Справа № 1-10/2008
14 березня 2008 року м. Миколаїв.
Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Рудяка А.В., при секретареві Єфименко О.М., з участю державного обвинувача підполковника юстиції Ігнатова К.В., у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-1836 солдата
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Недригалів Сумської області, українець, з базовою загальною середньою освітою, раніше не засуджений, не одружений, призваний на військову службу Ромнинсько - Недригайлівським об'єднаним міським військовим комісаріатом Сумської області в квітні 2007 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, і мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.407 КК України.
Судовим слідством військовий суд
Солдату ОСОБА_1 8 жовтня 2007 року командуванням військової частині А-1836, була надана відпустка за сімейними обставинами з якої він повинен був повернутися 17 жовтня того ж року до місця дислокації 1 підрозділу цієї частини в якому він проходив службу у місто Цюрупінськ Херсонської області.
Між тим, виїхавши до дому - в смт. Недрігайлів Сумської області ОСОБА_1 без поважних причин вчасно на службу не з'явився, а став проводити час за своїм розсудом.
Біля 19 годин 9 лютого 2008 року ОСОБА_1 добровільно з'явився з зізнанням до працівників військової прокуратури і заявив про себе.
Підсудний ОСОБА_1 свою провину в викладеному вище визнав повністю, про обставини скоєного дав свідчення відповідні написаному вище та пояснив, що 8 жовтня 2007 року командуванням військової частині А-1836, в якої він проходив військову службу, йому була надана відпустка за сімейними обставинами - в зв'язку з смертю матері - з якої він повинен був повернутися 17 жовтня того ж року до місця дислокації 1 підрозділу цієї частини у місто Цюрупінськ Херсонської області.
Між тим, виїхавши до дому в смт. Недрігайлів Сумської області він без поважних причин вчасно на службу не з'явився, а став проводити час за своїм розсудом.
Біля 19 годин 9 лютого 2008 року він добровільно з'явився з зізнанням до працівників військової прокуратури і заявив про себе.
Мети зовсім ухилитися від військової служби він не мав.
Крім визнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини, його провина в скоєному підтверджується сукупністю доказів, досліджених в суді.
Свідок ОСОБА_2 - командир взводу - в суді показав, що 8 жовтня 2007 року командуванням військової частині А-1836, ОСОБА_1 була надана відпустка за сімейними обставинами - в зв'язку з смертю матері - з якої він повинен був повернутися 17 жовтня того ж року до місця дислокації 1 підрозділу цієї частини у місто Цюрупінськ Херсонської області. Між тим, у встановлений строк останній в частину не повернувся. Прийнятими заходами розшуку встановити місця його перебування не вдалось.
Аналогічні свідчення дав в суді свідок ОСОБА_3 - командир роти, де проходить службу ОСОБА_1.
З протоколу прийняття з'явлення з зізнанням видно, що ОСОБА_1 біля 19 годин 9 лютого 2008 року звернувся до працівників військової прокуратури Херсонського гарнізону і заявив про себе.
Військово-лікарська комісія визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби.
Заяву ОСОБА_1 про те, що причиною нез'явлення його з відпустки у військову частину з дому в жовтні 2007 року була нібито відсутність грошових коштів для проїзду, суд вважає необ'єктивною, оскільки і на досудовому слідстві і в суді останній пояснив, що гроші на проїзд завчасно позичив у свого знайомого у смт. Недригалові, але в останній момент спільно з своїм знайомим виїхав у місто Київ. В наступному, працевлаштувавшись відтягував своє повернення до лютого 2008 року, в органи влади, військового управління, міліцію з метою вирішити проблему відсутності коштів не звертався.
При таких даних суд вважає вищезгадану заяву ОСОБА_1 надуманою і намаганням уникнути відповідальності за скоєне.
Оскільки солдат ОСОБА_1 не з'явився вчасно на службу без поважних причин з відпустки 17 жовтня 2007 року і перебував незаконно поза службою до 9 лютого 2008 року тобто тривалістю понад один місяць, то таки його дії військовий суд кваліфікує за ч.3 ст.407 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує, що він до призову в армію і по військовій службі характеризувався тільки позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і не був засуджений, виховувався в багатодітної сім'ї одною матерю, яка померла, в зв'язку з чим його сім'я знаходиться у скрутному матеріальному становищі, з'явлення з зізнанням, а також щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.
Три останніх обставини військовий суд визнає пом'якшуючими покарання ОСОБА_1.
Враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, військовий суд вважає за необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у відповідності до ст.69 КК України з врахуванням обставин справи і позитивних даних про його особу, перейти до іншого, більш м'якого виду основного виду покарання, не зазначеного в санкції ч.3 статті 407 КК України, застосувавши ст.62 того ж Кримінального кодексу, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.407 КК України на підставі якої і з застосуванням ст.69 того ж КК, у відповідності до ст. 62 КК України піддати його триманню в дисциплінарному батальйоні строком на 6 (шість) місяців.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 - нагляд командування частини - скасувати і до набрання вироку чинності тримати його на гауптвахті Південного територіального Управління Військової служби правопорядку в Збройних Силах України.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 14 березня 2008 року.
На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.