головуючого
Пилипчука П.П.,
суддів
Косарєва В.І. та Пекного С.Д.,
за участю прокурора
Гладкого О.Є.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Київського районного суду м. Донецька від 19 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 квітня 2008 року.
Постановою заступника начальника відділення з розслідування кримінальних справ податкової міліції ДПА у Донецькі області від 22 січня 2008 р. порушено кримінальну справу щодо керуючого санацією ВАТ “Костянтинівський металургійний завод” ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 19 березня 2008 р. зазначену постанову про порушення кримінальної справи скасовано і відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо керуючого санацією ВАТ “Костянтинівський металургійний завод” ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 4 квітня 2008 р. цю постанову залишено без зміни.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1 та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як випливає з постанови заступника начальника відділення з розслідування кримінальних справ податкової міліції ДПА у Донецькі області від 22 січня 2008 р., приводом для порушення кримінальної справи стало повідомлення № 475/23-113-4 від 13 грудня 2007 р. начальника управління аудиту юридичних осіб Костянтинівської ОДПІ в порядку ст. 95 КПК України про злочин у сфері оподаткування, виявлений під час проведення виїзної планової перевірки ВАТ “Костянтинівський металургійний завод”.
Як визнав суд, постанова про порушення кримінальної справи не відповідала вимогам статей 94, 97 і 98 КПК України. Зокрема, на час її винесення передбачених законом підстав, які б вказували на наявність ознак злочину, встановлених ч. 3 ст. 212 КК України, не вбачалось, оскільки податкове повідомлення-рішення Костянтинівської ОДПІ № 0001422342/0/29517 від 30 листопада 2007 р., прийняте за результатами виїзної планової перевірки ВАТ “Костянтинівський металургійний завод”, перебувало в процедурі адміністративного оскарження. Так як донараховане податкове зобов'язання за цим повідомленням-рішенням відповідно до приписів ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на момент порушення кримінальної справи не підлягало сплаті, не могло бути встановлено факту ненадходження коштів до бюджетів або державних цільових фондів.
Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, суд першої інстанції (з ним погодився і апеляційний суд), виходив з того, що орган досудового слідства не мав достатніх приводів і підстав для порушення кримінальної справи у зв'язку з адміністративним оскарженням податкового повідомлення-рішення Костянтинівської ОДПІ від 30 листопада 2007 р. З тієї ж причини суд не взяв до уваги акт виїзної планової перевірки ВАТ “Костянтинівський металургійний завод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 р. по 30 червня 2007 р., якою встановлено порушення законодавства про оподаткування на зазначеному підприємстві.
З цим висновком суду першої інстанції погодитися не можна, враховуючи наступне.
Висновок суду про неможливість порушення кримінальної справи за ознаками ухилення від сплати податків до остаточного вирішення судом справи за скаргою платника податків на рішення податкового органу про нарахування (донарахування) податкових зобов'язань не ґрунтується на законі.
Згідно абз. 1 пп. 5.2.6 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом не може ґрунтуватися обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків. Разом з тим, законодавцем допускається можливість порушення кримінальної справи стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб до вирішення справи судом з умовою, що порушення такої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду в межах процедури апеляційного узгодження (абз. 2 пп. 5.2.6 п. 5.2 ст. 5 цього Закону).
Прокурор правильно зазначає у поданні, що закріплена у законодавстві заборона обґрунтовувати обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків неузгодженим податковим повідомленням-рішенням стосується такої стадії кримінального процесу як притягнення особи як обвинуваченого (ст. 131 КПК України), а не стадії порушення кримінальної справи.
Отже, відсутність у матеріалах дослідчої перевірки узгодженого податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи.
Крім того, згідно з вимогами ч. 15 ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Згідно зі ст. 94 КПК України одним із приводів для порушення кримінальної справи є повідомлення посадових осіб, а підставою - достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.
Проте суд, порушуючи вимоги закону, при перевірці підстав для порушення кримінальної справи вдався до перевірки доказів про наявність чи відсутність в діях особи ознак складу злочину, що допускається лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи в порядку, визначеному КПК України. У тому числі суд дав оцінку факту оскарження рішення контролюючого органу, який сам по собі не впливає на визначення приводів і підстав для порушення кримінальної справи, а також тому факту, що донараховане податкове повідомлення-рішення не підлягає сплаті, а отже, відсутній закінчений склад злочину.
Апеляційний суд, перевіряючи матеріали справи, не звернув уваги на порушення вимог закону судом першої інстанції і залишив постанову суду без зміни.
Тому колегія суддів вважає, що постанова суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а матеріали справи - направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді суду потрібно виконати вимоги ст. 2368 КПК України, перевірити належним чином наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, не вдаючись в оцінку доказів, доводи подання прокурора і, в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Колегія суддів не може погодитися з вимогою прокурора про направлення кримінальної справи для організації подальшого розслідування до СВ ПМ ДПА у Донецькій області, оскільки вона виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від 19 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 квітня 2008 року за скаргою ОСОБА_1 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Пилипчук П.П.
Косарєв В.І.
Пекний С.Д.