Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62
Іменем України
"22" січня 2008 р., 10 год. 10 хв., м. Чернігів Справа № 6/408/23
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Блохіної Ж.В.
при секретарі Зеленко Л.М.,
за участю представників
позивача: Політун О.П., довіреність №27/08 від 09.01.2008р.,
відповідача: Вовк Н.А., довіреність №5 від 26.10.2007р.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
позов Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському
районі, вул. Орджонікідзе, 11, м. Ічня
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Ніжині,
вул. Подвойського, 7, м. Ніжин
про стягнення 3276,85 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України в Ічнянському районі (надалі -Позивач) подано позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині про зобов'язання вчинити дії по підписанню Акта щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.04.2005р. по 01.11.2007р., відносно громадянина Сердюченка Володимира Павловича на загальну суму 3276,85 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2008р. подав заяву про зміну позовних вимог та просить стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині витрати пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві Сердюченку Володимиру Павловичу в сумі 3276,85 грн. за період з 01.04.2005р. по 01.11.2007р.
Відповідач у запереченнях на позов та представник відповідача у судових засіданнях позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що ні національне законодавство України про соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, ні Угода між державами -учасниками СНД про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, не покладають на Фонд обов'язку здійснювати виплати потерпілим, які отримали ушкодження здоров'я за межами України і переїхали до неї на постійне місце проживання, тим більше, що ці особи не були застраховані в Україні і за них не сплачувалися до Фонду страхові внески. Також представник відповідача зазначив, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначає централізований механізм взаєморозрахунків.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
За змістом статей 8, 10 та 81 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.
01.04.2001р. набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. № 1105-ХІV (надалі -Закон № 1105), згідно ст. ст. 21 та 28 якого, обов'язок у разі настання страхового випадку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі -Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
У відповідності з абз. 2 п. 5 ст. 24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Тобто, при понесенні Пенсійним фондом України витрат, у зв'язку із виплатою пенсій, призначених на підставі ст. 26 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, вони підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
Положення абз. 2 п. 5 ст. 24 Закону № 1105 кореспондується з положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001р. № 2272-ІІІ, якими встановлено, що потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Відповідно до Законів України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, „Про пенсійне забезпечення”, спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. за № 376/7697 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі -Порядок).
Цей Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, які призначені застрахованим особам, у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, зокрема:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності … та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (пункт 6). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7).
Згідно акту про нещасний випадок на виробництві від 05.09.1983р. Сердюченко Володимир Павлович отримав каліцтво 05.09.1983р. працюючи на Мінському заводі технологічних металоконструкцій Білоруської РСР.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме Актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, підтверджується факт виплати Позивачем за період з 01.04.2005р. по 01.11.2007р. пенсії Сердюченку Володимиру Павловичу.
Загальна сума витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності за даний період становить 3276,85 грн., що підтверджується також розрахунком Позивача.
В порушення вимог законодавства, суми витрат Позивача на виплату вищевказаній особі пенсії не були включені Відповідачем в Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджується Списками осіб, яким виплачені пенсії по інвалідності по Ічнянському району внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що не прийняті до заліку відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині за період з квітня 2005 року по листопад 2007 року та Інформацією щодо витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника по відділенню в м. Ніжині з січня по серпень 2007р.
Свою відмову Відповідач мотивує тим, що нещасні випадки на виробництві з вищевказаною особою сталися під час її роботи на підприємстві колишнього СРСР. Ця особа не була застрахована в Україні і за неї не сплачувалися до Фонду страхові внески. Угодою між державами -учасниками СНД про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків встановлено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті проводиться работодавцем сторони, законодавство якої розповсюджувалось на працівника в момент отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Работодавець, відповідальний за заподіяння шкоди, проводить її відшкодування у відповідності зі своїм національним законодавством.
Заперечення Відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону № 1105, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Статтею 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення” встановлено, що сім'ям громадян України - переселенців з інших держав, якщо годувальник не працював в Україні, пенсії призначаються:
а) тим, хто одержував в інших державах пенсію в разі втрати годувальника, - незалежно від стажу роботи годувальника;
б) тим, хто не одержував пенсії, - за умови, якщо годувальник за віком на день припинення роботи мав відповідний стаж (стаття 25), а в разі смерті його внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання - незалежно від стажу роботи годувальника.
Позивач, призначивши громадянину Сердюченку Володимиру Павловичу пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, тим самим визнав його право на отримання даного виду пенсії.
Оскільки предметом спору по даній справі є право Позивача на відшкодування понесених ним витрат, а не право вищевказаного громадянина на пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, посилання Відповідача на те, що ця особа не була застрахована в Україні і за неї не сплачувалися до Фонду страхові внески є неправомірним.
Що стосується Угоди між державами -учасниками СНД про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків (яка розповсюджується в тому числі і на підприємства, установи, організації колишнього СРСР), суд вважає за необхідне зазначити, що дана Угода була укладена 09.09.1994р. та набрала чинності для України з 06.10.1995р., тобто до прийняття Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону № 1105.
Статтею ст. 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті проводиться работодавцем сторони, законодавство якої розповсюджувалось на працівника в момент отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Работодавець, відповідальний за заподіяння шкоди, проводить її відшкодування у відповідності зі своїм національним законодавством.
Зі змісту даної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору в даній справі та повязані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у звязку з виплатою особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві та території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Натомість, для України діє міжурядова Угода про гарантії прав громадян держав -учасників СНД в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., яка розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав -учасників Угоди.
Статтею 1 Угоди встановлено, що пенсійне забезпечення громадян держав -учасників даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по даній Угоді, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами (ст. 3 Угоди).
Угода про гарантії прав громадян держав -учасників СНД в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. набрала чинності з моменту її підписання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві та території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України -відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно ст. 11 Закону України „Про міжнародні договори України” від 22.12.2003р. № 3767-ХІІ, у разі, коли міжнародний договір набирає чинності з моменту його підписання, згода на обов'язковий характер його положень висловлюється у формі підписання міжнародного договору уповноваженою на те особою відповідно до статті 5 цього Закону.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли в даному випадку між сторонами, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права суд вважає таким, що відповідає змісту прав Управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.
При прийнятті рішення судом було прийнято до уваги постанову судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 20.03.2007р.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 94, 51, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ніжині (код 25932519, р/р 37176400900005 ВДК у м. Чернігів, МФО 853592) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі (код 14248815, р/р 2560830301320 філія ВАТ „ощадбанк” Ічнянське відділення 3260, МФО 343068) витрати пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві Сердюченку Володимиру Павловичу в сумі 3276,85 грн.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
5. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Ж.В. Блохіна