28 липня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2598/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Клекти І.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -
09 липня 2015 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України (надалі - відповідач, КЕВ м. Полтава) про визнання неправомірною відмови Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та зобов'язання виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, відповідно до наказу Міністерства оборони України №383 від 12.06.2014 "Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України".
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виконуючи посадові обов'язки, у 2014 році брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою КЕВ м. Полтава від 12.11.2014 №4671. Разом з тим, на звернення із рапортом на ім'я начальника КЕВ м. Полтава щодо виплати винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 №158 отримав лист, яким позивачу відмовлено у виплаті винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, позивач дійсно з 25.09.2014 по 02.11.2014 перебував у відряджені та брав участь у антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, однак, оплата відповідачем винагороди ОСОБА_1 не була виплачена, так як, останній був залучений до проведення АТО на території Донецької та Луганської областей з порушенням встановленого порядку. Пояснював, що у Головному квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних сил України на майора ОСОБА_1 відсутні будь-які рішення керівництва АТЦ при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а тому позивач не має права на отримання вказаної винагороди. Відповідно до вказівки Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/55 від 29.01.2015, при відрядженні особового складу до районів проведення АТО та перебуванні в цих районах без рішення АТЦ, виплата винагороди за безпосередню участь в АТО не здійснюється. Зазначав, що відповідач визначений розпорядником коштів третього ступеню, а тому без виділення коштів, виплата позивачу винагороди за безпосередню участь в АТО не можлива.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що майор ОСОБА_1 проходить службу в Збройних Силах України та перебуває на посаді заступника начальника - головного інженера Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оброни України.
23 вересня 2014 року до КЕВ м. Полтава надійшло розпорядження начальника Північного територіального КЕУ від 23.09.2014 № 285 (7), в якому вказано, що з метою організації і своєчасного та безперебійного квартирно-експлуатаційного забезпечення та розквартирування військових частин в зоні проведення Антитерористичної операції в термін до 24.09.2014 заступника начальника - головного інженера КЕВ м. Полтава майора ОСОБА_1 відрядити до КЕВ м. Харків.
Наказом начальника КЕВ м. Полтава від 24.09.2014 №104 відряджено заступника начальника - головного інженера КЕВ м. Полтава майора ОСОБА_1 до штабу зони АТО на території Донецької та Луганської областей на 30 календарних днів з 24 вересня по 23 жовтня 2014 року, з метою виконання службового завдання (а.с. 8).
Відповідно до витягу із наказу керівника сектору «А» від 25.09.2014 року № 62 майор ОСОБА_1 вважається таким, що 25.09.2014 року прибув у службове відрядження до складу сил та засобів сектора «А», які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с. 9).
Згідно витягу із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 27.09.2014 року № 19 майор ОСОБА_1 вважається таким, що 25.09.2014 року прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с. 9 - зі звороту).
Відповідно до витягу із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 02.11.2014 року № 57 майор ОСОБА_1, заступник начальника - головного інженера Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення до пункту постійної дислокації (а.с 10 - зі звороту).
12.11.2014 КЕВ м. Полтава видано ОСОБА_1 довідку № 4671 про безпосередню участь особи в АТО, забезпечення її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності (а.с.11).
В подальшому ОСОБА_1 звернувся з рапортом на ім'я начальника КЕВ м. Полтава, зареєстрованого в КЕВ м. Полтава від 12.06.2015 року № 1239 (а.с. 12) в якому вказав, що в період з 25 вересня 2014 року по 02 листопада 2014 року згідно з розпорядження начальника Північного ТКЕУ від 23.09.2014 № 285 перебував у відрядженні та брав участь в АТО та просив виплатити винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 року № 158 за безпосередню участь в АТО за період з 25.09.2014 року по 02.11.2014 року.
Проте відповідач, листом від 24.06.2015 відмовив у зазначеній виплаті, мотивувавши відмову тим, що виплата неможлива, так як в даному випадку порушений порядок залучення військовослужбовців до проведення антитерористичної операції на териорії Донецької та Луганської областей. У відповіді начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України на запит начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 303/21/6/351 від 05.02.2015 вказано, що станом на 10.02.2015 у Головному управлінні на майора ОСОБА_1 відсутні будь-які рішення керівника АТЦ при СБУ про залучення до проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а тому Позивач не має права на отримання вищевказаної винагороди.
Крім того, вказано, що відповідно до вказівки Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/55 від 29.01.2015, при відрядженні особового складу до районів проведення АТО та перебуванні в цих районах без рішення АТЦ, виплата винагороди за безпосередню участь в АТО не здійснюється (а.с. 15).
Позивач, вважаючи відмову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава у виплаті винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції неправомірною, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України від 04.06.2014 №158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства Оборони України від 12.06.2014 №383 «Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» (чинної на момент виникнення правовідносин) встановлено виплачувати військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 даного Наказу винагорода має виплачуватись за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників).
Як зазначалося судом вище, згідно витягу із наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 27.09.2014 року № 19 майор ОСОБА_1 вважається таким, що 25.09.2014 року прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с. 9 - зі звороту).
Факт перебування ОСОБА_1 в районі проведення АТО також підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в АТО, забезпечення її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 12.11.2014 року № 4671.
Вищевказані факти також підтверджуються посвідченням про відрядження № 177 від 24.09.2014 року (а.с. 14).
Таким чином, позивач перебував у відрядженні та приймав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
Згідно частини 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на вищевикладене, суд не бере до уваги доводи відповідача про неможливість виплати ОСОБА_1 винагороди через відсутність фінансування.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем права ОСОБА_1 на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, з огляду на відсутність підстав для відмови в такій виплаті.
З огляду на вищевикладене, відмова відповідача у виплаті ОСОБА_1 винагороди не грунтується на вимогах закону та є протиправною.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, відповідно до наказу Міністерства оборони України №383 від 12.06.2014 "Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України".
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 03 серпня 2015 року.
Суддя Ф.Ф. Соколенко