 січня 2008 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Головіна К.І.