30 липня 2015 року 810/2299/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:
представника позивача - Квачук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Слобідська» Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова Корпорація «МАК» про стягнення заборгованості,
2 червня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області (УПФУ, Управління Пенсійного фонду) з позовом до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Слобідська» Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація «МАК» (підприємство) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за квітень та травень 2015 року.
Зазначали, що у відповідача утворився борг перед Пенсійним фондом по відшкодуванню вказаних витрат за квітень - травень 2015 року у розмірі 1286,36 грн., який добровільно не сплачено.
Посилаючись на порушення товариством положень Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, просили стягнути з нього суму такої заборгованості.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
У письмових запереченнях, поданих 22 липня 2015 року, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджував про відсутність правових підстав для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених пенсіонеру ОСОБА_2, оскільки пільгова пенсія призначена останній на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виплати яких, відповідно до вимог абзацу 5 частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснюються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи із такого.
Дочірнє підприємство «Агрофірма «Слобідська» Закритого акціонерного товариства «Міжнародна агропромислова корпорація «МАК» є юридичною особою та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
22 квітня 2015 року УПФУ сформовано та направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року, яким визначено місячний розмір фактичних витрат ОСОБА_2 в сумі 643,18 грн. (а.с.8).
Крім того, 8 травня 2015 року УПФУ сформовано та направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з травня 2015 року, яким визначено місячний розмір фактичних витрат ОСОБА_2 в сумі 643,18 грн. (а.с.10).
Вказані розрахунки отримані представником відповідача, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.8, 9).
У зв'язку з несплатою підприємством визначених названими розрахунками витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, позивач звернувся до суду.
У ході розгляду справи встановлено, що пенсію ОСОБА_2 призначено на підставі саме пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.
За визаченням у статті 1 цього Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; а згідно частини третьої статті 18 цього закону вони є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
За приписами пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності таким Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (абзац четвертий підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV).
Як зазначено в абзаці п'ятому підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списками №1 та №2 покриваються підприємствами та організаціями.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону №1788-XII оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Як вже зазначалось, пенсію ОСОБА_2 призначено на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, станом на день розгляду цієї справи, покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону №1788-XII здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
При цьому, суд не бере до уваги як доказ наявності правових підстав для відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій посилання Управління Пенсійного фонду на набрання з 1 січня 2015 року чинності Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якого з переліку загальнодержавних податків та зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, що свідчить про наявність у відповідача обов'язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з огляду на наступне.
Так, приписами абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV імперативно встановлено правила поведінки для учасників таких відносин, вони поширюються на усіх осіб, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону №1788-XII незалежно від того, на якій системі оподаткування перебуває той чи інший суб'єкт господарювання.
У судовому засіданні представник позивача вказала, що зміни до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV у частині покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону №1788-XII з січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України, вносилися у 2005 році Законом №2613-IV із назвою «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку». Пояснила, що оскільки вказані зміни внесені зазначеним законом із відповідною назвою, то норма абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV поширюються виключно на працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку.
Разом із тим, суд звертає увагу, що жодних умов для застосування положень абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно до платників фіксованого сільськогосподарського податку як сам такий закон, так і будь-який інший закон - не містять. Крім того, суд відхиляє доводи позивача про те, що назва законодавчого акта, яким вносяться зміни до закону, який регулює певну сферу суспільних відносин, є визначальною для визначення кола осіб, на які буде розповсюджуватися змінена правова норма.
При цьому, суд резюмує, що УПФУ безпідставно обмежувально тлумачить зміст викладеного у абзаці п'ятому підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
У той же час, положення абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про те, що покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, - є чинним і підлягає застосуванню.
У зв'язку із цим, суд констатує відсутність у відповідача законодавчо закріпленого обов'язку по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як передбачає частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та відмовляє у їх задоволенні.
Як встановлює стаття 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скрипка І.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 липня 2015 р.