83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
22.09.09 р. Справа № 44/254пн
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
При секретарі судового засідання Чукліній І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Словянська солевидобувна компанія”, м. Київ
до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
про виконання певних дій
за участю:
представників сторін:
від стягувача: не з'явився
від боржника: Лисенко Л.М.- юрисконсульт
від відділу державної виконавчої служби: не з'явився
Суть питання:
Боржник у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області - звернувся до господарського суду зі скаргою у порядку ст. 121-2 ГПК України на дії підрозділу примусового виконання рішень першого відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, щодо визнання недійсною постанови цієї служби за №10186465 від 27.05.2009р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 850 грн.
Учасників виконавчого провадження було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для розгляду скарги на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Неприбуття до суду представників стягувача та Державної виконавчої служби, яких було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Під час судового засідання стягувач надав суду постанову Вищого господарського суду України від 19.02.09р. по справі № 44/254пн, згідно якого рішення господарського суду Донецької області по даній справі від 05.06.08р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.08р. залишено без змін, а скаргу без задоволення. Крім того повідомив, що згідно ухвали Верховного суду України від 04.06.09р. у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 19.02.09р. у справі № 44/254пн відмовлено. Щодо змісту скарги, то вважає її необґрунтованою та не підлягаючій задоволенню.
Представник Державної виконавчої служби до судового засіданні не прибув, однак надав суду письмові пояснення щодо скарги, в яких повідомив, що постанова від 27.05.09р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 850 грн. відповідає вимогам Закону України „Про виконавче провадження”. З урахуванням викладеного Державна виконавча служба не вбачає у своїх діях противоправну поведінку та порушення вимог закону.
Розглянувши скаргу, мотиви її обґрунтування, вислухавши доводи представника боржника, з'ясувавши письмові заперечення стягувача та Державної виконавчої служби, суд встановив:
· рішенням господарського суду від 05.06.08р. у справі №44/254пн були задоволенні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Слов'янська солевидобувна компанія” щодо зобов'язання відповідача - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецької області внести зміни до договору оренди нерухомого майна № 343/99 від 01.05.99р.;
· постановою Вищого господарського суду України від 19.02.09р. по справі № 44/254пн, рішення господарського суду Донецької області від 05.06.08р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.08р. залишено без змін, а скаргу без задоволення;
· ухвалою Верховного суду України від 04.06.09р. у порушенні касаційного провадження боржника з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 19.02.09р. у справі № 44/254пн відмовлено;
· до підрозділу примусового виконання рішень першого відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області стягувачем було пред'явлено виконавчий документ - наказ господарського суду Донецької області по справі №44/254пн від 04.11.08р.;
· боржник у справі наполягає на тому, що у діях Державної виконавчої служби існує противоправна поведінка, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 7, 32 Закону України „Про виконавче провадження” державним виконавцем не відкладено виконавче провадження щодо виконання наказу суду на вказаний у законі строк, а навпаки зі спливом визначеного у вимозі терміну винесено постанову від 27.05.09р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 850 грн. за порушення строку добровільного виконання наказу суду;
· так, 31.03.09р. Державною виконавчою службою винесена вимога №2/1896-8П, відповідно до якої боржника зобов'язано у строк до 10.04.09р. виконати наказ господарського суду Донецької області у справі №44/254пн від 04.11.08р., а саме внести зміни до договору оренди №343/99 від 01.05.99р., укладеного між боржником та стягувачем;
· зазначена вимога надійшла на адресу боржника 07.04.09р., про що свідчить дата на вхідному штемпелі поштової кореспонденції. У зв'язку з узгодженням між боржником та стягувачем питань об'єктивного визначення розміру орендної плати, проведення процедури інвентаризації майна державного підприємства, у тому числі встановлення індивідуальних ознаків майна цілісного майнового комплексу „Соль заводу №2”, усунення будь-яких перевищень повноважень боржника наданих йому законом, останній намагався звернутися до Міністерства аграрної політики. Про вказані обставини Державну виконавчу службу було повідомлено листом від 10.04.09р. за № 10-06002003816;
· скаргу також мотивовано тим, що згідно статті 32 Закону України „ Про виконавче провадження” за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії строк на 10 днів. Державний виконавець повинен дотримуватися вимог статті 7 Закону України „ Про виконавче провадження” з метою усунення порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб під час проведення виконавчих дій;
· проте Державною виконавчою службою в порушення вимог ст.ст. 7,32 Закону України „ Про виконавче провадження” не відкладено виконання рішення суду на вказаний у законі строк та винесено спірну постанову про стягнення з боржника виконавчого збору;
· враховуючи наявність вказаних обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у встановлений державним виконавцем термін, оскільки цей термін є недостатнім, боржник наполягає на визнанні постанови Державної виконавчої служби №10186465 від 27.05.2009р. про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 850 грн. недійсною.
До розгляду скарги по суті з боку боржника надійшла заява в порядку статей 53,121-2 ГПК України щодо поновлення пропущеного за поважними причинами процесуального строк для звернення із скаргою до суду.
Згідно вимог статті 121-2 ГПК України зазначено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором:
§ протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії;
§ або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо;
§ або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Спірну постанову Державної виконавчої служби боржником отримано 12.06.09р., про що свідчать надані боржником докази.
Тому, суд дійшов висновку, що боржником пропущено процесуальний строк для звернення до суду із скаргою. На підставі вказаних обставин, суд визнає причину пропуску процесуального строку встановленого статтею 121-2 ГПК України для звернення із скаргою поважною, та відновляє пропущений боржником строк.
Надавши правову оцінку діям учасників виконавчого провадження, дослідивши її фактичні обставини, пов'язані зі виконанням рішення, суд вважає доводи скаржника неправомірними за наступними обставинами:
Законодавець визначає такі поняття як: дії та бездіяльність державної виконавчої служби, які обов'язково пов'язані з протиправною поведінкою. А саме, під діями слід розуміти - повноваження будь-якої посадової особи не здійснювати дії які суперечать закону. У той же час бездіяльність передбачає невиконання цією особою юридичних обов'язків здійснювати дії у межах закону.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Буханцовим О.В. було винесено постанову від 27.05.09р. про стягнення з боржника - Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецької області виконавчого збору в розмірі 850 грн. Підставою винесення спірної постанови є невиконання боржником у добровільному порядку наказу господарського суду Донецької області від 04.11.08р. у справі №44/254пн.
Заявник скарги вважає дії державної виконавчої служби незаконними та порушують його права, як учасника виконавчого провадження. Державною виконавчою службою не відкладено проведення виконавчих дій, що позбавляє його здійснити необхідні дії щодо своєчасного та добровільного виконання наказу суду.
Обов'язковість виконання рішень суду за положеннями п. 9 ст. 129 Конституції України приписи якої є одним з основних принципів судочинства. До наступного часу рішення не виконано і це питання розглядається судом як штучне ускладнення сторонами судового процесу та умисне невиконання судового акту.
Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За приписами ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний здійснити необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення у спосіб і порядок, визначених виконавчим документом.
Стаття 7 Закону України „ Про виконавче провадження” встановлює, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Державним виконавцем здійснені необхідні заходи щодо виконання боржником наказу суду у добровільному порядку. Всупереч вимогам статті 46 ГПК України боржником порушено такий строк. Посилання скаржника на порушення Державною виконавчою службою вимог статі 7 Закону України „ Про виконавче провадження” є хибними, оскільки державним виконавцем на час винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, було забезпечено гарантії прав учасникам виконавчого провадження та роз'яснені їх права відповідно до вимог закону.
Відповідно до статті 32 Закону України „ Про виконавче провадження” за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Приписи статті 32 Закону України „Про виконавче провадження” не є обов'язком для Державної виконавчої служби передбачає можливість відкладення виконавчого провадження, за винятком обставин, коли постанова про відкриття виконавчого провадження не отримана стягувачем або боржником і є його правом а не обов'язком. Позбавлення учасників виконавчого провадження використати надані їм повноваження не підтверджено наданими боржником доказами. Крім того, слід зазначити, що питання узгодження розміру орендної плати, проведення інвентаризації, звернення до Міністерства аграрної політики тощо є наміром сторін виконати наказ та рішення у спосіб та порядок визначених судом.
Втім, до поважних причин вказані вище обставини не відносяться і не перешкоджають проведенню виконавчих дій щодо виконання боржником наказу господарського суду у добровільному порядку в установлений державним виконавцем строк. Таким чином, боржник не був позбавлений можливості добровільно виконати наказ суду, оскільки відповідно до вимог статті 30 Закону України „ Про виконавче провадження” ним своєчасно було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження по даній справі, а державним виконавцем були створені всі умови для добровільного виконання наказу суду
За такими обставинами, суд вважає доводи вказані у скарзі неправомірними. З урахуванням викладеного у задоволенні скарги боржника у справі - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецької області щодо визнання недійсною постанови першого відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області №10186465 від 27.05.2009р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 850 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.
На підставі викладеного, керуючись п. 9 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 5, 5, 7, 30, 32 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 42, 43, 53, 86, 115, 1212 ГПК України, суд
1. Відновити пропущений за поважними причинами строк для звернення боржника у справі №44/254пн - Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецької області із скаргою на дії підрозділу примусового виконання рішень першого відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, щодо визнання недійсною постанови цієї служби за №10186465 від 27.05.2009р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 850 грн.
2. У задоволенні скарги боржника у справі № 44/254пн - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецької області на дії підрозділу примусового виконання рішень першого відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо визнання недійсною постанови цієї служби за №10186465 від 27.05.2009р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 850 грн. - відмовити.
Суддя Підченко Ю.О.