Справа № 22-ц-2020/11 Головуючий у 1 інстанції: Сковронський С.І.
Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Д.
03 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Бойко С.М., Курій Н.М.
при секретарі: Колодці М.І.
з участю: представника позивача -ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника -ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2009 року,
Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 24.12.2009 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Червоноградської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Вважає хибним застосування судом ст. 17 Закону України “Про охорону дитинства”, так як власником квартири відповідно до свідоцтва про право на спадщину є ОСОБА_3, а тому відповідно до ст.317 ЦК України йому належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відтак він мав право надати спірну квартиру в іпотеку, оскільки його неповнолітні діти не є її співвласниками. Хибним, на думку апелянта, є і покликання суду на ст.224 ЦК України, так як в у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 є опікуном чи піклувальником своїх дітей. Крім того, при укладенні договору іпотеки відповідачем подано довідку про те, що у квартирі зареєстрований лише він один. Вважає, що судом порушено норми процесуального права, а саме: статті 10, 60, 212, 213 ЦПК України.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив лише з того, що при зверненні стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, неповнолітні діти відповідача позбавляються права на
житло у спірній квартирі, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів з таким висновком місцевого суду щодо підстав для відмови у позові погоджується не у повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 травня 2007 року між ОСОБА_5 та ЗАТ (ПАТ) КБ “Приватбанк” укладено кредитний договір №CGROGA00000289, згідно якого ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 22000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 11,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.05.2017 року і заборгованість за цим договором становить 20798,50 доларів США.
У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором у той же день, 17.05.2007 року, між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки і предметом іпотеки стала квартира АДРЕСА_1.
Позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк” про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку у цій квартирі не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною першою ст.35 цього ж Закону передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушеного зобов”язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь -який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Однак, позивач на порушення ч.1 ст.35 Закону України “Про іпотеку”та п.22 договору іпотеки від 17.05.2007 року не направив відповідачу письмової вимоги про усунення порушень з виплати кредиту.
Відповідно до ст. 40 Закону України “Про іпотеку”звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймача та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічні положення закріплені у ч.3 ст.109 ЖК України.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази виконання ПАТ КБ “ПриватБанк” імперативно -диспозитивних приписів, встановлених ч.2 ст.40 Закону України “Про іпотеку”та ч.3 ст.109 ЖК України щодо примусового виселення за рішенням суду із квартири, на яку здійснюється звернення як на предмет іпотеки, а тому позовні вимоги про виселення та зняття з реєстрації на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на час постановлення рішення відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення цього приміщення у розумінні ст.3 ЦПК України щодо права особи для звернення особи до суду за захистом.
Оскільки позивачем не дотримано встановленого даними нормами закону порядку вирішення спору, то подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку у цій квартирі є передчасним, а задоволення позову буде суперечити загальним засадам цивільного законодавства і зобов'язань, а саме засадам справедливості, добросовісності та розумності, а тому колегія суддів вважає, що позов не підлягав задоволенню.
Враховуючи наведене, оскаржуване рішення слід скасувати та постановити нове рішення про відмову у позові з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” задоволити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2009 року скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Червоноградської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: