83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.09.09 р. Справа № 37/203
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівка, ідентифікаційний код 30207119
про: стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2320107,19грн. та нарахованої пені у розмірі 69913,29грн.
із залученням у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Акціонерного банку „Експрес банк”, м. Київ, ідентифікаційний код 20053145, в особі Донецької філії, м. Донецьк
за участю у повноважених представників:
від Позивача - Вороніна Є.О. (за довіреністю №82 від 25.09.2008р. №82);
від Відповідача - Олекса Л.А. (за довіреністю від 25.03.2009р.);
від Третьої особи - Ставратій О.А. (за довіреністю від 09.10.2007р. №юр-366).
Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису, а судове засідання 20.05.2009р. - за клопотанням сторін у зв'язку із відключенням електричної енергії - фіксувалося у протоколі судового засідання.
Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 13.11.2008р. на 27.11.2008р., з 27.11.2008р. на 09.12.2008р., з 09.12.2008р. на 25.12.2008р., з 25.12.2008р. на 08.01.2009р., з 08.01.2009р. на 20.01.2009р. 19.01.2009р. провадження у справі зупинялось та було поновлено 05.03.2009р. із призначенням до розгляду на 12.03.2009р., з 12.03.2009р. розгляд справи відкладався на 26.03.2009р., з 26.03.2009р. на 14.04.2009р., з 14.04.2009р. на 28.04.2009р., у судовому засіданні 28.04.2009р. оголошувалась перерва до 20.05.2009р. та 20.05.2009р. провадження у справі було зупинено і поновлено 31.08.2009р. з призначенням розгляду на 08.09.2009р., з 08.09.2009р. розгляд справи відкладався на 16.09.2009р. та з 16.09.2009р. на 24.09.2009р.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівка (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2 229 638,37 грн. та нарахованої пені у розмірі 51 110,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди № 665/2000 від 10.10.2000р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 665/2000 від 10.10.2000р., акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 10.10.2000р., акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 10.10.2000р., акт звірки нарахування та перерахування орендної плати станом на 10.10.2008р., лист №06-02-8481 від 10.10.2008р. з доказами відправки та отримання Відповідачем.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 611, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ухвал суду та задля підтвердження своєї позиції Позивачем надавалися додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.47-58, 97-104, 116-120 т.1, а.с.а.с. 2-50 т.2, а.с.а.с.34-36, 49-55, 94-106 т.4, а.с.а.с.1, 2, 74-82, 145-158 т.5, а.с.а.с. 8-10, 31-37 т.6), у тому числі:
- письмові пояснення від 09.12.20008р. з відомостями щодо стану судових справ, пов'язаних із орендними правовідносинами;
- письмові пояснення від 25.12.2008р. із запереченнями щодо припинення спірних зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;
- пояснення, надані через канцелярію суду 25.03.2009р., з позицією щодо відсутності передбачених діючим законодавством підстав для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог;
- пояснення, надані через канцелярію суду 09.04.2009р., з наголошенням про те, що позиція Відповідача про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог вказує на визнання ним наявності заборгованості у відповідній сумі принаймні до такого зарахування, а також - на відсутність потреби у досліджені обставин приналежності права власності на здійснені орендарем поліпшення;
- пояснення, надані через канцелярію суду 28.04.2009р., із позицією щодо невизнання поведеного Відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог та вказівкою на зміну Відповідачем підстав своїх заперечень;
- пояснення, надані у судовому засіданні 20.05.2009р., із позицією щодо безпідставності зарахування зустрічних вимог за рахунок виконаних підрядних робіт, акти про виконання яких та проектно-кошторисна документація не були затверджені;
- пояснення від 24.09.2009р. відносно розміру стягуваної заборгованості станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача та прийнятих протягом зупиненого провадження у справі № 37/203 судових актів у інших справах, пов'язаних із орендними правовідносинами.
Заявою від 09.12.2008р. №14-10980 (а.с.а.с.105, 106 т.1) Позивач збільшив суму вимог, заявивши до стягнення заборгованість з орендної плати у сумі 2412149,62грн. станом на 01.12.2008р. та нарахованої пені у розмірі 40511,66грн., надавши відповідні розрахунки (а.с.а.с.107-114 т.1)
Заявою від 24.04.2009р. №10-14-04329 (а.с.а.с.54, 55 т.5) Позивач збільшив суму вимог, заявляючи до стягнення заборгованість з орендної плати, сформованої станом на 23.04.2009р., у сумі 2899525,77грн., та пеню у сумі 40511,66грн., надавши відповідні розрахунки (а.с.а.с.56-59 т.5).
Заявою від 05.05.2009р. №10-14-04603 (а.с.а.с.90-91 т.5) Позивач виклав позовні вимоги у наступній редакції: стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати за період з березня 2006р. по квітень 2009р. у сумі 2899525,77грн. та нараховану за період з 11.11.2007р. по 11.10.2008р. пеню у сумі 69913,29грн., надавши відповідні розрахунки (а.с.а.с.92-96 т.5).
Крім того, Позивач звернувся до суду із заявою від 14.08.2009р. №10-14-08908 (а.с.а.с.5-7 т.6) про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на державне майно - цілісний майновий комплекс „Костянтинівський завод скловиробів імені 13 розстріляних робітників”, розташований за адресою: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3.
Відповідач надав відзив №137/8 від 13.11.2008р. (а.с.а.с.33, 34 т.1), в якому проти позову заперечив, посилаючись на проведення зарахування стягуваної заборгованості в рахунок зобов'язань Позивача за додатковою угодою від 18.12.2008р. згідно своєї заяви від 20.10.2008р., на підтвердження чого і задля виконання вимог суду надав додаткові документи (а.с.а.с.35-42 т.1).
У відзиві №153/8 від 05.12.2008р. (а.с.а.с.78,79 т.1) Відповідач підтримав свою позиції щодо погашення стягуваної заборгованості проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 229638,37грн. та із наданням додаткових документів (а.с.а.с.80-93 т.1) повідомив про інші судові справи, пов'язані із орендними правовідносинами сторін.
Поясненнями від 06.01.2009р. №3/8 (а.с.а.с.101,102 т.2) з наданням підтверджуючих та інших додаткових документів (а.с.а.с.103-118 т.2, а.с.а.с.1-70 т.3) Відповідач зазначив, що внаслідок проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог в балансі підприємства було зменшено значення поточних зобов'язань з бюджетом і значення вартості основних засобів, а також - повідомив свою позиції відносно звіряння розрахунків.
Згідно пояснень від 08.01.2009р. (а.с.100 т.2) зарахування зустрічних однорідних вимог відносно стягуваної заборгованості з орендної плати відображено в бухгалтерському обліку станом на 01.12.2008р.
У письмових поясненнях від 14.04.2009р. (а.с.а.с.5-7 т.5) з наданням відповідних документів (а.с.а.с.8-28 т.5) Відповідач навів аргументи на спростування заперечень Позивача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та визначив майно, за рахунок передання якого у державну власність такий залік було проведено.
У відзиві від 20.05.2009р. (а.с.а.с.104,105 т.5) Відповідач відносно заяви про збільшення позовних вимог зазначив про: невизначеність суми збільшення та не приведення обґрунтування зміни розмірів пені; розірвання договору оренди у зв'язку із відмовою Орендодавця у період з 29.09.2005р. по 03.07.2008р.; проведення зарахування зустрічних однорідних вимог відносно заборгованості, нарахованої за період з жовтня 2008р. по квітень 2009р. згідно заяви від 15.05.2009р. №32/1.
Додатковими поясненнями від 15.09.2009р. №57/8 (а.с.а.с.22, 23 т.6) Відповідач наголосив на встановлені чинним судовими актами, прийнятими в межах справи №37/197пд факту правомірності здійснення 20.10.2008р. припинення грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвал суду та на обґрунтування своєї позиції (а.с.а.с.57-84 т.4, а.с.а.с. 31-39, 61-72, 104-158 т.5, а.с.а.с.24-26 т.6) та заперечення від 24.09.2009р. проти заяви Позивача про вжиття забезпечувальних заходів з відповідними додатками (а.с.а.с.38-44 т.6)
Ухвалою суду від 08.10.2009р. до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучено Акціонерний банк „Експрес банк” в особі Донецької філії (далі - Третя особа).
Третьої особою надані пояснення від 19.01.2009р. №02-09/4 з підтверджуючими документами (а.с.а.с.88-167 т.3) щодо кредитних взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий дім „Кристал”, майновим поручителем якого є Відповідачем і забезпечення зобов'язання відповідних кредитних зобов'язань заставою майна останнього.
Поясненнями від 13.04.2009р. №02-09/17 з додатками (а.с.а.с. 107-109 т.4) Третя особа вказала на майно Відповідача, що перебуває у її заставі, наявні право установчі документи щодо такого майна та повідомила про нездійснення погоджень із нею як заставодержателем операцій з відчуження заставленого майна.
Поясненнями від 27.04.2009р. №02-09/20 (а.с.51 т.5) Третя особа остаточно наголосила на тому, що серед майна, за рахунок якого Відповідачем було проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з Позивачем, не має переданих у заставу банку основних засобів.
Задля формування належної доказової бази для оцінки спірних правовідносин і створення учасникам справи належних умов для встановлення фактичних обставин справи, суд:
- ухвалою від 27.11.2008р. витребував у Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна відносно усіх типів обтяження майна, приналежного Відповідачу, на виконання чого до матеріалів справи були надані відповідні документи (а.с.а.с.69-76 т.1);
- ухвалами від 09.12.2008р. а 25.12.2008р. витребував у Костянтинівської ОДПІ відомості щодо податкової застави відносно майна Відповідача, а у Акціонерного банку „Експрес-Банк” в особі Донецької філії - відомості щодо переліку майна Відповідача, яке перебуває у заставі банку, на виконання чого до матеріалів справи були надані відповідні документи (а.с.а.с.56-98 т.2).
Крім того, в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України судом викликалися посадові особи для надання пояснень по суті справи, а саме - посадова особа Управління державного казначейства Донецької області та арбітражний керуючий Відповідача Китаєва С.А. Відповідними особами були надані письмові пояснення (а.с.а.с.29-31 т.4, а.с.73 т.5)
Представники учасників справи у судовому засіданні 24.09.2009р. підтримали свою позицію, викладену письмово.
Процесуальний строк розгляду справи неодноразово продовжувався ухвалами суду за спільними клопотаннями сторін в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодекс України.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального України, суд
10.10.2000р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” (Орендар) укладений договір оренди (далі - договір оренди) № 665/2000 (а.с.а.с.5-8), згідно п.п. 1.1., 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і використання державне майно - цілісний майновий комплекс, що знаходиться на балансі ОП „Костянтинівський завод скловиробів” (надалі - Балансоутримувач) і розташоване за адресою: 85114, м. Костянтинівна, Донецької області, вул. Шмідта, 3, на період з 10.10.2000р. по 10.10.2005р.
Відповідно до умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (Додаток №2 до Договору - а.с.13), у розмірі 79151грн. і перераховується Орендарем до Державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, з урахуванням щомісячного корегування на індекс інфляції починаючи з вересня 2000р.
Умовами п. 3.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені із розрахунку не більше 120% річних від облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення платежу.
10.10.2000р. цілісний майновий комплекс був переданий Балансвоутримувачем Відповідачу, про що складений та затверджений Позивачем відповідний акт приймання-передачі (а.с.9 т.1).
Додатковою угодою №1 від 25.05.2001р. (а.с.а.с.103,104 т.1) змінені умови п. 3.1. щодо розміру орендної плати, обов'язку Орендаря застрахувати орендоване майно та його права на викуп об'єкту оренди.
Додатковою угодою №2 від 26.06.2001р. (а.с.а.с.101,102 т.1) сторонами змінені редакції певних пунктів договору оренди: п.1.1. - щодо вартості цілісного майнового комплексу (14819482грн.), п.1.2. - щодо вартості складових елементів об'єкту оренди, та п. 3.1. - щодо суми орендних платежів, визначивши їх відносно базового місяця червня 2001р. у сумі 44298,55грн. без ПДВ з урахуванням подальшого щомісячного інфляційного коригування та встановивши обов'язок по їх сплаті не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Додатковою угодою від 18.12.2002р. (а.с.36 т.1) сторони доповнили договір оренди умовами наступного змісту:
· Орендар є власником невід'ємної частки майна цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Донецька область, м. Костнятинівка, вул. Шмідта, 3, яке складається з скловарних печей №1, 2, 3, а також обладнання для скловарних печей №1, 2, 3, придбаного Орендарем на загальну суму 9810509,65грн. (п. 2.1. договору);
· Орендар має право на компенсацію вартості здійсненого поліпшення цілісного майнового комплексу Орендарем за рахунок власних коштів, вказаного в п. 2.1. договору, в сумі 9810509,65грн. при умові розірвання договору оренди з ініціативи Орендодавця, або приватизації в порядку, передбаченому діючим законодавством України.
Додатковою угодою №3 від 17.02.2003р. (а.с.99 т.1) сторонами внесені зміни до договору відносно своїх адрес.
Договором №1/04 від 02.08.2004р. (а.с.98 т.1) сторони виклали п. 10.1. договору оренди в новій редакції, продовживши строк його дії до 10.10.2010р.
Договором №2/04 від 20.10.2004р. (а.с.97 т.1) сторони доповнили договір оренди положеннями щодо здійснення Орендарем своїми силами та за свій рахунок реконструкції орендованого майна згідно проектно-кошторисної документації, після якої (реконструкції) стає власником невід'ємної частки майна та обладнання цілісного майнового комплексу на суму, зазначену в актах виконаних робіт та погодженій проектно-кошторисній документації.
Чинність договору оренди № 665/2000 від 10.10.2000р. підтверджується висновками, викладеними у постанові Донецького апеляційного господарського суду України від 03.07.2008р. у справі №44/133, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2008р. (а.с.а.с.89-91 т.1).
Листом №06-02-8481 від 10.10.2008р. (а.с.14) Позивач повідомив Відповідача про наявність заборгованості у сумі 2229638,37грн. та нарахованої пені у сумі 51110,96грн., зазначивши про необхідність їх сплати, та запропонував в порядку ст. 188 Господарського кодексу України розірвати договір оренди. Зазначений лист Відповідачем отриманий 13.10.2008р., що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні (а.с.15 т.1).
Вказані суми нарахованої пені та заборгованості Позивачем приведені в акті звірки нарахування та перерахування орендної плати станом на 10.10.2008р. (а.с.а.с.16-23 т.1).
Листом №133/8 від 20.10.2008р. (а.с.56 т.1) Орендар сформулював заяву до Орендодавця про зарахування заборгованості з орендної плати зменшенням вартості здійснених поліпшень, приналежних Відповідачеві згідно додаткової угоди від 18.12.2002р. до договору оренди.
На вказану заяву Орендаря про зарахування зустрічних однорідних вимог Орендодавець листом від 05.11.2008р. №06-02-9437 (а.с.а.с.54, 55 т.1) зазначив, що діючим законодавством та укладеним договором оренди іншої форми сплати орендних платежів за використання цілісного майнового комплексу, ніж стовідсоткове перерахування грошових коштів до державного бюджету, не передбачено.
Зі змісту Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. у справі №37/197пд (а.с.а.с.130-136 т.5) вбачається, що, посилаючись на систематичне порушення грошових зобов'язань з орендної плати, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області 13.10.2008р. звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” про розірвання договору оренди від 10.10.2000р. №665 та про зобов'язання повернути орендоване майно, за результатами розгляду якого Господарським судом Донецької області 13.01.2009р. прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
При цьому, при прийняті означеного рішення судом не надавалася правової оцінки обставинам проведення Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви, викладеної у листі №133/8 від 20.10.2008р.
Втім, за результатами апеляційного перегляду означеного рішення Донецький апеляційний господарський суд погодився із позицією Відповідача, встановивши факт правомірності здійснення ним зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 20.10.2008р.
Позиція апеляційної інстанції щодо правомірності проведення Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” зарахування зустрічних однорідних вимог визнана обґрунтованою і Вищим господарським судом України - постанова від 28.07.2009р. (а.с.а.с.24-26 т.6). При цьому, касаційною інстанцією також наголошено на тому, що Відповідачем здійснено повний розрахунок орендної плати за період, що тривав після односторонньої відмови орендодавця від укладеного договору.
З огляду на наявні в матеріалах справи документи відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” здійснюється провадження у справі про банкрутство №27/81 Б, порушеної ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.05.2006р.
Ухвалою суду від 16.11.2006р. за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство №27/81Б (а.с.а.с.111,112 т.2) затверджений реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, серед яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не вказано. Представник Позивача у судовому засіданні 24.09.2009р. підтвердив, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не зверталося із конкурсними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” в межах справи про банкрутство останнього №27/81Б.
Наразі, станом на поточний момент Відповідач перебуває у стадії ліквідації, введеної постановою Господарського суду Донецької області від 23.04.2009р. (а.с.а.с.8-10 т.6).
Водночас, за змістом протоколу засідання комітету кредиторів Відповідача від 09.09.2009р. (а.с.а.с.40-43 т.6) та ухвали Господарського суду Донецької області від 16.09.2009р. у справі №27/91Б (а.с.44 т.6) станом на поточний момент вирішується питання про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”
Як вбачається із наданого на запит суду Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.а.с.69-76 т.1) станом на 08.12.2008р. містяться відомості про:
- податкову заставу (публічне обтяження) усіх активів Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, зареєстровану (заставу) 23.11.2004р.;
- приватне обтяження - заставу окремого визначеного рухового майна Відповідача у обтяжувача Акціонерного банку „Експрес-банк”. Підставою для означених правовідносин між Відповідачем та Третьої особою є договір застави рухомого майна №04-09/39-05 від 28.10.2005р. з додатками та доповненнями (а.с.а.с.75 - 80 т.2)
За таких обставин, Позивач, не визнаючи правомірності здійсненого Відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог, звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Згідно зауважень Відповідача до акту звіряння розрахунків, складеному на вимог суду Позивачем (а.с.а.с.81-84 т.1), останнім не були враховані 4 платежі на загальну суму 25000грн., на підтвердження факту здійснення яких надані платіжні доручення №633 від 24.10.2005р., № 428 від 28.08.2007р., №442 від 29.08.2007р. та №466 від 31.08.2007р. (а.с.а.с.85-87 т.1), а також - зазначено про відсутність заборгованості внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 2387119,9грн., операція з якого відображення в балансі Орендаря станом на 01.12.2008р. (а.с.80 т.1).
Позивач протягом провадження у справі заявами від 09.12.2008р. №14-10980 (а.с.а.с.105, 106 т.1), від 24.04.2009р. №10-14-04329 (а.с.а.с.54, 55 т.5) та від 05.05.2009р. №10-14-04603 (а.с.а.с.90-91 т.5) неодноразово змінював розмір заявлених до стягнення грошових вимог як внаслідок зміни (збільшення) періоду нарахування заборгованості, так і з огляду на усунення недоліків у арифметичних підрахунках, остаточно вимагаючи стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати за період користування майном з березня 2006р. по квітень 2009р. у сумі 2899525,77грн. та нараховану за період з 11.11.2007р. по 11.10.2008р. пеню у сумі 69913,29грн.
З наданих до Заяви від 05.05.2009р. №10-14-04603 розрахунків позовних вимог (а.с.а.с.92-96 т.5), зокрема, вбачається наступне:
- станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача №27/81Б ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.05.2006р., його заборгованість з орендних платежів за березень та квітень 2006р., право на отримання якої наступило і яка, серед іншого, заявлена до стягнення в межах розглядуваної справи, становила у сукупності 122803,64грн.;
- Позивач не враховує орендні платежі, здійснені Відповідачем згідно платіжних доручення №633 від 24.10.2005р., № 428 від 28.08.2007р., №442 від 29.08.2007р. та №466 від 31.08.2007р. (а.с.а.с.85-87 т.1) на загальну суму 25000грн., у тому числі - здійснених в межах спірного періоду на суму 15000грн.;
- станом на дату звернення до суду з розглядуваним позовом (27.10.2008р.) Позивачем розрахована сума заборгованості (за період з березня 2006р. по вересень 2008р. включно) у розмірі 2320107,19грн., а за користування майном протягом періоду провадження у справі з жовтня 2008р. по березень 2009р. - додатково 579428,58грн.;
- стягувана пеня у розмірі 69913,29грн. нарахована на заборгованість, що сформувалася за період користування майном з жовтня 2007р. по вересень 2008р. включно та розрахована з 11.11.2007р. по 10.04.2009р.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзивах №137/8 від 13.11.2008р. (а.с.а.с.33,34 т.1), №153/8 від 05.12.2008р. (а.с.а.с.78,79 т.1), від 20.05.2009р. (а.с.а.с.104,105 т.5) та письмових поясненнях від 06.01.2009р. №3/8 (а.с.а.с.101,102 т.2), від 08.01.2009р. (а.с.100 т.2), від 14.04.2009р. (а.с.а.с.5-7 т.5), від 15.09.2009р. №57/8 (а.с.а.с.22, 23 т.6)
Третя особа свою позицію по суті розглядуваної справи остаточно визначила у від 27.04.2009р. №02-09/20 (а.с.51 т.5).
Виходячи із наданих Позивачем пояснень від 09.12.2008р. (а.с.а.с.116-120 т.1) та процесуальних документів, у тому числі - судових актів (а.с.а.с.7-37, 104 т.2, а.с.а.с. 52-55, 78, 79 т.4, а.с.а.с. 67-69, 74-82 т.5) у провадженні господарських судів різних інстанцій знаходились і знаходься справи, пов'язані із орендними правовідносинами щодо цілісного майнового комплексу, орендованого Відповідачем. Втім, за висновком суду, сутність та поточний стан нерозглянутих (незавершених чинним судовим рішенням) на даний момент означених судових справ не перешкоджає вирішенню розглядуваного спору, проти чого не заперечують і представники сторін.
Суд, зважаючи на неодноразові заяви Позивача про зміну розміру позовних вимог, враховуючи приписи ст.ст. 1, 22 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу в контексті вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, що нарахована Регіональним відділення Фонду державного майна України по Донецькій області за період, який передував зверненню до суду (27.10.2008р.) з розглядуваним позовом, а саме - щодо суми 2320107,19грн., та нараховану на частину означеної суми пеню у розмірі 69913,29грн., сприймаючи, таким чином, коригування суми вимог Позивача лише в тій частині, що пов'язана із збільшенням суми вимог відносно орендної плати, яка могли бути нарахована до подання позовної заяви (тобто - по вересень 2008р. включно, оскільки першим днем прострочення обв'язку зі сплати за жовтень 2008р. є 11.11.2008р.)
Отже, судом залишаються без розгляду по суті вимоги про стягнення заборгованості, нарахованої за користування майном протягом періоду провадження у справі з жовтня 2008р. по березень 2009р. - у сумі 579428,58грн.
Означена позиція суду зумовлена тим, що за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України суд здійснює захист порушених суб'єктивних прав та інтересів певної особи відносно фактів порушення, що передували зверненню до суду із відповідним позовом. В свою чергу, за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі Позивач має право зокрема змінити підставу або предмет позову, збільшити суму позовних вимог тощо, проте до реалізації означених процесуальних прав не може бути віднесено доповнення позову новими вимогами щодо фактів порушення, яких не існувало на момент первісного звернення до суду.
З наведених причин до предмету судового дослідження, а отже - і правової оцінки в межах розглядуваної справи не входять заперечення Відповідача відносно таких вимог. При цьому, суд наголошує, що оскільки оцінка правомірності вимог про стягнення заборгованості за період з жовтня 2008р. по березень 2009р. в межах цієї справи по суті не здійснюється, сторони управнені на загальних підставах доводити свою позиції щодо означених вимог в межах провадження за іншим окремими позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосування наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди від 10.10.2000р. № 665/2000.
Правомірність застосування до договору, укладеного до набрання чинності Цивільного та Господарського кодексів України (01.01.2004р.), норм відповідних законодавчих актів зумовлена триваючим характером відповідних правовідносин та визначеним Позивачем періодом формування спірної заборгованості в контексті приписів ст. 5 і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України та діяли за нормами ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР на момент укладання між сторонами договору оренди №665/2000.
Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Отже, у світлі зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 665/2000 від 10.10.2000р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним періодом відповідно до умов п. 3.1. договору оренди № 665/2000 від 10.10.2000р.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, в розглядуваному випадку - шляхом платежів, на примусовому здійсненні яких наполягає Орендодавець.
Разом із тим, діюче законодавство передбачає і інші належні підстави припинення зобов'язань, у тому числі - грошових, факт здійснення якого (припинення) у світлі ст. 509 Цивільного кодексу України унеможливлює перебування сторін у статусі кредитора та боржника відносно один одного щодо такого зобов'язання.
Зокрема, відповідно до бланкетної норми ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Як було встановлено судом за наявними матеріалами справи, частина стягуваної заборгованості з орендної плати Орендодавцем нарахована за період користування з березня по квітень 2006р. включно у загальній сумі 122803,64грн. За змістом договору право вимагати сплату означеної заборгованості у повному обсягу Позивач набув 11.05.2006р. - до порушення провадження у справі про банкрутство відносно Відповідача.
В контексті приписів абз. 6 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” такі вимоги підпадають під визначення конкурсних і мали заявлятися Орендодавцем в порядку ч. 1 ст. 14 означеного Закону - протягом 30 днів від дня опублікування відповідного оголошення.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, а саме - ухвали суду від 16.11.2006р. за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство №27/81Б (а.с.а.с.111,112 т.2) та пояснень представника Позивача, наданих у судових засіданнях, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не зверталося в межах справи про банкрутство №27/81Б з конкурсними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”.
Наслідком такого неподання відповідної заяви за змістом ч. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є погашення цих вимог - їх припинення у розумінні ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України. Висновок про припинення вимог про стягнення заборгованості з березня по квітень 2006р. включно у загальній сумі 122803,64грн. узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, наведеною в абз. 2 п. 8.12. Рекомендації „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004р. №04-5/1193.
Відповідно до ч.1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, ст.601 Цивільного кодексу України одним з способів належного припинення зобов'язання є зарахування зустрічних однорідних вимог, для проведення якого достатньо заяви однієї із сторін. Така заява є одностороннім правоприпиняючим правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.
Водночас, ч. 5 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 602 Цивільного кодексу України визначає випадки неможливості проведення зарахування, до яких, ані за змістом вказаних норм, ані за змістом Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не віднесені зобов'язання зі сплати орендних платежів за користування цілісним майновим комплексом. Варто наголосити, що саме зарахування зустрічних однорідних вимог як таке не змінює природи зобов'язання, яке припиняється, в розглядуваному випадку - грошового, а, отже, не суперечить приписам ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18, ч.1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285, ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України відносно обов'язку здійснення Орендарем платежів за користування майном.
Як вбачається із матеріалів справи, Відповідач заявою від 20.10.2008р., викладеною у листі №133/8 (а.с.56 т.1), ініціював зарахування заборгованості з орендної плати за рахунок зменшенням вартості здійснених поліпшень, приналежних Відповідачеві згідно додаткової угоди від 18.12.2002р. до договору оренди.
Виходячи із встановлених апеляційною інстанцією фактів в межах розгляду справи №37/197пд та їх правової оцінки, правильність якої підтверджена Вищим господарським судом України, означена заява Орендодавця мала наслідком припинення існуючої на відповідну дату заборгованість зі сплати орендних платежів, компенсоване відповідним збільшенням вартості державної власності цілісного майнового комплексу.
Станом на момент вирішення розглядуваної справи Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. у справі №37/197пд не скасована і є чинною, а отже - в силу ст.ст. 124, 129 Конституції України має статус загальнообов'язкового судового акту.
Згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).
Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.
При цьому, з огляду на те, що сторони у розглядуваній справі є сторонами і у справі № 37/197пд, рішення у останній, що викладене в Постанові Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009р., є преюдиціальним у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
У світлі наведених норм факт здійснення Відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог не може бути спростований або підданий сумніву в межах розглядуваної справи будь-якими доказами за умов чинності Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. у справі № 37/197пд. Заперечення Позивача з цього приводу, викладені в поясненнях від 24.09.2009р. (а.с.а.с.31, 32 т.6) про те, що питання правомірності проведення заліку в спірних правовідносинах не могло бути об'єктом судового дослідження та оцінки в межах справи №37/197пд, оскільки не впливає на факт існування порушення істотної умови договору оренди судом відхиляються, оскільки спростовуються змістом згадуваної постанови Донецького апеляційного господарського суду, якої, доречи, було скасовано рішення Господарського суду Донецької області, що ґрунтувалося саме на цій позиції.
Оскільки на дату здійснення Відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог (20.10.2008р.) Позивач був управнений висувати вимоги щодо орендних платежів, які сформувалися на дату звернення з розглядуваним позовом (27.10.2008р. - в контексті яких судом і розглядається ця справа), остільки проведене зарахування припиняє і решту розглядуваних в межах цієї справи вимог про стягнення заборгованості за період користування з травня 2006р. по вересень 2008р.
Припинення всіх грошових зобов'язань за сплати орендних платежів за користування цілісним майновим комплексом у період з березня 2006р. по вересень 2009р. включно, щодо яких заявлені розглядувані в межах цієї справи позовні вимоги, до подання розглядуваного позову у унеможливлює існування факту порушення вже відсутніх станом на 27.10.2008р. відповідних прав Позивача, а, відтак - і їх судовий захист.
Дійсно, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами застосування судом будь-якого способу судового захисту є наявність певного суб'єктивного права/інтересу та їх порушення (невизнання/оспорювання) Відповідачем. В розглядуваному ж випадку, суд встановив відсутність права на отримання орендних платежів, зобов'язання зі сплати яких вже припинено.
Суд також вважає за необхідне наголосити на приписах ч. 1 ст. 19 Конституції України, які встановлюють принцип побудови правопорядку, згідно якого ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законом. Між тим, припинення зобов'язання відносно стягуваної заборгованості припинило і обов'язок Відповідача зі сплати такої заборгованості.
За таких обставин суд відмовляє у задоволені вимог про стягнення заборгованості за період користування з березня 2006р. по вересень 2008р. у повному обсягу.
Відносно вимог про стягнення пені позиція суду полягає в наступному.
Як було встановлено судом, стягувана у сумі 69913,29грн. пеня нарахована на заборгованість, що сформувалася за період користування майном з жовтня 2007р. по вересень 2008р. включно та розрахована з 11.11.2007р. по 10.04.2009р.
Виходячи із викладених вище висновків суду, грошові зобов'язання зі сплати цієї суми боргу були припинені Відповідачем лише 20.10.2008р. - тобто із простроченням відносно кожного щомісячного платежу, що дозволяє стверджувати про наявність факту порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України цих грошових зобов'язань.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, у тому числі - є сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 3.3. договору оренди № 665/2000 від 10.10.2000р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Встановлення обов'язку із сплати пені у разі прострочення обов'язку із сплати орендної плати відповідає також аналогічним до наведених вище норм Цивільного кодексу України ст.ст. 179, 180 Цивільного кодексу УРСР, які діяли на момент укладання договору оренди між Позивачем та Відповідачем.
При цьому, оскільки передбачений п. 3.3. договору оренди розмір пені (120% облікової ставки НБУ) не перевищує граничний розмір, визначений ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, суд оцінює правомірність заявлених вимог в цій частині з урахуванням визначеного у договорі розміру ставки пені.
Оскільки суд дійшов висновку про існування простроченого грошового зобов'язанні зі сплати орендних платежів з 11.11.2007р. по 20.10.2008р., здійснивши арифметичний перерахунок заявлених вимог щодо пені, викладений у розрахунку (а.с.а.с.96-98 т.5), за допомогою відповідної розрахункової програми „Законодавство” з урахуванням меж, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за можливе задоволення вимог в цій частині у сумі 49046 грн.
З урахуванням висновків суду щодо обґрунтованості розглядуваних позовних вимог і визначеного до стягнення розміру грошових коштів, суд відмовляє у задоволені клопотання про вжиття забезпечувальних заходів, приймаючи до уваги також і те, що запропоновані заходи спрямовані на арешт державного майна, тоді як:
- предмет позову взагалі не формулює вимоги щодо індивідуально-визначеного майна, а отже забезпечувальні заходи безпосередньо не пов'язані із позовом;
- положення ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачають накладання арешту виключно на майно, що належить Відповідачеві. Між тим, цілісний майновий комплекс лише орендується Відповідачем і є власністю держави, на чому слушно зауважив Відповідач в своїх запереченнях №18 від 24.09.2009р. (а.с.а.с.38, 39 т. 6);
- відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обов'язковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є обґрунтоване припущення ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду, доведення якого належними доказами за змістом ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається на Позивача, як на заявника клопотання. Однак, як вбачається із змісту означеного клопотання, Позивач просить застосувати заходи, посилаючись на відкриття ліквідаційної процедури в межах справи про банкрутство відносно Відповідача, що передбачає здійснення продажу його майна. Суд зауважує, що за змістом ст. 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” орендований Відповідачем як боржником приналежний державі цілісний майновий комплекс підприємства не відноситься до ліквідаційної маси, а отже - не може бути проданий виключно в силу факту відкриття ліквідаційної процедури. В свою чергу, інших доказів наявності намірів Відповідача здійснити відчуження державного цілісного майнового комплексу, або його окремої частини задля ухилення від виконання судового рішення у цій справі Позивачем не надано.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача в доход бюджету пропорційно сумі задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33 - 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал”, м. Костянтинівка (ідентифікаційний номер 30207119) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2320107,19грн. та нарахованої пені у розмірі 69913,29грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” м. Костянтинівка (85114, м. Костянтинівна, Донецької області, вул. Шмідта, буд. 3, ідентифікаційний номер 30207119) на користь державного бюджету (р/р 31112093700007, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080200 УДК у Кіровському районі м. Донецька Головного управління державного казначейства України у Донецькій області ЄДРПОУ 34687153) пеню у сумі 49046грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволені решти вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Кристал” м. Костянтинівка (85114, м. Костянтинівна, Донецької області, вул. Шмідта, буд. 3, ідентифікаційний номер 30207119) на користь державного бюджету державне мито в розмірі 490 грн. 46 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 2 грн.42 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.
За згодою учасників справи у судовому засіданні 24.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення підписано 24.09.2009р.
6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя