"22" травня 2009 р.
Справа № 13/150-3169(4/240-39
Господарський суд Тернопільської області
у складі
розглянув справу
за позовом Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46000
до ЗАТ "Архітектурно-будівельної науково-проектно-виробничої корпорації по комплексній організації та регенерації середовища "Тернокорс", вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46000
За участю представників:
позивача: Рижак С.М., довіреність № б/н від 02.06.2008 р.
відповідача: Гураль Р.В., довіреність № б/н від 08.05.2009 р.
Суть справи :
про визнання договорів купівлі-продажу від 05.12.2001р., від 21.08.2002р., від 19.12.2003р. виробничо-лабораторного адміністративного приміщення площею 977,8 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3 укладеними; визнання за державою в особі Міністерства охорони навколишнього середовища України права власності на виробничо-лабораторне адміністративне приміщення площею 977,8 кв.м., за адресою м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3, яке знаходиться в оперативному управлінні Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області.
Відповідач відзиву не подав, позовні вимоги не заперечив, однак представник в засіданні послався на сумнівний спосіб захисту цивільних прав позивачем.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
31.10.2008р. розгляд справи зупинявся, 07.04.2009р. поновлювався з призначенням засідання на 17.04.2009р. з відкладенням засідання на 05.05.2009р. та оголошенням перерв до 12.05.2009р. та 22.05.2009р. в зв'язку з клопотанням сторін та наданням сторонам можливості подати додаткові обґрунтування, заперечення та докази.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
- сторонами підписано договора купівлі-продажу нежитлових приміщень 05.12.2001р., 21.08.2002р. та 19.12.2003р. згідно яких, позивач сплатив відповідачу 1 369 985 грн. (платіжне доручення №1043 від 10.12.2001р. -350 000 грн.; платіжне доручення №723 від 21.08.2002р. -80 000 грн.; платіжне доручення №888 від 19.12.2003р. - 939 985 грн.), а відповідач (продавець) передав позивачу приміщення загальною площею 977,98 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул.. Шашкевича, 3 (акти приймання-передачі від 27.12.2001р., 21.08.2002р. та 23.12.2003р.).
Згідно ст.ст. 224, 225 ЦК Української РСР, який діяв на момент підписання і виконання договорів купівлі-продажу, право продажу майна має власник, який зобов'язаний передати по договору у власність покупцю продану річ, а якщо покупець державна організація то в неї виникає право оперативного управління майном. При цьому право власності, а в даному спорі і право оперативного управління виникає і в тому випадку, коли продавець не являється власником майна, але в покупця власник не вправі витребувати це майно.
Стаття 128 ЦК Української РСР передбачала, що право власності у набувача майна, а в позивача права оперативного управління виникає з моменту передачі речі (майна), що узгоджується і з нормами ЦК України (ст.ст. 658, 655, 328, 334).
Як вищезазначено, придбані нежитлові приміщення передані фактично по актах позивачу. При цьому продавець (відповідач) згідно свідоцтва про право власності на будівлю від 03.01.2002р. мав право розпоряджатись своїм майном в спосіб, як і відбулось по матеріалах даної справи.
Позивач, згідно довідки ЄДРПОУ №31-648 від 03.10.2007р., свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб серії АОО №840953 від 11.08.2000р., Положення затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №55 від 19.02.2007р. та зареєстрованого Виконкомом Тернопільської міської ради 20.04.2007р. за №16461050001002790 є державною установою, юридичною особою зі всією цивільною праводієздатністю і володіє, користується державним майном на праві оперативного управління.
Набуття права власності (права оперативного управління як в даному спорі), як правило відбувається за договором. Статті 153, 154 ЦК Української РСР та ст.ст. 638, 640 ЦК України передбачають, що договір вважають укладеним з моменту досягнення згоди сторін, у належній формі зі всіх істотних умов, необхідних для даного виду договору, а якщо передбачено нотаріальне посвідчення і державна реєстрація договору то з моменту вчинення цих дій.
Згідно п. 6.1 ч. 6 договорів купівлі-продажу, їх чинність пов'язана з нотаріальним посвідченням, що сторонами не здійснено по причині відсутності інвентарної справи на нежитлові приміщення розміром 977,98 кв.м., якої і не могло бути в зв'язку з продажем частин приміщень в адмінкорпусі за адресою м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3 загальною площею 5736 кв.м.
Оскільки нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу є одним із елементів процедури укладення цих договорів та враховуючи їх фактичне виконання, а також правило ст. 124 Конституції України про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі та відсутність заборони (ст. 16 ЦК України) на вибраний позивачем спосіб захисту цивільних прав по визнанню договорів укладеними, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та відповідають нормам законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати договори купівлі-продажу від 05.12.2001р., від 21.08.2002р., від 19.12.2003р. виробничо-лабораторного адміністративного приміщення площею 977,8 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3 укладеними;
3. Визнати за державою в особі Міністерства охорони навколишнього середовища України право власності на виробничо-лабораторне адміністративне приміщення площею 977,8 кв.м., за адресою м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3, яке знаходиться в оперативному управлінні Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 28 травня 2009 р., через місцевий господарський суд.
Суддя