31 липня 2015 року 810/2511/15
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля Томилівська» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,
15 червня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля Томилівська» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 1802,76 грн.
Зазначали, що у відповідача утворився борг перед Пенсійним фондом по відшкодуванню вказаних витрат за квітень - травень 2015 року за Списком №2 у розмірі 1802,76 грн., який добровільно не сплачено.
Посилаючись на порушення товариством положень Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, просили стягнути з нього суму такої заборгованості.
6 липня 2015 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Тому судом, зважаючи на відсутність потреби заслухувати свідка чи експерта, на підставі положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою від 30 липня 2015 року, вирішено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи із такого.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля Томилівська» є юридичною особою та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до розрахунку, поданого УПФУ, за ТОВ «Земля Томилівська» утворилась заборгованість із відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за квітень - травень 2015 року по пенсіонеру ОСОБА_1, яка працювала на підприємстві відповідача та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України. Це підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року та з травня 2015 року (а.с.7, 10).
Пенсійним фондом направлено відповідачу вказані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
В обґрунтування позову та підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій позивачем подано копії довідки, яка підтверджує, що ОСОБА_1 працює у сільськогосподарському виробництві; трудової книжки вказаного пенсіонера; довідки на підтвердження виховання 5 дітей; протоколу про призначення пенсії; розпорядження про перерахунок пенсії; банківських виписок (а.с.30-38).
Сума витрат, яка підлягає відшкодуванню відповідачем за квітень - травень 2015 року складає 1802,76 грн.; на час винесення рішення у справі докази сплати цієї заборгованості, як і заперечення на позов - відсутні.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.
За правилами статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовані Законом України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.
За визаченням у статті 1 цього Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; а згідно частини третьої статті 18 цього закону вони є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
За приписами пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за Списком №2, визначено, зокрема, пунктами «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (Закон №1788-ХІІ).
Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності таким Законом.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, за нормами пункту 6.4 якої Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.
Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону, вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтями 14, 15 Закону №1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.
Беручи до уваги, що саме Пенсійний фонд та його органи є уповноваженими здійснювати контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством (Положення про Пенсійний Фонд України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011), то він уповноважений виставляти відповідні розрахунки та пред'являти позови про стягнення несплачених коштів на виплату пенсій.
Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у сумі 1802,76 грн., підтверджується доказами, наданими позивачем.
Доказів сплати боргу на час прийняття рішення у справі, що розглядається, як і заперечень на позов - відповідачем не подано.
Як передбачає частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За викладених обставин, адміністративний позов підлягає задоволенню.
За нормами частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля Томилівська» на користь Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2, за квітень - травень 2015 року у сумі 1802 (одна тисяча вісімсот дві) гривні 76 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скрипка І.М.