Справа №1-11/2008
8 травня 2008 року місто Миколаїв.
Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Рудяка А.В., при секретареві Марковській О.В., с участю державного обвинувача полковника юстиції Кашука О.В., у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-3406 старшого лейтенанта ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ладижин Тростянецького району Вінницької області, українець, з повною вищою освітою, раніше не засуджений, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2001 року народження, призваний на військову службу в серпні 1998 року і проходить її по контракту на офіцерських посадах з червня 2003 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і мешкає АДРЕСА_2, в скоєні злочинів, передбачених ч.2 ст.410 і ч.2 ст.366 КК України.
Судовим слідством військовий суд
Старший лейтенант ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою - начальником фінансово-економічної служби військової частини А-3406, після передислокації частини з міста Донецька до міста Миколаєва на початку 2007 року вирішив з метою особистого збагачення протиправно шляхом зловживання своїм службовим становищем повторно викрадати інше військове майно - грошові кошти, які належать військовій частині, що заподіяло істотну шкоду.
Реалізуючі свій намір, ОСОБА_1 із зловживанням своїм службовим становищем, дав розпорядження підлеглій йому за посадою службовці ОСОБА_2, яка виконувала обов'язки касира військової частини А-3406, передати йому касову книгу і залишки грошових коштів по касі у готівці, що нею було виконано та став самостійно виконувати операції по касі військової частини.
Продовжуючи виконувати задумане ОСОБА_1 склав завідомо неправдивий документ -видатковий касовий ордер №2/3 від 22 лютого 2007 року про отримання для колишнього військовослужбовця цієї військової частини Лебединської вихідної допомоги при звільненні в сумі 5723 грн. 06 коп. по нібито виданої для цього довіреності, що спричинило тяжкі наслідки, після чого протиправно заволодів вказаними грошовими коштами.
В наступному ОСОБА_1, користуючись тим, що в касі військової частини за рахунок вакантних посад щомісячно виникають залишки готівки, повторно зловживаючи своїм службовим становищем викрав відти в лютому - 4139 грн. 13 коп.; в березні - 5455 грн. 08
коп.; у квітні - 8050 грн., а також 14 404 грн. 33 коп.; у травні 5555 грн. 45 коп.; в червні -5780 грн. 35 коп.; в липні - 17160 грн. 98 коп.; в серпні - 7113 грн. 39 коп.; у вересні - 3253 грн. 61 коп.; в жовтні - 1994 грн. 23 коп., кожного разу розпоряджаючись ними на свій розсуд.
Таким чином, ОСОБА_1 в 2007 року із зловживанням службовим становищем заволодів грошовими коштами, які належать військовій частині на загальну суму 78 629 гривень 51 копійка, що заподіяло істотну шкоду.
Одночасно ОСОБА_1, будучи службовою особою, в травні, червні та вересні 2007 року з метою приховати свої дії по неправомірному заволодінню грошовими коштами військової частини склав завідомо неправдиві документи - квартальні баланси військової частини А-3406 за формою №1 станом, відповідно, на 1 квітня, 1 липня і 1 жовтня 2007 року про те, що залишок готівки по касі частини нібито дорівнює нулю, після чого видав їх до Управління Державного казначейства України в Миколаївської області, а також у вищестоящий фінансовий орган - військову частину А-0302, що спричинило тяжкі наслідки.
Підсудний ОСОБА_1 свою провину в викладеному вище визнав повністю, про обставини скоєного дав свідчення відповідні написаному та пояснив, що проходячи військову службу начальником фінансово-економічної служби військової частини А-3406, після передислокації частини з міста Донецька до міста Миколаєва на початку 2007 року вирішив з метою особистого збагачення протиправно із зловживанням своїм службовим становищем повторно викрадати інше військове майно - грошові кошти, які належать військовій частині.
Виконуючи задумане, він дав розпорядження підлеглій йому за посадою касиру військової частини ОСОБА_2, передати йому касову книгу і залишки грошових коштів по касі у готівці, що нею було виконано та став самостійно виконувати операції по касі військової частини.
При цьому, він пояснив, що в лютому 2007 року склав видатковий касовий ордер №2/3 від 22 лютого 2007 року про отримання для колишнього військовослужбовця цієї військової частини Лебединської вихідної допомоги при звільненні в сумі 5723 грн. 06 коп. по нібито виданої для цього довіреності, що не відповідало дійсності, після чого протиправно заволодів вказаними грошовими коштами і розпорядився ними на свій розсуд.
В наступному, користуючись тим, що в касі військової частини за рахунок вакантних посад щомісячно виникають залишки готівки, він став повторно викрадати відти різні суми і розпоряджатися ними на свій розсуд, а саме: в лютому - 4139 грн. 13 коп.; в березні - 5455 грн. 08 коп.; у квітні - 8050 грн., а також 14 404 грн. 33 коп.; у травні 5555 грн. 45 коп.; в червні - 5780 грн. 35 коп.; в липні - 17160 грн. 98 коп.; в серпні - 7113 грн. 39 коп.; у вересні - 3253 грн. 61 коп.; в жовтні - 1994 грн. 23 коп., а всього на загальну суму 78 629 гривень 51 копійка.
Крім того, - продовжував пояснювати ОСОБА_1, - в травні, червні та вересні 2007 року з метою приховати свої дії по неправомірному заволодінню грошовими коштами військової частини він склав завідомо неправдиві документи - квартальні баланси військової частини А-3406 за формою №1 станом, відповідно, на 1 квітня, 1 липня і 1 жовтня 2007 року про те, що залишок готівки по касі частини нібито дорівнює нулю, після чого видав їх до Управління Державного казначейства України в Миколаївської області, а також у вищестоящий фінансовий орган - військову частину А-0302.
В зв'язку х тим, що фактичні обставини справи та розмір цивільного позву ніким з учасників процесу не оспорювались, підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю суд, керуючись ст.299 КПК України, з'ясувавши думку учасників судового розгляду, дійшов висновку про недоцільність дослідження в судовому засіданні інших доказів, наявних у справі.
Оскільки ОСОБА_1 будучи начальником фінансово-економічної служби військової частини А-3406 із зловживанням службовим становищем повторно - з лютого по жовтень
2007 року - протиправно заволодівав грошовими коштами військової частини на загальну суму 78 629 гривень 51 копійка, тобто будучи військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем повторно викрадав інше військове майно, що заподіяло істотну шкоду, то вчинене ним військовий суд кваліфікує по ч.2 ст.410 КК України.
Суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 в 2007 року будучи військовою службовою особою скоїв заволодіння іншим військовим майном саме із зловживанням службовим становищем, оскільки для безпосереднього заволодіння вищевказаними грошима він, обіймаючи посаду начальника фінансово-економічної служби військової частини А-3406 і являючись начальником для виконуючої обов'язки касира службовці ОСОБА_2, використовував в межах службової компетенції свої владні повноваження всупереч інтересам служби, віддавав їй накази для того, щоб полегшити собі доступ до каси військовій частини і зазначеного майна і протиправного заволодіння ним.
Заподіяння діями ОСОБА_1 істотної шкоди суд вбачає в настанні таких наслідків як завдання значних матеріальних збитків військовій частині.
Дії ж ОСОБА_1 по складанню завідомо неправдивого документа - видаткового касового ордера №2/3 від 22 лютого 2007 року для нібито отримання Лебединської вихідної допомоги при звільненні в сумі 5723 грн. 06 коп. по нібито виданої нею для цього довіреності, а також складанню і видачі завідомо неправдивих документів - квартальних балансів військової частини А-3406 за формою №1 станом, відповідно, на 1 квітня, 1 липня і 1 жовтня 2007 року військовий суд кваліфікує як службові підроблення, які спричинили тяжкі наслідки по ч.2 ст.366 КК України.
Суд дійшов висновку про те, що службові підроблення, скоєні ОСОБА_1, спричинили тяжкі наслідки виходячи з того, що в кожному з випадків спричинялися матеріальні збитки, які в 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
Військовим прокурором Миколаївського гарнізону в інтересах військової частини А-3406 заявлено цивільний позов до підсудного ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь військової частини А-3406 грошових коштів в розмірі 58 402 гривень 19 копійок..
Вказані матеріальні вимоги складаються з невідшкодованої суми шкоди завданої викраденням ОСОБА_1 грошових коштів.
Підсудний ОСОБА_1 предмет, підстави і розмір позову визнав у повному обсязі. Крім того, під час судового розгляду справи продовжив відшкодування шкоди військовій частині і сплатив ще 6 666 гривень в зв'язку з чим військовим прокурором Миколаївського гарнізону розмір цивільного позову було зменшено на вказану суму - до 51 736 гривень 19 копійок.
Вивчивши матеріали цивільного позову, допитавши підсудного, військовий суд вважає встановленим, що шкода військовій частині завдана умисними, злочинними діями ОСОБА_1, в зв'язку з чим позов являється обґрунтованим, підлягаючим задоволенню і стягненню на підставі с 1166 ЦПК України з підсудного в повному обсязі - на суму 51 736 гривень 19 копійок.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує, що він до призову в армію і по військовій службі характеризувався виключно позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і не був засуджений, має постійне місце мешкання, на утриманні знаходиться малолітня дитина 2001 року народження, звільнений з військової служби з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку, працевлаштований і займається суспільно-корисною працею, добровільне часткове відшкодування заподіяної злочином шкоди, а також його з'явлення із зізнанням, щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.
Три останніх обставини військовий суд визнає пом'якшуючими покарання ОСОБА_1.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, його особу та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, військовий суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбуття покарання і вважає можливим звільнити
ОСОБА_1 від покарання з випробуванням.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст.323, 324 КПК України, військовий місцевий суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.410 і ч.2 ст.366 КК України на підставі яких позбавити його волі:
· по ч.2 ст.410 КК України - строком на 5 (п'ять) років,
· по ч.2 ст.366 КК України - строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 3 (три) роки.
За сукупністю скоєних злочинів, у відповідності до ст.70 КК України, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 3 (три) роки.
У відповідності до ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, стоком в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст.76 того ж КК обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 - підписка про невиїзд з постійного місця проживання - до набрання вироком чинності залишити без змін.
Цивільний позов військового прокурора Миколаївського гарнізону задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А-3406 у відшкодування матеріальної шкоди - 51 736 (п'ятдесят одна тисяча сімсот тридцять шість) гривень 19 копійок.
Речові докази по справі після набрання вироком чинності - зберігати у справі.
Судові витрати по справі, яки складаються з коштів, витрачених на проведення судово -почеркознавчих експертиз в розмірі 1565 гривень стягнути з ОСОБА_1 на рахунок держави.
На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.