Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
18.05.2009
Справа №2-5/3046-2006
За позовом - Санаторія «Піонер», смт. Сімеїз, м. Ялта
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмаркет», м. Ялта.
Про визнання договору недійсним.
За зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмаркет», м. Ялта
До відповідача - Санаторія «Піонер», м. Ялта.
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство охорони здоров'я України, м. Київ
За участю Прокуратури АР Крим, м. Сімферополь
Про стягнення 185264,40грн.
Суддя М.П.Гаврилюк
Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Бітченко Ю. Б. - гол. лікар.
Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Колеватов К.В. - предст., дов. від 16.12.2008 р.
Від третьої особи - Самаріна Г.В. - представник, довіреність № 14.13/219 від 26.12.2008 року.
За участю прокурора - Горна К.В. - посвідчення.
Сутність спору:
Позивач - Санаторій «Піонер», м. Ялта, смт. Сімеїз звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмаркет», м. Ялта, в якому просить суд визнати договір співпраці від 10.01.2002 року, укладений між сторонами, недійсним.
Позовні вимоги мотивовано тим, що договір, який укладено між сторонами, є удаваною угодою, яка здійснена з метою приховати договір оренди державного майна. Позивач вказує на те, що при укладенні спірного договору не отримане узгодження Міністерства охорони здоров'я України та грубо порушені вимоги ст.ст. 11, 124, 125 Земельного кодексу України, оскільки майно, яке є предметом спірного договору є державним майном та знаходиться у позивача на праві оперативного управління. Також позивач посилається на те, що відповідачем у порушення цільового призначення земельної ділянки передане приміщення у користування третій особі, який розмістив там кафе.
Відповідач позов не визнав, звернувся до Господарського суду АР Крим з зустрічною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Санаторія «Піонер» заборгованість у сумі 185 264, 40 грн.
Позовні вимоги ТОВ «Будмаркет» мотивовано тим, що Санаторієм «Піонер» не виконуються взяті на себе зобов'язані за договором, а саме не оплачується вартість ремонтно-будівельних робіт на об'єктах санаторію.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13 жовтня 2005 року провадження по справі зупинялося у зв'язку з призначенням комплексної судово-будівельної експертизи.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 12 січня 2009 року провадження по справі поновлено у зв'язку з поверненням матеріалів справи з висновком експерту.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 17 березня 2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Міністерство охорони здоров'я України.
Третя особа, згідно представлених заперечень, просить у позові ТОВ «Будмаркет» відмовити, посилаючись на те, що у позивача за зустрічним позовом немає права вимагати у Санаторія «Піонер» оплати заборгованості, оскільки єдиною підставою для виникнення такого боргу, згідно п. 6.2 договору, є його розірвання, однак такого розірвання не відбулося. Третя особа також вказує на те, що строк спірного договору сплинув відповідно до п. 4.1 договору. Щодо вимог Санаторію «Піонер», третя особа просить їх задовольнити.
У судовому засіданні позивач за первісним позовом уточнив позовні вимоги, а саме просить суд визнати договір «Про співпрацю», укладений між сторонами, який обліковується у ТОВ «Будмаркет» як договір «Про співпрацю» від 09.01.2002 року № 3, у Санаторію «Піонер» як договір «Про співпрацю» від 10.01.2002 року, недійсним.
Позивач за зустрічним позовом доповнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Санаторія «Піонер» заборгованість у сумі 246, 736 грн., з яких 131452, 00 грн. - сума основного боргу, а 115 284, 00 грн. - збитки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, суд -
10 січня 2002 року між Санаторієм «Піонер», смт. Сімеїз, м. Ялта та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмаркет», м. Ялта укладено договір «Про співпрацю».
Відповідно до п. 1 договору, предметом договору є здійснення благодійної фінансової допомоги позивачу (замовнику за договором) шляхом проведення ремонтно-будівельних робіт на об'єктах Санаторію «Піонер», у тому числі ремонт неексплуатаційного клубу, будівництво підпірних стін, будівництво спуску до набережної від другого корпусу санаторія, інші роботи з благоустрою території (п.1.1) , а також експлуатація відповідачем (виконавцем за договором) відремонтованих та створених їх об'єктів, для поліпшення умов оздоровлення на свій розсуд в межах строків, передбачених договором (п.1.2).
Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.3 договору позивач за первісним позовом зобов'язався надати відповідачу за первісним позовом будівлю клубу, територію, інженерні комунікації та інше майно для проведення будівельних робіт по благоустрою території санаторія, надати у користування відповідачу відремонтовані об'єкти та виконані їм поліпшення відповідно щорічного замовлення відповідача.
Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору ТОВ «Будмаркет» зобов'язався протягом строку, вказаного у договорі, надавати благодійну допомогу Санаторію «Піонер» шляхом виконання дій, згідно п.1.1 договору з розрахунку 10 000,00 грн. у рік, щомісячно. Щомісячно надавати компенсацію державних послуг за користування майна у відповідності п. 1.2. договору, на підставі розрахунків, які виставляються Санаторієм «Піонер».
Згідно п. 3.1 договору по закінченню строку дії договору вартість виконаних ТОВ «Будмаркет» ремонтно-будівельних та інших робіт зараховується сторонами як благодійна допомога санаторію.
Згідно п.п. 4.1, 4.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом п'ять років. У випадку відсутності письмових претензій у сторін по закінченню строку договору, його строк пролонгується на один рік.
Санаторій «Піонер» просить суд визнати договір «Про співпрацю», укладений між сторонами, який обліковується у ТОВ «Будмаркет» як договір «Про співпрацю» від 09.01.2002 року № 3, у Санаторію «Піонер» як договір «Про співпрацю» від 10.01.2002 року, недійсним.
Суд вважає, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як на підставу своїх вимог Санаторій «Піонер» посилається на те, що між сторонами укладено удавану угоду, яка здійснена з метою приховати договір оренди державного майна, до якого застосовуються вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно ч. 1 ст. 58 Цивільного кодексу УРСР (що діяв на момент укладення договору) якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
Закон прямо не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.
Так вчинення сторонами удаваного правочину не тягне за собою наслідки у вигляді визнання його недійсним.
Оскільки метою вчинення удаваного правочину є взаємний намір обох сторін приховати інший правочин, то й до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їх внутрішня воля і який вони насправді вчинили.
Як підтверджується договором «Про співпрацю» від 10.02.2002 року, даний договір укладений згідно вимог ст.ст. 153, 154, 332-347 Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно ст. 332 Цивільного кодексу УРСР за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 345 Цивільного кодексу УРСР замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.
Приписами ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Таким чином сторони мають право самостійно визначати порядок виконання та вид оплати робіт.
У пункті 1 договору про співпрацю сторони визначили, що предметом договору є здійснення благодійної фінансової допомоги позивачу (замовнику за договором) шляхом проведення ремонтно-будівельних робіт на об'єктах Санаторію «Піонер», у тому числі ремонт не експлуатаційного клубу, будівництво підпірних стін, будівництво спуску до набережної від другого корпусу санаторія, інші роботи з благоустрою території (п.1.1), а також експлуатація відповідачем (виконавцем за договором) відремонтованих та створених їх об'єктів, для поліпшення умов оздоровлення на свій розсуд в межах строків, передбачених договором (п.1.2).
Тобто зі змісту п. 1 спірного договору можна зробити висновок, що сторони передбачили, що ТОВ «Будмаркет» надає Санаторію «Піонер» благодійну допомогу, під якою розуміється проведення ремонтно-будівельних робіт на об'єктах санаторію, за що Санаторій «Піонер» надає у експлуатацію ТОВ «Будмаркет» відремонтовані та збудовані ним об'єкти.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Позивачем не надано суду доказів передачі відповідачу майна у користування.
Отже зі змісту спірного договору не вбачається, що цей договір є договором оренди державного майна, тому доводи позивача стосовного того, що стороною за спірним договором має бути Фонд державного майна або його регіональне відділення є неспроможнім.
Щодо посилання позивача за первісним позовом на те, що відносини між сторонами повинні регулюватися нормами Земельного кодексу України, суд не може з цим погодитися у зв'язку із тим, що згідно п. 2 договору, Санаторій «Піонер» передає ТОВ «Будмаркет» будівлю клубу, територію, інженерні комунікації та інше майно для проведення будівельних робіт з благоустрою території санаторія.
Зі змісту спірного договору не вбачається, що його предметом є саме земельна ділянка (ділянки), не вказана її площа, місце розташування та інше, а тому підстав для застосування до договірних відношень між сторонами норм Земельного кодексу України немає.
Таким чином позивачем не доведено суду, що між сторонами укладено удавану угоду, з метою приховати саме договір оренди.
Щодо зустрічних позовних вимог, то суд вважає за необхідне вказати наступне:
ТОВ «Строймаркет» просить суд стягнути з Санаторія «Піонер» заборгованість у сумі 246, 736 грн., з яких 131452, 00 грн. - сума основного боргу, а 115 284, 00 грн. - збитки.
Як на підставу своїх вимог ТОВ «Будмаркет» посилається на те, що ним виконані ремонтно-будівельні роботи на об'єктах Санаторію «Піонер», що підтверджується актами приймання виконаних робіт за січень, березень, квітень, травень та червень 2002 року, однак вартість цих робіт відповідачем за зустрічним позовом не сплачена.
Суд вважає що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню у зв'язку із наступним.
Договір про співробітництво укладений між сторонами 10 січня 2002 року.
Відповідно до п. 4.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом п'ять років, тобто до 10 січня 2007 року.
Згідно п. 6.2 договору у випадку розірвання договору за незалежних від сторін обставин, проведені роботи не є благодійною допомогою, а є заборгованістю Санаторію «Піонер» перед ТОВ «Будмаркет».
Тобто підставою виникнення заборгованості Санаторія «Піонер» перед ТОВ «Будмаркет» є розірвання даного договору.
Як підтверджується матеріалами справи, даний договір не розірваний, а тому у ТОВ «Будмаркет» не виникло право вважати вартість виконаних ним робіт - заборгованістю Санаторія «Піонер», оскільки згідно умов договору про співпрацю від 10.02.2002 року, ці роботи є благодійною допомогою останньому.
Щодо стягнення збитків у сумі 115 284, 00 грн., слід зазначити наступне.
Як підтверджується розрахунком, ТОВ «Будмаркет» під сумою збитків позивач має на увазі індекс інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Оскільки умовами договору від 10.02.2002 року не передбачений обов'язок відповідача за первісним позовом здійснювати оплату за надані послуги, тим більш у певний строк, тому позивач за первісним позовом не має підстав нараховувати суму індексу інфляції.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення зустрічних позовних вимог не має.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 29 травня 2009 року.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на позивачів на підставі вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. В задоволенні первісного позову відмовити.
2. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гаврилюк М.П.