ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/314
16.09.09
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче
підприємство «Біофарма»
До Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного
управління юстиції у місті Києві
Стягувач Закрите акціонерне товариство «Трудовий колектив Київського
підприємства по виробництву бактеріальних препаратів «Біофарма»
Про скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного
управління юстиції у місті Києві
Суддя В.В. Палій
Секретар Н.С. Молочна
Представники:
Від скаржника Юденко В.О.- предст. (дов. від 20.03.2009р.)
Від ВДВС Лебедєва Л.Ю.- предст. (дов. від 16.09.2009р.)
Від стягувача Прудка І.В.- предст. (дов. від 01.09.2009р.)
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактеріальних препаратів «Біофарма»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма» про стягнення 94 693,26грн. (66 175,20грн. -основного боргу, 24 550,94грн.-збитків від інфляції, 3967,12грн. -3% річних), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №505 про переведення боргу від 16.08.2005р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2008р. №20/314 позовні вимоги задоволено повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма»на користь Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактеріальних препаратів «Біофарма»66175,20 грн. -основного боргу, 3967,12 грн.-3%річних, 24550,94 грн. - збитків від інфляції, 946,93 грн. - державного мита, 118,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
17.10.2008р. на виконання рішення видано наказ.
13.04.2009р. судом одержано заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма»про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2008р. №20/314.
06.05.2009р. ухвалою суду залишено без задоволення заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма»про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2008р. №20/314.
04.08.2009р. до Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма»зі скаргою на дії Відділу Державної виконавчої служби Солом' янського районного управління юстиції у місті Києві.
Заявник в своїй скарзі просить суд скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві ВП №10942100 від 17.06.2009р. «Про стягнення з боржника виконавчого збору»(яка направлена скаржнику 25.07.2009р. із вихідним поштовим штемпелем на конверті). Скарга обґрунтована тим, що Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві неправомірно стягнуто з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма»суму виконавчого збору, оскільки боржник добровільно та своєчасно виконав рішення суду. Крім того, на час розгляду судом заяви про розстрочку виконання рішення суду виконавець мав право та обов'язок зупинити виконавче провадження до винесення судом ухвали.
Враховуючи зазначене, ухвалою від 10.08.2009р. (суддя Прокопенко Л.В.) скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма»відповідно до вимог ст. 121-2 ГПК України призначена судом до розгляду на 26.08.2009р. в судовому засіданні за участю скаржника, стягувача та представника органу Державної виконавчої служби.
За Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 20.08.2009р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма»на дії ДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві передано для розгляду судді Палію В.В.
У зв'язку з наведеним, ухвалою від 25.08.2009р. скарга прийнята до розгляду суддею Палієм В.В. та призначена до розгляду в судовому засіданні на 26.08.2009р. за участю стягувача, боржника та представника органу Державної виконавчої служби.
25.08.2009р. скаржник та стягувач повідомлення телефонограмою про дату, час та місце проведення судового засідання.
Представники стягувача та виконавчої служби у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані документи суду не надали.
За наведених обставин, розгляд скарги 26.08.2009р. відкладено.
16.09.2009р. судом одержано письмові заперечення від стягувача на скаргу боржника.
У судовому засіданні 16.09.2009р. представник виконавчої служби надав суду копії матеріалів виконавчого провадження щодо виконання наказу суду від 17.10.2008р. №20/314 та письмові заперечення проти поданої скарги.
Проаналізувавши подану скаргу, заслухавши усні пояснення представників скаржника, стягувача та виконавчої служби, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої скарги та відхиляє її, з наступних підстав.
21.01.2009р. державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом №20/314 від 17.10.2008р., який поданий на примусове виконання 19.01.2009р.
Боржнику надано строк на добровільне виконання рішення суду в строк до 28.01.2009р.
10.03.2009р. з метою забезпечення виконання рішення суду державним виконавцем винесена Постанова про арешт коштів боржника в межах суми боргу у розмірі 95758,19грн. та направлена на виконання до банківських установ.
Як зазначає у поясненнях державний виконавець та не заперечується скаржником, 03.04.2009р. представнику боржника було вручено під розписку копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2009р. та копію про арешт коштів боржника від 10.03.209р., так як дані постанови, які направлялись на адресу боржника: м. Київ, вул. Виборзька, 99, повернуті до виконавчої служби за відсутності боржника за даною адресою.
10.04.2009р. державним виконавцем винесена Постанова про відкладення провадження виконавчих дій за заявою боржника від 10.04.2009р. Провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу №20/314 від 17.10.2008р. відкладено до 13.04.2009р.
Проте, у строк до 13.04.2009р. боржник добровільно не виконав рішення суду, а звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою (вих. від 13.04.2009р.) про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2008р. №20/314.
06.05.2009р. ухвалою суду залишено без задоволення заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма»про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2008р. №20/314.
16.06.2009р. із рахунку боржника на підставі платіжної вимоги виконавчої служби №6-240/13 від 05.06.2009р. було стягнуто 99 946,93грн., що підтверджується меморіальним ордером №07-004 від 16.06.2009р.
17.06.2009р. державним виконавцем винесено Постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 38,94грн. та про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 9575,82грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма»у скарзі на дії державного виконавця просить суд скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві ВП №10942100 від 17.06.2009р. «Про стягнення з боржника виконавчого збору»(яка направлена скаржнику 25.07.2009р. із вихідним поштовим штемпелем на конверті). Скарга обґрунтована тим, що Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві неправомірно стягнуто з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма», суму виконавчого збору, оскільки боржник добровільно та своєчасно виконав рішення суду. Крім того, на час розгляду судом заяви про розстрочку виконання рішення суду виконавець мав право та обов'язок зупинити виконавче провадження до винесення судом ухвали.
Проте, суд вважає зазначені твердження боржника необґрунтованими та помилковими, з огляду на наступне.
Відповідно до Постанови про відкладення провадження виконавчих дій від 10.04.2009р. провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу №20/314 відкладено до 13.04.2009р.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:
1) смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;
2) визнання стягувача або боржника недієздатним;
3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;
4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;
5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право;
7) подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту;
8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);
9) сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди), коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати;
10) внесення касаційного подання прокурора на рішення суду;
11) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною четвертою статті 11 цього Закону;
13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;
14) наявності коштів боржника на депозитних, вкладних та інших подібних рахунках боржника, з яких боржник не вправі вимагати видачі чи списання коштів до спливу певного строку, в разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;
15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";
16) призначення тимчасової державної допомоги відповідно до частини п'ятої статті 181 Сімейного кодексу України.
Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, щодо якого до суду подано позовну заяву про виключення його з опису.
Відповідно до ст. 35 Закону виконавче провадження може бути зупинено у разі:
1) звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;
2) прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань;
3) перебування боржника у тривалому службовому відрядженні;
4) знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі;
5) прийняття скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі;
6) оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
7) знаходження боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають;
8) призначення експертизи;
9) надання сторонам строку для запрошення перекладача.
Таким чином, статті 34 Закону не передбачає обов'язку для державного виконавця зупинити виконавче провадження у випадку звернення боржника до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, а ст. 35 надає державному виконавцю право зупинити виконавче провадження у випадку звернення державного виконавця, а не інших учасників виконавчого провадження (зокрема, боржника чи стягувача), до суду із заявами, переліченими у п. 1 ч. 1 даної статті.
Проте, як вбачається із пояснень державного виконавця та підтверджується матеріалами справи №20/314, державний виконавець не звертався до суду із заявою про розстрочку чи відстрочку виконання рішення суду у справі №20/314.
За наведених обставин, посилання скаржника на обов'язок та право державного виконавця зупинити виконавче провадження, у зв'язку із зверненням боржника до суду із заявою про розстрочку виконання рішення у справі №20/314, суд вважає необґрунтованим.
Відповідно до ст. 46 Закону у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
У добровільному порядку рішення суду у справі №20/314 боржником у встановлений державним виконавцем строк виконано не було.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, на користь стягувача виконавчою службою перераховано 90 825,45грн. згідно наказу №20/314 від 17.10.2008р. (платіжне доручення №104 від 22.06.2009р.)
Відповідно до платіжного доручення №105 від 22.06.2009р. до Солом'янського УДК виконавчою службою перераховано 9 082,54грн. виконавчого збору, що відповідно, складає 10% від фактично стягненої суми на користь стягувача.
Таким чином, борг за наказом суду та виконавчий збір за постановою державного виконавця стягнуто із боржника частково.
26.06.2009р. державним виконавцем винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку із відсутністю коштів на рахунку боржника, відсутністю у боржника транспортних засобів та відсутністю боржника за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99.
Таким чином, судом встановлено, що у визначений державним виконавцем строк до 13.04.2009р. боржником рішення суду у добровільному порядку не виконано, кошти у розмірі 99946,93грн. фактично стягнуті з рахунку боржника лише 22.06.2009р.
За наведених обставин, державним виконавцем правомірно, у відповідності до вимог закону, стягнуто з боржника виконавчий збір.
Суд також вважає за доцільне зазначити, що в ході виконавчого провадження документи не отримувались боржником з власної вини. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців станом на 14.04.2009р. єдиною адресою боржника зазначено м. Київ, вул. Виборзька, 99. Проте, боржник за даною адресою не знаходиться, що підтверджується повернутою кореспонденцією, яка направлялась на дану адресу як судом, під час розгляду справи №20/314, так і державним виконавцем, під час здійснення виконавчих дій. У той же час, боржник зобов'язаний був повідомити державного реєстратора про зміну свого місцезнаходження, що передбачено ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».
Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. №04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За наведених обставин, суд визнає доводи скаржника неправомірними, а скаргу -відхиляє.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -
Скаргу (вих. №01/08-09 від 04.08.2009р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біофарма»на дії державного виконавця щодо постанови про стягнення виконавчого збору - відхилити.
Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя В.В. Палій