Справа № 591/3866/15-к
Провадження № 1-кп/591/249/15
04 серпня 2015 року Зарічний районний суд м. Суми в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю - прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження №12015200440002599 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, призваного на військову службу за призивом під час мобілізації, водія в/ч НОМЕР_2 , військове звання сержант, раніше не судимого
в скоєнні кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України,
28 січня 2015 року сержант ОСОБА_4 призваний на військову службу за призивом під час мобілізації на особливий період. З 06 березня 2015 року ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія інженерно-саперного відділення інженерно - саперного взводу. У цій же військовій частині в посаді старшого механіка-водія відділення інженерно-саперного взводу проходив військову службу за призивом у зв'язку з мобілізацією на особливий період солдат ОСОБА_5 .
Сержант ОСОБА_4 та солдат ОСОБА_5 , у відповідності до займаних ними посад та штатного розкладу військової частини НОМЕР_2 у відносинах підлеглості не перебували.
Відповідно до вимог ст.ст. 11, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовці зобов'язанідодержуватися Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до співслужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків, самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство.
Проте, о 19 квітня 2015 року близько 19-45 годині сержант за призивом у зв'язку з мобілізацією на особливий період ОСОБА_4 , знаходячись у виймальному приміщенні розташування інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується в АДРЕСА_1 , достовірно знаючи вимоги Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Дисциплінарного статуту ЗСУ щодо порядку взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, будучі невдоволеним, на його думку, негативним відношенням солдата ОСОБА_5 до військової служби за призивом у зв'язку з мобілізацією на особливий період, порушуючи встановлений військовими статутами порядок взаємовідносин між військовослужбовцями, почав безпідставно пред'являти претензії солдату ОСОБА_5 з приводу незадовільного виконання службових обов'язків, нецензурно образив солдата ОСОБА_5 .. Після чого, діючи умисно ОСОБА_4 наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя, заподіявши ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобної області справа.
Вказані дії ОСОБА_4 , органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 406 КК України, як порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виразилися в умисному заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень.
В судове засідання обвинувачений та потерпілий подали угоду про примирення від 04 серпня 2015 року. За умовами угоди про примирення обвинувачений та потерпілий дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 406 КК України. ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Сторони погоджуються на призначення покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 510 грн..
Прокурор вважає, що зміст угоди про примирення відповідає положенням діючого законодавства та підлягає затвердженню, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди задоволенню.
Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши подані матеріали, вважає, що клопотання підлягає задоволенню, а угода затвердженню з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України який, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.
Суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 своїми умисними діями порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виразилися в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, а тому його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 406 КК України.
При цьому, обвинувачений розуміє права, визначені ст. 474 ч. 4 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч. 2 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, які у судовому засіданні йому додатково роз'яснені, визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, підтвердив обставини, викладені у пред'явленому йому обвинуваченні та надають згоду на призначення, узгодженого сторонами угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, покарання.
Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди про примирення, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.
Узгоджені сторонами (обвинуваченим, потерпілим) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, визначена із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у зв'язку з наявністю сукупності обставин що пом'якшують покарання обвинуваченого, тобто, умови даної угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим відповідають вимогам діючого кримінально-процесуального, матеріального законодавства та особі обвинуваченого.
Суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілим.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання до вступу вироку в законну силу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 375 КПК України, суд
Затвердити угоду від 04 серпня 2015 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 406 КК України та призначити йому покарання за цим законом із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 510 грн..
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення, а особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Суддя