73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
16.09.2009 Справа № 14/106-ПН-08
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Катон", м. Дніпропетровськ,
до відповідача-1:Мирненської селищної ради, смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області,
до відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів", смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області,
про визнання права власності,
за участю представників
позивача: Шульгіна І.М., представник, дов. від 12.02.08 р., Калашніков А.І., директор,
відповідача-1: на засідання суду не прибув,
відповідача-2: Головатенко К.К., представник, дов. від 10.09.07 р., Панченко Т.С., представник, дов. від 1-4/370 від 15.09.09 р.
Позивач у позовній заяві просить визнати за ними право власності на 91/100 частини приміщення складу, розташованого на земельній ділянці позивача площею 0,57 га, на території Мирненської селищної ради Каланчацького району Херсонської області, по вул. Елеваторній, 2, посилаючись на умови договору спільного виробництва від 04.04.1996 р., укладеного між позивачем та правопопередником відповідача-2, а також на положення ст. ст. 423, 430, 432, 433 ЦК УРСР.
Представники позивача в ході судового засідання підтримали вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача-1, повідомленого про дату, час і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомив. У відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що після розірвання договору про спільне виробництво від 04.04.1996 р. між ВАТ "Каланчацький КХП" та ТОВ "Катон" був укладений договір оренди № 1 від 10.01.1999 р. та здійснено передачу складу № 16 від ВАТ "Каланчацький КХП" до ТОВ "Катон". Зазначений договір оренди був розірваний на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 13.07.07 р. по справі № 4/163-ПД-07, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2008 р. Крім того, як стверджує відповідач-1, спір про право власності на склад № 16 за позовом ТОВ "Катон" вже вирішувався у справі № 15/331-ПН-07, тому просить провадження по справі припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки у справі № 15/331-ПН-07 ТОВ "Катон" просило суд, зокрема, з урахуванням змін і доповнень, визнати за ним право власності на весь склад № 16, на підставі ст. 332 ЦК України. Позовні ж вимоги у справі 14/106-ПН-08 стосуються 91/100 частини приміщення того ж складу та обґрунтовуються іншими проложеннями закону, а саме ст. ст. 423, 430, 432, 433 ЦК УРСР. Крім того, відповідач-1 у відзиві на позовну заяву просить розглядати справу без участі його представника.
Представники відповідача-2 у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.
П.1.1 Договору спільного виробництва, на який посилається Позивач в обґрунтування позовних вимог, встановлює, що сторони є співвласниками участку по виробництву муки та рослинної олії, але ні в якому разі не приміщення складу № 16, який, в свою чергу, переходить до Позивача виключно на умовах оренди /п.п.2.2.1, 2.3.1/.
Спільною господарською метою сторін за договором про сумісну діяльність від 04.04.1996 р. є співпраця у сфері виробничої та торгівельної діяльності з метою насичення ринку продуктами переробки сільськогосподарської продукції та іншими товарами народного виробництва з метою насичення ринку продуктами переробки с/г продукції та другими товарами народного виробництва.
Як встановлено договором, приміщення передавалося в оренду, а сама будівля не ідентифікувалась сторонами з предметом спільної діяльності.
Крім того, фактично договір про сумісну діяльність сторонами не виконувався (спільні справи сторонами не велися, на окремому балансі така діяльність не була відображена, доручення на ведення спільних справ не видавалося, витрати, збитки та прибуток від спільної діяльності не розподілялись).
Внаслідок невиконання зобов'язань за договором про сумісну діяльність від 04.04.1996 р. сторонами не досягнута спільна господарська мета, для якої цей договір укладався, та за взаємною згодою сторін угода припинила свою дію 10.01.99 р.
На думку Відповідача-2, та обставина, що Позивач приймав участь у ремонті будівлі, не може бути розцінена як підстава для набуття ним права власності на цю будівлю.
Правова позиція Відповідача-2 кореспондується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Постанові від 21.09.05 р. по справі № 15-25/234-03-7583.
Не відповідають дійсності, на думку Відповідача-2, й твердження Позивача щодо того, що склад знаходився у непридатному для використання стані.
На час передачі в оренду в складі проводилося зберігання рапсу, а до 1999 року -пшениці. Дана с/г продукція відповідала якості, встановленої ГОСТом, приміщення було у задовільному стані, жодного затоплення водою не існувало.
Так, розборка стіни при заміні воріт проводилася виключно для роботи з метою зручностей Позивача. Ворота встановлювалися для заїзду великих машин.
Очистка стін не проводилася, так як склад був побілений. Шифер розбирався для встановлення великих дверей. Поновлення верхньої транспортної галереї не проводилося, адже вона була придатна для використання.
Таким чином, на думку Відповідача-2, неможливо стверджувати, що Позивачем фактично було створено /побудовано/ новий об'єкт нерухомості.
Немає підстав вважати, що внаслідок виконаних робіт орендовану будівлю було повністю знищено, демонтовано, переобладнано, тощо, і на її місці Позивачем було зведено нову будівлю. Те, що при виконанні ремонтних робіт Позивач сплатив суму, що зіставляється із вартістю всієї будівлі, не може бути підставою для висновку, що ним створено нову річ, а лише надає право вимагати компенсації вартості проведених робіт.
В свою чергу, стаття 432 ЦК УРСР передбачає, що спільною власністю є майно, створене або придбане в результаті спільної діяльності.
Той факт, що Позивач поставив /став обліковувати/ дане складське приміщення у себе на балансі теж не є підставою для визнання за ним права власності на склад.
Правова позиція Відповідача-2 кореспондується з правовою позицією Вищого арбітражного суду України, викладеною в листі №01-8/47 від 04.02.2000р., згідно якого, перебування майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності на це майно.
Правовими підставами визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості за Позивачем, як зазначено у позовній заяві, є договір про сумісну діяльність.
Однак, пунктом 2.2.1 Договору встановлені підстави, на яких склад передавався, - на умовах оренди.
Підтвердженням того, що сторонами склад не ідентифікувався як предмет спільної власності, є укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна № 1 від 10.01.99 р., на підставі якого Позивач знаходився у будівлі протягом багатьох років, після припинення дії договору про сумісну діяльність.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.07.07 р. по справі № 4/163-ПД-07 позовні вимоги ВАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів»до ТОВ «Катон»задоволені. Розірвано укладений сторонами договір оренди від 10.01.99 р. Зобов'язано ТОВ «Катон»повернути ВАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів»приміщення зернового складу № 16 шляхом виселення з нього. Постановою Запорізького апеляційного господарського суд від 16.11.07р. по справі № 4/163-ПД-07 рішення суду першої інстанції скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08 р. по справі № 4/163-ПД-07 постанову суду апеляційної інстанції скасовано. Рішення господарського суду Херсонської області від 13.07.07 р. по справі № 4/163-ПД-07 залишено без змін.
Данним рішенням, яке є преюдиційним щодо встановлення фактів у правовідносинах між тими ж сторонами, встановлено, що ТОВ «Катон»використовував склад саме на підставі договору оренди. Але, як вбачається з вказаного судового акту, неналежно виконував власні обов'язки в частині сплати орендної плати, що стало підставою для звернення ВАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів»до суду з позовом про розірвання договору та примусове виселення.
Ухвалою заступника голови господарського суду Херсонської області від 17.08.09 р. продовжено строк вирішення даного спору на 1 місяць, до 17.09.09 р.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 16.09.09 р. оголошувалась перерва для підготовки вступної та резолютивної частин рішення, яке оголошене судом за згодою присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд
04 квітня 1996 року між Каланчацьким комбінатом хлібопродуктів Херсонського ВО "Елеваторзернопром" (правонаступником якого є відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катон" був укладений договір спільного виробництва, предметом якого було спільне співробітництво з метою створення спільної виробничої ділянки з виробництва борошна і олії.
В пункті 1.1 договору зазначено, що сторони є співвласниками ділянки по виробництву борошна і олії, частка кожного учасника визначається кошторисом витрат за результатами вводу в експлуатацію.
Пунктом 2.3 договору встановлені права та обов'язки ТОВ "Катон", до яких відповідно до п. 2.3.6 входило, в тому числі, виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву млина та олійниці, облікування на своєму балансі створеної з Комбінатом спільної власності і ведення повного обліку виробничо-господарської діяльності млина. Ці умови передбачали не тільки відновлення млина, а і відновлення приміщення зернового складу, його експлуатація та утримання.
На виконання умов вказаного договору сторонами був укладений акт прийомки-передачі в постійне користування на правах спільної власності кількох приміщень Каланчацького КХП, у тому числі і приміщення складу № 16.
10.08.1997 року представниками сторін було проведено технічне обстеження складу № 16 і складений дефектний акт, в якому було визначено необхідний перелік робіт для його відновлення (реконструкції). Згідно дефектного акту працівниками КХП був складений кошторис будівельних робіт, вартість яких склала 42 998,00 грн. (в цінах 1992 року). Роботи по реконструкції складу № 16 виконувалися ТОВ "Катон" власними силами, а також із залученням будівельних організацій, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт. З метою технічного контролю після закінчення робіт по відновленню приміщення складу, працівниками КХП в листопаді 1997 року був складений акт про затвердження дефектного акту зі зміненими об'ємами, які були фактично виконані працівниками ТОВ "Катон" при відновленні складу № 16.
16 грудня 1997 року, після проведення будівельних робіт з реконструкції, склад № 16 було прийнято в експлуатацію комісією ТОВ "Катон", про що складено відповідний акт, в якому зазначено, що ремонтно-будівельні роботи по відновленню складу і прилеглої території виконані задовільно.
В кінці грудня 1997 р., станом на 01.01.1998 р., у відповідності до п. 43 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого Постановою КМУ від 03.04.1993 р. № 250, відновлене приміщення складу № 16 для оперативного прийому та видачі зерна було поставлене як основний засіб на баланс ТОВ "Катон" за вартістю проведених робіт по його відновленню в сумі 42 998 грн., в той же час склад № 16 залишався на балансі ККХП.
Після відновлення приміщення складу № 16 і введення його в експлуатацію, з метою розширення виробничої бази, відповідно до рішення XVIII сесії XXIII скликання Мирненської селищної ради від 14 лютого 2001 р. № 113, ТОВ "Катон" було додатково надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0372 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ХС № 001773 від 25.04.2001 р.
Строк дії договору спільного виробництва від 02.04.1996 р., відповідно до п. 5.1 договору, не обмежувався часом але, за взаємною згодою сторін договір було розірвано, що підтверджується письмовою угодою сторін від 10.01.99 р. (а.с. 50, том 1).
10.01.1999 р. між Каланчацьким комбінатом хлібопродуктів та ТОВ "Катон" був укладений договір оренди приміщення складу № 16. Умовами п. 2.2. зазначеного договору оренди передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендатору права власності на орендоване майно складу.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.07.07 р. по справі № 4/163-ПД-07 позовні вимоги ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" до ТОВ "Катон" задоволені. Розірвано укладений сторонами договір оренди від 10.01.99 р. Зобов'язано ТОВ "Катон" повернути ВАТ "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" приміщення складу № 16 шляхом виселення з нього ТОВ "Катон". Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08 р. по справі № 4/163-ПД-07 рішення господарського суду Херсонської області від 13.07.07 р. по справі № 4/163-ПД-07 залишено без змін.
Всі роботи по реконструкції складу № 16 проводились Позивачем під час дії договору про спільне виробництво, до припинення його дії та укладання договору оренди спірного складу. За своїм змістом договір спільного виробництва від 04.04.96 р. є договором про сумісну діяльність. Зазначені правовідносини сторін в період дії договору врегульовувались нормами глави 38 ЦК УРСР.
Відповідно до ст. 423 ЦК УРСР для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.
Відповідно до п. 2.2.1. договору спільного виробництва від 04.04.96 р. Каланчацький комбінат хлібопродуктів, правонаступником якого є відповідач-2, зобов'язується в місячний термін після підписання цього договору, надати ТОВ "Катон" в оренду (з правом наступного викупу) приміщення зернового складу № 16, приміщення колишнього складу тари та вагової і прилягаючу земельну ділянку по акту приймання-передачі. Відповідачем-2 зазначена умова договору спільного виробництва була виконана. Таким чином, однією із умов договору про спільне виробництво було використання позивачем спірного складу № 16 на правах оренди, без переходу права власності. Ця ж умова була закріплена і у наступному договорі оренди від 10.01.99 р. (п. 2.2. договору оренди, а.с. 54-55, том 1). Акт прийому-передачі спірного складу № 16 у постійне користування на правах спільної власності не є додатковою угодою сторін договору спільної діяльності про зміну умов останнього, тому не приймається судом до уваги.
Відповідно до ст. 433 ЦК УРСР, порядок покриття витрат, передбачених договором про сумісну діяльність і збитків, що виникли в результаті сумісної діяльності, визначається договором. Якщо договором такий порядок не передбачений, спільні витрати і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників договору (стаття 432 цього ж Кодексу), а суми, яких не вистачає, розподіляються між учасниками договору пропорційно їх внескам у спільне майно.
Оскільки договір спільного виробництва припинив свою чинність за згодою сторін 10.01.1999 р., сторони при припиненні договору повинні були вирішити питання, відповідно до п. 5.2. Договору спільного виробництва, по поверненню вартості їх майна, тобто Позивач мав право витребувати вартість здійснених ним поліпшень нерухомого майна ( складу № 16), яке залишилось у Відповідача-2, а не вимагати визнати за ним право власності на зазначене нерухоме майно. Не скористався Позивач і наданим йому умовами договору про спільну діяльність правом на викуп орендованого ним зернового складу № 16.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Позивачем не доведено виникнення у нього права власності на 91/100 частини приміщення складу, розташованого на земельній ділянці позивача площею 0,57 га, на території Мирненської селищної ради Каланчацького району Херсонської області, по вул. Елеваторній, 2.
За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню. З тих же підстав заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишається судом без задоволення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позову щодо відповідача-1 відмовити.
2. В задоволенні позову щодо відповідача-2 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "24" вересня 2009 р.