Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
17.07.2009
Справа №2-31/2433-2008А
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Привалової А.В.
при секретарі судового засідання Шильнової О.М.
за участю представників сторін :
від позивача - Потапенко Б.П., дов. у справі
від відповідача - Маслюк О.В., дов. у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом - Відкритого акціонерного товариства „Кримхліб” (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 51а)
до відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (95005, м.Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Відкрите акціонерне товариство „Кримхліб” звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0008292301/3 від 04.12.2007 р.
Ухвалою господарського суду АРК від 27.02.2008 р. відкрито провадження по адміністративній справі за даним позовом суддею господарського суду АРК Омельченко В.А.
Ухвалою господарського суду АРК від 10.10.2008 р. до розгляду адміністративної справи замість судді господарського суду Омельченка В.А. залучено суддю господарського суду АРК Привалову А.В., у зв'язку з припиненням повноважень та переходом до іншого суду судді Омельченка В.А. Справі привласнено номер - №2-31/2433-2008А.
Ухвалою господарського суду АРК від 15.10.2008 р. справа прийнята до свого провадження суддею Приваловою А.В. та призначена до розгляду.
Ухвалою господарського суду АРК від 11.11.2008р. за клопотанням позивача призначено по справі судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинялось.
У ході судового розгляду справи позивач відповідними заявами про зміну позовних вимог доповнював підстави позову і з викладених у цих заявах підстав просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0008292301/3 від 04.12.2007 р. (а.с.36-41, 129, 136, т.1).
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 594312грн., у тому числі за основним платежем 396208грн., за штрафними санкціями - 198104грн., винесене відповідачем необґрунтовано та безпідставно через відсутність виявлених перевіркою порушень.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням наданих до позову доповнень щодо підстав позову.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позов. Просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту порушення законодавства позивачем та на необґрунтованість його доводів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, висновок судово-економічної експертизи, суд вважає що, позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АРК проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритим акціонерним товариством «Кримхліб» за період з 01.07.2005р. по 31.12.2006р., про що складений акт перевірки від 17.05.2007р. №2890/23-6/00381580.
Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, що ВАТ «Кримхліб» у порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, п.п3.2.7 п.3.2 ст.3, пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп..7.2.6 п.7.2 ст.7, п..7.4.1, пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 894 134грн. по відповідним податковим періодам, вказаним у акті перевірки (липень 2005 року на суму - 67000,00грн.; серпень 2005р. на суму - 30,00грн.; вересень 2005р. на суму - 30,00грн.; жовтень 2005р. на суму - 399867,00грн.; листопад 2005 р. на суму - 96,00грн.; грудень2005р. на суму - 669,00грн.; січень 2006р. на суму - 143590,00грн.; лютий 2006р. на суму - 241,00грн.; березень 2006 р. на суму - 49884,00грн; квітень 2006 р. на суму - 99618,00 грн.; травень 2006 р. на суму - 99632,00 грн.; червень 2006 р. на суму - 40,00 грн.; липень 2006 р. на суму - 33257,00 грн.; серпень 2006 р. на суму - 55,00 грн.; вересень 2006 р. на суму - 85,00 грн.; жовтень 2006 р. на суму 5,00 грн.; листопад 2006р. на суму 15,00 грн.; грудень 2006 р. на суму 20,00 грн.).
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м.Сімферополі АРК винесено податкове повідомлення-рішення №0008292301/0 від 31.05.2007 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1341201грн., у тому числі 894134грн. за основним платежем, 447607грн. за штрафними санкціями.
Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного узгодження. За результатами оскарження ДПА України рішенням №11630/6/25-0115 від 21.11.07р. частково скасувала податкове повідомлення-рішення №0008292301/0 від 31.05.2007р., у зв'язку з чим ДПІ в м.Сімферополі винесла нове податкове повідомлення-рішення №0008292301/3 від 04.12.2007р., яким визначила ВАТ «Кримхліб» податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 594312грн., у тому числі 396208грн. основного платежу, 198104грн. штрафних санкцій.
Незгода позивача із винесеним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.86 КАС України, суд дійшов висновку про необґрунтоване донарахування відповідачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 176 208 грн. основного платежу та 88 104 грн. штрафних санкцій через відсутність порушень позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» в цієї частині.
Актом перевірки від 17.05.2007р. №2890/23-6/00381580 відповідачем встановлені наступні порушення:
- за результатами перевірки «Джанкойського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено порушення п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - платником завищена сума податкового кредиту на загальну суму 53,00грн. внаслідок необґрунтованого її включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2006р.;
- за результатами перевірки «Алуштинського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 527,00грн. в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України Про податок на додану вартість»;
- за результатами перевірки «Феодосійського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено порушення п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - платником завищена сума податкового кредиту на загальну суму 1559,00грн. внаслідок необґрунтованого включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2005р., листопад 2005р., грудень 2005р., лютий 2006р.;
- за результатами перевірки «Сімферопольського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено порушення п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - платником завищена сума податкового кредиту на загальну суму 891995,00грн. внаслідок необґрунтованого включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2005р., жовтень 2005р., січень 2006р., березень 2006р., квітень 2006р., травень 2006р., липень 2006р., у тому числі:
- на суму 174069,00грн. ПДВ за операціями з ПП «Столетов»;
- на суму 220000,00грн. ПДВ за операціями з ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України».
За епізодом по результатом перевірки «Джанкойського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» по операціям з ТОВ «КомІнТех» відповідач за наслідками перевірки виключив з податкового кредиту суму 53,00грн. за податковими накладними, виданим ТОВ «КомІнТех». На думку відповідача, податкові накладні не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в них не вказана номенклатура товарів.
Проте такий висновок відповідача не відповідає дійсним обставинам і спростовується матеріалами справи.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судово-економічною експертизою, податкові накладні №000157 від 14.03.06р., №000158 від 15.03.06р. на суму товарів 318,10грн., у тому числі ПДВ 53,00грн., виписані позивачу продавцем - ТОВ «КомІнТех», містять у графі номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) найменування товарів, а не авансовий платіж, як зазначив відповідач(а.с.51, т.1).
Отже, ВАТ «Кримхліб» обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суму 53,00грн. податку на додану вартість по операціям з ТОВ «КримІнТех» на пісдтаві податкових накладних, оформлених належним чином відповідно до приписів п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому нарахування спірним податковим-повідомленням рішенням ПДВ в цієї сумі неправомірно.
За епізодом по результатам перевірки Алуштинського хлібокомбінату ВАТ «Кримхліб» податковою інспекцією встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з заниженням податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 527,00 грн. При цьому висновки відповідача полягають у тому, що ВАТ «Кримхліб» за період що перевірявся придбавав картки поповнення рахунків на мобільні телефоні для своїх водіїв та продавців, не вимагав відшкодування, тобто надав ці картки безкоштовно, в той час коли на балансі підприємства мобільні телефони не числяться. Тому, на думку відповідача, безоплатне надання товарів (робіт, послуг) відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» розглядається як продаж товарів (робіт, послуг) з відповідним оподаткуванням, але підприємство вартість безкоштовно наданих карток поповнення рахунків на мобільні телефони в сумі 2635,00грн. до складу валового доходу не включало, ПДВ не нараховувало, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 527,00грн.
Проте такий висновок ДПІ у м.Сімферополі суд вважає необгрунтованим, не підтвердженим належними доказами.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі не доведено суду, а також не надано будь-яких доказів, які б достовірно свідчили про те, що за даними операціями відбулося безоплатне надання товару фізичним особам, тобто, що вказані телефонні картки використовувались працівниками підприємства не в виробничих інтересах, а для особистих цілей.
Поза увагою відповідача залишився той факт, що згідно договорам позики від 03.01.2006 р. від фізичних осіб ВАТ «Кримхліб» були прийняті мобільні телефони, а наказом позивача №2/2 від 03.01.2006 р. ці телефони були передані у користування водіїв підприємства, з чого вбачається, що саме для використання цих телефонів працівниками підприємства були придбані телефонні картки.
Отже, кваліфікація цієї операції як продаж товару відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковою.
Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, яки передбачають передачу прав власності на таки товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших ці вільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Таким чином, відповідачем не надано суду доказів, що за даними операціями позивача відбулася передача прав власності, або позивач передав товар у межах балансу для невиробничого використання.
Відтак, висновок відповідача про порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю), є необгрунтованим.
За епізодом за результатами перевірки «Феодосійського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» відповідачем встановлено завищення суми податкового кредиту на загальну суму 1559,00 грн. в наслідок необґрунтованого включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ по періодах : за липень 2005 р. на суму 605,00грн.; за листопад 2005р. на суму 91,00 грн.; за грудень 2005р. на суму 640,00 грн.; за лютий 2006р. на суму 223,00 грн. Тому відповідачем виключено зі складу податкового кредиту 1559,00грн за податковими накладними, зазначеними у таблиці №97 акту перевірки №2890/23-6/00381580 від 17.05.2007р.
Податкова інспекція в обгрунтування порушення позивачем положень п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в цієї частині перевірки посилається на те, що ВАТ «Кримхліб» податкові накладні були включені двічі у книзі придбання, а у деяких не зазначена кількість та ціна продажу товару.
Проте такий висновок відповідача спростовується матеріалами справи.
Згідно висновку судово-економічної експертизи №3284 від 06.03.2009р. по даній справі, експертом встановлено, що відповідно до наданих документів, податкова накладна №2135 від 31.07.2005р. видана Феодосійською філією ОП «Кримтеплокомуненерго» була включена до складу податкового кредиту ВАТ «Кримхліб» у серпні 2005 р. один раз; податкова накладна №487 від 30.12.2005 р. видана ВКП «Престо-техмонтаж» була включена до складу податкового кредиту ВАТ «Кримхліб» у квітні 2006 р. один раз; податкова накладна №Ф-00000322 від 23.02.2006р. видана ПП «Піонер-трейд» була включена до складу податкового кредиту ВАТ «Кримхліб» у лютому 2006 р. один раз.
Отже, ВАТ «Кримхліб» обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суму 1559,00грн. податку на додану вартість на підставі податкових накладних, оформлених належним чином відповідно до приписів п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому нарахування спірним податковим-повідомленням рішенням ПДВ в цієї сумі неправомірно.
За епізодом за результатами перевірки «Сімферопольського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» відповідачем встановлено порушення закону по операціям з ПП «Столетов», внаслідок чого відповідач виключив з податкового кредиту суму 174069,00грн. за податковими накладними, виданими ПП «Столетов». На думку відповідача, суми винагороди, виплачені ПП «Столетов» за договорами поруки, не пов'язані з виробничою діяльністю позивача, а відтак в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту у відповідні податкові декларації суму ПДВ - 174069,00грн.
Проте, такий висновок ДПІ у м.Сімферополі є помилковим.
Судом встановлено, що між ПП «Столетов» (Поручитель), ПП «Спартак» (Кредитор) та ВАТ «Кримхліб» (Боржник) були укладені договори поруки б/н від 20.06.2005 р. та від 22.06.2005 р., згідно яких Поручитель надає Боржнику послуги з поручительства та зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов'язань, що виникли за договорами поставки №SP-035/03 від 16.08.2003 р. на поставку борошна та висівок пшеничних, №SP-030/04 від 12.10.2004 р. на поставку сировини, необхідної для виробництва хлібобулочних виробив, договором б/н від 02.06.2004 р. на поставку борошна пшеничного.
При цьому зазначеними договорами поруки визначено, що Боржник сплачує Поручителю винагороду за надання послуги з поручительства у сумі 175000 грн., у тому числі ПДВ в сумі 29166,67 грн. та в сумі 869415 ,00 грн., утому числі ПДВ - 144902,50 грн. відповідно.
Згідно платіжних доручень ВАТ «Кримхліб» 30.09.2005 р. було перераховано ПП «Столетов» за договором поруки від 20.06.2005 р. та за договором поруки від 22.06.2005 р. на загальну суму 1044415,00 грн., у тому числі ПДВ 174069,00 грн.
Згідно податкових накладних ВАТ «Кримхліб» ПП «Столетов» 30.09.2005 р. було надано ВАТ «Кримхліб» послуг з поручительства за договором поруки на загальну суму 1044415,00 грн., утому числі ПДВ 174069,00 грн.
ДПІ у м.Сімферополі стверджує, що актом перевірки встановлено невиконання Поручителем ПП «Столетов» своїх зобов'язань за договором поруки, кредиторська заборгованість боржника ВАТ «Кримхліб» перед кредитором ПП «Спартак», яку згідно умов договору поруки зобов'язувався сплатити ПП «Столетов», збільшилася до 31818149,50 грн.
Суд не погоджується з такими висновками податкової інспекції, так як висновком судово-економічної експертизи по даній справі підтверджено факт виконання зобов'язань позивача за договорами поруки, надання ВАТ «Кримхліб» послуг з поручительства за договором поруки на загальну суму 1044415,00грн., у тому числі ПДВ в сумі 174069,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №24612 від 29.09.2005 р. і №24663 від 30.09.2005 р., тобто взяті на себе ВАТ «Кримхліб» зобов'язання були виконані у встановлений вказаними договорами строк.
Отже винагорода, яка була сплачена ПП «Столетов» ВАТ «Кримхліб» на виконання зобов'язань взятих на себе сторонами за вказаними договорами поруки, була сплачена у зв'язку з наданням ПП «Столетов» послуг спрямованих на закупівлю ВАТ «Кримхліб» сировини, що використується у його виробництві, отже безпосередньо пов'язане із здісненням ним його господарської діяльності.
Пунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлені норми та правила стосовно формування податкового кредиту, а саме: податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Платником податку є особа, яка згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».
Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма та порядок заповнення яких визначаються відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168).
З наведеного суд дійшов висновку, що ВАТ «Кримхліб» обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суму 174069,00грн. податку на додану вартість по операціям з ПП «Столетов» на підставі податкових накладних, оформлених належним чином відповідно до приписів п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому нарахування спірним податковим-повідомленням рішенням ПДВ в цієї сумі неправомірно.
Доводи відповідача, що ПП «Столетов» (Поручитель за угодами поруки) не виконало і не мало фінансової можливості для виконання своїх зобов'язань, про що свідчить порушення господарським судом Донецької області справи про банкрутство ПП «Столетов», судом до уваги не приймаються у зв'язку з наступним.
Як свідчать матеріали справи договора поруки були укладені 20.06.2005 р. і 22.06.2005 р., а господарським судом Донецької області було порушено справу про банкрутство ПП «Столетов» ухвалою від 03.01.2006 р.
Тобто відповідач не надав суду доказів того, що на момент укладення спірних угод поруки ПП «Столетов» не мав фінансової можливості яким-небудь чином виконати свої зобов'язання за договорами поруки перед позивачем.
По епізоду за результатами перевірки «Сімферопольського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» ДПІ у м.Сімферополі встановлено порушення п.п.3.2.7 п.3.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» через завищення платником суми податкового кредиту декларації з ПДВ на суму 220000,00грн. за операціями з ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України», внаслідок чого спірним податковим повідомленням-рішення донараховано позивачу ПДВ в сумі 220000,00грн і застосовано штрафну санкцію в сумі 110000,00грн.
Відповідач посилається на необґрунтоване включення до складу податкового кредиту декларації суми 220000,00грн. ПДВ, нарахованого на суму винагороди за надання права на використання товарного знаку, з огляду на те, що перераховані позивачем кошти за ліцензійним договором щодо використання товарного знаку відносяться до роялті, які відповідно до п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Позивач вважає, що дані платежі не є роялті, оскільки п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносить до роялті платежі (винагороду) за умови придбання такого товарного знаку, але позивач не придбавав товарний знак, тому роялті не виникло.
Проте такий висновок позивача ґрунтується на довільному тлумаченні приписів наведеної статті закону і є помилковим.
Відповідно до п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіо касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Абзацом другим цієї статті визначено, які платежі не відносяться до роялті: не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.
Отже, з наведеної норми закону слідує, якщо згідно з ліцензійними договорами не здійснюється отримання (надання) об'єктів інтелектуальної власності у володіння або розпорядження або власність особи та не надає право користувачу продати або здійснити відчуження іншим способом такого об'єкту власності або обнародувати його, то платежі , що сплачуються ліцензіатом у вигляді винагороди за право користування об'єктами інтелектуальної власності на користь ліцензіарів, та платежі, що отримує ліцензіар у вигляді винагороди за надання права користування об'єктами інтелектуальної власності, у тому числі по ліцензійним договорам, є роялті та не є об'єктом оподаткування ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з ліцензійним договором б/н від 30.09.2004 р., який складено між ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України» (Ліцензіар) та ВАТ «Кримхліб» (Ліцензіат), Ліцензіар надає Ліцензіатові на термін дії даного договору за винагороду, яка виплачується Ліцензіатом, невиняткову ліцензію на користування товарним знаком «Булкін», зазначеним у додатку №1 до договору, для позначення товарів хлібобулочних і кондитерських виробів, виготовлених або реалізованих Ліцензіатом.
Згідно вищевказаного договору Ліцензіат має право використати товарний знак Ліцензіара спільно зі своїм товарним знаком.
Ліцензіат має право використати товарний знак Ліцензіара як на товарі і його впакуванні, цінниках так і на супровідній і діловій документації й у рекламі, у тому числі наносити його на торговельних точках, автотранспорті та інше.
Товарний знак, право використання якого передається за даним договором, зареєстрований відповідно до діючого законодавства України. Право власності Ліцензіара на товарний знак підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом на знак для товарів та послуг від 15.09.2003 р. №34594 і свідоцтвом на знак для товарів і послуг від 15.09.2003 р. №34595. Копія свідоцтва додається до даного договору і є його невід'ємною частиною.
У періоді, що перевірявся, між ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України» (Ліцензіар) та ВАТ «Кримхліб» (Ліцензіат), були підписані відповідні акти виконаних робіт.
Оплату за користування товарним знаком за перевіряємий період ВАТ «Кримхліб» було здійснено у грошовій формі в безготівковому порядку, з розрахункового рахунку на загальну суму 1320000,00 грн., у тому числі ПДВ 220 000 грн.
Згідно з умовами договору, позивач не має права самостійно передавати, продавати або іншим способом відчужувати зазначений товарний знак третім особам.
Отже, судом вбачається, що за усіма ознаками платежі, які ВАТ «Кримхліб» здійснював на адресу Ліцензіара - ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України» за казаним ліцензійним договором підпадають під визначення роялті.
Згідно з п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з виплати роялті в грошовій формі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ВАТ «Кримхліб» безпідставно включено до складу податкового кредиту 220 000 грн. податку на додану вартість, а тому позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі №0008292301/3 від 04.12.2007 р. в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 220 000 грн. та застуванні штрафу в сумі 110 000 грн. задоволенню не підлягають.
Сума штрафних санкцій, застосованих відповідачем за вказане порушення, є обґрунтованою, розрахована відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і складає 50% від суми недоплати податкового забов'язання (граничний розмір штрафу).
Враховуючи викладене, судом вбачається, що ДПІ в м.Сімферополі безпідставно донарахувала позивачу податковим повідомленням-рішенням №0008292301/3 від 04.12.2007р. податку на додану вартість в сумі 176 208 грн. основного платежу та 88 104 грн. штрафних санкцій з огляду на відсутність в цієї частині порушень ВАТ «Кримхліб» Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності і обгрунтованості спірного рішення в частині донарахування податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 176 208 грн. основного платежу та 88 104 грн. штрафних санкцій відповідачем суду не надано.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі чи третіх осіб.
Приймаючи до уваги, що позивач просив суд визнати недійсним спірне рішення, суд враховуючи викладене вище, вважає можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі, і визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі №0008292301/3 від 04.12.2007 р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 176208 грн. основного платежу, 88104 грн. штрафних санкцій.
Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог у такий спосіб також не суперечить правилу, визначеному пунктом 1 частини 3 статті 105, пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Викладене є підставою для задоволення позовних вимог ВАТ «Кримхліб» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі АРК №0008292301/3 від 04.12.2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 176 208 грн. основного платежу та 88 104 грн. штрафних санкцій. В іншій частині податкове повідомлення-рішення є обгрунтованим і таким, що відповідає закону.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1,89грн. зі сплати судового збору з Державного бюджету України на підставі ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки витрати на проведення судово-економічної експертизи не підтверджені позивачем документально, відсутні підстави для їх стягнення відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 17.07.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 21.07.2009р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 70, 71, 86, 94, 98, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі АРК №0008292301/3 від 04.12.2007р. в частині донарахування ВАТ «Кримхліб» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 176 208 грн. основного платежу та 88 104 грн. штрафних санкцій.
3. В інший частині у задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Кримхліб” (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 51а, ОКПО 00381580) 1,89грн. витрат зі сплати судового збору.
Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.