ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.07.2015Справа №910/13159/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд»
до Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення 26 822,08 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Кострець Є.В. (представник за довіреністю №168 від 23.08.2013р.);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Спільного українсько-німецького підприємства «Марко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі також - відповідач) суми в розмірі 26 822,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не оплатив.
Відповідач надав відзив на позовну заяву до матеріалів справи в якому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що позивач не надав до матеріалів справи замовлення відповідачем поставлених товарів, окрім того відсутній підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків і також, позивачем не було вжито заходів досудового врегулювання спору. Окрім того, в матеріалах справи відсутня кільцева довіреність на особу, яка зазначена в видаткових накладних.
Ухвалою від 25.05.2015р. позовна заява була прийнята до розгляду суддею Морозовим С.М., порушено провадження в справі №910/13159/15 та призначено її до розгляду на 30.06.2015р.
Судове засідання 30.06.2015р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на тривалому лікарняному.
У зв'язку з виходом 13.07.2015р. судді Морозова С.М. з лікарняного, справа №910/13159/15 ухвалою від зазначеної дати була призначена до розгляду на 21.07.2015р.
В судовому засіданні 21.07.2015р. в справі було оголошено перерву до 28.07.2015р.
В судове засідання 28.07.2015р. представник від відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 28.07.2014р. судом було продовжено строк розгляду спору на 15 днів терміном до 06.08.2015р. включно.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 28 липня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01 грудня 2014 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) було укладено Договір поставки №96/14 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого відповідно до умов даного Договору позивач приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність відповідачеві, а відповідач зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар.
Відповідач оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 21 календарного дня з дати поставки товару. (п. 4.3. Договору).
Згідно з пунктами 8.1. та 8.2. Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року. У випадку, якщо після закінчення строку дії Договору, жодна зі сторін за 20 календарних днів не заявила про своє бажання розірвати даний Договір, він автоматично в кожному випадку продовжується на наступний рік 1 рік.
Позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 36 822,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних:
- №0220006 від 22.01.2015р. на суму 4 159,30 грн.,
- №0220009 від 22.01.2015р. на суму 6 567,38 грн.,
- №0220140 від 22.01.2015р. на суму 1 173,00 грн.,
- №0220141 від 22.01.2015р. на суму 13 107,00 грн.,
- №0220143 від 22.01.2015р. на суму 6 596,00 грн.,
- №0320081 від 23.01.2015р. на суму 3 332,00 грн.,
- №0230082 від 23.01.2015р. на суму 1 887,40 грн.
Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписами його уповноважених осіб та відповідними відбитками печатки останнього.
Як зазначено позивачем, що не спростовано відповідачем, у зв'язку з не проведенням відповідачем повної оплати вартості отриманого за Договором товару, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.
У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідачем повну оплату вартості товару на рахунок позивача проведено не було.
Станом на момент вирішення даної справи основний борг відповідача становить 26 822,08 грн. (вартість поставленого позивачем (отриманого відповідачем) товару).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З врахуванням викладеного, враховуючи п. 8.1. Договору, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару сплив (з урахуванням 20 календарних днів), а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло з 12.02.2015р. та з 13.02.2015р. за відповідними накладними.
Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 26 822,08 грн.
Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/13159/15 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 26 822,08 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечення відповідача судом не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, факт отримання товару відповідачем доведений, а тому відповідно до положень укладеного між сторонами Договору, Цивільного кодексу України у відповідача настав обов'язок по оплаті вартості поставленого позивачем товару.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/13159/15 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 26 822,08 грн. основного боргу.
Судовий збір позивача у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14364757, адреса: 04053, м. Київ, провулок Нестеровський, 7/9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд» (код ЄДРПОУ 39369112, адреса: 01103, м. Київ, вул. Профессора Підвисоцького, 6В) основний борг в розмірі 26 822,08 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот двадцять дві гривни 08 копійок) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.08.2015р.
Суддя С.М. Морозов