Запорізької області
01.09.09 Справа № 22/141/08
Суддя
за позовом відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" (69063, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-А);
до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26);
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 23).
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство промислової політики України (03035, м. Київ, вул. В.Сурікова, 3; 252034, м. Київ, вул. Пушкінська, 6)
третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство палива та енергетики України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30)
про визнання права власності на трансформатор силовий ТДТН 63000/150-70У1; визнання ВАТ "Запорізький арматурний завод" споживачем електричної енергії першого класу.
Суддя Скиданова Ю.О.
Представники сторін:
Від позивача: Дробишевський О.А. - довіреність б/н від 02.04.2009 р.
Від відповідача: Верета В.В. - довіреність № 298 від 05.09.2008 р.
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2 : не з'явився
від третьої особи 3 : не з'явився
від третьої особи 4 : не з'явився
Заявлені позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на трансформатор силовий ТДТН 63000/150-7091; та визнання ВАТ "Запорізький арматурний завод" споживачем електричної енергії першого класу.
Ухвалою господарського суду від 07.08.2008 р. порушено провадження по справі № 22/141/08, справу призначено до розгляду на 28.08.2008 р.
Ухвалою господарського суду від 13.08.2008р. розгляд справи зупинявся до розгляду Запорізьким апеляційним господарським судом скарги відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на ухвалу господарського суду від 07.08.2008р.
Ухвалою від 06.10.2008р. провадження по справі поновлено, судове засідання призначено на 30.10.2008р. Ухвалою від 20.10.2008р. провадження по справі знову зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Запорізької області.
Ухвалою господарського суду від 16.12.2008р. провадження у справі поновлено, засідання суду призначено на 05.02.2009р.
Ухвалою господарського суду від 05.02.2009р. , на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 05.03.2009р.
Ухвалою суду від 05.03.2009 р. до участі справі було залучено в якості третьої особи 1: Фонд державного майна України та в якості третьої особи 2: Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено на три місяці, розгляд справи було відкладено до 08.04.2009 р.
Ухвалою суду від 08.04.2009р. розгляд справи було відкладено до 14.05.2009р.
21.04.2009р. до суду від позивача надійшла зава про уточнення позовних вимог, тобто позивач уточнив адресу місцезнаходження спірного трансформатору та просить суд визнати за ним право власності на трансформатор силовий ТДТН 63000/150-70У1, заводський номер108564, рік випуску1979, рік введення в експлуатацію -листопад 1984р., завод виготовлювач -Запорізький трансформаторний завод, інвентарний номер 07406, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Малика, буд31. В іншій частині позовні вимоги залишись без змін. Вказана заява відповідає вимогам ст.. 22 ГПК України та приймається судом. Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 14.05.2009р. розгляд справи було відкладено до 10.06.2009р.
Ухвалою суду від 02.06.2009р. до участі у справі, за клопотанням сторони, було залучено третю особу 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство промислової політики України.
Ухвалою суду від 10.06.2009р. розгляд справи було відкладено до 12.08.2009р.
Ухвалою суду від 12.06.2009р.суд залучив до участі у справі в якості третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство палива та енергетики України.
Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 12.08.2009р., у зв'язку з хворобою судді, розгляд справи було перенесено до 26.08.2009р.
У судовому засіданні 26.08.2009 р. позивач надав заяву, якою уточнив найменування силового трансформатору, а саме, трансформатор силовий ТДТН 63000/150-7091 вважати: трансформатор силовий ТДТН 63000/150-70У1.
Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом.
У судовому засіданні позивач заявив клопотання про оголошення рішення в повному обсязі.
За таких обставин, у зв'язку із необхідністю підготовки рішення у повному обсязі, суд відкладав розгляд справи до 01.09.2009р.
В засіданні 01.09.2009 р. суддею на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою сторін.
За клопотанням сторін судові засідання проводились без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач підтримує позовні вимоги і на підставі ст.ст. 316,319 ЦК України, пункту 3.1 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998р. № 1052 (в редакції Постанови НКРЕ України від 15.12.2004р., № 1217),просить позов задовольнити. У судовому засідання пояснив суду, що 01.02.1993р. між ВАТ “Запорізький арматурний завод” та ВАТ “Запоріжжяобленерго” був укладений договір № 40 на використання електричної енергії, до якого на протязі 15-ти років укладались різного роду додаткові угоди, якими вносились зміни до цього договору. Черговим додатком до Договору було встановлено межу балансової належності та точку продажу електричної енергії від відповідача до позивача на Центральній розподільчій підстанції-6 (ЦРП-6) вводах №№ 1-2 на напрузі 6 кВт. Однак в подальшому зясувалося, що межа балансової належності та точка продажу електричної енергії від відповідача до позивача була встановлена неправильно та помилково, в дійсності межа балансової належності та точка продажу електричної енергії повинна бути встановленою на губках трансформатора силового ТДТН 63000/150, який знаходиться на балансі та належить позивачу. Відповідач не визнає право власності позивача на трансформатор силовий ТДТН 63000/150, вважає цей трансформатор своєю власністю, у звязку з чим відповідач незаконно визначає позивача споживачем електричної енергії 2-го класу, і, відповідно, виставляє рахунки за Договором по оплаті за спожиту електричну енергію як споживачу електричної енергії 2-го класу.
Представник відповідача надав письмовий відгук на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, свою позицію обґрунтував тим, що згідно п. 5.5 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії містить одну з таких суттєвих та обовязкових умов -п/п 5 клас напруги споживача за точкою продажу. Згідно з п. 5.6 ПКЕЕ, невідємними частинами договору про постачання є п/п 1 -акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. В даному акті зазначається балансова належність, звідси точка продажу електроенергії, звідси клас напруги. Тобто, з огляду на вищевикладене -клас споживання електроенергії -є договірною суттєвою умовою у відносинах між постачальником та споживачем електроенергії. Тобто, відповідач вважає, що такий спосіб захисту, що обрав позивач “визначення споживачем електроенергії першого класу” не може знайти свого реального втілення, з огляду на те, що визначення класу споживання для споживача -це цілий порядок, це виключно договірні відносини між постачальником та споживачем електроенергії. Щодо визнання права власності на спірний трансформатор відповідач зазначив наступне. Спірний трансформатор, на думку відповідача належить йому на праві власності на підставі Переліку майна, яке передане в процесі корпоратизації в статутний фонд відповідача. Крім того, нерухомість, а саме будівля пункту управління підстанції “Армаліт” по вул. Малика зареєстровано ОП ЗМБТІ за відповідачем. Документи надані позивачем в підтвердження свого права власності відповідач вважає неналежними.
Третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОП ЗМБТІ надало суду письмові пояснення відповідно до яких вбачається, що спірний трансформатор розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Малика, . За матеріалами інвентарної справи на земельній ділянці за вищезазначеною адресою трансформатор відсутній. Крім того, ОП ЗМБТІ надало пояснення відповідно до яких спірний трансформатор на думку останнього не є обєктом нерухомого майна, яке підлягає реєстрації права власності, тому що це майно можливо перемістити без його знецінення та без зміни його призначення.
В матеріалах справи містяться пояснення третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду державного майна України відповідно до яких останній пояснив, що він не приймав участі у формуванні статутного фонду та не складав перелік майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ “Запорізький арматурний завод”, оскільки ці дії здійснював орган управління, а саме Міністерство машинобудування, військово промислової політики України. Таким чином, до Фонду державного майна України, Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України відповідно до наказу Мінмашпрому від 21.12.1994 року за № 1624 було передано пакет акцій ВАТ “Запорізький арматурний завод” та ще деякі документи згідно з переліком наведеним в акті прийому-передачі акцій. Така ж сама ситуація склалась із формуванням статутного фонду ВАТ “Запоріжжяобленерго”. На виконання Указу Президента України від 04.04.1995 року за № 282/9 наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 11.09.1996р. за № 160 на даний час Міністерство палива та енергетики України до Фонду державного майна України було передано пакет акцій ВАТ “Запоріжжяобленерго” та деякі документи згідно з переліком наведеним в акті прийому-передачі акцій.
На адресу господарського суду 26.08.2009р. від Міністерства палива та енергетики України надійшли заперечення в яких зазначено, що спірний трансформатор не був зазначений в Переліку майна окремою складовою частиною ОРУ -154 кВ підстанції Армаліт, ВАТ “Запоріжжяобленерго” звернулося до Фонду державного майна України з клопотанням про внесення змін та доповнень до переліку майна, переданого до статутного фонду товариства. 10.08.2009р. Фондом державного майна України, листом за № 10-21-11710 відповідно до вимог п. 2.2. Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМУ від 25.11.2003р. № 2097 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2003р. за № 1201/8522 надано зміни та доповнення до переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ “Запоріжжяобленерго”, відповідно до яких спірний трансформатор зазначений окремою складовою частиною ОРУ-154 кВ підстанції Армаліт. Виходячи з наведеного просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пояснень Міністерства промислової політики України, що надійшли до суду 30.06.2009р. корпоратизація ВАТ “Запорізький арматурний завод” здійснювалася відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210 “Про корпоратизацію підприємств” з дотриманням вимог Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993р. № 508. Зазначеним Положенням не передбачено складання Переліку нерухомого майна, яке передається засновником до статутного фонду акціонерного товариства. За останній період ВАТ “Запорізький арматурний завод” не зверталося до Міністерства щодо затвердження таких переліків, що передбачено наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003р. № 2097. Згідно п. 11.6 наказу Головного архівного управління при КМУ від 20.07.1998р. № 41 “Про затвердження Переліку типових документів” всі документи по приватизації загальнодержавної власності постійно зберігаються на підприємстві. Додаткової інформації чи яких-небудь доказів, які мають відношення до предмету спору Мінпрополітики України не має.
При розгляді даного спору судом встановлено, що 01.02.1993р. між ВАТ “Запорізький арматурний завод” та ВАТ “Запоріжжяобленерго” був укладений та діє договір № 40 на використання електричної енергії (із змінами та доповненнями) (надалі Договір).
В матеріалах справи міститься альбом основного обладнання підстанції “Армаліт” відповідно до якого до основного обладнання підстанції “Армаліт” входив трансформатор силовий ОРУ 150кВ.
29.12.1984 року трансформатор був поставлений на баланс державного підприємства “Запорізький арматурний завод”, що підтверджується інвентарною карткою № 9158 (копія в матеріалах).
12.11.1993року згідно наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 640 затверджено комісію по корпоратизації Запорізького арматурного заводу.
29.12.1993р. на підставі розпорядження № 19 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України (копія в матеріалах справи) було розпочато повну інвентаризацію основних фондів, матеріальних активів, виробничих запасів, незавершеного будівництва, наявності цінностей і фінансових вкладів на Запорізькому арматурному заводі.
Трансформатор, як основний засіб заводу увійшов в інвентаризаційний опис №2 товарно-матеріальних цінностей енерго-ремонтної дільниці 25-го цеху державного підприємства “Запорізький арматурний завод, яким станом на 01.01.1994р. були зафіксовані всі основні засоби, які знаходились та обліковувались в цьому підрозділі державного підприємства “Запорізький арматурний завод” копія в матеріалах справи, а.с.14, т. 2).
Інвентаризаційні описи заводу увійшли в Книгу №4 “Розрахунок вартості основних засобів, машин та обладнання”, що разом з іншими книгами відображали результати інвентаризації основних засобів державного підприємства “Запорізький арматурний завод” станом на січень 1994року.
Наказом Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України № 103 від 28.01.1994року (т. 2, а.с. 27) було затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства “Запорізький арматурний завод”.
Наказом Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України № 104 від 28.01.1994року (т. 1, а.с.36) на базі Запорізького арматурного заводу було створене відкрите акціонерне товариство “Запорізький арматурний завод”, затверджено статут ВАТ “Запорізький арматурний завод”.
Відповідно до п. 1.1 статуту ВАТ “Запорізький арматурний завод”, зареєстрованого розпорядженням виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів м. Запоріжжя №100-від 03 лютого 1994р., реєстраційний № 7745-дп, ВАТ “Запорізький арматурний завод” засноване відповідно до наказу Міністра машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України №104 від 28.01.1994р. шляхом перетворення державного підприємства Запорізький арматурний завод у відкрите акціонерне товариство відповідно до указу Президента України від 15 червня 1993 року №210/93 “Про корпоратизацію державних підприємств.
Згідно п. 3.3 зазначеного статуту товариство є правонаступником державного підприємства Запорізький арматурний завод.
В матеріалах справи міститься лист Міністерства палива та енергетики, яке є правонаступником Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України, № 20/1-6-372, від 29.07.2009р. згідно з яким остання додатково повідомило суд про те, що при підготовці до чергового судового засідання було встановлено, що ВАТ “Запорізький арматурний завод” створене наказом Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України від 28.01.1994р. № 104 шляхом корпоратизації державного підприємства “Запорізький арматурний завод”. Корпоратизація ВАТ “Запорізький арматурний завод” здійснювалася відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210 “Про корпоратизацію підприємств” з дотриманням вимог Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993р. № 508. Відповідно до вищезазначеного Положення ВАТ “Запорізький арматурний завод” є правонаступником майна корпоратизованого державного підприємства “Запорізький арматурний завод”, яке передане до його статутного фонду. На підставі Акту інвентаризації майна та Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Запорізький арматурний завод”, затвердженого наказом Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України від 28.01.1994р. № 103 та інвентаризаційного опису основних засобів станом на 01.01.1994р. Міністерство промислової політики України, як правонаступник Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України згідно з Указом Президента України від 25.07.1997р. № 701/97, підтверджує, що трансформатор силовий типу ТДТН-63000/150-70У1 (інвентарний номер 07406, рік випуску -1979, заводський номер 108564, введений в експлуатацію у листопаді 1984 року) перебував на балансі підприємства на момент корпоратизації і переданий до статутного фонду, тобто у власність ВАТ “Запорізький арматурний завод”.
Таким чином, позивач є правонаступником майна корпоратизованого державного підприємства Запорізький арматурний завод.
Відповідно до ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не витікає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін дійшов висновку, що спірний трансформатор належить позивачу на праві власності, оскільки був безпосередньо ним придбаний, та протягом тривалого часу обслуговувався. Крім того, позивач є правонаступником ДП Запорізький арматурний завод, якому належав спірний трансформатор до корпоратизації.
Доводи відповідача судом відхиляються з наступних підстав, позивач просить суд визнати право власності на трансформатор силовий ТДТН 63000/150-70У1, заводський номер 108564, номер замовлення 63301/13, рік виготовлення 1979р., завод виготовлення “Запоріжтрансформатор”. Спірний трансформатор знаходиться на підстанції “Армаліт” (ОРУ 154кВ підстанція “Армаліт”) по вул.. Маліка 31. Будівля пункту управління підстанції “Армаліт” та підстанція знаходяться у володінні ВАТ “Запоріжжяобленерго”.
В матералах справи міститься Перелік майна, переданого до статутного фонду ВАТ “Запоріжжяобленерго” згідно з наказом про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії “Запоріжжяобленерго” шляхом корпоратизації виробничого енергетичного обєднання “Дніпроенерго” від 03.07.1995р. №115. Відповідно до вказаного Переліку до нього входить ОРУ 154 кВ підстанції “Армаліт”, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Малика 31. Встановлено, що 10.08.2009 року Фонд державного майна України, вніс зміни та доповнення до вищевказаного Переліку майна. Відповідно до вказаних змін до складу ОРУ 154 кв підстанції “Армаліт”, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Малика 31, входять, у тому разі трансформатор силовий №1 ТДТН-63000/150/35/6 на фундаменті та трансформатор силовий №2 ТДТН-63000/150/35/6 на фундаменті.
Вказані зміни не приймаються судом до уваги оскільки перелік доповнено під час розгляду судом спору за позовом ВАТ “Запорізький арматурний завод” про право власності, а зміни внесено до Переліку відповідачем та третьою особою без залучення до вирішення цього питання особи, що заявляє про своє право власності на це майно.
Крім того, відповідно до заперечень Міністерства палива та енергетики України з розгорнутого копіювального плану, що є невідємною частиною реєстраційної справи, вбачається що до складу ОРУ-154 кВ інв № 13534, в тому числі належить два трансформатора: трансформатор силовий №1 інв. № 71_015994/42 та трансформатор силовий №2 інв.№ 71_015994/43.
Внаслідок цього суд не може дійти висновку, що майно, що увійшло до статутного фонду ВАТ “Запоріжжяобленрго” є спірним майном.
Щодо реєстрації права власності, то суд вважає, що факт наявності у відповідача права власності на будівлю пункту управління підстанції “Армаліт”, до складу якої до речі входить ОРУ 154 підстанція “Армаліт”, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності (копія в матеріалах справи) та державний акт на право постійного користування землею, відповідно до чинного законодавства не може бути підтвердженням права власності на спірний трансформатор.
Відповідно до ст..34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за відкритим акціонерним товариством “Запорізький арматурний завод” права власності на трансформатор силовий ТДТН 63000/150-70У1, заводський номер108564, рік випуску1979, рік введення в експлуатацію -листопад 1984р., завод виготовлювач -Запорізький трансформаторний завод, інвентарний номер 07406, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Малика, буд31, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена вимога про визнання ВАТ “Запорізький арматурний завод” споживачем електричної енергії першого класу.
Відповідно до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого Постановою Національної комісії електроенергетики України № 1052 від 13.08.1998р. споживачі електричної енергії розподіляються на два класи залежно від точки продажу електроенергії. Точка продажу електроенергії залежить від межі балансової належності електроустановок, яка визначається в акті розмежування та є невідємною частиною договору про постачання електричної енергії, згідно з вимогами ПКЕЕ.
Відповідно до п.п.5 п. 5.5 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (надалі Правила) клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп є істотною умовою договору про постачання електричної енергії.
Невідємними частинами договору про постачання електричної енергії є, у тому разі, акт про розмежування балансової належності п. 5.6 Правил.
Згідно з п. 1.4 Правил точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.
Укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюється відповідно до вимог законодавства та Правил.(п.1.13 Правил)
Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і електропередавальною організацією (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін.(п. 2.1 Правил).
П. 5.1 Правил встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (п.5.2 Правил).
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що клас споживання електроенергії є суттєвою умовою договору про користування електричною енергією. Тобто визначення балансової належності електроустановок, точки продажу і, як наслідок, класу напруги споживача здійснюється у встановленому законом порядку та зазначається в договорі про користування електричною енергією.
Ст. 181 господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів.
Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахування часу поштового обіг, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Предметом даного спору не є внесення змін до Договору на користування електричною енергією. Позивач просить для захисту свого порушеного права встановити йому клас напруги.
Ст. 16 ЦК, 20 ГК України встановлюють способи захисту цивільних прав та інтересів сторін.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає заходам встановленим законом на підставі чого в цій частині суд в позові відмовляє.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати за відкритим акціонерним товариством “Запорізький арматурний завод” ( 69093, м. Запоріжжя, вул.. Зачиняєва, 158А, ЄДРПОУ 14309190, п/р 260012715 в АППБ “Аваль”, МФО 313827) право власності на трансформатор силовий ТДТН 63000/150-70У1, заводський № 108564, рік випуску 1979р., введення в експлуатацію -листопад 1984р., завод-виготовлювач -Запорізький трансформаторний завод, інвентарний № 07406, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Малика, 31.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”(69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, п/р 260363141401 в філії ЗОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957, код ЄДРПОУ 00130926) на користь відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” ( 69093, м. Запоріжжя, вул.. Зачиняєва, 158А, ЄДРПОУ 14309190, п/р 260012715 в АППБ “Аваль”, МФО 313827) 85 грн. 00коп. державного мита., 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 02 вересня 2009 року.
Суддя Ю.О. Скиданова