"10" серпня 2007 р. Справа № 13/3225а
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Бордунос Л.І., в приміщенні господарського суду Черкаської області розглянув в судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Фірма АКАНТ+К», м. Черкаси, вул. Хоменка, 15
до державного інспектора праці територіальної інспекції праці у Черкаській області Тищенко Юлії Віталіївни, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105
третя особа: Безкровна Крістіна Василівна, м. Черкаси, вул. Чехова, 211, кв.89 (фактична -вул. Рябоконя. 33, кв. 14)
про визнання недійсним та скасування припису № 097 від 27.04.2007 р. та подання від 27.04.2007 р. №150/1
за участю представників сторін:
від позивача: Плесюк О.С. -довіреність від 02.07.2007 р.;
від відповідача: Тищенко Ю.В. -довіреність №1213-01 від 18.07.2007 р.,
Хоменко О.М. -довіреність №1212-01 від 18.07.2007 р.;
третя особа: громадянка Безкровна К.В. -особисто.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні матеріали справи, Господарський суд ВСТАНОВИВ:
27.04.2007 р. державним інспектором праці Тищенко Ю.В. була проведена перевірка позивача на предмет дотримання трудового законодавства при звільненні Безкровної К.В. з роботи. За результатами перевірки складено акт № 150 від 27.04.2007 р., у якому зафіксовано ряд порушень трудового законодавства, а саме:
- порушення статті 13 КЗпП України щодо змісту колективного договору;
- порушення статті 31 КЗпП України щодо вимагання роботи, не обумовленої трудовим договором;
- порушення статті 32 КЗпП України щодо зміни істотних умов праці;
- порушення постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо оплати листків непрацездатності;
- порушення статті 83 КЗпП України щодо компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки та додаткової відпустки як одинокій матері за 2007 рік;
- порушення статей 47, 116 КЗпП України щодо строку остаточного розрахунку при звільненні.
На підставі викладених у акті фактів порушення чинного законодавства державним інспектором було винесено підприємству припис №097 від 27.04.2007 р. про усунення порушень та подання № 150/1 від 27.04.2007 р. про притягнення економіста з праці Скляр Н.Ф. до дисциплінарної відповідальності.
Позивач відмовився від виконання вимог припису з мотивів їх незаконності, та звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати припис № 097 від 27.04.2007 р. та подання від 27.04.2007 р. №150/1, складені державним інспектором праці територіальної державної інспекції праці у Черкаській області Тищенко Юлією Віталіївною з мотивів:
Ч.2 ст. 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" передбачено, що умови колективних договорів і угод, що погіршують становище працівників, є недійсними. Інших підстав для визнання колективних договорів недійсними ані вказаний Закон, ані Кодекс не містять. Колективний договір є актом добровільної волі сторін, результатом взаємного погодження.
Вказані положення колективного договору є рекомендованими сторонам і не можуть тлумачитися як обов'язкові. Жодних застережень для сторін стосовно недопустимості відсутності хоча б однієї із вказаних у чинному законодавстві умов не встановлено, що підтверджується безперешкодним проходження укладеного договору процедури державної реєстрації у Соснівському райвиконкомі. У складеному акті та оскаржуваному приписі не дане роз'яснення тому, у чому саме полягає невідповідність змісту укладеного колективного договору вимогам чинного законодавства.
Відповідач у своїх запереченнях вказує, що актом перевірки додержання законодавства про працю від 27.04.07 № 150 дійно занадто обмежено зафіксовано порушення ст. 13 КЗпП України. Однак, підтвердженням даного порушення є колективний договір, наданий інспектору за актом передачі самим підприємством. Аналізуючи його зміст, слід відмітити, що рядом статей КЗпП України, законів України „Про оплату праці", „Про відпустки" тощо передбачена необхідність колдоговірного регулювання певних норм через взаємні зобов'язання у колективному договорі, а саме: ст. 42 - 1 КЗпП України щодо додаткових випадків переважного права при поворотному прийнятті на роботу, ст. 44 КЗпП України щодо розміру вихідної допомоги при звільненні за ст. 38 КЗпП України, інших. Змістом колективного договору встановлено ряд зобов'язань, але більшість із них не виконуються, а ряд носять декларативний характер, при самостійності підприємства у деяких пунктах мова йде про галузеву угоду, але не вказано якої галузі. Крім того колективний договір складений з порушенням вимог ст. 10 Конституці України щодо державної мови - у тексті вживаються російські вирази та слова. Твердження про те, що реєстрація даного документу в органах влади свідчить про його відповідність чинному законодавству, є не дійсним, адже відповідно до вимог ст. 15 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 року № 225 ця реєстрація є повідомною, тобто органи, що реєструють, вправі перевіряти зміст, але відмовити в реєстрації не вправі, навіть за умови виявлення певних невідповідностей.
Позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача тому що, наказом від 15.12.2006 р. № 590-К Безкровну К.В. було призначено на посаду бухгалтера з виконанням обов'язків обліковця товарно-матеріальних цінностей. Написавши відповідну заяву на таку посаду, поставивши підпис про ознайомлення з наказом про призначення себе на відповідну посаду, Безкровна К.В. цим самим погодилася з умовами трудового договору. Отже, до початку роботи Безкровна К.В. знала про напрямки своєї роботи. Заробітна плата, що була встановлена затвердженим на підприємстві штатним розписом, та виплачувалась Безкровній К.В. відповідно до займаної посади, враховувала виконання нею функцій як бухгалтера, так і обліковця товарно-матеріальних цінностей. Враховуючи те, що займання вказаної посади вимагало від особи виконання перш за все функцій бухгалтера, дана посада на момент подання позовної заяви була виведена із штатного розпису та уведена посада бухгалтера.
Відповідачем щодо порушень, які виявлені при використанні праці Безкровної К.В., відмічено, що дана особа звернулася до Територіальної державної інспекції праці з заявою про порушення адміністрацією позивача її трудових прав. Державним інспектором праці була проведена відповідна перевірка додержання законодавства про працю та загальнодержавне соціальне страхування у позивача. Перевіркою встановлено, що 15.12.2006 року Безкровну К.В. було прийнято на роботу на посаду бухгалтера з виконанням обов'язків обліковця товарно-матеріальних цінностей з окладом згідно штатного розкладу (2006 рік - 660 грн., 2007 рік - 750 грн.). Кваліфікаційною характеристикою бухгалтера, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року №336 не передбачено завдань щодо обліку товарно - матеріальних цінностей. Відповідно до цього, вимога виконання Безкровною К.В. даної роботи є порушенням ст. 31 КЗпП України щодо заборони вимагання роботи, не обумовленої трудовим договором. Навіть при умові, що працівник обізнаний про виконання роботи, що не обумовлена трудовим договором, роботодавець не має права вимагати виконання такої роботи. Було зафіксовано даний факт в акті перевірки як порушення діючого законодавства про працю та відображено у приписі, що оспорюється позивачем.
Позивач вважає, що не було допущено і порушень Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, Закону щодо оплати листків непрацездатності, через те, що відповідно до: - статті 112 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, розміром мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку для застрахованих осіб, які сплачували страхові внески, розміром мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку для застрахованих осіб, які сплачували страхові внески менше 6 місяців протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку;
- ЗУ "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" який визначає об'єкт стягнення страхових внесків до Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;
- п.9 ст. 2 ЗУ "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" визначає страховий стаж, як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і за який сплачено страхові внески. Згідно з ст. 7 ЗУ "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" до страхового стажу також прирівнюється період одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З вищевикладених приписів чинного законодавства позивач робить системний аналіз про те, що словосполучення "страховий стаж" та "сплата страхових внесків" не є тотожними за своїм змістом. Останнє словосполучення, яким оперує Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", є більш вужчим і не включає в себе ту категорію осіб, які отримують матеріальне забезпечення, оскільки вони у правовідносинах з Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виступають одержувачами страхових виплат, а не платниками страхових внесків. Варто наголосити на тому, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" підлягає переважному застосуванню як закон, що прийнятий пізніше та такий, що визначає напрями та обсяг фінансування витрат (у т.ч. соціальних) у поточному році.
Позивач вважає, що оскільки протягом перебування на обліку у органах зайнятості Безкровна К.В. (чи будь-який інший орган чи підприємство за неї) не сплачувала страхових внесків, то даний період не може враховуватися при визначенні розміру матеріального забезпечення. Безкровною К.В. не було дано страхувальнику документів, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги. Тобто, Безкровною К.В. не було надано довідки з державного органу зайнятості про виплачене матеріальне забезпечення. Жодним законодавчим актом підприємство не уповноважене витребовувати документи про своїх працівників стосовно виплачених останнім матеріального забезпечення у періоди до перебування на посаді на даному підприємстві. З вказаною законодавчою нормою кореспондує припис частини другої статті 33 Закону, згідно з яким забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи відомості про страховий стаж, результати її медичних обстежень, отримувані доходи. Разом з тим, у зв'язку з наведеною вище нормою Закону України "Про Державний бюджет України на 20007 рік" навіть у випадку подання відповідної довідки з органу зайнятості обчислення розміру матеріального забезпечення здійснювалося б виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Тому Безкровній К.В. матеріальне забезпечення по листках непрацездатності виплачено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Відомості трудової книжки щодо перебування Безкровної К.В. на обліку у органах зайнятості не могли бути підставою для висновку про отримання Безкровною К.В. матеріального забезпечення і не дають відповіді на питання про його розмір. Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника і не містить інформації щодо сплати страхових внесків чи отримання страхових платежів.
Відповідач вказує - перевіркою встановлено, що оплата листків непрацездатності за періоди: 05.02.2007 рік - 10.02.2007 рік, 14.02.2007 рік - 26.02.2007 рік, 24.02.2007 рік - 03.03.2007 рік, 14.03.2007 рік - 24.03.2007 рік проведена з порушенням встановленого порядку. У даному випадку адміністрація позивача проводила оплату вищевказаних листків непрацездатності Безкровної К.В., виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати. При цьому позивачем не було враховано, що до укладення трудового договору Безкровною К.В. із підприємством - позивачем, вона перебувала на обліку у місцевому державному органі зайнятості та отримувала відповідну допомогу по безробіттю, про що є відмітка у трудовій книжці Безкровної К. В., період отримання якої входить до страхового стажу. Чинним законодавством не передбачено, а Безкровна К.В. не була зобов'язана за таких умов надавати будь - який інший документ, який би свідчив про належність певного періоду до страхового стажу, тобто до періоду в якому вона підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, сплачувала або за неї сплачувались страхові внески. У період отримання допомоги по безробіттю за особу сплачуються страхові внески. Тому, виходячи з наведеного, оплата листків непрацездатності повинна була проводитися у повному розмірі, на загальних умовах, визначених постановою Кабінету України від 26.09.2001 року №1266 та Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 26.01.2007 року №41/020/99-07 „Про застосування норми статті 112 Закону України „Про держбюджет України на 2007 рік" надано роз'яснення, що коли у ст. 112 ідеться про сплату страхових внесків, мається на увазі страховий стаж. Тож фактично вказана норма поширюється тільки на таких фізичних осіб:
- тих, хто лише розпочинає трудову діяльність і відпрацював на підприємстві менше 6 місяців;
- тих фізичних осіб, які мали перерву в страховому стажі більше 6 місяців (тобто ніде не працювали, не займалися підприємницькою діяльністю і в цей час не одержували допомоги з фонду страхування на випадок безробіття).
У зв'язку з вищевикладеним, позивач робить висновок, що норма встановлена ст. 112 Закону України „Про держбюджет України на 2007 рік" на Безкровну К.В. не поширюється.
Твердження інспектора щодо порушення статті 32 КЗпП України відносно зміни умов праці без двомісячного попередження позивач вважає неправомірним, оскільки зміна режиму роботи підприємства згідно з розпорядженням № 25/1 від 13.03.2007 ніяк не вплинула на умови праці Безкровної К.В. та інших працівників підприємства. Вказаним розпорядженням передбачався перехід підприємства на двохзмінний режим роботи і у зв'язку з цим зміна режиму роботи бухгалтерів. Проте підприємство так і не перейшло на двозмінний режим роботи. Дане розпорядження втратило чинність. Для працівників відділу Бухгалтерії графік роботи не змінювався. Вказані обставини інспектором не досліджувалися.
Відповідач поясноє, що відповідно до розпорядження генерального директора позивача від 13.03.2007 року №25/1 було змінено режим роботи бухгалтерів з виконанням обов'язків обліковців товарно-матеріальних цінностей, що фактично являється зміною істотних умов праці у частині режиму робочого часу працівників. При цьому, Безкровну К.В. не було попереджено про таку зміну, чим порушено вимоги ст. 32 КЗпП України щодо попередження працівників про проведення зміни істотних умов праці не пізніше, ніж за два місяці. Зазначена норма закону є безумовною і повинна застосовуватися в будь-якому випадку при змінах істотних умов праці.
Громадянка Безкровна К.В. із розпорядженням про зміну режиму роботи не погодилась, так як виховує сама неповнолітню дитину і не може працювати в вечірній і нічний час. Іншої посади їй не пропонували.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти даного правопорушення з посиланням на те, що підприємство не зобов'язано виплачувати компенсацію за дні невикористаної щорічної додаткової відпустки як одинокій матері за 2007 рік, так як 2007 рік ще не закінчився, а гр.Безкровна К.В. ще може використати цю відпустку і на іншому підприємстві.
Відповідач вважає, що гр.Безкровна К.В. написала заяву про надання їй додаткової відпустки як одинокій матері, яка була підписана керівництвом підприємства. Відпустку гр.Безкровна К.В. не отримала, тому що була звільнена, а той факт, що 2007 рік ще не закінчений не звільняє позивача від обов'язку виплатити компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки та додаткової відпустки як одинокій матері за 2007 рік.
Позивач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду по суті заяви позивача про перегляд заочного рішення Соснівського районного суду у справі за позовом Безкровної К.В. до ТОВ «Фірма Акант+К»наявність якого позивачем була встановлена у засіданні господарського суду. Позивач вважає, що у рішенні зазначаються факти, що мають безпосереднє значення для вирішення даної справи по суті, а також те, що ТОВ «Фірма Акант+К»жодним чином не було поінформоване про ініціювання та розгляд справи у суді загальної юрисдикції.
Представник відповідача заперечує проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Громадянка Безкровна К.В. в засіданні суду вказує на те, що не зверталася до Соснівського районного суду з позовом до ТОВ «Фірма Акант+К».
Вислухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи суд не бачить підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, так як позивачем не доведено, як саме рішення Соснівського районного суду може вплинути на рішення по справі та не доведено наявність у Соснівському районному суді справи за позовом гр. Безкровної К.В. до ТОВ «Фірма Акант+К».
Оцінюючи зібрані докази та пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:
- державний інспектор праці Тищенко Юлія Віталіївна, діяла в межах повноважень, визначених Положенням про Територіальну державну інспекцію праці у Черкаській області, затвердженим директором Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, розробленим на підставі Положення про Держнаглядпраці, конвенцій Міжнародної організації праці № 81 про інспекцію праці в промисловості та торгівлі та №129 про інспекцію праці сільському господарстві, ратифікованих Верховною Радою України;
- позивач не вказав та не сформулював -яке його право порушено та яка норма матеріального права порушена відповідачем.
- за твердженням позивача гр.Безкровна К.В. була прийнята на посаду бухгалтера з виконанням обов'язків обліковця товарно-матеріальних цінностей. Кваліфікаційною характеристикою бухгалтера, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року №336 не передбачено завдань щодо обліку товарно - матеріальних цінностей. Згідно з ст. 31 власник або уповноважений ним орган не мє права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
- відповідно до п.1 ст. 7 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» страховий стаж - це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством. До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів. Позивачем даний період часу врахований не був.
- відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України про зміну істнотних умов праці -систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
- відповідно до ч.1 ст. 182-1 КЗпП України жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу). Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
- власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівнкові належно оформлену тредову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу - частина 1 ст. 47 КЗпП України. Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Гр.Безкровну К.В. звільнено 28.03.2007 р., а розрахунок вона отримала 30.03.2007 р., отже позивач порушив вищезазначені норми КЗпП України.
- в судовому засіданні представниками відповідача виконаний розрахунок
грошового забезпечення гр. Безкровної та утримань з неї. Це розрахунок не спростований позивачем, але не відповідає запропонованому суду розрахунку позивача.
- позивачем не подано доказів затвердження штатного розпису підприємства
зборами трудового колективу та не представлено правил трудового розпорядку позивача.
В задоволенні позову належить відмовити.
На підставі ст.94 КАС України, з позивача необхідно стягнути 3 грн. 40 коп. несплаченого судового збору.
Судовий збір на підставі ст. 94 КАС України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.162, 163, 167 КАС України, Господарський суд
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма АКАНТ+К», м.Черкаси, вул.Хоменка, 15, код 14207584
в доход державного бюджету через ДПІ у м.Черкаси на користь УДК України в Черкаській області, МФО 854018 код 22809222, рахунок №31117095700002
3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова (судове рішення) набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання постанови, оформленої відповідно до вимог ст. 167 КАС України. Сторони у справі протягом 10 днів мають право подати заяву про намір оскарження та в 20 денний строк подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказану постанову через господарський суд Черкаської області.
Суддя Г.М. Скиба