головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Мороза М.А., Пошви Б.М.,
за участю прокурора
Саленка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 10 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2008 року,
встановила:
зазначеною постановою
ОСОБА_1,
1986 року народження, не судимого,
- звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 368 КК України на підставі ст. 47 КК України з передачею його на поруки трудовому колективу.
У апеляційному порядку справа не переглядалася.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що обіймаючи посаду інспектора відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Шевченківського РУ з питань надзвичайних ситуацій ГУ МНС України в м. Києві, тобто будучи службовою особою та представником влади, у березні 2008 року вирішив провести обстеження приміщення АДРЕСА_1, в якому розміщений магазин. Оскільки власника магазину не було, ОСОБА_1 залишив для нього свій номер телефону. Через деякий час власник приміщення - СПД ФО ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1, який в телефонній розмові повідомив, що дане приміщення використовується без відповідного дозволу пожежного нагляду і буде опечатано. 26.03.2008 року ОСОБА_1 у своєму службовому кабінеті запропонував ОСОБА_2 передати йому хабар у сумі 800 доларів США за прискорення видачі вищевказаного дозволу. 31.03.2008 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 частину хабара у сумі 400 доларів США, а іншу частину в сумі 400 доларів США ОСОБА_1 отримав 02.04.2008 року, після чого був затриманий працівниками міліції.
У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва просить судове рішення скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.
За змістом ст.47 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності умов, зазначених у частині 1 вказаної статті. Тобто, застосування даного інституту є виправданим, коли з урахуванням характеру вчиненого злочину, даних про особу, яка його вчинила, можна дійти переконливого висновку, що ця особа може бути виправлена без реального застосування будь-якого виду кримінального покарання.
Ці обставини фактично не враховані судом, який у постанові про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності послався лише на наявність формальних підстав.
Між тим матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 вчинив злочин, працюючи на державній службі короткий проміжок часу - близько 6 місяців, а отже, колектив, достатньо не вивчивши особу, тим не менше видав гарантію його виправлення в умовах перебування на поруках.
Обґрунтованими є і доводи касаційного подання в тій частині, що характер вчиненого злочину дискредитує державні органи, деморалізує суспільство і подальше перебування особи, яка вчинила посадовий злочин, на державній службі породжує зневіру громадян до влади.
Крім того, суд мав врахувати, що, передбачаючи звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України, законодавець апріорі виходив з доведеності вчинення особою злочину. У зв'язку з цим за характером цього злочину з урахуванням положень Законів України «Про державну службу» та «Про пожежну безпеку» перебування ОСОБА_1 в апараті пожежної охорони є несумісним із Законом.
Виходячи з викладеного, постанова суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене й прийняти рішення відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Верещак В.М. Пошва Б.М. Мороз М.А.