ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" липня 2015 р. Справа № 809/2720/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участю секретаря: Мельничука Є.С.,
представника позивача Малиневич О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 5 806, 75 гривень, -
10.07.2015 року Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 6267,45 гривень.
У зв'язку з частковою сплатою відповідачем податкового боргу в сумі 510 гривень, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 5 806, 75 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2, за період провадження господарської діяльності, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтями 31, 36 Податкового кодексу України не сплатив самостійно узгоджене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5 757, 45 гривень та пеню в розмірі 49, 30 гривень, внаслідок чого утворено податковий борг в розмірі 5 806, 75 гривень, який у відповідності до підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65, підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України підлягає стягненню з фізичної особи ОСОБА_2.
Представник позивача в судовому засіданні обґрунтування позовних вимоги позивача підтримала з мотивів викладених в позовній заяві, однак суду пояснила, що відповідачем сплачено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 гривень, визначені податковим повідомленням-рішенням за №0007611702 від 14.08.2014 року, просила стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 5 806, 75 гривень.
Відповідач в судове засідання не з'явився, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд робить висновок, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 05.05.2005 року державним реєстратором внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
Відповідач зареєстрований в Калуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області як платник податків та зборів.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності про що 28.01.2015 року, державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис за №21200060004001117 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
ОСОБА_2, за час провадження господарської діяльності, допущено утворення податкового боргу в розмірі 5 806, 75 гривень, що виник в результаті несплати самостійно задекларованого податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5 757, 75 гривень, згідно поданої позивачу, 03.07.2014 року, податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та несплати пені в розмірі 49, 30 гривень, нарахованої позивачем на суму податку на доходи фізичних осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 8 Податкового кодексу України встановлено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).
Відповідно підпунктів 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податок на доходи фізичних осіб.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно пункту 15.1 статті 15 цього Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Положенням статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).
Згідно пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно пункту 163.1 статті 163 даного Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1).
Відповідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей.
Пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку на доходи фізичних осіб зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з сплати податку на доходи фізичних осіб, є узгодженими з моменту подання податкової декларації.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу за №3477-25 від 26.12.2014 року, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею не сплатив.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконав податкові зобов'язання з сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5 757, 45 гривень за 2013 рік.
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.
Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Як встановлено судом, позивачем, на суму невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з сплати податку на доходи фізичних осіб нарахована пеня в розмірі 49, 30 гривень.
Таким чином, 5 757, 45 гривень податку на доходи фізичних осіб та 49, 30 гривень пені нарахованої контролюючим органом на суми невиконаних зобов'язань з цього платежу утворюють податковий борг відповідача в розмірі 5 806,75 гривень, який ним не сплачено.
Згідно пункту 131.3 статті 131 Податкового кодексу України суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.
Відповідно пункту 63.1 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно пункту 65.1 статті 65 Податкового кодексу України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до частини 1 статті 46 вказаного Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.
Згідно частини 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Підпунктом 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 Податкового кодексу України визначено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Пунктом 97.3 статті 97 Податкового кодексу України передбачено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Підпунктом 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України встановлено, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.
Статтею 102 Податкового кодексу України встановлені строки давності та їх застосування, пунктом 102.1, якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Як наслідок, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання таких зобов'язань, тобто не звільняє від обов'язку погасити податковий борг, який виник за час здійснення підприємницької діяльності, оскільки у відповідності до підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа.
Таким чином, суд робить висновок, що податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, як суб'єкта господарської діяльності, який припинив підприємницьку діяльність, підлягає стягненню з фізичної особи ОСОБА_2.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За таких обставин, суд робить висновок, що ОСОБА_2, як відповідальна особа стосовно суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця, не виконав обов'язку, передбаченого статтями 16, 36 Податкового кодексу України та не сплатив узгоджених грошових зобов'язань, які являється податковим боргом, а тому заявлена суму підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету податковий борг з сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5 806 (п'ять тисяч вісімсот шість) гривень 75 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 31.07.2015 року.