Рішення від 28.07.2015 по справі 910/27914/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015Справа №910/27914/14

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс"

про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимогами на предмет спору - Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Одеській області

до 1) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС"

про визнання договорів недійсними

Головучий суддяСтасюк С.В.

СуддяЛітвінова М.Є.

СуддяПаламар П.І.

Представники сторін:

від позивача Ногай Д.С. (дов. б/н від 02.02.2015 року)

від відповідача -1 не з'явився

від відповідача -2Шевчук П.В. (дов. б/н від 01.04.2015 року)

від третьої особи Мисливий В.А. (дов. № 28-08/8475 від 14.10.2014 року)

від прокуратури Дергунов Д.С. посвідчення № 004715

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28 липня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" (надалі по тексту - відповідач) про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення під час укладення Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року та Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 16.08.2014 року приписів чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року порушено провадження у справі № 910/27914/14, розгляд справи призначено на 13.01.2015 року.

13.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та документи на виконання вимог ухвали суду.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Топ Фінанс" про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Пунктом 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до пункту 4.8 постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наявність обставин, зазначених у пункті 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, має доводитися заінтересованою стороною, зокрема, шляхом подання належним чином завіреної копії ухвали суду про порушення провадження у справі зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких обставин, залишення позову без розгляду, з підстав передбачених пунктом 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, можливе лише у випадку існування справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно з пунктом 3.12 вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач зазначив, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться справа № 522/17181/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Топ Фінанс", Баланюка В.В та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В, про визнання дій протиправними та визнання недійсними Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року та Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 16.08.2014 року.

Проте, як вказувалось вище, обов'язковою умовою припинення провадження на підставі пункту 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України є тотожний склад сторін у спорі.

Однак, як встановлено вище, Приморським районним судом м. Одеси розглядається спір з відмінним, ніж у межах провадження по справі №910/27914/14, складом учасників та не з тими підставами позову, що у межах справи №910/27914/14.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, суд дійшов висновку, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Топ Фінанс" про залишення позову без розгляду є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 10.02.2015 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

14.01.2015 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд вжити заходи до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії, накладення арешту на нерухоме майно, яке належить третім особам та накладення арешту на рахунки відповідача у справі в межах ціни позову.

19.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

09.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи по справі. У поданих поясненнях представник позивача зазначив, що згідно пункту 2.2. Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року сума фінансування визначена у розмірі 18 022 537,00 грн. Загальна сума прав вимоги за кредитними договорами, на день укладення Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року складала 348 349 169,00 грн. Ринкова вартість прав грошової вимоги по кредитним договорам Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО", згідно звіту про експертну оцінку ринкової вартості прав грошової вимоги від 16.08.2014 року становить 96 883 003,00 грн., що на думку позивача свідчить про нікчемність Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року.

10.02.2015 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав додаткові документи по справі та заяву, відповідно до якої просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.02.2015 року надав заперечення на позовну заяву. У поданих запереченнях представник відповідача вказував на безпідставність заявленого позивачем позову з огляду на те, що оскаржувані правочини вчинені уповноваженою особою банку з дотримання приписів чинного законодавства України та є обов'язковими для виконання сторонами.

У судовому засіданні 10.02.2015 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення по справі. У поданих поясненнях представник позивача зазначив, що схвалення Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року з боку органів управління банку не відбулось, що є підставою для його недійсності.

Представниками сторін в судовому засіданні 10.02.2015 року було подано клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане сторонами 10.02.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Суд, у відповідності до вимог статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучає до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 24.02.2015 року, у зв'язку з залученням третьої особи та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

18.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

18.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла позовна заява про вступ у справу третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до спільного розгляду зі справою № 910/27914/14.

В обґрунтування позовної заяви третя особа зазначає, що 11.08.2014 року управлінням Національного банку України в Одеській області було прийнято рішення № 30 "Про застосування заходів впливу до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко", згідно якого вирішено обмежити право банку передавати третім особам майно та активи банку. В порушення прийнятого рішення банком укладено Договір факторингу № 1 від 16.08.2014 року та Договір уступки прав вимоги за кредитними договорами від 16.08.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року подану заяву прийнято до спільного розгляду зі справою № 910/27914/14 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

У судовому засіданні 24.02.2015 року представник третьої особи надав додаткові документи по справі та заяву про забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки третьої особою не надано доказів, з якими приписи статті 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 07.04.2015 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

05.03.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури міста Києва надійшло повідомлення про вступ у справу.

24.03.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи та пояснення по справі.

07.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову. Відповідно до поданої заяви представник позивача просить визнати недійсним Договір факторингу № 1, укладений 16.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО", визнати недійсним Договір у реєстрі № 1380 від 16.08.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079, визнати недійсним договір цесії, посвідчений Савченко С.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, укладений 16.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079 та застосувати наслідки недійсності правочинів.

У судовому засіданні 07.04.2015 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору

Розглянувши подане позивачем 07.04.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 23.04.2015 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

21.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову та клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс". У поданій заяві про зміну предмету позову представник позивача зазначив, що пунктами 2.1, 2.2. Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року сума фінансування визначена у розмірі 18 022 537,00 грн. Загальна сума прав вимоги за кредитними договорами, на день укладення Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року складала 348 349 169,00 грн. Ринкова вартість прав грошової вимоги по кредитним договорам Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО", згідно звіту про експертну оцінку ринкової вартості прав грошової вимоги від 16.08.2014 року становить 96 883 003,00 грн. Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема у випадку коли банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що Договір факторингу № 1 від 16.08.2014 року є нікчемним відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, позивач зазначає, що Договір факторингу № 1 від 16.08.2014 року від імені банку був укладений представником Баланюк Віктором Володимировичем без належних на це повноважень та посилається на наявність обтяжень Національного банку України на відступлені права вимоги. Позивач просить:

- визнати недійсним Договір факторингу № 1, укладений 16.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО";

- визнати недійсним Договір у реєстрі № 1380 від 16.08.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079;

- визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги, укладений 26.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс";

- визнати недійсним Договір номер у реєстрі 1551 про відступлення права вимоги, посвідчений Савченко С.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 02.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" передати Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" оригінали кредитних договорів переданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" за Договором факторингу № 1 від 16.08.2014 року.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

23.04.2015 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Суд дослідивши матеріали справи, враховуючи категорію спору та те, що спір між сторонами відноситься до складного і для вирішення якого виникла необхідність введення до складу суду додатково ще двох суддів, вирішив здійснювати розгляд справи № 910/27914/14 колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 року суддя Стасюк С.В. вирішив розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Після проведення автоматичного розподілу справи № 910/27914/14, вказана справа була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Літвінова М.Є., суддя Паламар П.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 року колегія суддів у складі: головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Літвінова М.Є., суддя Паламар П.І. прийняла справу № 910/27914/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 26.05.2015 року.

19.05.2015 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав додаткові документи по справі.

22.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

26.05.2015 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 26.05.2015 року представники учасників судового процесу не заперечили проти поданого клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 року залучено до участі у справі № 910/27914/14 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс", розгляд справи відкладено на 07.07.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 року заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково.

07.07.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору надійшов відзив на позовну заяву та заяву про зміну предмету позову, відповідно до якого представник третьої особи просив призначити проведення судової експертизи для визначення дійсної ринкової вартості прав грошової вимоги, переданих по Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши клопотання про признання судової експертизи для визначення дійсної ринкової вартості прав грошової вимоги, переданих по Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року відмовляє у його задоволенні у зв'язку з його необґрунтованістю.

У судовому засіданні 07.07.2015 року представник позивача підтримав подане ним 21.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс".

У судовому засіданні 07.07.2015 року винесено ухвалу про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" в якості відповідача-2 по справі та відкладення розгляду справи на 28.07.2015 року.

14.07.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про залучення Каджая Геннадія Сергійовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання про залучення Каджая Геннадія Сергійовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у зв'язку з тим, що заявником не обґрунтовано, яким чином прийняте у даній справі рішення може вплинути на його права та обов'язки або стосуватись його законних інтересів.

27.07.2015 року представник відповідача-1 через відділ діловодства суду подав клопотання про залучення Дочірнього підприємства "Дирекція єдиного замовника", Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль", Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік контрол Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік контрол Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест Холдінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Профчс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології-2006", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Індастріал Технік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерканте" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та стороні відповідача, клопотання про призначення по справі судової експертизи та клопотання про відкладення розгляду справи.

28.07.2015 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заперечення проти призначення по справі судової експертизи, письмові пояснення по справі та документи на виконання вимог ухвали суду.

Суд, розглянувши клопотання відповідача-1 про залучення третіх осіб, зазначає наступне.

Клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб обґрунтоване тим, що рішення у справі може вплинути на обов'язки боржників, з якими були укладені кредитні договори, права вимоги за якими були передані відповідачу-1 відповідно до спірного Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року, оскільки, у даній справі необхідним є встановлення належного кредитора боржників - Дочірнього підприємства "Дирекція єдиного замовника", Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль", Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік контрол Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік контрол Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест Холдінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Профчс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології-2006", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Індастріал Технік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерканте". Наявність юридичного інтересу боржників, відповідач обґрунтовує тим, що у зв'язку із прийняттям рішення у даній справі, наявні обов'язки таких осіб як боржників може бути змінено у майбутньому щодо кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС".

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Згідно з частиною 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У пункті 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року господарським судам України роз'яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи наведене, оскільки, умовами кредитних договорів на боржників покладено зобов'язання щодо повернення кредитних коштів кредитору, а згідно із положеннями чинного законодавства та за умовами спірного договору на боржників не буде покладено нових обов'язків та не буде наділено новими правами, у зв'язку із укладенням між позивачем та відповідачем-1 оспорюваного договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення до участі у справі Дочірнього підприємства "Дирекція єдиного замовника", Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль", Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік контрол Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік контрол Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест Холдінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Профчс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології-2006", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Індастріал Технік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерканте" в якості третіх осіб на стороні відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про призначення по справі судової експертизи, суд зазначає наступне.

Заперечуючи проти задоволення клопотання позивач послався на те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2015 у справі № 910/27916/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПОРТО-ФРАНКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" про визнання недійсним договору факторингу № 3 від 26.08.2014 року було призначено судову економічну експертизу. На вирішення судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було поставлене таке питання: яка ринкова (звичайна) вартість станом на 26.08.2014 року прав вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "ПОРТО-ФРАНКО", які було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" на підставі Договору № 3 від 26.08.2014 року? Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 910/27916/14 без експертного висновку у зв'язку з відсутністю відповідної методики для встановлення ринкової вартості майнових прав.

З огляду на це, враховуючи відсутність інших даних про можливість проведення подібної експертизи, судом клопотання відхилено.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача-1 послався на зайнятість представника в іншому судовому засіданні.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на необґрунтованість доводів відповідача-1, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 28.07.2015 року представник Національного банку України подав заяву про зміну предмету позову.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У зв'язку з тим, що заява Національного банку України про зміну предмету позову подана після початку розгляду справи по суті, зазначена заява залишається судом без розгляду.

В судове засідання 28.07.2015 року представник відповідача-1 не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" в судовому засіданні 28.07.2015 року надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" в судовому засіданні 28.07.2015 року заперечував проти заявлених позовних вимог.

Представник Національного банку України в судовому засіданні 28.07.2015 року підтримав заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні 28.07.2015 року представник прокуратури надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 26 вересня 2014 № 610 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "ПОРТО-ФРАНКО" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 103 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АБ "ПОРТО-ФРАНКО", на підставі якого з 29.09.2014 року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "ПОРТО-ФРАНКО" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АБ "ПОРТО-ФРАНКО".

Наслідком запровадження тимчасової адміністрації є призупинення всіх повноважень органів управління банку та органів контролю з дня призначення уповноваженої особи Фонду та набуття даних повноважень уповноваженою особою Фонду від імені Фонду з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (стаття 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ).

На уповноважену особу Фонду покладено обов'язок забезпечити збереження активів та документації банку (частина 1 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), який здійснюється шляхом перевірки протягом дії тимчасової адміністрації правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (пункт 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

В ході здійснення своїх обов'язків щодо перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, уповноваженою особою Фонду виявлено, що 16.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "ПОРТО-ФРАНКО" (клієнт) в особі його представника Баланюка Віктора Володимировича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" (фактор) було укладено Договір факторингу № 1 (далі - Договір факторингу), за яким клієнт зобов'язується передати право вимоги за наступними 12 кредитними договорами (додаток № 1 до Договору факторингу):

-№ 118/4-11 від 21.03.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Дочірнім підприємством "Дирекція єдиного замовника";

-№ 539/5-12 від 14.08.2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Дочірнім підприємством "Дирекція єдиного замовника";

-№ 17/12-11 від 19.01.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грааль";

-№ 176/3-10 від 07.06.2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік контрол Україна";

-№ 20/4-11 від 20.01.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік контрол Україна";

-№ 18/4-11 від 19.01.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвест Холдінг";

-№ 420/2-11 від 13.09.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профчс";

-№ 429/3-12 від 04.07.2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест";

-№ 573/1-11 від 20.12.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест";

-№ 490/1-08 від 25.03.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Технології-2006";

-№ 577/1-11 від 22.12.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Індастріал Технік";

-№ 923/1-12 від 27.12.2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерканте" (далі - Кредитні договори).

Предметом даного Договору факторингу є зобов'язання банку передати у власність відповідачу-1 права вимоги за кредитними договорами та зобов'язання відповідача-1 прийняти дані права вимоги та оплатити їх вартість. Отже, за своєю правовою природою Договір факторингу є договором про заміну кредитора у зобов'язанні, який носить оплатний характер.

Відповідно до пункту 2.1 Договору факторингу сума фінансування за первинними договорами, зазначеними у додатку № 1 до цього Договору визначена сторонами як сума ринкової вартості предмета Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. 28.12.2012 року за реєстровим № 4079.

Згідно з пунктом 2.2. Договору факторингу сума ринкової вартості предмета Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. 28.12.2012 року за реєстровим № 4079, згідно Звіту про оцінку ринкової вартості нежилих приміщень 2-го поверху, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд. 2, який складений Науково-дослідницьким інститутом судової експертизи та оцінки 15.08.2014 року, складає 18 022 537,00 грн.

16.08.2014 року позивачем було передано, а відповідачем-1 за актом приймання-передачі прав вимоги прийнято права вимоги за Договором факторингу № 1 від 16.08.2014 року.

16.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "ПОРТО-ФРАНКО" (первісним кредитором), від імені якого діяв Баланюк Віктор Володимирович, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079.Зазначений Договір посвідчений Савченко С.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу16.08.2014 року та зареєстровано в реєстрі за № 1380 (далі - Договір № 1380).

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 1380 у зв'язку з укладенням сторонами 16.08.2014 року Договору факторингу № 1 первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права вимоги за іпотечним Договором, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім», посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079, який забезпечує виконання зобов'язань, що передбачені Кредитними договорами.

26.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" (сторона-2) укладено Договір про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення-1).

Відповідно до пункту 3 Договору відступлення-1 за цим Договором сторона-2 одержує право (замість сторони-1) вимагати від боржників належного виконання зобов'язань за первинними договорами (в частині стягнення заборгованості, яка виникла станом на 16.08.2014 року) та Договорами забезпечення, набуває (замість сторони-1) усі права та обов'язки за основним договором (в частині стягнення заборгованості, яка виникла станом на 16.08.2014 року) та Договорами забезпечення.

02.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" укладено Договір про відступлення права вимоги, зареєстрований у реєстрі 1551, посвідчений Савченко С.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 02.09.2014 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079 (далі - Договір відступлення-2).

Відповідно до пункту 1.1. Договору відступлення-2 у зв'язку з укладенням сторонами 26.08.2014 року Договору про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв усі права вимоги за Кредитними договорами первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає, належні первісному кредитору права іпотеко держателя за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім», посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079.

З метою визначення вартості прав грошових вимог по кредитними договорам, права вимоги за якими відступлені за Договором факторингу, банк на підставі договору залучив суб'єкта оціночної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертна компанію "Професіонал" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України на виконання експертних оцінок майна та майнових прав № 14108/12 від 24.12.2012 року). Згідно з висновками, складеними станом на 16.08.2014 суб'єктом оціночної діяльності Головобородько Геннадієм Станіславовичем (сертифікат № 00076-Х від 09.06.2001 року), ринкова вартість прав грошової вимоги по кредитним договорам укладеними з юридичними особами, які були відступлені, становила 96 883 003,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що банк здійснив відчуження майна (права вимоги) за ціною, що на 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, що свідчить про нікчемність договору факторингу; з боку Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПОРТО-ФРАНКО" Договір факторингу № 1 від 16.08.2014 року було підписано не уповноваженою особою без погодження Національного банку України.

Враховуючи вищенаведене, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним Договору факторингу № 1, укладеного 16.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО"; визнання недійсним Договору зареєстрованого у реєстрі № 1380 від 16.08.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079; визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги, укладеного 26.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс"; визнання недійсним Договору зареєстрованого у реєстрі за № 1551 про відступлення права вимоги, посвідченого Савченко С.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 02.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079 та застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовної заяви третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Одеській області зазначає, що 11.08.2014 року управлінням Національного банку України в Одеській області було прийнято рішення № 30 "Про застосування заходів впливу до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Порто-Франко", згідно якого вирішено обмежити право банку передавати третім особам майно та активи банку. В порушення прийнятого рішення банком укладено Договір факторингу № 1 від 16.08.2014 року та Договір уступки прав вимоги за кредитними договорами від 16.08.2014 року.

Відповідачі проти позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та позову Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області заперечили, посилаючись на безпідставність заявленого позивачем позову, оскільки Договір факторингу № 1 від 16.08.2014 року було укладено у відповідності до чинного на момент його укладання законодавства України та уповноваженою особою банку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача з урахуванням заяви про зміну предмету позову підлягають частковому задоволенню, а у позовних вимогах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як зазначено судом вище, між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір факторингу № 1 від 16.08.2014 року, відповідно до умов якого позивачем передано відповідачу-1 права вимоги за кредитними договорами:

Підставою для визнання недійсним Договору факторингу позивач вказує те, що даний правочин в силу приписів частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемним.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

На підставі постанови № 610 від 26.09.2014 року правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПОРТО-ФРАНКО" до категорії неплатоспроможних", керуючись приписами статей 12, 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 26.09.2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 103 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Акціонерному банку "ПОРТО-ФРАНКО", на підставі якого з 29.09.2014 року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПОРТО-ФРАНКО" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови № 67 від 30.01.2015 року правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПОРТО-ФРАНКО" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 19 від 30.01.2015 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПОРТО-ФРАНКО" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 року передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Частиною 1 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, у в тому числі, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Отже, нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості послуг, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.

Судом встановлено, що станом на 16.08.2014 року (дата укладення Договору факторингу) ринкова вартість прав грошової вимоги банку становила 96 883 003,00 грн., що значно більше, ніж ціна, зазначена у Договорі факторингу № 1 від 16.08.2014 року.

Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "ПОРТО-ФРАНКО" на підставі Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" майно (права вимоги за кредитними договорами) за ціною, що на більш ніж 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, а саме за 18 022 537,00 грн., тоді як фактично їх вартість становила 96 883 003,00 грн., що згідно приписів пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), свідчить про нікчемність означеного правочину.

Саме ця обставина є однією з підстав позову, яка наведена як у позовній заяві, так і підтримана повноважним представником позивача у судових засіданнях, що, в свою чергу, також спростовує доводи відповідача про відсутність жодної обґрунтовано чіткої та конкретної обставини чи ознаки, на підставі якої спірні правочини слід вважати нікчемними відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оцінюючи висновки, які складені суб'єктом оціночної діяльності Головобородьком Геннадієм Станіславовичем, щодо ринкової вартості прав грошових вимог по кредитним договорам, відступлених Банком, в контексті їх належності та допустимості, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Майновими правами, які можуть відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (абзац 3 частини 2 статті 3) оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

За змістом статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна. Зокрема, зазначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "ПОРТО-ФРАНКО" на підставі приписів статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" було замовлено рецензування звітів, складених суб'єктом оціночної діяльності Головобородько Геннадієм Станіславовичем.

За результатами розгляду звіту, 14.04.2015 приватне підприємство "Манускрипт" (сертифікат Фонду державного майна України № 14378/13 від 22.02.2013) надало рецензію на звіт про експертну оцінку прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з юридичними особами, які були відступлені, відповідно до якої (рецензії) звіт, складений Головобородьком Г.С., відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Отже, наявні висновки суб'єкта оціночної діяльності Головобородька Г.С. є належними та допустимими доказами в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає доведеними позивачем обставини щодо нікчемності Договору факторингу внаслідок відчуження банком на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" майна (права вимоги за кредитними договорами) за ціною, що на більш ніж 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна.

З приводу посилань позивача на відсутність у Баланюка Віктора Володимировича повноважень на підписання Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (частина 3 статті 244 Цивільного кодексу України).

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (статті 245, 246 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, повноваження Баланюка Віктора Володимировича на підписання від імені позивача оспорюваного правочину підтверджуються довіреністю 13.08.2014 року, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Кобзар О.Ю. зареєстрованою в реєстрі за №939.

Довіреність від імені ПАТ АБ "ПОРТО-ФРАНКО" підписана керівником товариства - Панченком Андрієм Олександровичем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

В матеріалах справи відсутні докази скасування позивачем довіреності виданої на ім'я Баланюка Віктора Володимировича.

З огляду на вищенаведене, суд вважає безпідставними посилання позивача на відсутність у Баланюка Віктора Володимировича повноважень на підписання договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року.

Як вбачається із матеріалів справи 11.08.2014 року управлінням Національного банку України в Одеській області було прийнято рішення №30 "Про застосування заходів впливу до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПОРТО-ФРАНКО", відповідно до якого вирішено обмежити право банку передавати третім особам майно та активи банку.

У відповідності до положень частини 1 статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" однією з гарантій банківської діяльності є те, що банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Суд зазначає, що невиконання банківськими установами вимог, заходів впливу Національного банку України не є підставою, у відповідності до положень чинного законодавства, для визнання недійсними правочинів укладених всупереч таким вимогам, а тому, суд вважає, що посилання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та позивача на обмеження, введені Національним банком України, не свідчать наявність підстав для визнання договору факторингу недійсним.

Таким чином, позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин), визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків (частина 1 статті 216 Цивільного України), відповідач-1 не набув статусу кредитора за кредитними договорами.

Оскільки як заставодержателем (стаття 572 Цивільного кодексу України), так і іпотекодержателем (стаття 1 Закону України "Про іпотеку") є кредитор, відсутність даного статусу у відповідача-1 свідчить про невідповідність вимогам закону також Договору відступлення права вимоги від 16.08.2014 року зареєстрованого у реєстрі за № 1380 від 16.08.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079. З огляду на це вимоги позивача про визнання недійсним даного договору також підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2.15. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи те, що судом встановлено недійсність Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року та Договору відступлення права вимоги від 16.08.2014 року на підставі яких право вимоги перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс", у суду відсутні правові підстави для визнання недійсними Договору про відступлення права вимоги, укладеного 26.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" та Договору про відступлення права вимоги, посвідченого Савченко С.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 02.09.2014 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1551, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим Задорожнюк В.К., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2012 року за реєстровим № 4079.

Оскільки, судом задоволено вимогу про визнання недійсним Договору факторингу № 1 від 16.08.2014 року, суд дійшов висновку про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У відповідності до положень статті 216 Цивільного кодексу України, за недійсним правочином кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а тому, враховуючи те, що права вимоги не можливо повернути в натурі, беручи до уваги, що фактично відповідачу-2 було передано кредитні договори та іпотечний договір, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача-2 передати позивачу кредитні договори, права вимоги за якими були передані за Договором факторингу № 1 від 16.08.2014 року, а саме:

- № 118/4-11 від 21.03.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Дочірнім підприємством "Дирекція єдиного замовника";

- № 539/5-12 від 14.08.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Дочірнім підприємством "Дирекція єдиного замовника";

- № 17/12-11 від 19.01.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грааль";

- № 176/3-10 від 07.06.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік контрол Україна";

- № 20/4-11 від 20.01.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтік контрол Україна";

- № 18/4-11 від 19.01.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвест Холдінг";

- № 420/2-11 від 13.09.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профчс";

- № 429/3-12 від 04.07.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест";

- № 573/1-11 від 20.12.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест";

- № 490/1-08 від 25.03.2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові Технології-2006";

- № 577/1-11 від 22.12.2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Індастріал Технік";

- № 923/1-12 від 27.12.2012 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерканте"

Витрати з судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір факторингу № 1, укладений 16.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" (01010, м. Київ, вул. Миколи Гайцана, буд. 6, ідентифікаційний код 38985197) та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "ПОРТО-ФРАНКО" (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 10, код 13881479).

3. Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги, зареєстрованого у реєстрі за № 1380, укладений 16.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" (01010, м. Київ, вул. Миколи Гайцана, буд. 6, ідентифікаційний код 38985197) та Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "ПОРТО-ФРАНКО" (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 10, код 13881479).

4. Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом повернення права вимоги за кредитними та іпотечним договором.

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" (65007, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, буд.2, код 37222552) повернути Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 10, код 13881479) кредитні договори, права вимоги за якими були передані за Договором факторингу № 1 від 16.08.2014 року, а саме:

- № 420/2-11 від 13.09.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профчс";

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП ФІНАНС" (01010, м. Київ, вул. Миколи Гайцана, 6, код 38985197) в доход Державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек сі партнерс" (65007, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, буд.2, код 37222552) в доход Державного бюджету України 1 218(одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

8. У іншій частині позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" - відмовити.

9. У позові Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2015 року

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Літвінова М.Є.

Суддя Паламар П.І.

Попередній документ

47893629

Наступний документ

47893631

Інформація про рішення:

№ рішення:	47893630
№ справи:	910/27914/14
Дата рішення:	28.07.2015
Дата публікації:	07.08.2015
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (28.07.2015)
Дата надходження:	12.12.2014
Предмет позову:	визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів