Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215
Іменем України
11.08.2009
Справа №2-19/9505-2006А
За позовом - Приватної загальноосвітньої школи I-III ступенів «Консоль», м.Сімферополь АР Крим
До відповідача - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі, м.Сімферополь АР Крим
Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Хлебнікова Н.С.
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - Тарасенко О.В., старший державний податковий інспектор, довіреність № 55/10 від 05.06.2009 р.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004832301/0 від 24.04.2006 р. на суму 2030,49 грн. податкового зобов'язання за несплату збору за спеціальне використання водних ресурсів для потреб гідроенергетики і водного транспорту. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач використовує воду не з водного об'єкту, а з комунального водопроводу без застосування споруд і технічних пристроїв, тобто не здійснює спеціального водокористування водних ресурсів, а тому не є платником такого збору, також позовні вимоги мотивовані посиланням на Конституцією і закони України, якими не встановлено порядок справляння такого збору, а відомчі інструкції не є спеціальними законами України у сфері оподаткування.
Позивач заявою від 15.06.2006 р. уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Сімферополі - податкове повідомлення рішення № 0004842301/0 від 24.04.2006 р. та скасувати його. Також просить заборонити ДПІ у м.Сімферополі здійснювати нарахування та стягнення збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Відповідач надав заперечення на позов, згідно яким позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.06.2006 р. провадження по справі було зупинено до розгляду справи № 2-31/9579-2006А по суті.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.05.2009 р. провадження по справі було відновлено.
Представник відповідача відмовився від послуг перекладача.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) перед початком слухання справи представнику відповідача були роз'яснені права та вручені пам'ятки про права та обов'язки сторін.
Розглянув матеріали справи, суд -
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
11.05.2005 року позивачем було укладено з Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства договір № 2553 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків у комунальну каналізацію, згідно якого здійснювалось постачання позивачу питної води та прийом стічних вод, що утворились внаслідок його підприємницької діяльності (а.с.7-8).
24 квітня 2006 р. ДПІ у м.Сімферополі на підставі акту перевірки № 2547/23-8 від 14.04.2006 р. прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004832301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 2030,49 грн., у тому числі 537,21 грн. - основний платіж та 1493,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Податкове повідомлення - рішення мотивоване посиланням на п.2.1 розділу 2, п.4.2, п.4.5, п.4.8 розділу 4, п.6.1 розділу 6, п.7.1. п.7.2 розділу 7 Інструкції про порядок обчислення i справляння збору за спеціальне використання водних pecypciв та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 231/539/118/219 від 01 жовтня 1999 року.
У зв'язку з чим податкова інспекція вважає, що позивач не нараховував та не сплачував податкове зобов'язання з збору за спеціальне використання водних pecypciв, розрахунки не подавав, внаслідок чого було донараховано податкове зобов'язання зi збору за спеціальне використання водних pecypciв в сумі 537,21 грн. та штрафні санкції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до положень п.2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту (затверджено постановою Кабінету Миністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494) та п.1.7 Інструкції про порядок обчислення i справляння збору за спеціальне використання водних pecypciв та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту (затверджено наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 231/539/118/219 від 01 жовтня 1999 року) позивач не здійснював спеціальне водокористування i не є платником збору за спеціальне використання водних pecypciв, оскільки він не здійснював скидання стічних вод у водні об'екти, отримував воду з водозабірних споруд первинного водокористувача (водоканалу) та скидав стічні води в систему первинного водокористувача на договірних умовах.
Позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Згідно з ч.1 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'ектів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'екти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюеться юридичними i фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населения, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних i громадських потреб (ч.2 ст.48 Водного кодексу України).
Відповідно до положень ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюеться на підставі дозволу i e платним.
Kpiм того, відповідно до п.2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних pecypciв та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту (затверджено постановою Кабшету Миністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494) збір за спеціальне використання водних pecypciв справлясться за використання води з водних об'ектів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання і них зворотних вод.
Пунктом 2.1 Інструкції про порядок обчислення i справляння збору за спеціальне використання водних pecypciв та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту (затвердженої наказом Міністества фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 1 жовтня 1999 року N 231/539/118/219) передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту е підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Таким чином, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси, зокрема, здійснюють забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти для господарсько побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб на підставі спеціального дозволу.
Позивач не здійснював забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та не здійснював скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, а отримував воду з водозабірних споруд Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (первинний водокористувач) та скидав стічні води в його систему на умовах договору.
Таким чином, позивач не здійснював спеціальне використання водних ресурсів, а тому не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, що свідчить про протиправність донарахування податкового зобов'язання з плати за спеціальне використання водних ресурсів та застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.1., підпункту 17.1.2 п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПІ в м.Сімферополі № 0004832301/0 від 24.04.2006 року на суму 2030,49 грн. підлягає задоволенню.
Суд вважає безпідставною і не основаною на нормах закону вимогу позивача про заборону ДПІ у м.Сімферополі здійснювати нарахування, справлення та стягнення збору за спеціальне використання водних ресурсів, оскільки дані функції по контролю за нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) податкового органу безпосередньо встановлені Законом України «Про державну податкову службу України», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і не можуть бути скасовані судом.
Тому така вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає встановленим законом способом захисту прав.
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд -
· Адміністративний позов задовольнити частково.
· Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі № 0004832301/0 від 24.04.2006 року про визначення Приватній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів «Консоль» податкового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення у сумі 537,21 грн. і штрафних санкцій 1493,28 грн., всього на суму 2030,49 грн.
· В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова проголошена у судовому засіданні 11.08.2009 року у 12 год. 15 хв.
У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.