Військовий місцевий суд миколаївського гарнізону
Справа № 1-4/2008
14 лютого 2008 року м. Миколаїв
Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Семенчука О.В., при секретареві Гаркавенко О.І., з участю державного обвинувача старшого лейтенанта юстиції Грищенка Р.С., захисника-адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3., у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця за контрактом військової частини А-2183 сержанта
ОСОБА_1, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.м.т. Підгородня Первомайського району Миколаївської області, українця, Громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, раніше не судимого, на військовій службі за контрактом з вересня 1997 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 189 ч. 2, 424 ч. 2 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд
Сержант ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом у військовій частині А-2183, виконуючи за усним розпорядженням командира ремонтно-технічною роти спеціальне доручення по здійсненню контролю за розпорядком дня та дотриманням порядку в підрозділі, тобто являючись військовою службовою особою та начальником за військовим званням для складу ремонтно-технічною роти, в один з днів липня 2007 року о 21 годині 56 хвилин в спальному приміщенні застосував насильство відносно підлеглого йому старшого солдата ОСОБА_4, якому наніс три удари в область живота за те, що останній після команди «відбій» не знаходився в ліжку.
Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_1, в один з днів вересня 2007 року о 21 годині 30 хвилин, знову застосував насильство до підлеглого йому за військовим званням солдату ОСОБА_5, якій не виконав його команду «відбій» і не знаходився в ліжку - наніс йому біля 9 ударів по потилиці та в різні частини тулубу, завдавши побої.
Крім того, ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, з метою збагатитись за рахунок чужого майна, вирішив вилучати у підлеглих військовослужбовців, які порушують правила користування засобами зв'язку, встановлені інструкцією командування частини, належні ним мобільні телефони та вимагати за їх повернення грошові кошти.
Реалізуючі задумане, ОСОБА_1, в третій декаді червня 2007 року, під привидом того, що старший солдат ОСОБА_6 користувався мобільним телефоном без його дозволу та всупереч правилам користування телефонами, вилучив у останнього належний йому мобільний телефон моделі «Nokia-7260» та пред'явив до вимогу про передачу йому за повернення телефону грошові кошти в сумі 25 гривень. В липні 2007 року, отримавши від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 25 гривень, ОСОБА_1 повернув йому мобільний телефон.
В третій декаді липня 2007 року ОСОБА_1., діючі повторно, знову вилучив у ОСОБА_6 його мобільний телефон та отримавши від останнього - 50 гривень, повернув його.
В цей же час, за тих же підстав, ОСОБА_1. також вилучив мобільний телефон у ОСОБА_4 та став вимагати у нього за його повернення грошові кошти в сумі - 25 гривень. В той же день ОСОБА_4, бажаючи повернути телефон, передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі - 25 гривень, після чого останній повернув йому телефон.
В перший декаді вересня 2007 року, ОСОБА_1., продовжуючи злочинну діяльність на заволодіння чужим майном, біля 20.00 години вилучив мобільний телефон у ОСОБА_7, якій користувався ним в народознавчої світлиці без його дозволу та пред'явив до останнього вимогу про передачу йому грошових коштів у сумі - 50 гривень за повернення телефону. Слідуючого дня ОСОБА_7 передав ОСОБА_1. - 50 гривень, після чого отримав свій телефон.
Отриманими грошовими коштами від ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.
Підсудний ОСОБА_1. свою провину в у викладеному вище визнав повністю про обставини скоєного дав свідчення, які за своїм змістом відповідають описаному вище і пояснив, що він дійсно за усним розпорядженням командира ремонтно-технічною роти виконуючи спеціальне доручення по здійсненню контролю за розпорядком дня та дотриманням порядку, в липні і вересні 2007 року двічі застосував насильство до підлеглих йому за військовим званням солдат ОСОБА_4 і ОСОБА_5, якім наніс по декілька ударів за невиконання останніми розпорядку дня.
Також ОСОБА_1. показав, що протягом червня -вересня 2007 року, бажаючи незаконно заволодіти чужими грошовими коштами, він вилучав у військовослужбовців ремонтно-технічної роти ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 належні ним мобільні телефони, якими останні користувались всупереч інструкції командування частини і за їх повернення вимагав грошові кошти.
Так, пояснив далі ОСОБА_1, в червні і липні він двічі вилучав у ОСОБА_6 його мобільний телефон та за його повернення одержав від нього відповідно - 25 і 50 гривень, в липни 2007 року він вилучив телефон у ОСОБА_4 та отримав від останнього за його повернення - 25 гривень, а на початку вересня також вилучив телефон у ОСОБА_7, від якого отримав 50 гривень, після чого повернув телефон.
Крім особистого визнання, винність ОСОБА_1 в скоєному підтверджується і іншими доказами, дослідженими в суді.
Потерпілий ОСОБА_7 в суді показав, що на початку вересня 2007 року в приміщенні народознавчої світлиці, ОСОБА_1 вилучив у нього мобільний телефон, після чого пред'явив до нього вимогу за повернення телефону передати йому грошові кошти в сумі 50 гривень. На слідуючий день в приміщенні канцелярії ремонтно-технічної роти він передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі - 50 гривень та останній повернув йому телефон.
Також ОСОБА_7 показав, що в один з днів вересня 2007 року він знаходячись у казармі бачив як ОСОБА_1 побив солдата ОСОБА_5 за те, що останній не знаходився в ліжку після команди «відбій», при цьому наніс йому декілька ударів по тулубу та потилиці.
Оскільки інші фактичні обставини справи ніким з учасників процесу не оспорюються, підсудний свою провину визнав повністю, суд керуючись ст. 299 УПК України, прийшов до висновку про недоцільність дослідження інших доказів, що є в справі.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1. в липни та вересні 2007 року, являючись військовою службовою особою діючі умисно, перевищуючи надані йому владу та службові повноваження, застосував насильство до підлеглих йому військовослужбовців ОСОБА_4 і ОСОБА_5, що виразилося в завданні ним побоїв, скоєне ним військовий суд кваліфікує за ст. 424 ч.2 КК України.
Дії ОСОБА_1. по вимаганню грошових коштів та їх отримання від підлеглих йому військовослужбовців - ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_7, за повернення останнім належних ним мобільних телефонів, військовий суд кваліфікує за ст. 189 ч. 2 КК України, оскільки вони були поєднанні з порушенням законних інтересів потерпілих, обмеженням їх прав на користування телефонами та були скоєнні неодноразово.
Суд визнає в якості обставини, яка обтяжує відповідальність ОСОБА_1 скоєння ним злочину повторно.
Органами досудового слідства в якості обставини, яка обтяжує відповідальність ОСОБА_1, було визнано знаходження останнього, під час застосування насильства до ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння.
Між тим ні на досудовому слідстві ні в судовому засіданні не було встановлено об'єктивних даних, які б підтверджували факт знаходження ОСОБА_1. в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим суд виключає цю обставину з його обвинувачення.
При призначенні покарання ОСОБА_1 військовий суд враховує, що до призову в армію він ні в чому негідному помічений не був, за місцем проживання та по військовій службі характеризується тільки позитивно, раніше не судимий, добровільно в повному обсязі відшкодував заподіяну шкоду, а також стан його здоров'я, сімейне і матеріальне становище, находження на його утриманні неповнолітньої дитини, факт щирого каяття у скоєному та прохання потерпілого ОСОБА_7 про поблажливість до підсудного.
Враховуючи обставини справи, тяжкість вчинених ОСОБА_1. злочинів, дані про його особу і наявність декількох обставини, які пом'якшують покарання, військовий суд приходить до висновку про можливість застосування до підсудного ст. 69 КК України і призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено санкціями ст. 189 ч. 2 і ст. 424 ч. 2 КК України, застосувавши до нього покарання у вигляді службового обмеження.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд
ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочинів, передбачених ст. ст.189 ч.2, 424 ч. 2 КК України, на підставі яких, із застосуванням ст.69 КК України призначити йому більш м'яке покарання у вигляді службового обмеження:
по ст. 189 ч. 2 КК України строком на 1 (один) рік з відрахуванням з грошового забезпечення в доход держави - 15% кожен місяць;
по ст. 424 ч. 2 КК України строком на 6 (шість) місяців з відрахуванням з грошового забезпечення в доход держави - 10% кожен місяць.
За сукупністю скоєних злочинів, у відповідності до ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді службового обмеження строком на 1 (один) рік з відрахуванням в доход держави 15% з грошового забезпечення кожен місяць.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - по вступу вироку в законну силу - відмінити.
На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил України через військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.