Україна
14 січня 2009 р. справа № 2а-27444/08/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Головіної К.І.
при секретарі Усатюк Я.О.
за участю представників позивача Кольчика І.К.,
Кольчик О.І.,
за участю представників відповідача Якименка Д.Г.,
Щерби О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Орендного підприємства «Квант» до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій, -
В С Т А Н О В И В: ОП «Квант» звернулось в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій.
В обґрунтування позову вказав, що за результатами перевірки на підставі акту, Управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька складено рішення № 444/0351/04726372 від 04.04.2008 року про застосування санкцій за донарахування органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків донараховано фінансові санкції на суму 78 631,32 грн. та складено вимогу про сплату боргу № Ю-76/03-23/4 від 19.03.2008 року у розмірі 130805,37 грн., у зв'язку з несплатою суми страхових внесків за період з 01.10.2001 року по 01.02.2008 року із розрахунку 32%, 32,3%, 31,8%, 33,2% в місяць. Дану вимогу та рішення позивач оскаржив до Головного управління ПФУ в Донецькій області. За результатами розгляду скарги рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області № 9531/06 від 20.05.2008 року вимога № Ю-76/03-23/4 від 19.03.2008 року та рішення № 444/03-51/04726372 від 04.04.2008 року були скасовані, у зв'язку з чим УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька складено нову вимогу про сплату боргу № Ю-139/03-23/4 від 28.05.2008 року, на суму 238120,17 грн. та рішення № 03-51/1144/04726372 від 28.05.2008 року про застосування фінансових санкцій на суму 168375,88 грн. Позивач вважає рішення та вимогу Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька безпідставними та необґрунтованими. Посилаючись на нормативно-правові акти України позивач зазначив, що є платником єдиного податку. Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» визначений механізм сплати збору обов'язкового державного пенсійного страхування шляхом проведення відрахувань з сум єдиного податку в Пенсійний фонд України. Просив задовольнити позов.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.
Представники відповідача вимоги позивача не визнали, надали заперечення, яким зазначили, що згідно наданого відповідачем звіту «Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 2001р. по 2008р. ОП «Квант» не зазначені суми фактичних витрат на оплату праці працівників, на які нараховуються страхові внески, а також не здійснено нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32%, 32,3%, 31,8 %, 33,2 %. Відповідач зазначив, що такі недоліки є порушенням ст.ст 19, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тому позивачу донарахована сума фактичних витрат на оплату праці, на яку нараховуються страхові внески, у розмірі 238120,17 грн., та на підставі п.4 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» винесено фінансову санкцію у сумі 168375,88 грн.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Положення ст. 6 Указу Президента України від 03.07.1998р № 727/98 на який посилається позивач суперечать закону і застосуванню не підлягають.
Таким чином, акт документальної перевірки складено згідно норм діючого законодавства, рішення про застосування фінансових санкцій та вимога про сплату боргу винесені правомірно.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.
Судом встановлено, що позивач - ОП «Квант» перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку з 2001 року.(а.с. 69-77).
Актом №10-18/96 від 19.03.2008 року про результати планової перевірки нарахування та сплати своєчасності сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, встановлено, що за період з 01.01.2004р. по 01.02.2008р. ОП «Квант» не зазначені суми фактичних витрат на оплату праці працівників, на які нараховуються страхові внески, а також не здійснено нарахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32%, 32,3%, 31,8%, 33,2%.
Згідно вимоги від 19.03.2008 року № Ю-76/03-23/4 заборгованість зі сплати страхових внесків штрафів (фінансових санкцій) та пені становить у розмірі 130805,37 грн.(а.с.26).
Рішенням № 444/0351/04726372 від 04.04.2008 року до позивача застосована фінансова санкція за кожний повний або неповний місяці, за який донараховано ці суми у загальній сумі 78 631,32 грн. (а.с. 27).
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області № 9531/06 від 20.05.2008 року зазначені вимога № Ю-76/03-23/4 від 19.03.2008 року та рішення № 444/03-51/04726372 від 04.04.2008 року за скаргами позивача були скасовані та УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька складено нову вимогу № Ю-139/03-23/4 від 28.05.2008 року, про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 238120,17 грн. (а.с.33) та рішення № 03-51/1144/04726372 від 28.05.2008 року «Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФУ сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків» у сумі 168375,88 грн. (а.с.53-54).
Відповідно до ст. 5 Закону України від 9.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Пунктом 1 ст. 11 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;
Згідно з п. 1 ст. 14 даного Закону страхувальниками осіб є роботодавці фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право страхувальника, щодо нараховування, обчислювання і сплачування в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26.06.1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом № 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з вимогами п. 16 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України № 1058 до приведення законодавства України у відповідності із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення ст. 6 Указу Президента про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суперечить Закону і застосуванню не підлягає.
Статтею 19 Закону України № 1058 страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до п. 2 п. 6 ст. 17 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов»язаний сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення відповідного базового періоду, за який вони нараховані.
Відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
1. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
2. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
5. За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
8. На недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
9. Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу; 12. Нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником,
13. Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику.
15. Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, остільки вони не відповідають вимогам ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а оспорюванне рішення, відповідачем було прийняте відповідно до вимог чинного законодавства і підстав для визнання їх недійсними не має.
На підставі, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003р., керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 суд, П О С Т А Н О В И В : У задоволенні позову Орендного підприємства «Квант» до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними вимоги № Ю-139/03-23/4 від 28.05.2008 року про сплату боргу в розмірі 238120,17 та рішення № 03-51/1144/04726372 від 28.05.2008 року про застосування фінансових санкцій відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14 січня 2009 року.
Повний текст постанови складений 19 січня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Головіна К.І.