91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
Іменем України
31.08.09 Справа № 6/666пн-ад.
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного підприємства "Фелікс", м. Краснодон Луганської області
до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краснодоні Луганської області
про встановлення відсутності права та визнання дій протиправними
за участю представників сторін:
від позивача -Цукер І.Б., дов. б/н від 21.08.09,
від відповідача -Струкін С.В., дов. № 1 від 05.01.09.
суть спору: позивачем заявлені вимоги про встановлення відсутності права у відповідача, станом на 05.11.2004. на провадження дій щодо стягнення податкового боргу з збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та визнання дій відповідача, щодо формування і надання вимоги про сплату боргу № Ю 728 У від 05.11.04. протиправними.
У судовому засіданні 21.08.09 позивач надав уточнення позовних вимог, якою просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача з постановлення вимоги про сплату боргу № Ю0728У від 05.11.04,
2) визнати грошові кошти в сумі 35900,0 грн. такими, що безпідставно стягнуті відповідачем з позивача в рахунок сплати вимоги про сплату боргу № Ю 728 У від 05.11.04,
3) стягнути з відповідача 116041,0 грн. в якості зайво сплаченого платежу,
4) зобов'язати відповідача зменшити нараховану суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на 544483,0 грн. шляхом проведення від'ємного нарахування у картці особистого рахунку в цій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 КАС України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.
Оскільки позивач скористався наданим йому правом щодо зміни предмету позову, суд, вирішуючи цей спір, виходить із зміненого предмету позовних вимог.
Відповідач, УПФУ, звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.
Суд вважає таке клопотання не обґрунтованим, тому у задоволенні клопотання відмовляє.
Доводи позивача, ПП "Фелікс", з урахуванням уточнення позовних вимог, полягають у наступному.
Відповідач 05.11.04 надав позивачу вимогу № Ю 728 У про сплату боргу у розмірі 893 559,32 грн., у т.ч. основний борг зі страхових внесків у розмірі 589 406,21 грн., фінансові санкції, нараховані за ставкою 50% від простроченої суми -304153,11 грн. згідно з рішенням № 78 від 01.10.04, яке прийняте на підставі ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі -Закон 2181).
Вказане рішення прийняте УПФУ на підставі акту перевірки № 72 від 29.09.04, яким було встановлено, що позивач станом на 29.09.04 має заборгованість за платежами, нарахованими до 01.01.04, тобто за збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, в сумі 608306,21 грн.
У позивача станом на 01.01.04 сума збору, строк сплати якого не настав, складала 267722,88 грн., що було відображено в додатку до розрахунку суми страхових внесків, що підлягали оплаті за січень 2004 року, як різниця між цифрами 417010,88 (кредит субрахунку 651 розрахунки зі страхування з пенсійного забезпечення та 149288,0 грн. (податковий борг за розстроченими сумами за рішенням № 48 від 27.04.01, крім того, ця обставина була відображена у довідці відповідача № 3960/07-09 від 28.04.06 та в картці особового рахунку страховика у розділі 2 у стовбці 9.
Вказана сума збору підлягала сплаті за фактом фактичної виплати заробітної плати, нарахованої у 2003 році.
Позивач стверджує, що протягом 2004 року погасив борг із заробітної плати у повному обсязі, на нього було нараховано податкове зобов'язання в сумі 267722,88 грн., інших зобов'язань зі збору не існувало.
З 1 січня 2004 року, оскільки на заробітну плату було припинено нарахування збору та запроваджено нарахування страхових внесків, особовий рахунок платника був поділений на дві частини:
- розділ 2 -за збором,
- розділ 1 -за внесками.
Згідно з даними стовбцю 20 картки особового рахунку страхувальника, розд. 2, переплата позивача зі збору станом на 01.01.04 складала 120854,41 грн.
У 2004 році позивач сплатив збір в сумі 262910,0 грн. (стовбець 18 картки, розд. 2).
Позивач нагадує, що постановою господарського суду Луганської області по справі № 2/422ад від 17.04.09 (набрало законної сили 09.07.09) спірна вимога відповідача, що складалася з суми основного боргу (недоїмки) -589406,21 грн. та фінансових санкцій -304153,11 грн., була скасована.
Позивач вважає, що судовим рішенням було встановлено протиправне нарахування відповідачем вказаних в вимозі сум, так і необхідність відображення відповідачем в картці особового рахунку позивача цих сум у стовбцях 3, 5 та 10,13 розділу 2.
Отже, на думку позивача, з урахуванням судового рішення № 2/422ад, перераховані ним у 2004 році суми збору у розмірі 262910,0 грн., переплата станом на 01.01.04 в сумі 120854,41 грн. за мінусом зобов'язань по збору в сумі 267722,88 грн., що складає 116041,53 грн. підлягає поверненню позивачу.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що актом перевірки відповідача № 04-05/17 від 26.02.04 за період з 1997 -1-й квартал 1998 року було встановлено:
· завищення позивачем бази оподаткування зі збору на 1635038,0 грн.,
· завищення суми збору на 544483,33 грн.,
однак ці суми не були відображені відповідачем в картці особового рахунку позивача, тому позивач вважає, що відповідач повинен зменшити нараховану суму збору на 544483,33 грн.
До того ж, вважає позивач, відповідач безпідставно стягнув з нього в рахунок донарахованої суми 608306,21 грн., перераховані позивачем в період з 02.06.04 по 09.12.04 кошти у розмірі 35900,0 грн.
Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що 05.11.04 відповідач надав підприємству вимогу № Ю 728 У про сплату боргу у розмірі 893 559,32 грн., у т.ч. основний борг зі страхових внесків у розмірі 589 406,21 грн., фінансові санкції, нараховані за ставкою 50% від простроченої суми -304153,11 грн. згідно з рішенням № 78 від 01.10.04, яке прийняте на підставі ст. 17 Закону 2181.
У позивача станом на 01.01.04 сума збору, строк сплати якого не настав, складала 267722,88 грн., що було відображено в додатку до розрахунку суми страхових внесків, що підлягали оплаті за січень 2004 року як різниця між цифрами 417010,88 (кредит субрахунку 651 розрахунки зі страхування з пенсійного забезпечення та 149288,0 грн. (податковий борг за розстроченими сумами за рішенням № 48 від 27.04.01, крім того, ця обставина була відображена у довідці відповідача № 3960/07-09 від 28.04.06 та в картці особового рахунку страхувальника у розділі 2 у стовбці 9.
Вказана сума збору підлягала сплаті за фактом фактичної виплати заробітної плати, нарахованої у 2003 році, протягом 2004 року позивач погасив борг із заробітної плати у повному обсязі, на нього було нараховано податкове зобов'язання в сумі 267722,88 грн., інших зобов'язань зі збору не існувало.
Згідно з даними стовбцю 20 картки особового рахунку, розд. 2, переплата позивача зі збору станом на 01.01.04 складала 120854,41 грн.
У 2004 році позивач сплатив збір в сумі 262910,0 грн. (стовбець 18 картки, розд. 2).
Крім того, актом перевірки відповідача № 04-05/17 від 26.02.04 за період з 1997 -1-й квартал 1998 року було встановлено:
· завищення позивачем бази оподаткування зі збору на 1635038,0 грн.,
· завищення суми збору на 544483,33 грн.,
однак ці суми не були відображені відповідачем в картці особового рахунку позивача, тому позивач вважає, що відповідач повинен зменшити нараховану суму збору на 544483,33 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач стягнув з позивача в рахунок донарахованої суми 608306,21 грн., перераховані позивачем в період з 02.06.04 по 09.12.04 кошти у розмірі 35900,0 грн.
Вирішуючи цей спір, суд виходив з наступного.
Відповідно до пп. 2.3.1 Закону 2181 органами стягнення податкового боргу є виключно податкові органи, при цьому органи Пенсійного фонду України є контролюючими органами стосовно збору, тобто такими органами, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати збору.
Згідно з п. 26 ч. 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пункт 15 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацом третім наступного змісту: погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону.
Таким чином, відповідач лише з 13 грудня 2005 року набув права органу стягнення щодо збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а до цієї дати спосіб стягнення заборгованості повинен визначатися Законом 2181, тому дії відповідача щодо формування та пред'явлення вимоги про сплату боргу є протиправним.
Крім того, згідно з положеннями Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язок платника щодо сплати вказаного платежу до бюджету виникає в момент фактичної виплати заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою господарського суду Луганської області по справі № 2/422ад від 17.04.09 (набрало законної сили 09.07.09) спірна вимога відповідача, що складалася з суми основного боргу (недоїмки) -589406,21 грн. та фінансових санкцій -304153,11 грн., була скасована.
Разом з тим, у позові за справою № 2/422ад позивач не вимагав визнання протиправними дій відповідача з постановлення вимоги про сплату боргу № Ю 728У від 05.11.04, тому ця вимога, заявлена у позові за цією справою, підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про визнання коштів в сумі 35900,0 грн. такими, що безпідставно стягнуті відповідачем.
Суд вважає цю вимогу такою, що підлягає задоволенню, оскільки відповідач безпідставно стягнув з позивача в рахунок донарахованої суми 608306,21 грн., зважаючи на те, що актом перевірки відповідача № 04-05/17 від 26.02.04 за період з 1997 -1-й квартал 1998 року було встановлено:
· завищення позивачем бази оподаткування зі збору на 1635038,0 грн.,
· завищення суми збору на 544483,33 грн.
Незважаючи на це, відповідач безпідставно стягнув з позивача в рахунок донарахованої суми 608306,21 грн., перераховані позивачем в період з 02.06.04 по 09.12.04 кошти у розмірі 35900,0 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 116041,0 грн. в якості зайво сплаченого платежу.
Суд вважає цю вимогу також обґрунтованою, оскільки з урахуванням судового рішення № 2/422ад, перераховані позивачем у 2004 році суми збору у розмірі 262910,0 грн., переплата станом на 01.01.04 в сумі 120854,41 грн. за мінусом зобов'язань по збору в сумі 267722,88 грн., що складає 116041,53 грн., тому ця сума підлягає поверненню позивачу.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача зменшити нараховану суму збору на 544483,0 грн.
Ця вимога підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Актом перевірки відповідача № 04-05/17 від 26.02.04 за період з 1997 -1-й квартал 1998 року було встановлено:
· завищення позивачем бази оподаткування зі збору на 1635038,0 грн.,
· завищення суми збору на 544483,33 грн.,
однак ці суми не були відображені відповідачем в картці особового рахунку позивача, тому відповідач має зменшити нараховану суму збору на 544483,33 грн.
При подачі позову до суду позивачем сплачено державне мито платіжним дорученням № 212 від 06.02.06 у розмірі 85,0 грн., що перевищує встановлений чинним законодавством розмір, тому відповідно до ст. 89 КАС України суд може повернути зайво сплачений судовий збір за клопотанням позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні, 94400, Луганська обл., м. Краснодон, Мікроцентр, 20, код 21792382, з постановлення вимоги про сплату боргу № Ю078У від 05.11.04.
3. Визнати грошові кошти в сумі 35900,0 грн. такими, що безпідставно стягнуті відповідачем з позивача, ПП "Фелікс", Луганська обл., м. Краснодон, пл. Комсомольська, 1, код 13380949, в рахунок сплати вимоги про сплату боргу № Ю0728У від 05.11.04.
4. Стягнути з відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні, 94400, Луганська обл., м. Краснодон, Мікроцентр, 20, код 21792382, грошові кошти у розмірі 116041,0 грн. на користь позивача, ПП "Фелікс", Луганська обл., м. Краснодон, пл. Комсомольська, 1, код 13380949, в якості зайво сплаченого платежу.
5. Зобов'язати відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні, 94400, Луганська обл., м. Краснодон, Мікроцентр, 20, код 21792382, зменшити нараховану позивачу суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на 544483,0 грн. шляхом проведення від'ємного нарахування у картці особистого рахунку ПП "Фелікс", Луганська обл., м. Краснодон, пл. Комсомольська, 1, код 13380949, в цій сумі.
6. Стягнути з державного бюджету України на користь позивача, ПП "Фелікс", Луганська обл., м. Краснодон, вул. Комсомольська, 1, код 13380949, судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 31.08.2009.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А. Ворожцов