Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
02.06.2009
Справа №2-7/1542.1-2009А
За позовом Обслуговуючого кооперативу «Лєтній сад Ю. Б. К.» (95001, м. Сімферополь, вул. Пролетарська, б. 12 А)
До відповідачів: 1) Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим (95013, м. Сімферополь, вул. Гавена, 2); 2) Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство» (98500, м. Алушта, пров. Заводський, 10)
Про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій.
Суддя господарського суду АР Крим І. І. Дворний
Секретар судового засідання В. Є. Євген'єва
представники:
Від позивача - не з'явився (телеграма)
Від відповідачів: Закир'яєва З. Ф., предст., посв. №2; 2) не з'явився.
Суть адміністративної справи:
Обслуговуючий кооператив «Лєтній сад Ю. Б. К.» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим та Алуштинського державного лісогосподарського підприємства, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим та Алуштинського державного лісогосподарського підприємства щодо нездійснення технічного обстеження лісових площ на земельній ділянці площею 9,9942 га, розташованій в с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту, яка запитується Обслуговуючим кооперативом «Лєтній сад Ю. Б. К.», щодо нездійснення розрахунку втрат лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, щодо невидачі акта технічного обстеження лісових площ на земельній ділянці, щодо невидачі розрахунку втрат лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню;
- зобов'язати Республіканський комітет по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим та Алуштинське державне лісогосподарське підприємство здійснити технічне обстеження лісових площ на земельній ділянці площею 9,9942 га, розташованій в с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту, яка запитується Обслуговуючим кооперативом «Лєтній сад Ю. Б. К.»;
- зобов'язати Республіканський комітет по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим та Алуштинське державне лісогосподарське підприємство здійснити розрахунок втрат лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню у зв'язку з вилученням земельної ділянки площею 9,9942 га, розташованої в с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту;
- зобов'язати Республіканський комітет по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим та Алуштинське державне лісогосподарське підприємство видати Обслуговуючому кооперативу «Лєтній сад Ю. Б. К.» акт технічного обстеження лісових площ на земельній ділянці площею 9,9942 га, розташованій в с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту, яка запитується Обслуговуючим кооперативом «Лєтній сад Ю. Б. К.»;
- зобов'язати Республіканський комітет по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим та Алуштинське державне лісогосподарське підприємство видати Обслуговуючому кооперативу «Лєтній сад Ю. Б. К.» розрахунок втрат лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню у зв'язку з вилученням земельної ділянки площею 9,9942 га, розташованої в с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Малоріченської сільської ради №7/60 від 31.08.2006 р. Обслуговуючому кооперативу «Лєтній сад Ю. Б. К.» була надана згода на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки площею 9,9942 га, розташованої в с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту, для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу. Позивач стверджує, що на підставі вказаного рішення він звернувся до Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим та Алуштинського державного лісогосподарського підприємства з проханням виконати акт технічного обстеження лісових площ в Алуштинському лісгоспі на вказану вище земельну ділянку. Проте, навіть після сплати виставленого рахунку відповідачами не були здійснені необхідні дії з обстеження лісових площ та розрахунку втрат лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням земельної ділянки площею 9,9942 га, що стало підставою для подання позову про спонукання відповідачів до виконання обов'язків в натурі.
Республіканський комітет по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим проти позову заперечував з тих підстав, що позивачем не мотивовані свої вимоги відповідними положеннями чинного законодавства; Державне підприємство «Алуштинське лісове господарство» не надавало згоди на вилучення земельної ділянки, як це передбачено частиною 2 статті 149 Земельного кодексу України, та взагалі не може бути відповідачем у справі, оскільки не є суб'єктом владних повноважень; при прийнятті рішення №7/60 від 31.08.2006 р. Малоріченська сільська рада вийшла за межі наданих їй повноважень, позаяк відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України вилучати ліса площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб має право виключно Кабінет Міністрів України.
В процесі розгляду справи позивачем були уточнені вимоги у зв'язку з тим, що Алуштинське державне лісогосподарське підприємство змінило назву на Державне підприємство «Алуштинське лісове господарство», а тому вимоги пред'явлені позивачем до Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим та Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство».
Постановою ГС АР Крим від 28.08.2007 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2007 р., позов був задоволений в повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2009 р. постанова ГС АР Крим від 28.08.2007 р. та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2007 р. були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа передана на розгляд судді І. І. Дворному з привласненням номеру 2-7/1542.1-2009А та ухвалою від 25.03.2009 р. була прийнята до провадження.
Представник Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство» у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Представник Обслуговуючого кооперативу «Лєтній сад Ю. Б. К.» у судове засідання не з'явився, однак направив до суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи на більш пізніший строк у зв'язку з відрядженням голови кооперативу та неможливістю забезпечити явку представника.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також враховуючи те, що позивачем не представлені суду докази на підтвердження викладених в телеграмі обставин, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим, суд
встановив:
Матеріали справи свідчать, що листом №1 від 20.08.2006 р. Обслуговуючий кооператив «Лєтній сад Ю. Б. К.» звернувся до Малоріченської сільської ради з проханням надати дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу площею 9,9942 га в районі прикордонпосту, в с. Сонячнегір'я, м. Алушта, АР Крим.
31.08.2006 р. Малоріченська сільська рада ухвалила рішення №7/60, яким дозволила Обслуговуючому кооперативу «Лєтній сад Ю. Б. К.» збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки площею 9,9942 га, в с. Сонячнегір'я, в районі прикордонпосту, з земель Алуштинського ДЛМГ, для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу.
На підставі вказаного рішення позивач звернувся до Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим та Алуштинського державного лісогосподарського підприємства із заявою про дозвіл на виготовлення акта технічного обстеження лісових площ в Алуштинському лісгоспі на земельну ділянку площею 9,9942 га, розташовану в с. Сонячнегір'я, однак, вказані дії відповідачами не були здійснені, що стало підставою для звернення до суду.
Фактично, спір виник щодо обов'язку відповідачів здійснити технічне обстеження лісових площ на земельній ділянці, здійснення розрахунку втрат, які підлягають відшкодуванню при вилученні земельної ділянки, видачі акта технічного обстеження.
По-перше, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Так, згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа - позовної заяви, обов'язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.
Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Вказане положення засноване на принципах рівності на змагальності сторін в адміністративному процесі, які закріплені в статтях 10, 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи.
В свою чергу, Обслуговуючим кооперативом «Лєтній сад Ю. Б. К.» позовні вимоги нормативно не обґрунтовані, а саме: не вказано, якими нормативними актами на відповідачів покладений обов'язок здійснити дії, які позивач просить примусити виконати - здійснити технічне обстеження лісових площ, здійснити розрахунок втрат лісогосподарського виробництва, видати Обслуговуючому кооперативу «Лєтній сад Ю. Б. К.» акт технічного обстеження лісових площ, видати позивачеві розрахунок втрат лісогосподарського виробництва. У той же час, згідно з частиною 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
При цьому, механізм вибору юридичними особами земельних ділянок для розміщення об'єктів визначений Порядком вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. N 427.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку юридична особа, заінтересована у відведенні земельної ділянки, звертається з клопотанням до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень якої належить вирішення питання про вибір земельної ділянки.
Сільська, селищна, міська рада, районна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера, розглядає клопотання і в п'ятиденний строк після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, утвореній відповідною радою або держадміністрацією (п. 4 Порядку).
Результати роботи комісії оформляються актом, у якому, згідно з пунктом 6 Порядку, зазначається, зокрема, орієнтовна сума втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням земель.
Отже, законодавчо закріплено, що повноваженнями по визначенню розміру втрат лісогосподарського виробництва наділені постійно діючі комісії з питань вибору земельних ділянок, які створюються відповідною радою або держадміністрацією.
Крім того, суд зазначає наступне.
Так, згідно зі статтями 149 151 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок відбувається за згодою землекористувачів.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальній громаді міста Керчі належить право комунальної власності на землю.
Органи місцевого самоврядування, в даному випадку Малоріченська сільська рада, від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду.
Відповідно до частини 1 статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Статтею 11 Лісового кодексу України передбачено, що право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.
Суд зазначає, що сторонами, всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надані докази того, що земельна ділянка площею 9,9942 га, що розташована в с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту, була у встановленому законом порядку віднесена до земель комунальної власності Малоріченської сільської ради.
В свою чергу, з наявних в матеріалах справи документів, зокрема, акта вибору та обстеження земельної ділянки, проекту землеустрою з її відведення, довідок Алуштинського міського управління земельними ресурсами, висновків Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, вбачається, що запитувана позивачем земельна ділянка площею 9,9942 га, що розташована в с. Сонячнегір'я в районі прикордонпосту, за Українським класифікатором форм власності на землю (затвердженим листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. N 14-1-7/1205) відноситься до державної власності, а саме: земель законодавчої влади (код 4.1 за УКФВЗ). Вказана земельна ділянка має код цільового використання землі 1.19 - для ведення лісового господарства (за УКЦВЗ). Спірна земельна ділянка площею 9,9942 га, яка розташована в кварталі 78 виділу 21 Сонячнегірського лісництва (в районі прикордонпосту в с. Сонячнегір'я), є земельною ділянкою державної власності, лісогосподарського призначення Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство».
Частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України закріплено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплений принцип законності, за яким суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, оскільки право на розпорядження запитуваною позивачем земельною ділянкою належить Кабінету Міністрів України, рішення №7/60 від 31.08.2006 р. було прийнято Малоріченською сільською радою поза межами наданих їй повноважень, у зв'язку з чим не є підставою виникнення правовідносин між сторонами, та не породжує для відповідачів обов'язки, які позивач просить зобов'язати вчинити у примусовому порядку. Такий висновок закріплений, зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України від 05.03.2009 р. у цій справі, який, в силу положень статті 227 КАС України, є обов'язковим для суду першої інстанції.
З урахуванням цього, правові підстави для задоволення позову відсутні.
У той же час, суд вважає, що провадження у справі відносно Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство» підлягає закриттю з огляду на наступне.
Так, статтею 1 КАС України передбачено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Згідно з частиною 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Статтею 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Частинами 3, 4 статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
У той же час, Державне підприємство «Алуштинське лісове господарство» не є суб'єктом владних повноважень, не здійснює в своїй діяльності владні управлінські функції, а отже, не може бути відповідачем у цій справі.
Так, згідно зі Статутом Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство» підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим. підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони державного лісового і мисливського фонду на території підприємства, додержання встановленого режиму на заповідних територіях, що перебувають в його віданні.
Підприємство є юридичною особою та здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України.
В пункті 5.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 27.06.2007 р. N 04-5/120 зазначено, що необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наведену вище позицію щодо відсутності законодавчо закріпленого обов'язку у Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство» вчиняти дії, які позивач просить зобов'язати виконати примусово, суд вважає, що ДП «Алуштинське лісове господарство» не є суб'єктом владних повноважень, не здійснює будь-які управлінські функції, а тому провадження відносно нього має бути закрито за пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України.
У порядку п. 3 ст. 160, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вступна та резолютивна частини постанови оголошені та підписані у судовому засіданні 02.06.2009 р. Повний текст постанови складений та підписаний 09.06.2009 р.
Приймаючі до уваги викладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 158 - 163, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Закрити провадження у справі відносно Державного підприємства «Алуштинське лісове господарство».
2. В іншій частини в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судом роз'яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.