Справа №1-3/2008
25 березня 2008 року. м. Миколаїв.
Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону у складі головуючого підполковника юстиції Рудяка А.В., при секретареві Гнідаш Н.І. з участю державного обвинувача підполковника юстиції Деміди В.В., підсудного ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2., потерпілих ОСОБА_3. і ОСОБА_4., у відкритому судовому засіданні у місті Миколаєві розглянувши кримінальну справу за обвинуваченням прапорщика військової частини А-2183 ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, українець, з повною загальною середньою освітою, раніше не засуджений, одружений, на утриманні має малолітню дитину 2004 року народження, призваний на строкову військову службу Вознесенським районним військовим комісаріатом в грудні 1997 року і проходить її у якості прапорщика з травня 1999 року, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в скоєні злочину передбаченого ст.121 ч.2 КК України,
Судовим слідством військовий місцевий суд
Прапорщик ОСОБА_1 26 травня 2006 року, знаходячись за наказом командування військової частини А-2183 на території 9го кварталу Зго обходу урочища «Катеринка» Первомайського лісництва ДП «Врадіївський лісгосп», яке розташовано близько села Катеринка Первомайського району Миколаївської області, для встановлення намету і облаштування місця проведення заходів, присвячених річниці організації «Партизанська іскра», став разом з солдатом контрактної служби ОСОБА_5 і малознайомим йому робітником вказаного лісництва ОСОБА_3 спільно вживати алкогольні напої.
Під час спілкування, близько 23 годин, між ними виникла суперечка в зв'язку з чим ОСОБА_1, бажаючи припинити образи ОСОБА_4, вирішив його побити.
Реалізуючі задумане, він навмисно вдарив ОСОБА_4 лобом в нижню частину обличчя, після чого ОСОБА_5 двічі вдарив його кулаком в нижню щелепу зліва, (в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 відмовлено на підставі ст.6 ч.1 п.2 КПК України). Через декілька хвилин, ОСОБА_1 будучи незадоволений тим, що ОСОБА_3 не припиняє його ображати і намагається вдарити, став наносити йому навмисно численні удари рукою в голову від одного з яких останній впав і втратив свідомість.
В результаті таких дій ОСОБА_1 ОСОБА_3 були причинені закрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку в правій та лівій скроневих долях, крововилив під тверду та м'які оболонки головного мозку в правій та лівій скроневих долях; синець в ділянці тіла
нижньої щелепи справа; садно в лобно-тім'яній ділянці по серединної лінії; рана слизової оболонки верхньої губи; снець в ділянці правого грудинно-ключичного з'єднання; два садна в ділянці передньої поверхні грудної клітки зліва; садно в ділянці верхньої третини задньої поверхні правого передпліччя; садно в ділянці задньої поверхні правого ліктьового суглобу; садно в ділянці передньої поверхні правого колінного суглобу; садно в ділянці передньої частини гребня лівої здухвинної кістки - тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, від яких біля 22 години наступного дня останній не повертаючись у свідомість помер у районної лікарні.
Підсудний ОСОБА_1, підтверджуючи фактичні обставини справи, викладені вище і визнаючи свою причетність до спричинення смерті ОСОБА_3, не погодився з юридичною кваліфікацією скоєного як умисного тяжкого тілесного ушкодження, заявивши про те, що своїми діями він скоїв вбивство з необережності.
При цьому він пояснив, що 26 травня 2006 року, будучи направленими командуванням військової частини А-2183 разом з солдатом контрактної служби ОСОБА_5 встановлювати намет і облаштовувати місце проведення заходів, присвячених вшануванню пам'яті організації «Партизанська іскра», на територію урочища «Катеринка» Первомайського лісництва Врадіївського лісгоспу, вирішив спільно з малознайомим робітником вказаного лісництва ОСОБА_3 вжити спиртних напоїв. Через деякий час, будучи п'яним він, бажаючи припинити образливі висловлювання останнього навмисно вдарив його лобом в нижню частину обличчя, після чого ОСОБА_5 двічі вдарив його кулаком в нижню щелепу зліва. Через декілька хвилин він, будучи незадоволений тим, що ОСОБА_3 не припиняє ображати його і намагається вдарити, наніс йому один удар кулаком у лице від якого останній впав і, вдарившись правою стороною голови об корінь дерева, втратив свідомість.
Вранці наступного дня, - продовжував пояснювати підсудний, - він разом з ОСОБА_5 велосипедом перевіз і залишив безпорадного ОСОБА_4 в дім знайомої останнього ОСОБА_6, а через деякий час йому стало відомо, що він помер у районній лікарні.
Незважаючи на таку позицію підсудного ОСОБА_1, його вина у скоєнні інкримінуємого йому діяння підтверджується доказами дослідженими в суді.
Потерпіла ОСОБА_4. - вдова загиблого - в суді показала, що у вечорі 27 травня 2006 року з слів співробітників свого чоловіка дізналася про те, що напередодні він був побитий військовослужбовцем, після чого від лікарів районної лікарні їй стало відомо про смерть останнього від отриманих тілесних ушкоджень.
Допитана в суді потерпіла ОСОБА_3. - мати покійного - показала, що з слів односельців та дружини її сина їй відомо, що його смерть настала внаслідок його побиття військовослужбовцем.
Свідок ОСОБА_5 в суді показав, що 26 травня 2006 року, він разом з ОСОБА_1 за розпорядженням командування військової частини А-2183 встановлював намет і облаштував місця проведення заходів, присвячених вшануванню організації «Партизанська іскра», на території Катеринівського урочища Первомайського лісництва Врадіївського лісгоспу.
Близько 23 години того ж дня, під час спільного вживання спиртних напоїв, бажаючи припинити образи малознайомого йому робітника вказаного лісництва ОСОБА_4, ОСОБА_1 вирішив його побити. При цьому, ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_4 лобом в нижню частину обличчя, після чого він - ОСОБА_5 - двічі вдарив його кулаком в нижню щелепу зліва. Через декілька хвилин, ОСОБА_1 будучи незадоволений тим, що ОСОБА_3 не припиняє його ображати і намагається вдарити, наніс йому удар кулакам в голову від якого останній впав і втратив свідомість. Вранці наступного дня, - продовжував пояснювати ОСОБА_5, - він разом з ОСОБА_1 велосипедом перевіз і залишив безпорадного ОСОБА_4 у знайомої останнього, а через деякий час йому стало відомо про те, що він помер у районній лікарні від отриманих тілесних ушкоджень.
З пояснень свідка ОСОБА_6, допитаної в суді вбачається, що вранці 27 травня 2006 року ОСОБА_5 за порадою сторожа лісгоспу ОСОБА_7 разом з ОСОБА_1 велосипедом
перевезли і залишили в неї безпорадного ОСОБА_4. Після обіду того ж дня за її просьбою лісник ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 машиною доставили ОСОБА_4 в районну лікарню. В наступному їй стало відомо, що ОСОБА_3 помер у районній лікарні від отриманих тілесних ушкоджень.
Остання обставина підтверджена допитаним в суді свідком ОСОБА_8.
За висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи причиною смерті ОСОБА_4 явилась закрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку в правій та лівій скроневих долях, крововилив під тверду та м'які оболонки головного мозку в правій та лівій скроневих долях, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. При цьому, синець в ділянці тіла нижньої щелепи справа; садно в лобно-тім'яній ділянці по серединної лінії; рана слизової оболонки верхньої губи; синець в ділянці правого грудинно-ключичного з'єднання; два садна в ділянці передньої поверхні грудної клітки зліва; садно в ділянці верхньої третини задньої поверхні правого передпліччя; садно в ділянці задньої поверхні правого ліктьового суглобу; садно в ділянці передньої поверхні правого колінного суглобу; садно в ділянці передньої частини гребня лівої здухвинної кістки, що мав ОСОБА_3, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Згідно повідомлення керівництва Первомайського лісництва заходи присвячені святкуванню річниці організації «Партизанська іскра», проводилися на території 9го кварталу Зго обходу урочища «Катеринка» Первомайського лісництва державного підприємства «Врадіївський лісгосп» 26 травня 2006 року.
Під час досудового слідства ОСОБА_1 заявляв про те (і з його позицією погодилися органи досудового слідства), що тяжке тілесне ушкодження, від якого помер ОСОБА_3, сталося ні внаслідок його ударів в голову ОСОБА_3, а внаслідок удару при падінні останнього правою скроневою стороною голови на корінь дерева, розташованого поруч з галявиною, де вони разом вживали спиртне, а тому він не міг передбачати, що ОСОБА_3 від його удару саме таким чином впаде на корінь і завдасть собі саме такі тяжкі тілесні ушкодження і внаступному помре. Що стосується решти тілесних ушкоджень на голові ОСОБА_4, то ОСОБА_1 в суді заявив, що вони могли виникнути до 26 травня 2006 року або під час перевезення безпорадного ОСОБА_4 на велосипеді вранці наступного дня внаслідок ударів головою об кермо та раму велосипеда.
Таким чином, - вважає підсудний, - між його діями щодо побиття ОСОБА_4 і настанням наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень і смерті останнього не має безпосереднього причинного зв'язку, а тому і кваліфікувати його дії треба не як умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть, а як вбивство з необережності. На такої самій позиції настоював ОСОБА_1 і в суді.
Між тим, суд вивчивши матеріали справи, допитавши потерпілих і свідків, дійшов висновку про необ'єктивність такої позиції підсудного виходячи з наступного.
На досудовому слідстві і в суді підсудний ОСОБА_1, а також свідок ОСОБА_5, кожен окремо, докладно пояснили про обставини пересування ОСОБА_4 велосипедом з місця подій до двору ОСОБА_6. При цьому, вони показали, що розмістивши ОСОБА_4 сидячи на багажнику, кожен з свого боку однією рукою тримав останнього за руку перекинувши її собі на шию, а другою - тримав кермо і повільно котив велосипед.
Описані ними обставини підтверджені в суді свідком ОСОБА_7, який вранці 27 травня 2006 року супроводжував їх до дому ОСОБА_6. При цьому, він показав, що будучи розміщеним на велосипеді, ОСОБА_3 не ударявся головою об кермо та раму і не причиняв собі тілесних ушкоджень в зв'язку з тим, що за своїм ростом не доставав до них, до того ж велосипед був з низькою рамою.
Вказані обставини підтверджуються і переглянутим в суді відеозаписом відтворення обставин і обстановки подій з участю ОСОБА_1.
Потерпіла ОСОБА_4. в суді пояснила про те, що на тілі й голові її чоловіка, якій був підстрижений майже наголо, до 26 травня 2006 року не було ніяких тілесних ушкоджень.
Будучи допитаними в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що під час перевезення на своєму автомобілі безпорадного ОСОБА_4 з дому ОСОБА_6 до районної лікарні він разом з ОСОБА_9 також поводився з тілом ОСОБА_4 вкрай обережно і ніяких тілесних ушкоджень йому не завдавав.
З медичних документів, історії хвороби ОСОБА_4, експертних досліджень, добитих на досудовому слідстві і вивчених в суді не встановлено, щоб на поверхні правої (або лівої) скроневої області голови ОСОБА_4 були наявні будь-які тілесні ушкодження, які б могли утворитися від удару цією ділянкою голови ОСОБА_4 об коріння дерева внаслідок його падіння з висоти власного росту, як вказує підсудний ОСОБА_1.
Крім того, згідно п.2(1) підсумків повторної комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи травмуючим механізмом виникнення закритої черепно-мозкової травми у ОСОБА_4 явилась ударна дія тупого предмету (предметів), на що вказують характер та локалізація ушкоджень головного мозку. Місцями прикладання травмуючої сили до голови ОСОБА_4, від якої виникла закрита черепно-мозкова травма, могли бути ліва або права скроневі ділянки голови, а також обидві ці ділянки, що підтверджується характером та локалізацією ушкоджень головного мозку.
До того, в п.5(4, 5) вказаних підсумків зазначено, що висловитись про можливість виникнення ушкоджень у ОСОБА_4 від дій конкретних тупих предметів, зокрема внаслідок ударів «об землю, коріння, або ствол дерева, пень, ... кермо велосипеда» не є можливим, оскільки в виявлених тілесних ушкодженнях не відобразились будь-які конструктивні особливості травмуючих предметів.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що закрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку в правій та лівій скроневих долях, крововилив під тверду та м'які оболонки головного мозку в правій та лівій скроневих долях ОСОБА_4 була завдана йому безпосередньо від ударів ОСОБА_1 в голову останньому, а ні при падінні головою на корінь дерева, що підтверджується кількістю і локалізацією тілесних ушкоджень ОСОБА_4.
При таких даних суд розцінює вищевказані заяви підсудного як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.
Твердження ОСОБА_1 про те, що під час досудового слідства він був введений в оману слідчим ОСОБА_10, який нібито пропонував йому давати вигідні останньому свідчення, суд вважає надуманим, оскільки і на досудовому слідстві і в суді позиція ОСОБА_1 щодо кількості ударів, їх сили і послідовності не змінювалася.
Враховуючи послідовність свідчень допитаних в суді потерпілих і свідків, а також їх узгодженість з висновками експертів та іншими матеріалами справи, суд вважає за можливе покласти їх разом з іншими доказами в основу обвинувального вироку, а непослідовність і суперечливість свідчень підсудного ОСОБА_1 - як намагання уникнути відповідальності за скоєне.
Оскільки ОСОБА_1 у вечорі 26 травня 2006 року навмисно побив ОСОБА_4, нанісши йому декілька ударів в голову, від яких він згодом помер і, таким чином, причинив останньому умисно тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, то скоєне ним військовий місцевий суд кваліфікує по ч.2 ст.121 КК України.
Суд прийшов до висновку про навмисність дій ОСОБА_1 щодо завдання ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень виходячи з того, що удари він наносив свідомо, зряче, розуміючи про те, що за своїми антропометричними даними (вагою, ростом), а також фізичною силою, розвитком, певною військовою підготовкою, він набагато перевищує данні ОСОБА_4, до того ж усвідомлюючи про те, що б'є потерпілого в голову - область життєво важливих органів людини, робить це раптово і, при цьому, хоча і не бажав настання смерті, але його дії були спрямовані на спричинення таких тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки бив його доки той не втратив свідомість.
Потерпілими ОСОБА_3. і ОСОБА_4. - матерю і вдовою померлого - кожною окремо, в судовому засіданні були заявлені позови до підсудного ОСОБА_1 про відшкодування їм витрат на поховання на суми, відповідно - 7129 грн. 93 коп. і 10 146 грн. 16 коп.
Вказані матеріальні претензії складаються з витрат на погребіння, транспортні і ритуальні послуги, а також ритуальні обіди, виготовлення і встановлення пам'ятнику померлому і підтверджуються довідками, розрахунками, товарними і касовими чеками, накладними і квитанціями.
Підсудний ОСОБА_1 предмети, підстави і розміри цих позовів потерпілих ОСОБА_3. і ОСОБА_4. визнав в повному обсязі.
Як встановлено в суді, смерть ОСОБА_4 причинена в результаті злочинних дій ОСОБА_1, в наслідок чого мати і дружина померлого понесли витрати на поховання, в зв'язку з чим військовий суд, вивчивши матеріали справи, документи, пов'язані з доказуванням цивільних позовів, находить ці позови обгрунтованими і підлягаючими задоволенню у повному обсязі і стягненню з ОСОБА_1 на користь потерпілих на підставі ст.1201 ЦК України.
Крім того, потерпілими ОСОБА_3. і ОСОБА_4. кожною окремо, в судовому засіданні були заявлені позови до підсудного ОСОБА_1 і про відшкодування моральної шкоди завданої загибеллю їх сина і чоловіка на суму 20 000 гривень кожна.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги потерпілі зазначили, про не відновлюваність втрати в зв'язку з загибеллю їх сина і чоловіка, тяжкість страждань і зміни в її життєвих зв'язках і стосунках з оточуючими людьми, погіршенні стану їх здоров'я.
Підсудний ОСОБА_1 предмети і підстави цих позовів потерпілих визнав в повному обсязі, але їх розміри визнав наполовину.
Керуючись ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року (з послід, змінами), суд, враховуючи характер і тривалість страждань кожної з позивачок, стан їх здоров'я, тяжкість завданих моральних травм, зміни в їх життєвих зв'язках і стосунках з оточуючими людьми, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги кожної з потерпілих в повному обсязі і стягнути з ОСОБА_1 на користь кожній з них по 20 000 гривень.
Суд вважає за необхідне судові витрати, які складаються з коштів, виплачених потерпілим ОСОБА_3. і ОСОБА_4., а також свідкам на відшкодування витрат, пов'язаних з їх викликом в судові засідання в розмірі 1176 гривень 13 копійок, а також з коштів витрачених на проведення судово-біолого-імунологичної експертизи в розмірі 601 гривня 55 копійок, а разом 1777 грн. 68коп. стягнути з підсудного ОСОБА_1 на рахунок держави.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує, що до призову на військову службу він займався суспільно-корисною працею, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися і не був засудженим, прослужив у Збройних Силах України тривалий час і командуванням характеризувався виключно позитивно, на теперішній час звільнений з військової служби, працевлаштований де також характеризується позитивно, на його утриманні знаходиться малолітня дитина, також факт його щирого каяття.
Останні 2 обставини суд вважає пом'якшуючими покарання ОСОБА_1. Крім того, суд враховує, що протиправні дії ОСОБА_1 були в деякій міри обумовлені провокуючою поведінкою ОСОБА_4.
Разом з тим, вчинення злочину ОСОБА_1, в стані алкогольного сп'яніння суд визнає обставиною, яка обтяжує його покарання.
Враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, особу винного, військовий суд вважає за необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у відповідності до ст.69 КК України призначити ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.121 КК України і з врахуванням обставин справи і позитивних даних про його особу призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі.
Разом з тим суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, вважає за необхідне на підставі ст.54 КК України позбавити його військового звання - «прапорщик».
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 323, 324, 328 КПК України, військовий місцевий суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, на підставі якої і з застосуванням ст.69 КК України позбавити його волі строком на 5 (п'ять) років і з позбавленням військового звання «прапорщик» на підставі ст. 54 того же Кримінального Кодексу.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати - з заліком часу його перебування в ізоляторі тимчасового утримання в зв'язку з даною справою - з 23 березня 2008 року.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 - підписка про невиїзд - змінити на - взяття під варту - в зв'язку з чим взяти його під варту в залі суду і до набрання вироком чинності тримати його в СІЗО міста Миколаєва.
Цивільні позови потерпілих про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди - 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди - 7 129 (сім тисяч сто двадцять дев'ять) гривень 93 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди - 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди - 10 146 (десять тисяч сто сорок шість) гривень 16 копійок.
Речові докази:
- відеокасети з записами відтворень обстановки і обставин подій за участі ОСОБА_1 і
ОСОБА_5 - зберігати в справі;
- решту речових доказів - після набрання вироком чинності знищити;
Судові витрати, які складаються з коштів, виплачених потерпілим ОСОБА_3., ОСОБА_4., свідкам на відшкодування витрат, пов'язаних з їх викликом в судові засідання в розмірі 1176 гривень 13 копійок, а також з коштів витрачених на проведення судово-біолого-імунологичної експертизи в розмірі 601 гривня 55 копійок, а разом 1777 грн. 68 коп. стягнути з підсудного ОСОБА_1 на рахунок держави.
На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.