9 вересня 2009 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Барсукової В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Київська”, виконкому Броварської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, закрите акціонерне товариство” Перший Український Міжнародний банк” у місті Києві, Броварське відділення акціонерного комерційного банку “Укрсоцбанк”, Державна інноваційна компанія України, Броварський райфінвідділ, про стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Київська” (далі - ВАТ “Птахофабрика “Київська”) до ОСОБА_1 про визнання угоди частково недійсною за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 9 квітня 2009 року,
У липні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення грошової компенсації вартості належних їй ¾ частин жилого будинку АДРЕСА_1, що підлягав знесенню в зв'язку з вилученням земельної ділянки, вартості плодово-ягідних насаджень та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що крім отримання від відповідача квартири за знесення її частини будинку, вона має право й на вказану компенсацію з урахуванням неотриманого доходу.
У вересні 2002 року ВАТ “Птахофабрика “Київська” звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати зобов'язання птахофабрики від 16 листопада 1992 року в частині виплати власнику приватного будинку АДРЕСА_1 відповідної компенсації недійсним, посилаючись на невідповідність його вимогам закону.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Броварського районного суду Київської області від 7 листопада 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Птахофабрика Київська” на користь ОСОБА_1 51 958 грн. грошової компенсації вартості ¾ частин жилого будинку та будівель, що підлягають знесенню, 1068 грн. витрат по оплаті будівельно-технічної експертизи, 2 тис. грн. моральної шкоди та 11 500 витрат на оплату адвокатських послуг. В задоволенні решта позову відмовлено. Розподілено судові витрати. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ВАТ “Птахофабрика Київська” безпідставно стягнені 3 228 грн. компенсації за ¾ частини вартості плодово-ягідних та інших багаторічних насаджень.
Додатковим рішенням Броварського районного суду Київської області від 4 грудня 2008 року рішення суду від 7 листопада 2008 року доповнено. Стягнуто з ВАТ “Птахофабрика Київська” на користь ОСОБА_1 528 грн. 08 коп. судового збору. Визнано арифметичною помилкою зазначену в резолютивній частині рішення суму судового збору в розмірі 721 грн. 45 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 728 грн. 95 коп. судового збору. Визнані опискою зазначені в описовій частині рішення суми стягнень на адвокатську допомогу та проведення експертизи.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 9 квітня 2009 року рішення місцевого суду в частині стягнення з ВАТ “Птахофабрика Київська” на користь ОСОБА_1 51 958 грн. компенсації вартості ¾ частин жилого будинку та будівель, що підлягають знесенню, 1068 грн. витрат по оплаті будівельно-технічної експертизи, 2 тис. грн. моральної шкоди та 11 500 витрат на оплату адвокатських послуг скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Додаткове рішення суду від 4 грудня 2008 року скасовано.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків суду не спростовують.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд встановив і вірно виходив з того, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 21 січня 1997 року є власницею ¾ частин жилого будинку АДРЕСА_1, який до теперішнього часу не знесений; відповідно до державного акту від 22 липня 2008 року має у власності земельну ділянку розміром 0, 0276 га для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, якою користується і яка в неї не вилучалася. Крім того, у зв'язку з знесенням будинку вона отримала квартиру в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2, тому права на стягнення грошової компенсації не має.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 9 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д.Д. Луспеник
М.І. Балюк
В.М. Барсукова