ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.07.2015Справа №910/13198/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛКОС"
про стягнення 31 696 833,49 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Янкова А.В. - довіреність від 04.06.2015 року;
від відповідача: не з'явилися;
Публічне акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛКОС" про стягнення 31 696 833,49 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірах і строки передбачені умова Кредитного договору №78/КЛ-0714 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії) від 30.07.2014 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 29 300 000,00 грн. - заборгованості за кредитним договором, 2 316 706,83 грн. - заборгованості за процентами, 80 126,66 грн. - пені.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 30.06.2015 року.
В судове засідання, призначене на 30.06.2015 року представники сторін не з'явилися, хоча про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.
Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 15.07.2015 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2015 року в зв'язку з неявкою представника відповідача відкладено розгляд справи на 22.07.2015 року.
22.07.2015 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Провадження у справі порушено ухвалою від 29.05.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 22.07.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 22.07.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
30.07.2014 pоку між Публічним акціонерним товариством "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ" (далі по тексту - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛКОС» (далі по тексту - позичальник, відповідач, ТОВ «ВІЛКОС») укладено Кредитний договір №78/КЛ-0714 (далі по тексту - Договір, Кредитний договір), за умовами якого Відповідачу було надано кредит у сумі 20 000 000,00 грн. з остаточним терміном повернення 30.07.2015р., та сплатою 26,00% річних за користування кредитом.
Додатковим Договором №12 від 08.12.2014 року до Кредитного договору було встановлено ліміт кредитування в розмірі 30 000 000,00 гривень.
Відповідно до умов п. 1.1.3. Кредитного договору, кредит надається Позичальнику впродовж строку дії кредитної лінії в повному обсязі або окремими частинами в межах суми загального ліміту кредитування.
На виконання умов Кредитного договору Банком станом на 22.04.2015 року перераховано на рахунки Відповідача 29 300 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку відповідача.
Відповідно до умов п. 1.1.6 Кредитного договору, погашення кредиту Позичальником здійснюється в строки, що визначені Графіком зменшення загального ліміту кредитування. Додатковим Договором №15 від 08.01.2015 року були внесені зміни до Графіку зменшення загального ліміту кредитування (зменшення ліміту встановлено з 31.07.2015р. у повному обсязі).
Відповідно до п.3.7. Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за цим Договором у повному обсязі у разі (п. 3.7.1) порушення та/або неналежне виконання обов'язку по сплаті процентів.
Згідно умов Кредитного договору Банк за користування кредитом нараховує проценти за користування Кредитними коштами у відповідності до параграфу 4 Кредитного договору виходячи із фактичної суми заборгованості.
Відповідач відповідно до п.4.5. Кредитного договору зобов'язаний: проценти, нараховані за місяць сплачувати щомісяця, не пізніше 25 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
В порушення умов п.4.5. Кредитного договору Відповідач не сплачує нараховані проценти починаючи з березня 2015 року.
Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача позичальник не виконав умови Кредитного договору, щодо вчасного повернення позивачу кредитних коштів та сплати процентів за користуванням кредитними коштами.
В зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд сягнути з відповідача 29 300 000,00 грн. - заборгованості за кредитним договором, 2 316 706,83 грн. - заборгованості за процентами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю юридичною природою є кредитним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав позичальнику кредитні кошти згідно умов Кредитного договору, а позичальник в порушення умов Кредитного договору не повернув кредитні кошти і не сплатив проценти за користування кредитом, та має перед позивачем заборгованість, а саме: 29 300 000,00 грн. - заборгованості за кредитним договором, 2 316 706,83 грн. - заборгованості за процентами.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 29 300 000,00 грн. - заборгованості за кредитним договором, 2 316 706,83 грн. - заборгованості за процентами, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Позичальник припустився порушення зобов'язання, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 80 126,66 грн. - пені.
Пунктом 9.3. Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати процентів та комісій, визначених цим Договором, Позичальник (Відповідач) сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 80 126,66 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛКОС" (04086, м. Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ, будинок 39-А, код ЄДРПОУ 39177198) на користь Публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ" (04071, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПОЧАЙНИНСЬКА, будинок 45, код ЄДРПОУ 36335426) 29 300 000 (двадцять дев'ять мільйонів триста тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості за кредитним договором, 2 316 706 (два мільйони триста шістнадцять тисяч сімсот шість) грн. 83 коп. - заборгованості за процентами, 80 126 (вісімдесят тисяч сто двадцять шість) грн. 66коп. - пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛКОС" (04086, м. Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ, будинок 39-А, код ЄДРПОУ 39177198) на користь Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.07.2015 року.