Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
30.09.2009
Справа №2-29/10154-2007
За позовом - Санаторію «Передгірний» Міністерства охорони здоров'я України (м.Алупка, вул. Шосе свободи,11).
До відповідача - Алупкінської міської ради (м.Алупка, вул. Червоногвардійська,32).
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство охорони здоров'я України (м.Київ, вул. Грушевського,7).
За участю - Прокуратури АР Крим (м.Сімферополь, вул. Севастопольська,21).
Про визнання протиправним та скасування рішення.
Суддя О.І. Башилашвілі
Від позивача - Лімарєв В.А. - гол. лікар; Аладашвілі М.М. - представник, довіреність від 16.02.07р. № 64.
Від відповідача - не з'явилась.
Третя особа - не з'явилась.
Прокурор - Сокол О. В., посвідчення 08089.
Суть спору: Позивач - Санаторій «Передгірний» МОЗ України звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Алупкінської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Алупкінської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання №29/1 від 19.03.2007р.
Заявою від 13.08.2007р. позивач змінив предмет позову та просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Алупкінської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання №29/1 від 19.03.2007р.; зобов'язати Алупкінську міську раду виконати необхідні дії щодо розгляду та винесення рішення про надання Санаторію «Передгірний» дозволу на складання проекту землеустрою по додатковому відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 5,0 га, з урахуванням рішення Алупкінської міської ради 10-ї сесії 23-го скликання № 1 від 02.04.21999р., з наступною передачею в постійне користування санаторію «Передгірний» загальної ділянки для обслуговування комплексу Санаторію.
Заява прийнята судом.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.07.2007р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучене Міністерство охорони здоров'я України.
30.10.2007р. позивач подав суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Алупкінської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання №29/1 від 19.03.2007р. (в редакції рішення Алупкінської міської ради № 17/1 від 09.06.2007р.);
- зобов'язати Алупкінську міську раду виконати необхідні дії щодо розгляду на черговій сесії та винесенню рішення про надання Санаторію «Передгірний» МОЗ України дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки орієнтованою площею 8,0 га, розташованої за адресою: м. Алупка, Шосе Свободи, 11, для обслуговування Санаторію, з відповідним коригуванням рішення Алупкінської міської ради 10-ої сесії 23-го скликання № 1 від 02.04.21999р.
Заява прийнята судом.
Заявою від 30.10.2007р. прокурор АР Крим вступив до судового процесу у цій справі.
25.02.2009р. позивач подав суду чергову заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд:
- визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання №29/1 від 19 березня 2007р. (в редакції рішення Алупкінської міської ради №17/1 від 09.06.2007р.);
- визнати за Санаторієм «Передгірний» МОЗ України право на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 8,0 га, розташованої за адресою: м. Алупка, вул. Шосе Свободи, 11, для обслуговування Санаторію «Передгірний».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача у встановленому законом порядку з проханням надати в постійне користування земельну ділянку площею 8,0 га для обслуговування санаторію. Однак відповідач ухиляється від вирішення цього питання.
Крім того, відповідач посилається на те, що спірне рішення відповідача прийнято з порушенням закону та порушує права позивача.
Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки регламентом Алупкінського міської ради, затвердженої рішенням № 1, 12-ої черговій сесії Алупкінського міської ради 5-го скликання від 12.04.2006р. та Положенням про постійні депутатські комісії Алупкінського міської ради передбачено, що заяви громадян і юридичних осіб розглядаються постійними депутатськими комісіями, згідно резолюції міського голови. За наслідками вивчення і розгляду питання комісією готуються висновки і рекомендації, шляхом складання протоколу комісії. Рекомендації комісії враховуються при розгляді питання в ході чергового пленарного засідання міської ради.
Відповідач також посилається на те, що рішенням Алупкінського міської ради № 23 від 31.03.2000р. 22-ої сесії 23-го скликання затверджено Положення про порядок вилучення і надання земельних ділянок. У цьому Положенні затверджений порядок надання земельних ділянок громадянам під індивідуальне житлове будівництво. Процедура розгляду заяв громадян про надання земельних ділянок громадянам під індивідуальне житлове будівництво полягає в розгляді заяв депутатською комісією, підготовка нею пропозицій і рекомендацій для розгляду питання в ході пленарного засідання.
В ході засідання постійної депутатської комісії міської ради з питань землекористування, архітектури, будівництва і екології, всі заяви позивача були розглянуті з урахуванням наданих документів і раніше ухваленого рішення Алупкінської міської ради 10-ої сесії 23-го скликання № 01 від 02.04.1999р. «Про дозвіл виконання проекту відведення земельної ділянки санаторію «Передгірний», в результаті чого було дозволено виконати проект відведення земельної ділянки в межах норм СНІПа.
Відповідач посилається на те, що площа земельної ділянки, необхідна для обслуговування санаторію складає 3,0 га. З урахуванням цього Алупкінській міська рада, розглянувши клопотання головного лікаря санаторію «Передгірний» Міністерства Охорони Здоров'я України Лімарєва В.А., прийняла рішення № 29/1 від 19 березня 2007 р. «Про дозвіл виконання проекту землеустрою для надання в довгострокову оренду земельної ділянки санаторію «Передгірний» Міністерства Охорони Здоров'я України для обслуговування санаторію із земель, що знаходяться у веденні Алупкінської міської ради».
На підставі клопотання головного лікаря санаторію «Передгірний» Міністерства Охорони Здоров'я України Лімарєва В.А., керуючись статтями 123,125,126 Земельного Кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рекомендації постійної депутатської комісії з питань землекористуванні, архітектури, будівництва і екології Алупкінської міської ради, прийнято рішення № 17/1 від 09 червня 2007 року «Про зміну редакції рішення № 29/1 від 19 березня 2007 року 14-ої черговій сесії Алупкінського міської ради 5-го скликання санаторію «Передгірний» Міністерства Охорони Здоров'я України», яким дозволено санаторію «Передгірний» МОЗ України виконати проект землеустрою для надання в постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 5,0 га, розташованої за адресою: м. Алупка, Шосе свободи, район будинку №11, для обслуговування санаторію, із земель які знаходяться у веденні Алупкінської міської ради.
Прокурор та третя особа підтримали позовні вимоги.
Провадження у справі двічі зупинялось в порядку ст. 79 ГПК України, у зв'язку з призначенням у справі судово - технічної експертизи.
В судовому засіданні оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокурора, суд,
Санаторієм «Передгірний» Міністерства охорони здоров'я, на підставі та в порядку ст.ст.92, 122, 123 Земельного кодексу України, було направлено клопотання (Вих. № 252 від 18.07.2006р.) до Алупкінської міської ради про надання в постійне користування земельної ділянки для обслуговування санаторію.
На це клопотання позивач отримав відповідь відповідача (вих.№539/01-14 від 30.08.06р.) про те, що надані санаторієм документи не відповідають вимогам діючого законодавства, згідно рішенню постійної депутатської комісії щодо землекористування, архітектури, будівництва і екології.
У листі вих. № 1468/01-14 від 23.11.2006р. Алупкінська міська рада повідомила позивача, що депутатською комісією щодо землекористування, архітектури, будівництва і екології прийнято рішення, але не про можливість відведення в постійне користування Санаторію «Передгірний» земельної ділянки орієнтовною площею 8,0 га, як зазначалось в клопотанні санаторію, а про необхідність виконання проекту відведення земельної ділянки у відповідності з рішенням 10-ї сесії 23-го скликання №1 від 02.04.1999 р.
Суд встановив, що рішення № 01 від 02.04.1999р. (том 1, а.с. 23), на яке посилається відповідач у відповіді від 23.11.2006 р. (том 1, а.с. 20), Алупкінська міська рада скасувала рішенням 16-ї сесії 21-го скликання п.6 від 25.02.1993р. «Про закріплення земельних ділянок організаціям, підприємствам, санаторіям» (за Санаторієм «Передгірний» закріплювалось постійне користування земельною ділянкою площею 8,0097 га, згідно цього рішення) та рішення ради 17-ї сесії 21-го скликання п.6 від 25.06.1993 р. «Про передачу земельних ділянок підприємствам, організаціям, санаторіям» (цим Рішенням за Санаторієм «Передгірний» в постійне користування закріплювалась земельна ділянка площею 0, 1596 га під складські приміщення) та наданий дозвіл виконати проект відведення земельної ділянки в межах норм СНІПа.
Позивач посилається на те, що у 1999 року, на момент винесення рішення Алупкінської міської ради №1 від 02.04.1999р., і в подальшому, у Санаторія «Передгірний», який підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України, було відсутнє належне фінансування, в тому числі щодо оформлення права користування земельною ділянкою, тому і не було реалізовано по цей час право на оформлення земельної ділянки та не було отримано роз'яснень щодо площі, яка малась на увазі у рішенні Алупкінської міської ради №1 від 02.04.1999 р. При цьому, в рішенні №1 від 02.04.1999 р., окрім того, що не була зазначена площа земельної ділянки, не було також зазначено і те, що земельна ділянка передбачається к відведенню в постійне користування Санаторія. На підставі цього, позивач подав, відповідно до ст.123 Земельного кодексу України, до органу місцевого самоврядування клопотання про надання земельної ділянки в постійне користування з зазначенням площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування вже існуючих будівель та споруд санаторію.
Суд встановив, що на цей час позивачу на праві оперативного управління належать будівлі і споруди загальною площею 3764,7 м2, перелік і площа яких підтверджується листом Міністерства охорони здоров'я України № 9-03-12/48 від 01.02.2005 р. та матеріалами БТІ. Сумарний розмір ділянок Санаторію, які розрізнені по території, встановлює приблизно 13, 4396 га. Основна курортно-рекреаційна зона Санаторію «Передгірний» площею 6.93 га знаходиться по вул.Шосе Свободи. Господарська зона Санаторію представлена будівлями на ділянці площею 0,527 га. На балансі Санаторію, окрім корпусів Санаторію, господарських споруд, спортивних і танцювальних ділянок, басейну, знаходяться також дитячий будинок, дороги.
Позивач посилається на те, що для обслуговування всього комплексу санаторію з розташуванням будівель, споруд, що історично склалось на земельній ділянці певної площі, тому потрібно надання санаторію «Передгірний» земельної ділянки фактичною площею 8,0 га.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, відносно якої подано клопотання санаторія «Передгірний», відноситься до земель оздоровчого призначення, згідно відповіді Ялтинського міського управління земельних ресурсів (вих. № 7546-2/10-25 від 31.05.06 р.) (том 1, а.с. 32).
Останнє клопотання, подано позивачем 20.02.2007р. (том 1, а.с. 21). У цьому клопотанні позивач просив винести на розгляд сесії Алупкінської міської ради питання щодо надання в постійне користування додатково земельної ділянки орієнтовною площею 5,0 га для обслуговування санаторію, враховуючи рішення ради №01 від 02.04.1999р. (в межах норм СНІПа).
Відповідач у свою чергу, рішенням №29/1 від 19.03.2007р. (том 1, а.с. 12), дозволив Санаторію «Передгірний» Міністерства охорони здоров'я виконати проект землеустрою щодо відведення для надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 5,0 га, розташованої за адресою: м. Алупка, вул. Шосе Свободи, район б.№11 для обслуговування Санаторію.
Рішенням від 09.06.2007р. № 17/1 відповідач вніс зміни у своє рішення №29/1 від 19.03.2007р. та виклав його у наступній редакції: «дозволити Санаторію «Передгірний» Міністерства охорони здоров'я України виконати проект землеустрою для надання у постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 5,0 га, розташовану за адресою: м. Алупка, вул. Шосе Свободи, район б.№11 для обслуговування санаторію з земель, які знаходяться у віданні Алупкінської міської ради (том 1, а.с. 61).
Враховуючи встановлені судом обставини, наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов цілком обґрунтований та підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
Суд встановив, що Санаторій «Передгірний» Міністерства охорони здоров'я є державним бюджетним санаторно-курортним закладом, створеним для лікування неактивного туберкульозу органів дихання III -VII клінічних груп та оздоровлення неспецифічних захворювань органів дихання у дорослих і дітей (згідно Статуту).
Таким чином, позивач відноситься до переліку суб'єктів передбачених п. б ч. 2 ст. 92 ЗК України, відповідно має право набути права постійного користування земельною ділянкою із земель державної і комунальної власності, як установа, що відноситься до державної власності.
Стаття 123 Земельного кодексу України встановлює, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
- зміни цільового призначення земельних ділянок;
- надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу.
Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.
Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.
При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України клопотання разом з проектом відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають свої пропозиції до Кабінету Міністрів України.
При наданні земельної ділянки у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим клопотання разом із проектом відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає свої пропозиції до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.
Відмову органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову в наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 34 ГПК України, передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.
При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до висновку експертів Кримського науково-дослідницького інститут судових експертиз від 03.07.2009р. № 693 (том 2, а.с. 2-6), фактична площа, яку складає територія Санаторію «Передгірний» складає 6624,70 кв.м. + 9977,40 п. пог. + 27410,50 м. куб., у тому числі майно, яке знаходиться на балансі санаторію, площа будівель - 3230,60 кв.м.; площа житлових будівель - 637,10 м. кв.; площа споруд - 2757,00 м. кв., а також 9977,40 м. пог. та 2710,50 м. куб. зовнішньої електромережі та асфальтових доріг і огорож.
Під час розгляду справи перед експертами Т.І. Анісімовою та Г.М. Глибіною, які проводили експертизу, ставилися питання, в тому числі і письмові (підготовлені відповідачем, та на які експертами надано відповіді) надали суду пояснення, у яких зазначили наступне.
Визначити площу земельної ділянки, яку займає санаторій «Передгірний» в цілому, не вдалося, оскільки площа - величина, відповідна розміру поверхні, а також міра, що задовольняє наступним умовам: вона позитивно-визначена (не менше нуля); вона адитивна (властивість величин полягає в тому, що значення величини, відповідне цілому об'єкту, рівне сумі значень величин, відповідних його частинам, в деякому класі можливого розбиття об'єкту на частини); вона конгруентна (конгруентність - відношення еквівалентності на безлічі геометричних фігур (відрізків, кутів і т. і.), або на основі будь-якої групи перевтілень, найчастіше руху; дві фігури називаються конгруентними, або рівними, якщо існує ізометрія площині, яка переводить одну в іншу; дві фігури називаються конгруентними, якщо одна з них може бути переведена в іншу зрушенням, обертанням і дзеркальним відображенням; для квадрата із стороною 1 вона приймається рівною 1.
Для об'єкту дослідження умови 2 і 3 - не дотримані. А саме: величини значень зовнішньої електромережі, асфальтованих доріг, а також огорожі можливо встановити тільки як = 9 977,40 м.пог. і 2 710,50 м.куб. Для приведення вищезгаданих величин до значень площі, необхідно виконувати проектні роботи по інвентаризації мереж (Технічний звіт землевпорядної організації про інвентаризацію земельної ділянки, зі встановленням його меж в натурі (на місцевості), виконаний для складання документа, що засвідчує право на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про землеустрій») на підставі яких визначиться їх площа з зазначенням санітарно-захисних зон, відповідно до нормативів, що діють, потужності, нормативному споживанню і кількості існуючих користувачів. Дана робота виконується в рамках проекту відведення земельної ділянки і визначає не тільки фактичну площу самої мережі або об'єкту (споруди), але і площу обмеженого користування навколо (накладеного) обмеження і з відома власника мереж.
Площа будівель, будов і споруд, відповідно до питання, поставленого перед експертами визначалася з урахуванням будинків (у т.ч. житлових будинків), будівель, будов і споруд, закріплених на правах оперативного управління за санаторієм і що знаходяться на балансі Санаторію «Передгірний».
При проведенні досліджень і формуванні висновку, експертами використовувалися наступні матеріали: топографо - геодезична зйомка земельної ділянки в натурі, яка виконана ТОВ «Інститут екології, землеустрою та проектування», м. Ялта, 2007 р.; Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. №4038-ХП зі змінами та доповненнями; Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 8.10.98 р. № 53/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України з листопада 1998 р. за № 705/3145; Методичні рекомендації по виробництву судових будівельно-технічних експертиз; Земельний Кодекс України, з останніми змінами та доповненнями; матеріали справи № 2-29/10154-2007 від 08 вересня 2009 р.
З пояснень експертів вбачається, що при проведенні експертизи, в частині визначення фактичної площі земельної ділянки, нормативи не застосовувалися, у зв'язку з наступним.
Земельна ділянка - частина земель міста, що має певний юридичний статус, межу і конкретне цільове призначення. Земельна ділянка в міському середовищі - поняття тривимірне. Межі ділянки визначаються списком координат кутів повороту межі і можуть бути закріплені в натурі на земній поверхні.
Фізична площа земельної ділянки - площа земної поверхні у межах ділянки з урахуванням нерівностей фізичної поверхні землі (схилів, ярів, обривів і т.і.), тобто те що можна обмірити в натурі.
Геодезична площа земельної ділянки - визначається по координатах кутів поворотів межі.
Геодезична площа ділянки - це площа проекції межі ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат. Земельний кадастр складається в міській системі координат, оскільки в цій системі мінімальні поправки за перехід на площину в довжини зміряних ліній.
Фактична площа земельної ділянки - поняття що не має законодавчого визначення, і що характеризується експертами на підставі визначення поняття факт - зроблене, таке, що відбулося, в звичайному слововживанні синонім понять істина, подія, результат, знання і достовірність якого доведена, знання у формі твердження.
Фактична площа земельної ділянки - площа земної поверхні у межах ділянки з урахуванням нерівностей фізичної поверхні землі (схилів, ярів, обривів і т.д.), то що склалося в натурі.
При визначенні фактичної площі земельної ділянки, що склалася в натурі проводяться виміри забудованих площ без визначення відповідності їх нормативам.
Топографічна зйомка не є підставою експертизи, а використовується як матеріали для проведення експертизи при проведення візуального дослідження земельної ділянки. За якість, повноту і достовірність виконання робіт, у тому числі і топографо-геодезичних відповідає виконавець (в даному випадку ТОВ «ЕКОЗЕМПРОЕКТ»), а не той, хто їх оплачував (в даному випадку санаторій «Передгірний»).
У разі виникнення сумнівів в достовірності інформації, що міститься в топографо-геодезичній зйомці, санаторій «Передгірний» відповідальності не несе, оскільки не має можливості виконувати геодезичні роботи самостійно. Дані роботи відносяться до геодезичних і ліцензійних видів діяльності і виконуватись санаторієм самостійно не можуть, у цьому випадку санаторій «Передгірний» виступив замовником топографо-геодезичної зйомки у організації, що має ліцензію на виконання даного виду робіт, оскільки дана робота не відноситься до переліку робіт, що виконуються безоплатно, то, як замовник зйомки, санаторій здійснив оплату вартості робіт, згідно договору з ТОВ «ЕКОЗЕМПРОЕКТ».
З пояснень експертів також вбачається, що необхідну нормативну площу санаторію по співвідношенню койко-місце відображає проектна документація, у т.ч. і ДБН 360-92** (але він не відображає саме норми для туберкульозних санаторіїв, а відображає норми для всіх інших санаторіїв).
При проведенні експертами робіт по визначенню фактичної площі, нормативні документи щодо норм ДБН - не використовувалися, оскільки поняття фактичний не передбачає посилання на норми (визначення дотримання норм), а передбачає віддзеркалення реальності (факту), не залежно від того, відповідає він нормам чи ні.
ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень», розповсюджуються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України.
Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоврядування підприємств і організацій незалежно від форм власності і відомчої підлеглості, суспільних об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і впорядкування на території міських і сільських поселень.
Згідно ДБН В2.2-10-2001 та ДБН Б.2.4-1-94 визначення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування туберкульозних санаторіїв має проводитися згідно норм ДБН 360-92.
У описовій частині висновку, експерти встановили, що відповідно до довідки ЯМУЗР (вих. № 11763-2/10-25 від 05.05.2009р.), станом на 01.01.2009 р. за статистичним обліком (форма 6-зем) за Санаторієм «Передгірний» є на обліку земельна ділянка площею 8,0 га: строка 7.2. (шифр 85) «землі оздоровчого призначення», по видам земельних угідь: графи 34,43,79 - «забудовані землі», у т.ч. «суспільного призначення», «оздоровчого призначення».
Відповідно до ч.1 ст.194 Земельного кодексу України, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель і т.і.
Відповідно до п. е ч. 1 ст.196, ч. 1 ст.203, ч. 1 ст.204 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та включає, зокрема, облік кількості та якості земель, на підставі якого відображаються відомості, які характеризують земельну ділянку за площею та складом угідь.
Крім того, в описовій частині висновку експертів зазначено, що фактична площа земельної ділянки становить 9,40 га, відповідно до топографо-геодезичної зйомки (М 1:500) та відповідно до виконаних експертами вимірів і огляду в натурі існуючих проходів, проїздів, переходів, плиткових покрить, будівель, будов і споруд.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано, без достатніх правових підстав, спірним рішенням про надання дозволу на виконання проекту землеустрою, зменшив розмір земельної ділянки, яку позивач повинен отримати у постійне користування, оскільки як вказано вище, позивач займає земельну ділянку орієнтована площа якої складає більш 5,0 га та не менш 8,0 га.
Відповідно до п.2 роз'яснення ВАСУ від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних і інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час звернення позивача до відповідача із клопотанням від 18.07.2006р., ч. 5 ст. 123 ЗК України передбачала, що відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Частина 9 ст. 123 ЗК України (станом на 18.07.2006р.), рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Суд встановив, що відповідач не прийняв відповідне рішення про відмову у наданні позивачу земельної ділянки площею 8,0 га. При цьому, відповідачем були порушені встановлені законом строки розгляду заяви позивача що, в свою чергу, призвело до затягування відповідачем процесу розгляду питання про надання земельної ділянки позивачу.
Приймаючи спірне рішення від 19.03.2007п. № 29/1, відповідач порушив право позивача на отримання земельної ділянки у постійне користування, тим самим порушив приписи ст. 92 ЗК України.
Крім того, як рішення від 19.03.2007р. № 29/1 так і рішення від 09.06.2007р. №17/1 порушують право позивача на отримання у постійне користування земельної ділянки, оскільки цими рішеннями відповідач необґрунтовано та без нормативного обґрунтування зменшив розмір земельної ділянки, яку позивач просить передати йому у постійне користування.
Відповідно до ст..15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В свою чергу, згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 даної норми визначає, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Таким чином, суд вважає, що гарантовано захистити порушене право позивача на розробку проекту відведення земельної ділянки можливо лише шляхом визнання цього права за позивачем.
Відповідно до ст. 184 ЗК України складання проектів відведення земельних ділянок є складовою частиною землеустрою, а згідно зі п.1 ст.185 ЗК України землеустрій здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, а також коштів громадян і юридичних осіб.
Згідно зі ч. 2 ст.25 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації з землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.
В свою чергу, відповідно до ст.22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі:
а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;
б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;
в) судових рішень.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 30.09.2009р.
Повний текст рішення складений відповідно до ст. 84 ГПК України - 30.09.2009р.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідач в порядку ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання №29/1 від 19 березня 2007р. (в редакції рішення Алупкінської міської ради №17/1 від 09.06.2007р.).
3. Визнати за Санаторієм «Передгірний» МОЗ України (м. Алупка, вул. Шосе свободи,11) право на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 8,0 га, розташованої за адресою: м. Алупка, вул. Шосе Свободи, 11, для обслуговування Санаторію «Передгірний».
4. Стягнути з Алупкінської міської ради (м.Алупка, вул. Красногвардійська,32) на користь Санаторія «Передгірний» МОЗ України (м. Алупка, вул. Шосе свободи,11, код в ЄДРПО України 01995829) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.