19.07.07р.
Справа № 22/234-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металко 2000", м.Київ
до Державного підприємства " Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
Третя особа: Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод", м. Київ
про стягнення в розмірі 15457,99 грн.
Суддя Л.Д.Пуппо
Представники:
Від позивача: Погрібний А.І. - дов. № 05/12 від 05.12.06.
Від відповідача: Шляєв І.В. - дов. № 74 вд 01.01.07.
Третя особа: Погрібний А.І. - представник за довіреністю
Позивач просить стягнути 15457,99 грн. шкоди від недостачі брухту та відходів чорних металів за залізничною накладною № 32735629.
Відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.
Третя особа вважає вину перевізника в недостачі.
Згідно вказаній накладній на адресу ВАТ "Запоріжсталь" від ДП Дарницький вагоноремонтний завод у вагоні № 67381988 прибув брухт чорних металів за вагою і навантаженням останнього, в накладній відправником вказана його маса 26200 кг.
Матеріали справи містять докази передачі права звернення до залізниці.
За положеннями статті 129 Статуту залізниць України (далі - Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
У доповнення до акту загальної форми № 18314 від 31.08.06. станції Запоріжжя-Ліве щодо виїмок, на тій же станції при комісійному зважуванні у порівнянні з масою, вказаною відправником в накладній, вантажу виявлено на 14 750 кг менше, який в вагоні вміститися міг. Вагон технічно справний, двері та люка зачинені, люки укручені дротом 6 мм. Навантаження нижче бортів на 50 см, вантаж не вкритий, не маркований. Праворуч за рухом потягу над 1 люком виїмка довжиною 150 см шириною 140 см глибиною 1000 мм, над 2, 3, 4 люками виїмка довжиною 450 см шириною 220 см глибиною 160 см, ліворуч за рухом над 6, 7 люками виїмка довжиною 300 см шириною 140 см глибиною 100 см. Зазначені дані зафіксовані в комерційному акті № БН 747623/1210 від 01.09.06, який складений у згідності з Правилами складання актів.
З огляду на викладене вбачається, що недостача у спірному вагоні виникла при транспортуванні, оскільки до перевезення вантаж прийнятий залізницею без зауважень, а до одержувача він надійшов з ознаками доступу до нього (поглиблення) і недостачею, тому відповідальність за недостачу повинна бути покладена на відповідача.
Проте суд вважає, що у задоволенні вимог відносно залізниці повинно бути відмовлено, виходячи з наступного:
відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Позовна давність для позовів до залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
Частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Це стосується і положень про позовну давність.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення заявником до перевізника позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Відтак, з огляду на положення статей 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов'язаний з днем настання подій, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його недостачі, засвідченої комерційними актами.
Звертаючись до суду з даним позовом 15 червня 2007 року про стягнення грошових коштів за документами, складеними 01.09.06., позивач цей строк пропустив.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позивач не клопотав про відновлення пропущеного строку, не подав докази наявності поважних причин пропущення позовної давності.
Керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, статтею 223, частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України, статтями 134, 136 Статуту залізниць України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Л.Д.Пуппо
Рішення підписано 11.09.09.