01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.08.2009 № 20/301
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача - Іваненко І.П. (за довір.),
Від відповідача - Рудницька Т.Й. (голова правління), Куля В.І. (за довір.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельний кооператив "Промбудівельник-3"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.11.2007
у справі № 20/301 (суддя
за позовом АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Житлово-будівельний кооператив "Промбудівельник-3"
про стягнення 88914,77 грн.
В серпні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 88 914.77 гри. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 24-0233 від 08.04.1999, в тому числі: 77 656,51грн. - основного боргу, 6 322,69грн. -інфляційних нарахувань, 1 937,37грн. -3% річних, 2 998,20грн. -пені.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на умови укладеного договору № 24-0233 на постачання теплової енергії у гарячій воді, які в частині своєчасної оплати наданих послуг були порушені відповідачем, і в результаті чого утворилася заявлена до стягнення заборгованість станом на 01.06.04 в сумі 64491,42 грн. Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем не були виконані умови, укладеної між сторонами для врегулювання заборгованості, Угоди від 30.06.2004 р. про реструктуризацію заборгованості за договором постачання теплової енергії.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2007 р. у справі №20/301 позов задоволено повністю.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, у справі прийняти нове рішення, яким в позовні відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на помилковість висновків господарського суду. Вважає, що суд не дослідив питання щодо обсягу виставленої позивачем заборгованості та порядку її розрахунку. Відповідач вказує на те, що він виконує посередницькі, представницькі функції у відносинах між: кінцевими споживачами комунальних послуг - мешканцями багатоквартирного будинку, та їх виробниками та виконавцями, які регулюються саме Законом України «Про житлово-комунальні послуги», і відповідач не має ніякого відношення до безпосередньої господарської діяльності, спрямованої на безпосередню участь у виробництві, транспортуванні, постачанні і використанні теплової енергії, яка відноситься до сфери регулювання Закону України «Про теплопостачання».
Крім того, відповідач зазначає, що у розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості, позивач не виділив обсяги теплової енергії, використаної для потреб центрального опалення, від обсягів для потреб ГВП. Тому однозначно встановити, які конкретно суми підлягали сплаті, неможливо, а також; неможливо виділити ту складову частину вартості теплової енергії для потреб ГВП, яка не покривається відповідним тарифом. Відповідач також не погоджується з розрахунками позивача, що стосуються штрафних санкцій, оскільки Законом України № 48696-ВР "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги", який є чинним, забороняється нараховувати та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).
В обгрунтування заявлених заперечень щодо нарахованих позивачем сум до стягнення відповідач вказує про те, що у наведеному позивачем переліку сплачених відповідачем сум не враховані платіжні доручення № 156 від 22 грудня 2005 р. на суму 20 491,28 грн. та № 125 від 10 квітня 2006 р. на суму 8 736,19 грн„ що стосуються погашення заборгованості мешканцями будинку за рахунок чеків Ощадбанку відповідно ст. 39 ЗУ "Про державний бюджет України на 2005 р." та ст. 36 аналогічного Закону на 2006 рік, що не було враховано судом першої інстанції під час прийняття рішення у справі.
Відповідач також не визнає підвищення тарифів на теплову енергію з 01.12.2006 р. та відповідних комунальних послуг (з ЦО та ГВП), встановлених розпорядженнями КМДА, які частково скасовані судовими рішеннями та власними розпорядженнями КМДА, а решта яких не підлягають застосуванню, оскільки вони не зареєстровані в органах юстиції в установленому законодавством порядку. За таких підстав вважає позовні вимоги заявленими необгрунтовано.
В зв'язку з наявністю спору між сторонами щодо правомірності нарахування позивачем сум заборгованості за постачання відповідачу теплової енергії ухвалою суду від 15.10.2008 р. у справі №20/301 призначено судову бухгалтерську експертизу, на час проведення якої апеляційне провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 05.06.2009 р. апеляційне провадження у справі поновлено в зв'язку із поверненням матеріалів справи з експертної установи.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
08.04.1999 між АЕК "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник-3» укладено Договір № 24-0233 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Згідно з п 2.2.1 Договору Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді Відповідачу для потреб опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, у кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку згідно з п. 2.3.2, Договору Відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в термін, які передбачені в Додатку №4 до договору (щомісячно).
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснюється згідно з Тарифами,, встановленими і затвердженими Київською міською державною адміністрацією за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ.
Відповідно до п.З Додатка 4 до Договору Відповідач не пізніше 25 числа поточного місяця зобов'язаний сплатити Позивачу вартість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставляв відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води згідно відомостей обліку споживання теплової енергії відповідачем та довідок про нарахування за теплову енергію по договору №240233.
Однак, свої зобов'язання за зазначеним Договором відповідач виконав не повністю. Для врегулювання зазначеного боргу між сторонами 30.06.2004р. було укладено угоду про реструктуризацію заборгованості за договором №240233 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався сплатити заборгованість протягом 07.2004р.-06.2007р. щомісячними платежами сумою 1791,43грн. Також щомісяця разом із сплатою боргу за угодою відповідач зобов'язався сплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді (п. 3 Угоди).
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу виконання відповідачем договірних зобов'язань, зокрема, в частині своєчасного і повного розрахунку з позивачем. Позивач в обгрунтування власного позову посилається на невиконання відповідачем умов укладеного угоди про реструктуризацію боргу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 13 294,51грн. Крім того, за період з 01.10.2004 по 01.02.2007 виникла заборгованість за фактично спожиту теплову енергію, яка станом на 01.02.2007 становить 64 362,00грн.
Відповідач заперечує проти виставленої позивачем заборгованості та нарахованих штрафних санкцій, вважає їх розрахованими неправильно, виходячи з помилкових тарифів та порядку нарахування платежів. ЖБК "Промбудівельник-3" посилається на те, що кооператив не є кінцевим споживачем комунальних послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання. Мешканці багатоквартирного будинку, що знаходиться на балансі ЖБК, як кінцеві споживачі, сплачують вартість житлово-комунальних послуг за тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією. АЕК "Київенерго", у разі перевищення витрат теплової енергії на виробництво послуг, має право на відшкодування різниці за рахунок міського бюджету, а не за рахунок кінцевих споживачів.
Як свідчать матеріали справи, з метою з'ясування дійсної вартості поставленої позивачем відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.10.2004 по 01.02.2007. з урахуванням встановлених тарифів та порядку нарахування платежів, що діяли на час надання позивачем послуг, колегією у справі призначено судово-економічну експерптизу.
За результатами проведеного експертного дослідження надано висновок №12030 від 27.03.2009 р., який залучено колегією до матеріалів справи.
В ході експертного дослідження було з'ясовано, що в договорі, укладеному між сторонами, для розрахунку кількості спожитої теплової енергії, окремі показники визначено конкретно, а саме: кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді, величини годинного та добового теплового навантаження. При цьому, Договором не визначено поняття "середньомісячна розрахункова (фактична) температура теплоносія" та яким чином середньомісячна температура теплоносія враховується у розрахунках кількості спожитої теплової енергії.
Таким чином, порядок визначення кількості теплової енергії на гаряче водопостачання, передбачений умовами Договору, не відповідає порядку, встановленому Правилами користування теплоенергією.
У матеріалах справи містяться облікові картки по договору №240233, довідки про нарахування за теплову енергію по договору №240233 та журнал обліку споживання теплоенергії ЖБК "Промбудівельник-3" та розрахунків з АЕК "Київенерго", у яких СВП "Енергозбут" вказано кількість наданої (спожитої) теплової енергії. При цьому, у цих документах не наведені розрахунки визначення кількості теплової енергії, наданої на потреби мешканців ЖБК "Промбудівельник-3" відповідно до умов Договору або Правил користування теплоенергією.
Визначення натурального показника по кількості теплової енергії не передбачає дослідження бухгалтерських документів та звітності. Оскільки вартісний вираз кількості теплової енергії визначається помноженням натурального показника на тариф, то такий вартісний показник може бути визначений судово-бухгалтерською експертизою тільки з урахуванням та на підставі висновків технічної експертизи спеціалістів за фахом тепловодопостачання.
Отже, за результатами проведеного експертного дослідження, з'ясовано наступне:
- визначення кількості теплової енергії, передбачене умовами Договору, не відповідає порядку, встановленому Правилами користування теплоенергією;
- Договором не встановлено конкретний (однозначний) порядок визначення кількості спожитої теплової енергії;
- визначення натурального показника не передбачає дослідження бухгалтерських документів.
Враховуючи встановлені судовою колегією обставини, зокрема, відсутність належної регламентації в договорі порядку визначення кількості спожитої теплової енергії та невідповідність визначення кількості теплової енергії, передбачене умовами Договору, порядку, встановленому Правилами користування теплоенергією, колегія не може погодитися із висновком господарського суду щодо обгрунтованості заявлених позовних вимог.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, встановлених господарським судом обставин не спростовано. За таких обставин колегія вважає необгрунтованим заявлений позов, оскаржуване у справі рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2007 р. підлягає скасуванню, в позові слід відмовити. Апеляційна скарга визнається обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-3» задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2007 р. у справі №20/301 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, рахунок 26007301300005 у Старокиївському відділенні Промінвестбанку в м. Києві, МФО 322227, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-3» (м. Київ, просп. Г. Сталінінграду, 43-6, р/р 26004014153741 у Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код 22908496) 444,58 грн. - держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
Матеріали справи №20/301 повернути до Господарського суду м. Києва..
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді