Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Школярова В.Ф.
за участю прокурора
Кривов'яза Я.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 25 травня 2009 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянин України, такий, що не судився,
засуджений до позбавлення волі:
- за ч. 3 ст. 187 КК України на сім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 1 ст. 152 КК України на п'ять років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
громадянин України, такий, що не судився,
засуджений до позбавлення волі:
- за ч. 3 ст. 187 КК України на дев'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на тринадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Цим вироком постановлено стягнути:
- з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 40 тисяч гривень кожній на відшкодування моральної шкоди;
- з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 20 тисяч гривень кожній на відшкодування моральної шкоди;
- з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 4 810 гривень матеріальної шкоди.
Доля речових доказів та питання про відшкодування судових витрат судом вирішена відповідно до положень ст. ст. 81, 93 КПК України.
ОСОБА_1 і ОСОБА_4 засуджені за злочини, які вони, як установив суд першої інстанції, вчинили за таких обставин.
24 серпня 2008 року приблизно в 00 годин 45 хвилин ОСОБА_1 і ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою та з умислом на заволодіння майном ОСОБА_5, проникли в будинок АДРЕСА_1, в якому та проживала.
Застосовуючи до потерпілої небезпечне для життя і здоров'я насильство, вони руками і ногами побили її, внаслідок чого ОСОБА_5 знепритомніла. Скориставшись цим, ОСОБА_1 потерпілу зґвалтував, а ОСОБА_4 в цей час знаходився в іншій кімнаті, в якій шукав гроші.
У процесі зґвалтування ОСОБА_5 прийшла до тями. Побачивши це, ОСОБА_4 з метою приховати вчинений злочин умисно наступив ногою на шию потерпілої. Від здавлювання горла потерпіла померла.
На вирок внесено касаційне подання і подані касаційні скарги, в яких прокурор, потерпіла ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилаються на те, що при призначенні ОСОБА_1 і ОСОБА_4 покарання суд недостатньо врахував те, що вони вчинили злочини, які є особливо тяжкими, щодо особи похилого віку. Крім того, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стверджують, що суд не повідомив їх про дату проведення судових дебатів і цим самим істотно порушив їх права як потерпілих, оскільки позбавив можливості взяти в них участь та висловити свої міркування стосовно необхідності призначення засудженим більш суворого покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання і касаційних скарг потерпілих, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в касаційному поданні та касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у злочинах, за які їх засуджено, і правильність кримінально-правової кваліфікації їх дій касаторами не оспорюються.
Доводи ж касаційного подання та касаційних скарг про порушення судом закону при призначенні ОСОБА_1 і ОСОБА_4 покарання є непереконливими.
Як видно із даних вироку, призначаючи засудженим покарання, суд врахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів, так і дані про їх особи, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Таке рішення суду узгоджується з положеннями ст. 65 КК України і підстав піддавати сумніву його правильність колегія суддів не вбачає.
Призначене ОСОБА_1 і ОСОБА_4 покарання є необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав вважати, що воно за своїм видом і розміром є явно несправедливим унаслідок м'якості, про що йдеться в касаційних скаргах та поданні, немає.
Що стосується доводів потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про порушення судом їх права на участь у судових дебатах, то вони є безпідставними.
Як видно із даних протоколу судового засідання від 22 квітня 2009 року, потерпілі висловили свої міркування щодо покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та заявили клопотання про своє небажання брати участь у подальших судових засіданнях аж до проголошення вироку. Суд зазначене клопотання задовольнив і 20 травня 2009 року повідомив їх про час і день проголошення постановленого у справі судового рішення (т. 2, а. с. 158; т. 3, а. с. 143, 155 - 156). За таких обставин вважати, що мало місце порушення прав потерпілих підстав немає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити щодо засуджених законний, обґрунтований і справедливий вирок, при касаційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 25 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і касаційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без задоволення.
Ю.М. Кармазін Л.Ф. Глос В.Ф. Школяров