11.09.2009 Справа № 16/168
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріс", м.Мукачево
до відповідача Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м.Ужгород
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - КАТП 072801, м.Ужгород.
про стягнення 176713 грн.
Суддя -Л. М. Якимчук
Представники сторін:
від позивача -Коприва О.Ф. - представник, довіреність від 02.01.2009;
від відповідача -Орбан Н.Л. - представник, довіреність від 10.07.2009;
від третьої особи - не з"явився.
Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 64856,40грн. вартості демонтованих та знищених відповідачем рекламних конструкцій типу біл-борд 6х3; стягнення збитків на виготовлення нових ОЗР у сумі 72984,60грн.; стягнення упущеної вигоди в сумі 38872,67грн.
Позивач свої позовні вимоги (з врахуванням додаткових пояснень до позову) обгрунтовує тим, що при вирішенні даної справи слід керуватися нормами ст. 1173, ст. 1174, 1175 ЦК України, в яких чітко зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, посадової або службової особи органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, незалежно від вини цієї особи. Крім того, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, зокрема його посадова особа, заступник міського голови Адамовський М.Г. при нанесенні матеріальної шкоди, шляхом знищення 17.04. та 18.04.2007 р., рекламних конструкцій керувалися рішенням виконкому міської ради №91 від 28.03.2007 р., яке Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 09.10.2007 р. було визнано протиправним та скасовано.
У разі застосування норм ст. ст. 1 173, ст. 1 174, 1 175 ЦК України, ні Позивачу ні місцевому господарському суду не потрібно доводити: вину чи то причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, Відповідача, посадової особи органу місцевого самоврядування -виконкому міської ради (заступника міського голови Адамовського М.Г.). Факт цивільного правопорушення, суб'єкт, об'єкт правопорушення органами міліції на момент винесення рішення місцевим господарським судом був встановлений, незаконність дій Відповідача доведено 09.10.2007 Львівським апеляційним адміністративним судом по справі №16/90.
Щодо визначення особи, з якої підлягають стягненню кошти за заподіяну шкоду, то позивач вважає що це повинен бути Відповідач, оскільки шкода заподіяна ТОВ „Кріс” з вини заступника міського голови, який в свою чергу, з огляду на ч.3 ст. 51 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” є посадовою особою виконавчого комітету міської ради, а не безпосередньо міської ради як окремого суб'єкта адміністративних правовідносин.
Згідно поданого позивачем розрахунку, шкода складається з вартості демонтованих та знищених елементів рекламних конструкцій -64854,40 грн.; з витрат (реальні збитки) на виготовлення нових -72984,60 грн., упущеної вигоди -38872,67 грн.
Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду фізичній чи юридичній особі за приписами ст. ст. 1 173, 1 174 ЦК України доведенню потребують такі елементи складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкідливий результат поведінки -шкода та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Залишається недоведеним факт демонтажу елементів рекламних конструкцій позивача відповідачем.
Позивачем не доведено, а відповідачем заперечується протиправність поведінки, що спричинила протиправний результат для позивача. Не доведено також наявність шкоди, як необхідний елемент складу правопорушення, тому відсутні підстави для застосування за змістом ст. ст. 1 173, 1 174 ЦК України відповідальності відповідача, а отже відсутні підстави стягнення з останнього суми заявлених позовних вимог.
Крім того, рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради „Про демонтаж об'єктів зовнішньої реклами”, яке було прийнято 28.03.2007 під №91, скасовано у межах справи №16/90 постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007. Рішення виконкому від 28.03.07 р. №91 визначало перелік об'єктів, які підлягають демонтажу у зв'язку з порушенням вимог Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами, затверджених рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.06.05 р. №176 та Постановою КМ України №207 від 29.12.03.
Таким чином, виконком міської ради не приймав рішення про демонтаж спірних об'єктів зовнішньої реклами.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сороні відповідача -КАТП 072801, у письмовому поясненні від 09.01.2008 №5 повідомила, що демонтаж, знищення та транспортування спірних рекламних конструкцій не здійснювала, у підтвердження чого подала лист прокуратури міста Ужгорода від 26.11.2007, в якому зазначено, що згідно акту прийняття майна на зберігання від 24.04.2007, 11 об'єктів зовнішньої реклами за вказівкою Ужгородської міської ради були прийняті на зберігання на території КП „Уж”, де вони зберігаються до цього часу.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 11.01.2008 до 15.01.2008 та з 02.09.2009 до 15:00 год. 11.09.2009.
Ухвалою суду від 10.07.2008 та 15.08.2008 провадження у справі зупинялось, ухвалами суду від 20.11.2007 та 13.07.2009 провадження у справі поновлено.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників учасників процесу, суд
Позивач на підставі дозволів від 17.08.2005 №239/97, №239/111, №239/126, від 16.11.2005 №350/16 від 23.03.2006 №94/12, виданих згідно рішення виконкому Ужгородської міської ради від 23.03.2006 №94, від 17.08.2005 №239, від 16.11.2005 №350 та додатків до дозволів від 25.01.2007, розпорядження від 25.01.2007 №70 керівника робочого органу по регулюванню діяльності з розміщення зовнішньої реклами в м.Ужгороді, а саме, госпрозрахункової організації „Ужгородрекламаблагоустрій”, провів роботи по встановленню елементів рекламних конструкцій під металеву площину -щит на території Відокремленого підрозділу „Станція Ужгород” Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця”, за адресами: м. Ужгород, вул. Гагаріна (перед залізничним мостом зліва) та на території комунальної власності міста Ужгород, а саме: на розі вул. Минайської-Грушевського (біля культпросвітнього училища), вул. Українська, пл. Дружби Народів, пл. Народна.
ТзОВ „Кріс”, виявивши 17.04.2007 та 18.04.2007 що вказані елементи рекламних конструкцій зникли, звернулось із заявою в Ужгородський МВ УМВС України в Закарпатській області про умисне знищення належного йому майна, який провівши відповідну перевірку, 20.04.2007 виніс постанови про відмову в порушенні кримінальної справи згідно п. 2 ст. 6 КПК України.
У постановах вказано, що гр. Зейкан В.В., який працює головним спеціалістом відділу капітального будівництва міської ради, повідомив, що на виконання рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28.03.2007 №91 ними 16.04.2007, у зв'язку з порушенням вимог порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами, у м.Ужгороді були демонтовані рекламні конструкції на перехресті вул. Минайська-Грушевського, на вул. Українській та на пл.Народній, пл. Дружби Народів і передані на зберігання КАТП -072801 по вул. Погорєлова в м. Ужгороді.
Разом з тим, у листі прокуратури міста Ужгорода від 26.11.2007 №18, адресованому директору КАТП -072801 вказано, що перевіркою щодо демонтажу об'єктів зовнішньої реклами, належних ТзОВ „Кріс” встановлено, що такий проводився на виконання рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28.03.2007 №91, однак, не працівниками КАТП -072801 та КШЕШ, а іншими невстановленими особами і згідно акту прийняття на зберігання від 24.04.2007, 11 об'єктів зовнішньої реклами за вказівкою Ужгородської міської ради були прийняті на зберігання КП „Уж”, яке знаходиться на території КАТП -072801.
У перелік об'єктів, які підлягають демонтажу, згідно рішення виконкому Ужгородської міської ради від 28.03.2007 №91 „Про демонтаж об'єктів зовнішньої реклами” включені і об'єкти зовнішньої реклами, що є предметом даного спору.
Зазначене рішення було предметом розгляду у господарському суді, оскільки оскаржувалось ТзОВ „Кріс”. Постановою господарського суду Закарпатської області від 06.06.2007 (справа №16/90) у позові відмовлено, однак, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007 вказана постанова господарського суду скасована, позовні вимоги ТзОВ „Кріс” задоволено та визнано протиправним і скасовано рішення виконкому Ужгородської міської ради від 28.03.2007 №91 „Про демонтаж об'єктів зовнішньої реклами”.
У мотивувальній частині постанови зазначено, що рішення виконкому від 28.03.2007 №91 визначало перелік об'єктів, які підлягають демонтажу у зв'язку з порушенням вимог Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами, затверджених рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.06.2005 №176 та постанови Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003.
Цією постановою також встановлено неправомірну видачу додатків до дозволів ТзОВ „Кріс” згідно з розпорядженням №70 від 25.01.2007 „Про внесення змін у дозволи”, підписаним заступником директора госпрозрахункової організації „Ужгородрекламаблагоустрій” .
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007 за результатами перегляду в апеляційному порядку постанови господарського суду від 06.02.2008 у справі №17/262 встановлено, що рішенням виконкому Ужгородської міської ради Закарпатської області від 22.06.2005 року №176 затверджено Порядок розміщення об'єктів зовнішньої реклами, згідно якого, зокрема, дозвіл на зміни технологічної або конструктивної схеми спеціальної рекламної конструкції надається рішенням виконавчого комітету (п. 2.16 Порядку). Об'єкти зовнішньої реклами ТзОВ „Кріс” встановлені на місцях, зазначених у дозволах за №№350/19, 350/18, 239/126, 239/107, 239/125, 94/15, 94/12, 94/11, 239/111, 239/105, 239/119, 239/97, 239/106 не відповідають виду та розмірам рекламних конструкцій, затверджених відповідними дозволами, виданих на підставі рішень виконкому від 16.11.2005 року за №350, від 17.08.2005 року за №239, від 23.03.2006 року за №94 і Додатки до зазначених дозволів, видані розпорядженням відповідача (госпрозрахункова організація „Ужгородрекламаблагоустрій”) від 25.01.2007 р. №70 „Про внесення змін у дозволи”, як робочим органом по оформленню, реєстрації та видачі дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами з порушенням п.п. 1.2. 2.6. 2.16 Порядку, тобто без рішення виконкому міської ради.
Крім того,рішенням виконкому міської ради №3 від 16.01.2007 року робочим органом по оформленню, реєстрації та видачі дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами уповноважено управління майном міста Ужгородської міської ради, а тому, з 16.01.07 року відповідач діяв з перевищенням своє компетенції.
Згідно ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, демонтовані рекламні конструкції, які є предметом даного спору, не відповідали виду та розмірам рекламних конструкцій, затверджених відповідними дозволами, виданих на підставі рішень виконкому.
Суд також константує, що правомірність демонтажу рекламних конструкцій по вул. Гагаріна, перед з/д мостом зліва та на розі вул. Минайської-Грушевського була предметом спору у справі №11/79 (рішення господарського суду від 02.06.2009, яке набрало законної сили), тому провадження у справі в цій частині позову належить припинити на підставі п.2 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.
Ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За приписами ст. 1166 ЦК України загальними правовими підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність складу цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи, шкідливий результат такої поведінки (шкода), причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, на застосуванні яких у вирішенні даного спору наполягає позивач, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів.
Зазначені статті закріплюють особливості відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тому вони є спеціальними щодо норм ст. 1166 ЦК України. Особливістю таких деліктних зобов'язань є суб'єктний склад заподіювачів шкоди - органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові і службові особи -та можливість відшкодування завданої шкоди незалежно від вини зазначених органів, яка у таких випадках презюмується.
Таким чином, для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду фізичній чи юридичній особі за приписами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України доведення потребують лише такі необхідні елементи наявності складу правопорушення як протиправна поведінка особи, шкідливий результат такої поведінки (шкода) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою.
Наявність усіх необхідних елементів складу правопорушення для застосування відповідальності за приписами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, у даному спорі належними та допустимими доказами позивачем не доведено.
Зокрема, позивач посилається на договори №22 від 09.03.2007 та №26 від 25.04.2007 (з додатком 1 і 6), укладені з ПП Мицик П.П., як виконавцем комплексу робіт по виготовленню та монтажу рекламних конструкцій. Однак, перший укладений до демонтажу спірних конструкцій і не стосується відновлення спірних у даній справі конструкцій, а щодо другого договору, то він стосується конструкції по вул. Гагаріна, перед з/д мостом зліва, що було предметом спору у справі 11/79, та на пл. Народній. Платіжних доручень щодо оплати за роботи, виконані по договору №26 від 25.04.2007 суду не надано.
Суд не бере до уваги посилання позивача як на доказ здійснення демонтажу спірних рекламних конструкцій під керівництвом заступника міського голови Адамовського М.Г., оскільки таке мало місце у березні 2007 року (спір щодо демонтажу цих конструкцій розглядався у справі №11/79), а будь-яке його відношення до демонтажу рекламних конструкцій у квітні 2007 року жодними доказами не підтверджено.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивач, наданими суду матеріалами не довів, а відповідач заперечує протиправність своєї поведінки, що спричинила шкідливий результат для позивача та наявність шкоди, як необхідних елементів складу правопорушення то відсутні підстави для застосування відповідальності до відповідача згідно ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, а отже, відсутні й підстави стягнення з останнього суми заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33,. 34, 43, 44, 49, 80 п.2, 82-85 ГПК України,
1. Провадження у справі припинити в частині стягнення збитків, пов'язаних з демонтажем рекламних конструкцій, розміщених на вул.Гагаріна, перед з/д мостом зліва (дозвіл №94/12 від 23.03.2006) та на розі вул.Минайської-Грушевського (дозвіл №239/97 від 17.08.2005).
2. У іншій частині позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.М.Якимчук