01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.08.2009 № 21/670
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Анкор менеджмент"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.10.2007
у справі № 21/670 (суддя
за позовом ТОВ "Агентство "Анкор-С.В."
до Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України
ЗАТ "Анкор менеджмент"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсною міжнародної реєстрації
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агентство “Анкор С.В.” звернулось до суду з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та Закритого акціонерного товариства “Анкор менеджмент” про визнання недійсною міжнародної реєстрації.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.10.2007р. у справі № 21/670 позовні вимоги задоволенні.
Визнано недійсною на території України міжнародну реєстрацію № 836 075 (від 26.02.2004 року) торговельної марки “ANCOR” , права на яку належать Закритому акціонерному товариству “Анкор Менеджмент”.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Анкор Менеджмент” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство “Анкор С.В.” 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, Закрите акціонерне товариство “Анкор менеджмент” оскаржило його в апеляційному порядку, та просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2007р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2007р. було прийнято апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Анкор менеджмент” до провадження та призначено розгляд справи № 21/670 на 18.12.2007р.
Представником позивача був поданий відзив та доповнення до нього на апеляційну скаргу в яких він просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
15.01.2008р. від відповідача - 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання мотивоване неможливістю розгляду справи № 21/670 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 18/114 - 18/115 за позовом ЗАТ “Анкор Менеджмент” до Державного департаменту інтелектуальної власності та ТОВ “Агентство “Анкор С.В.” про визнання недійсними свідоцтв України №№ 42500, 42501 на знак для товарів та послуг.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008р. у справі № 21/670 клопотання Закритого акціонерного товариства “Анкор менеджмент” було задоволено та зупинено апеляційне провадження.
19.06.2009р. через відділ документального забезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю “Агентство “Анкор С.В.” було подано клопотання про поновлення провадження у справі № 21/670 у зв'язку з розглядом справи № 18/114-18/115.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009р. поновлено провадження у справі № 21/670 та призначено на 11.08.2009р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009р. розгляд справи № 21/670 було відкладено на 26.08.2009р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.
На вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009р. через відділ документального забезпечення 20.08.2009р. від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2008р. № 18/114-18/115.
В судовому засіданні 26.08.2009р. від представника відповідача -2 надійшло клопотання в якому просив суд призначити повторну судову експертизу. Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відмову, оскільки на думку колегії суддів підстави для призначення повторної експертизи відсутні.
В судовому засіданні 26.08.2009р. від представника відповідача -1 надійшли пояснення в яких просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2007р. в частині визнання недійсним на території України міжнародної реєстрації № 836075 на знак для товарів і послуг “Ancor” стосовно товарів 36 класу МКТП видане ЗАТ “Анкор менеджмент”.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та проси її задовольнити.
Представник відповідача -1 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.
Розглянувши доводи скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.
13.04.1994 року на території України здійснено державну реєстрацію позивача. 16.08.2002 року позивачем було подано заявку (№ 2002086924) на реєстрацію прав на торговельну марку “Анкор-СВ” (“Ancor - SW”). 16.08.2004 року права на зазначену торговельну марку було зареєстровано для 35, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі -- МКТП) згідно з Ніццькою угодою про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків від 15.06.1957 року, про що видано свідоцтва України на знак для товарів і послуг №№ 42500, 42501.
28.08.2003 року було подано заявку (№ 2003716655) на міжнародну реєстрацію знаку для товарів і послуг “АNCOR” (заявка також включала розповсюдження дії реєстрації на території України), власником якого є відповідач-2. 26.02.2004 року дані про реєстрацію права на торговельну марку “АNCOR”, власником якої є відповідач-2, на території України для 35, 36, 41, 42 класів МКТП були внесені до Міжнародного реєстру (міжнародна реєстрація № 836075).
17.03.2000 року Товариством з обмеженою відповідальністю “АНКОР консалтінг” було подано заявку № 2000031048 на реєстрацію прав на торговельну марку “АNCOR”. Товариство з обмеженою відповідальністю “АНКОР консалтінг” є власником свідоцтва України № 27026 на знак для товарів і послуг від 16.09.2002 року, об'єктом якого є позначення “АNCOR”, виконане латиницею, для послуг 35, 41 та 42 класів МКТП.
15.05.2006 року відбулась передача права власності згідно із свідоцтвом України № 27026 на знак для товарів і послуг “АNCOR” від Товариства з обмеженою відповідальністю “АНКОР консалтінг” до від повідача-2.
Згідно ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема. слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. Документом, що засвідчує право інтелектуальної власності на торговельну марку, є свідоцтво (ст. 494 ЦК України). Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг.
Як вбачається з тексту свідоцтв України №№ 42500, 42501 від 16.08.2004 року на знак для товарів і послуг, виданих відповідачем - 1, правова охорона, надана цими свідоцтвами, розповсюджується на позначення “Анкор-СВ”, “Ancor - SW” для послуг за класами 35,41,42, дата подання заявки на реєстрацію 16.08.2002 року.
Відповідно до ст. 495 ЦК України серед прав, які належать власнику відповідного свідоцтва, є: виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.
Статтею 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Згідно з даними Свідоцтв України №№ 42500. 42501 датою початку їх дії в Україні є 16.08.2002 року.
Згідно з п. 4 ст. З Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 року, датою реєстрації вважається дата подачі заявки на міжнародну реєстрацію в країні походження, за умови, що Міжнародне бюро отримає заявку протягом двох місяців, починаючи з дати цієї подачі. Якщо заявку не було отримано в цей строк, Міжнародне бюро реєструє заявку за датою її отримання. Згідно з даними міжнародної реєстрації № 836075 датою початку її дії в Україні є 26.02.2004 року.
Статтею 496 ЦК України Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачено, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до установи.
Висновком № 292 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 23.07.2007 року в результаті дослідження було встановлено, що позначення, які охороняються за свідоцтвами України № 42500, 42501 є схожими настільки, що їх можна сплутати з позначенням, що охороняється за міжнародною реєстрацією № 836 075; досліджувані позначення мають часткову фонетичну та графічну схожість, є повністю подібними за семантичними ознаками; послуги, щодо яких зареєстровано конкуруючі позначення за свідоцтвами №№ 42500, 42501 та за міжнародною реєстрацією № 836 075 є такими самими (однорідними); позначення за свідоцтвами України №№ 42500, 42501 та позначення за міжнародною реєстрацією № 836 075 є схожими настільки, що їх можна сплутати; одночасне використання на ринку однакових послуг позначень за свідоцтвами України №№ 42500, 42501 та позначення за міжнародною реєстрацією № 836 075 може ввести споживача в оману відносно особи, яка надає ці послуги.
Зазначені обставини у своїй сукупності доводять факт незаконності здійснення відповідачем-1 міжнародної реєстрації № 836 075 знаку “АNCOR”, на території України за відповідачем-2.
Таким чином, відповідач-1 зобов'язаний був відмовити в наданні правової охорони на території України знаку “АNCOR”, відповідачу-2, оскільки на території України позивачем вже було подано заявку на реєстрацію знаків “Анкор-СВ”, “Ancor - SW”. Але таких дій відповідачем-1 вчинено не було.
Посилання відповідача-2 на ту обставини, що позивач входить до мережі компаній “АNCOR”, є необгрунтованими. Статтею 118 ГК України дано визначення поняття “об'єднання підприємств”, яке є найближчим за змістом до поняття “мережа” за своїм лексичним тлумаченням. Відповідно до ст. 118 ГК України, під поняттям “об'єднання підприємств” розуміється господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Згідно із статтею 119 ГК України залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання. Виходячи із матеріалів справи, в даному випадку мова не йде про державні чи комунальні господарські об'єднання.
Господарським об'єднанням є об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками. В матеріалах справи відсутні будь-які докази (договори, угоди і т.ін., укладені між позивачем та відповідачем-2), які б свідчили про наявність об'єднання підприємств позивача та відповідача-2.
Витяг з інтернет-сайту www.ancor-sw.com не є належним доказом факту входження позивача до господарського об'єднання “АNCOR” в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем - 2 не надано суду жодних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем у позовній заяві.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2007р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Анкор менеджмент” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі № 21/670 від 23.10.2007р. залишити без змін.
Матеріали справи № 21/670 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді